Форматування тексту

У Word розрізняють форматування символів і форматування абзаців. Поняття "символ" включає не тільки окремий символ, але і слово, фразу, а також фрагмент тексту, що не є абзацом. При форматуванні символів як правило задаються параметри шрифту: гарнітура і розмір, зображення і тип підкреслення, міжбуквена відстань, прихований текст і ін. При форматуванні абзаців окрім параметрів шрифту задаються параметри розташування абзацу: вирівнювання і відступи щодо полів сторінки, інтервали між абзацами і між рядками усередині абзацу, а також положення самого абзацу на сторінці.

Об'єкт форматування повинен бути заздалегідь виділений. Параметри форматування зберігаються в символі кінця абзацу. Якщо видалити символ кінця поточного абзацу, то абзац приймає параметри форматування абзацу, наступного за ним в документі. Новий абзац, що утворюється при натисненні клавіші ENTER, придбаває параметри форматування попереднього абзацу.

У Word реалізовані два принципово відмінних способу форматування тексту - пряме (або безпосереднє) форматування і форматування з використанням стилів. При прямому форматуванні виділеному фрагменту по черзі призначаються необхідні параметри оформлення. Перевага стильового форматування полягає в тому, сто вибраному об'єкту (звично це абзац) призначається цілий набір параметрів форматування (стиль форматування), який формується наперед і має унікальне ім'я. Стиль форматування може містити параметри шрифту, абзацу, табуляції, обрамлення і заливки, кадру, нумерації і вказівку на використовувану мову для розстановки перенесень і перевірки орфографії. Стилі форматування можуть бути призначені виділеним абзацам або абзацу, усередині якого знаходиться курсор.

Форматування символів.

Форматування символів виконується за допомогою команди Формат/Шрифт або кнопок на панелі Форматування. За їх допомогою можна змінити шрифти, його розмір, колір, інтервал між символами та інші ефекти. При виборі команди Формат/Шрифт на екрані з’являється вікно діалогу.

При виборі вкладинки Шрифт можна встановити такі параметри:

- шрифт (вибирається із списку шрифтів);

- стиль (звичайний, курсив, напівжирний, напівжирний курсив);

- розмір шрифту;

- підкреслення;

- колір символів;

- ефекти (установка верхнього і нижнього індексів, перекреслення та ін);

Ефект працює, якщо навпроти його назви стоїть символ - ü. (Сумістити вказівник миші і натиснути ліву кнопку, повторне натискання кнопки миші призводить до відміни роботи ефекту).

Майже всі параметри, крім ефектів, можна встановити за допомогою кнопок на панелі Форматування.

При виборі вкладки Інтервал можна встановити такі параметри:

- інтервал між символами (звичайний, розріджений, компактний) і вказати конкретну величину для міжсимвольного інтервалу;

- змістити символи верх або вниз відносно опорної лінії.

Задання шрифту для виділеного фрагмента

Встановіть шрифт з параметрами: гарнітура Times New Roman, розмір 12 пунктів, зображення напівжирне з підкресленням.

1. Виділити потрібний фрагмент тексту.

2. На панелі інструментів Форматування за допомогою миші вибрати в списку Шрифт гарнітуру Times New Roman.

3. У списку Розмір вибрати число 12.

4. Натиснути кнопки Напівжирний і Підкреслений.

Форматування абзаців.

Процес форматування абзацу містить у собі:

- вирівнювання абзаців;

- встановлення відступів абзаців;

- встановлення відстані між рядами і абзацами.

Зміна параметрів абзаців виконується за допомогою діалогового вікна Абзац, що викликається по команді Абзац... у меню Формат

Варіанти вирівнювання абзаців зручно встановлювати за допомогою кнопок панелі інструментів Форматування, які задають вирівнювання по лівому краю, по центру, по правому краю і ширині відповідно.

Завдання інтервалів.

Встановити для виділених абзаців полуторний міжрядковий інтервал і інтервали перед і після абзаців.

1. Виділити потрібні абзаци і задати команду Абзац….

