Розвиток законодавства про кримінальне покарання в Російській імперії 1845-1885 рр

Становлення і розвиток судово-прокурорської системи в Україні в 1921-1929 р.р.

Нова економічна політика вимагала перебудови судової системи. Правовою основою судової реформи стала постанова ВУЦВК від 16 грудня 1922 року, яка затвердила «Положення про судоустрій УСРР». Цей документ був майже точною копією «Положення про судоустрій РСФРР» від 31 жовтня 1922 року.

Згідно з положенням в Україні створювалась єдина система судових органів: народний суд, губернський суд, Верховний Суд УСРР.

Тимчасово дозволялась діяльність воєнних трибуналів, - в справах про злочини протии Червоної Армії; воєнно-транспортних трибуналів – про злочини на транспорті; особливих трудових сесій народних судів – у справах про злочинні порушення Кодексу законів про працю; земельних комісій – в земельних справах; арбітражних комісій – в справах про спори між державними організаціями відносно майнових прав.

Народний суд був головною ланкою судової системи і діяв у складі постійного нардного судді або постійного народного судді і двох народних засідателів.

У 1924 році приймаються загальносоюзні «Основи судоустрою Союзу РСР і союзних республік». У зв’язку з переходом на триступеневу систему управління ХІ Всеукраїнський з”їзд Рад 23 жовтня 1925 року затвердив нове „Положення про судоустрій Української СРР”, за яким судова система прийняла такий вигляд: народний суд, окружний суд, Верховний Суд УСРР.

Положення регламентувало не тільки організацію і діяльність судових органів, але й прокуратуру, слідчіх, колегії захисників, нотаріату тощо.

Державна прокуратураУСРР була створена за зразком прокуратури РСФРР. „Положення про Прокурорський нагляд” було прийняте ВУЦВК 28 червня 1922 року. Воно передбачало створення державної прокуратури УСРР як відділу в складі наркомату республіки. Згідно „Положення про судоустрій Української СРР” державна прокуратура УСРР залишалася у складі Наркомюсту УСРР. Нарком юстиції був одночасно і генеральним прокурором республіки. Він здійснбвав загальне керівництво відділом прокуратури округів, які безпосередньо підпорядковувалися генеральному прокурору УСРР. Положення 1925 року визначало права і обов’язки прокуратури УСРР в цілому і кожного її окремого органу.

Розвиток права в повоєнний період характеризувався скасуванням норм воєнного часу.7 липня 1945 року був прийнятий указ «Про амністію в зв’язку з перемогою над гітлерівською Німеччиною» - були звільнені особи засуджені терміном до 3 років. Звільнялись воєнні злочинці.

Наступна амністія була оголошена 27 березня 1953 р. Звільнались засуджені до позбавлення волі терміном до 5 років, чоловіки старші 55 років,жінки 50 років,неповнолітні до 18 років,та невиліковно хворі.

1947 приймається указ «Про відміну смертної кари», це покарання замінили на 25 років в таборах.

Більш жорстокими стали кримінальні норми,спрямовані на боротьбу зі злочинами проти життя, здоров’я, свободи,гідності

28 грудня 1960 року Верховна рада УРСР затвердила Кримінальний кодекс УРСР. До нього повністю ввійшли союзні Основи, Закон про кримінальну відповідальність за держ. Злочини та Закон про кримінальну відповідальність за воєнні злочини.

У 1970 р. вводиться новий інститут – умовне засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці.

У 1972 р. вводиться поняття тяжкого злочину і вичерпний перелік його видів.

Слід зазначити що головною тенденцією у розвитку кримінального права було посилення репресивних заходів кримінально-правового примусу.

Дата добавления: 2015-05-10