Написання складних та складноскорочених слів

Правопис префіксів.

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфографічними правилами, і вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв 'язати, зробити.

2. Перед глухими приголосними [#с], [я], [ж], [ф]₉ [х] вимовляється і пишеться префікс с-: сказати, спитати, стерпіти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається сполученням приголосних, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, возвеличити, безсистемний, черезсідельник.

5. Префікси пре-, при-, прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає найвищий ступінь ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже (предобрий, премудро, пречудово);

б) префікс при- має значення приєднання, наближення (приписати, прилетіти, приклеїти); частковості дії (присісти, причинити); результату дії (приборкати, прив 'язати);

в) префікс прі- вживається тільки у словах прізвище, прізвисько, прірва.

6. У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, надрізати.

Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.

1. Сполучні звуки О, Е (Є). Коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель, але кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, але коно́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;

в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

3. Складні слова без сполучного звука. Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а) на голосний звук: всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник; двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний;

б) на приголосний звук: Бори́спіль, Ви́шгород, Ми́ргород, Но́вгород, У́жгород; дипкур’є́р, літреда́ктор, медінститу́т.

Дата добавления: 2015-05-08