2. У діалоговому вікні, що відкрилося, вибрати вкладку Відступи і інтервали.

3. У списку міжрядковий: вибрати Полуторний.

4. У списках перед: і після: вибрати або ввести необхідні значення інтервалів в пунктах.

5. Результат впливу заданих параметрів абзаців оцінимо в полі Зразок.

2. Електронні таблиці та їх призначення. Середовище табличного процесора та основні його елементи. Подання даних в електронних таблицях. Введення тексту, чисел, формул. Приклади

Електронні таблиці (ЕТ) — це двовимірні масиви (які зазвичай називають робочими аркушами), що складаються зі стовпців і рядків. Програмні засоби для проектування ЕТ називають також табличними процесорами. Головна перевага ЕТ — можливість миттєвого перерахування всіх даних, пов'язаних формульними залежностями у випадку змінення значення будь-якого опе­ранда.

Функції табличних процесорів:

— створення й редагування ЕТ; оформлення й друк ЕТ;

— створення багатотабличних документів, об'єднаних формулами;

— побудова діаграм, їхня модифікація й розв'язання задач графічними ме­тодами;

— робота з ЕТ як із базами даних (сортування таблиць, вибірка даних за за­питами);

— створення підсумкових і зведених таблиць;

— розв'язання задач типу «якщо» шляхом підбору параметрів;

— розв'язання оптимізаційних задач;

— статистичне опрацювання даних та ін.

Після запуску програми Excel на екрані з'являється вікно, що складається зі стандартних елементів: рядка заголовка, рядка меню, панелей інструмен­тів (піктографічного меню), рядка уведення, робочого аркуша (вікна доку­мента), смуг прокручування, рядка стану.

Рядок головного меню містить імена меню основних режимів програми. Вибравши один із них, користувач одержує доступ до спадаючого меню, що містить перелік команд, які входять до нього.

Панель інструментів містить певну кількість кнопок, призначених для швидкої активізації виконання певних команд меню й функцій програми.

Рядок уведення відображає дані, що вводять у комірку. У ній користувач може переглядати або редагувати вміст поточної комірки.

Щоб викликати на екран ті ділянки таблиці, які на ньому в даний момент не відображені, використовуються вертикальна й горизонтальна смужки прокручування.

У рядкові стану (статусному рядку) користувач знайде відомості про поточний режим роботи програми, ім'я файлу поточної ЕТ, номери поточного вікна й і т. п.

Уся робоча ділянка вікна Excel зайнята чистим робочим аркушем (або таблицею), розділеним на окремі комірки. Стовпці озаглавлені буквами, рядки — цифрами. Рядки пронумеровані від 1 до 65 536, стовпці названі бу­квами від А до Z і комбінаціями букв від ДА, АВ і т. д. до IV.

На перетині стовпця й рядка розміщується комірка. Адреса комірки скла­дається із вказівки стовпця й рядка. Для вказівки адреси комірок у формулах зазначаються посилання (наприклад, А2 або С4). В ЕТ існує поняття блока (діапазону) комірок, який також має свою унікальну адресу. Як блок комірок може розглядатися рядок або частина рядка, стовпець або частина стовпця, а також прямокутник, який складається із декількох рядків і стовпців або їхніх частин. Адреса блока комірок задається вказівкою посилань першої і останньої його комірок, між якими розташований розділовий знак — символ двокрапка або дві крапки підряд.

Для уведення або редагування даних у якій-небудь комірці таблиці необхідно зробити цю комірку активною. Комірка може бути порожньою або містити одне з таких даних: число, включаючи дату й час; текст; формулу.

Формула починається символом (=) і являє собою сукупність операндів, об'єднаних знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса комірки (посилання на комірку), функція. У полі комірки після уведення формули може відображатися або формула, або значення, обчислене за формулою.

Для автоматизації уведення текстових даних використовується метод автозавершення. Його застосовують у разі введення в комірки одного стовпця робочого аркуша текстових рядків, серед яких є повторювані.

