Охарактеризувати протиспірохетозні засоби, назвати покази до їх застосування та шляхи введення

Препарати цієї групи хіміотерапевтичних засобів використовують для лікування інфекційних захворювань, збудниками яких є патогенні спірохети (сифіліс, поворотний тиф) і лептоспіри (лептоспірози). Першими засобами лікування цих захворювань були препарати миш’яку, препарати ртуті тощо. Тепер, через їх високу токсичність і недостатню ефективність, вони не застосовуються.

У наш час провідне значення в лікуванні спірохетозних захворювань, зокрема сифілісу, отримали антибіотики, перш за все, препарати бензилпеніциліну-натрієва, калієва і новокаїнова солі і біциліни. Вони проявляють швидку і активну трепонемоцидну дію, без розвитку стійкості збудника. Призначають їх курсами, тривалість яких визначається формою і стадією захворювання.

Якщо у хворого на сифіліс наявна непереносимість цього антибіотика, використовуються інші – макроліди, рідше тетрацикліни.

Еритроміцин є препаратом вибору для лікування сифілісу при непереносимості хворими біосин­тетичних пеніцилінів.

На відміну від вказаних антибіотиків, ці комплексні сполуки проявляють бактеріостатичний ефект лише відносно збудників сифілісу. Їм притаманна також протизапальна і розсмоктуюча дія.

Як за активністю, так і за швидкістю настання лікувального ефекту, препарати вісмуту значно поступаються антибіотикам. Оскільки бійохінол і бісмоверол не всмоктуються в ШКТ – їх уводять хворим тільки внутрішньом’язово.

Бійохінол – суспензія 8 % йодвісмуту хініну в нейтралізованій персиковій олії, цегельно-червоного кольору. При зберіганні випадає в осад того ж кольору. Тому перед застосуванням препарат підігрівають на водяній бані до 40°С і старанно збовтують.

Застосовується також при залишкових явищах несифілітич­них уражень ЦНС (менінгіти, травми голови, арахноенцефаліти).

Бісмоверол – 7 % суспензія вісмутової солі моновісмутової кислоти в олії, білого кольору. При зберіганні випадає осад білого кольору. Ін’єкції проводяться так, як і бійохінолу.

Механізм протиспірохетозної дії препаратів вісмуту зводиться до блокади сульфгідрильних груп ферментів спірохет, через оболонки яких вони легко проникають. Це призводить до порушення життєдіяльності спірохет і їх загибелі.

Побічна дія препаратів проявляється ознаками ураження тих органів, в яких накопичуються іони вісмуту – нирок, печінки, кровотворної системи. Депонування їх у слизових оболонках ротової порожнини призводить до розвитку гінгівіту, стоматиту, появи сірої смужки на яснах навколо зубів. З профілактичною метою рекомендують часті полоскання рота. Для лікування уражень внутрішніх органів використовують унітіол.

Протипоказані препарати вісмуту при ураженнях слизової оболонки рота, захворюваннях нирок, печінки тощо.

Дата добавления: 2015-05-08