Дід час роботи із числами використовується метод автозаповнення. У правому нижньому куті рамки поточної комірки є чорний квадратик — маркер заповнення. У разі наведення на нього покажчик миші (він зазвичай виглядає як товстий білий хрест) набуває форми тонкого чорного хрестика. Перетягування маркера заповнення розглядається як операція «розмножен­ня» вмісту комірки в горизонтальному або вертикальному напрямку.

Нехай, наприклад, комірка А1 містить число 1. Наведіть покажчик миші на маркер заповнення, натисніть праву кнопку миші, перетягніть маркер заповнення так, щоб рамка охопила комірки А1, В1 і СІ, і відпустіть кнопку миші. Якщо тепер вибрати в меню, що відкрилося, пункт Копировать ячейки, всі комірки будуть містити число 1. Якщо ж вибрати пункт Заполнить, то в комірках з'являться числа 1,2,3. Щоб точно сформулювати умови запов­нення комірок, слід дати команду Правка/Заполнить/Прогрессия. У діалого­вому вікні Прогрессия, що відкрилося, вибирається тип прогресії, величина кроку й граничне значення. Якщо клацнути на кнопку ОК, програма Excel автоматично заповнює комірки відповідно до заданих правил.

Висновок. Електронна таблиця — найпоширеніша й. потужна інфор­маційна технологія для професійної роботи з даними. Для керування елек­тронною таблицею створені спеціальні програмні продукти — табличні процесори. Робочий аркуш, робоча книга, діаграма, макротаблиця є основни­ми типами документів, з якими може працювати MS Excel. Типи даних, з якими може працювати електронна таблиця: число, текст, формула.

3. Практичне завдання на на створення таблиці у середовищі текстового процесора

Білет № 2

1. Текстовий редактор та його призначення. Середовище текстового редактора та основні його елементи. Введення тексту.

Оброблення текстів за допомогою ПК можливе з використанням як найпростіших редакторів тексту WordPad, Notepad, Lexicon … та і найскладніших видавничих систем PageMaker, LaTEX …

Текстовий редактор Word один з найдосконалиших представників популярної сімۥї Microsoft для Windows. Від попередніх версій він відрізняється підвищеною комфортністю і значно розширеними можливостями створення різного роду текстів, роботи з електронною поштоют й організації звۥязку з всесвітньою інформаційною системою Internet.

Як відомо в основу функціонування Word покладено принцип WYSWYG (What You See Is What You Get, тобто «що ви бачите те й одержуєте») Системний інтерфейс редактора не потребує знань компۥютерної техніки й інформатики, дає змогу бачити результат роботи в тому вигляді, в якому він буде надрукований на папері.

Редактор Word забезпечує:

• Введення, перегляд та редагування тексту;
• Форматування абзаців і сторінок тексту, вибір типу шрифту, його розміру, накреслення та кольору;
• Виділення фрагментів тексту,їх вирізання, копібвання і вставлення в документ;
• Надання користувачеві контекстуальної допомоги;
• Вибір і створення стилю та шаблону документ;
• Збереження документа, відкриття та завантаження файла;
• Перейменування, копіювання, вилучення, перегляд і друкування документів;
• Перевірка провопису, створення словників користувача;
• Створення змісту, аалфавітного покажчика, виносок та приміток;
• Форматування, редагування, оброблення і сортування таблиць;
• Встановлення у текст документа ілюстрацій з інших додатків;
• Зміну власних режимів роботи, створення макросів;
• Т.д.

Розрізняють два типи програм для опрацювання текстових документів: текстові редактори і текстові процесори. Такий поділ є умовним, але дає змогу визначити межі застосування або придатності програмного засобу для розв'язання завдань опрацювання певних текстових документів.

Текстові редактори — це програми, які створюють текстові файли без елементів форматування, тобто не дають змоги урізноманітнити текст документа різними шрифтами, кольором тощо. Програми такого типу використовують для введення текстів комп'ютерних програм, найпростіших текстових документів.

За допомогою таких засобів здійснюють найпростіший обмін текстовими документами між різними програмами, які працюють під різними операційними системами та з різним периферійним обладнанням.

Текстовий процесор — це програмний засіб для створення та опрацювання текстових документів з елементами форматування, з оформленням тексту, таблицями, формулами, графічними зображеннями та іншими об'єктами, що не належать до класичного поняття «текст».

Сучасні текстові процесори підтримують концепцію WYSIWYG (назва складається з перших літер фрази «What You See Is What You Get» (me, що ти бачиш, — це те, що ти отримуєш). WYSIWYG-редактор гарантує цілко­виту відповідність зовнішнього вигляду документа на екрані комп'ютера його твердій копії. До редакторів такого типу належать MS Word, StarWriter, OpenWriter.

MS Word належить до WYSIWYG-редакторів: надрукований документ виглядає так само, як і на екрані. В основу оформлення документів MS Word покладено систему шаблонів і стилів форматування для однакового оформлення більшості документів.

Структура документа. Незважаючи на розмаїття створюваних та використовуваних документів, можна виділити стандартні складові будь-якого документа.

Тіло документа — основна частина документа, яка відображає зміст, мету створення документа. Може містити текстову інформа­цію, графічні зображення, таблиці:

• Текст — відображає основний зміст документа.

• Рисунок — використовують для ілюстрування основного змісту документа з метою унаочнення (графіки, діаграми).

• Таблиця — структурування, групуваннядля ілюстрування або аналізу поданих у документі даних.

Заголовок — структурна одиниця документа для логічного структурування поданої вдокументі інформації. Як правило, заголовкиподіляються на кілька рівнів.

• Колонтитул — частина документа, щомістить загальні відомості про документ і можеповторюватися на усіх сторінках. До колонтитулу входить інформація про автора, назву розділу, номер сторінки, дату створення тощо.Колонтитули розміщуються вгорі або внизусторінки.

• Виноска — додаткові пояснення спеціально позначених слів, речень, абзаців. Розміщуються внизу сторінки або у кінці документа.

• Зміст — перелік заголовків документа іззазначенням сторінок, на яких вони розміщуються.

Вікно текстового редактора.

Завантаження програми MS Word можна виконати так:

Пуск/ Программы/ Microsoft Office

Інший спосіб завантажити MS Word — відкрити документ MS Word: навести курсор на зображення документа; двічі клацнути лівою кнопкою мишки. Файли документів MS Word зберігаються переважно з роширенням.doc і позначаються відповідним значком.

Інтерфейс головного вікна текстового редактора MS Word. Інтерфейс вікна програми складається зі стандартних для Windows елементів: меню, панель інструментів, рядок стану, робоча область.

Меню — перелік послуг програмного засобу:

• Файл — містить послуги для роботи з файлом: створення нового, відкриття збереженого, збереження, друкування, завершення роботи з документом, програмою тощо.

• Правка — містить загальні послуги редагування документа: копіювання, вирізання,вставка, знаходження, заміна, виділення тощо.

• Вид — меню команд настроювання режимуроботи з документом, панелей інструментів.

• Вставка — містить послуги додавання утекстовий документ нумерації сторінок, поточної дати, рисунків, діаграм, гіперпосилань нанаступні сторінки, документи та інші об'єкти.

Формат — послуги форматування символів, абзаців, стилів, оформлення документів тощо.

Панелі інструментів. Панелі інструментів містять кнопки швидкого доступу до послуг програми, які найчастіше використовують. За замовчуванням на екрані відображаються дві панелі інструментів: стандартна панель та панель форматування.

Панель інструментів Стандартная містить кнопки для часто повторюваних послуг з меню Файл та Правка (рис. 2).

Панель інструментів Форматирование містить команди форматування тексту: вибір стилю, шрифту, розміру шрифта тощо (рис. 3).

Робоча область. Робоча область призначена для відображення відкритого текстового документа й редагування текстового документа.

Лінійки. За допомогою лінійок можна встановити поля сторінок, абзацні відступи, позиції табуляції. Горизонтальна лінійка розташована над робочим полем, вертикальна — ліворуч від робочого поля. За замовчуванням координатна лінійка градуйована в сантиметрах. Лінійки вмикаються/вимикаються зa допомогою послуги Линейка меню Вид.

Рядок стану. Рядок призначений для відображення повідомлень про кількість сторінок у документі, номер поточної сторінки, масштаб відображення сторінки, режим введення тек­сту (режим заміни або вставки), режим виді­лення тощо.

Смуги прокручування. Смуги призначені для переміщення текстового документа у вікні редактора по вертикалі та по горизонталі. Пе­реміщення в документі з використанням

Завершення роботи та вихід із MS Word.

Завершити роботу з MS Word можна кількома способами: закрити вікно програми послугою меню Файл/ Выход; натиснути на кнопку за­криття вікна X.

2. Системи опрацювання графічних зображень. Створення і редагування графічних зображень за допомогою графічного редактора. Зміна параметрів графічних об'єктів у середовищі графічного редактора. Приклади...

Графічні редактори — це великий клас програм, призначених для створення й (або) опрацювання графічних зображень, включаючи діаграми, ілюстрації, креслення, таблиці.

Види комп'ютерної графіки див. у білеті № 18(1). Графічні редактори підрозділяються на растрові, векторні й редактори три­вимірної графіки.

Растрові редактори широко застосовуються для опрацювання зобра­жень, їхньої ретуші, створення фотоефектів і художніх композицій. У чи­сленному класі програм для опрацювання растрової графіки особливе місце займає пакет Photoshop компанії Adobe.

Векторні редактори зручні для створення зображень, але практично не використовуються для опрацювання готових рисунків. Вони знайшли широ­ке застосування в рекламному бізнесі, їх застосовують для оформлення обкла­динок поліграфічних видань та всюди, де стиль художньої роботи близький до креслярського. До програмних засобів створення й опрацювання векторної графіки належать графічні редактори Adobe Illustrator, CorellDraw.

Редактори тривимірної графіки мають дві характерні риси: по-перше, вони дозволяють гнучко управляти взаємодією властивостей поверхні зобра-жуваних об'єктів із властивостями джерел висвітлення, по-друге, дозволя­ють створювати тривимірну анімацію. Тому редактори тривимірної графіки нерідко називають ЗБ-аніматорами. На ПК основну частку ринку програмних засобів опрацювання тривимірної графіки займають три пакети: 3D Studio Max, Softimage 3D, програма Maya.

Розглянемо основи створення й редагування растрових графічних зобра­жень на прикладі редактора Paint. Ця програма поставляється в комплекті з Windows і призначена для створення й редагування зображень на екрані монітора. Ці зображення зберігаються в графічних файлах растрового фор­мату.BMP або.PCX. Кожне зображення — це мозаїка із крапок (пікселів) пофарбованих у той або інший кольори. Редактор дозволяє створювати до­сить складні й зовні привабливі рисунки, схеми, креслення (у кольорі або чорно-білі).

Висновок. Графічні редактори — це великий клас програм, призначених для створення й (або) опрацювання графічних зображень. Залежно від спо­собу формування зображень вони підрозділяються на растрові, векторні и редактори тривимірної графіки.

3. Практичне завдання на обчислення у середовищі табличного процесора

Білет № 3

1. Типи списків. Технологія створення списків у текстовому редакторі. Приклади.

Під списком розуміють послідовність рядків, в яких містяться дані одного типу. Списки полегшують читання і розуміння тексту. Word дозволяє надати абзацам форму списку, де кожен абзац буде помічений певним маркером або номером.

У маркірованих списках перераховуються пункти, пов'язані з однією темою. У нумерованих списках перераховуються пункти, наступні один за одним в певному порядку. Кожен пункт списку є окремим абзацом і має свій маркер або номер.

Для того, щоб створити список необхідно виконати Формат\Список. За допомогою відповідних вкладок можна створити нумерований, маркірований і багаторівневий список.

Дата добавления: 2015-05-08