Тема 13. Правотворчість. Джерела (форми) права

1. Правова форма діяльності держави за участю громадян­ського суспільства, пов'язана із встановленням, зміною, скасу­ванням юридичних норм і виражається у формуванні, систе­матизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів — це:

А) правотворчість;

Б) правотворення;

В) законотворчість.

2. Усі форми і засоби виникнення, розвитку та зміни права — це:

А) правотворчість;

Б) правотворення;

В) законотворчість.

3. Розрізняють такі рівні правоутворення:

А) гносеологічний, онтологічний;

Б) матеріальний, інституційний;

В) гносеологічний, матеріальний, інституційний.

4. Загальними принципами правотворчості є:

А) гуманізм, демократизм, гласність;

Б) законність, науковість, системність;

В) оперативність, поєднання динамізму й стабільності, плано­вість;

Г) професіоналізм, техніко-юридична досконалість, урахування місцевого досвіду, старанність і скрупульозність.

5. До спеціальних принципів правотворчості можна відне­сти:

А) гуманізм, демократизм, гласність;

Б) законність, науковість, системність;

В) оперативність, поєднання динамізму й стабільності, плано­вість;

Г) професіоналізм, техніко-юридична досконалість, урахування
місцевого досвіду, старанність і скрупульозність.

6. Основними функціями правотворчості є:

А) первинне регулювання суспільних відносин і відновлення правового матеріалу;

Б) заповнення прогалин у праві й упорядкування нормативно-правового матеріалу;

В) скасування правових норм;

Г) зміна правових норм.

7. Система взаємозалежних процедур (стадій) з прийняття, зміни, обнародування законів і підзаконних актів уповноважени­ ми органами держави, організаціями, посадовими особами — це:

А) законотворчий процес;

Б) правотворчий процес;

В) систематизація нормативно-правових актів.

5. Процес правотворення включає такі стадії:

А) предпроектна, проектна, стадія прийняття проекту, реєстра­ційно-інформаційна;

Б) проектна, стадія прийняття проекту, реєстраційно-інформа­ційна;

В) формування юридичного мотиву, лравотворчої ініціативи,
розробка концепції проекту нормативно-правового акта, стадія
прийняття проекту, реєстраційно-інформаційна.

9. Процес правотворчості включає такі стадії:

А) предпроектна, проектна, стадія прийняття проекту, реєстра­ційно-інформаційна;

Б) нормопроектування, стадія прийняття проекту, реєстраційно-інформаційна;

В) формування юридичного мотиву, правотворчої ініціативи, розробка концепції проекту нормативно-правового акта, стадія прийняття проекту, реєстраційно-інформаційна.

10. Основними формами участі держави у правотворчості є:

А) безпосередня і санкціонована лравотворчість;

Б) спільна і делегована правотворчість;

В) безпосередня, санкціонована, спільна і делегована правотвор­чість.

11. Кому, із названих суб'єктів, належить право законодав­чої ініціативи?

А) депутатам верховної ради України;

Б) голові уряду України;

В) міністрові освіти України.

12. Назвіть стадію правотворчого процесу:

А) законодавча ініціатива;

Б) вибір правової норми;

В) встановлення фактичних обставин справи.

13. Суб'єктами підзаконної правотворчості громадянського суспільства є:

А) органи місцевого самоврядування;

Б) громадські організації;

В) комерційні організації;

Г) трудові колективи;

Д) держадміністрації.

14. Система судових прецедентів виробляється в ході:

А) судового розгляду справ у касаційній інстанції (в україні — верховний суд); з особливо важливих справ — у першій інстанції;

Б) винесення рішень конституційним судом по конкретній справі, що містять офіційне тлумачення закону. У результаті чого не лише скасовуються оісремі законодавчі положення, але і встанов­люються нові приписи нормативного характеру;

В) офіційного визнання всіх прецедентів європейського суду з
прав людини;

Г) офіційного визнання прецедентів європейського суду з прав людини, обмежених рамками конвенції про захист основних прав і свобод людини 1950 р. Першого протоколу і протоколів № 2,4,7,11 до конвенції.

15. Суб'єктами правотворчості є:

А) громадяни України, вищі органи влади і посадові особи (верхо­вна рада, президент України, кабінет міністрів України, прем'єр-міністр України, конституційний суд України); центральні органи виконавчої влади*, міністерства, комітети, відомства;

б) вищі органи влади і посадові особи (верховна рада, прези­дент України, кабінет міністрів України, прем'єр-міністр України, конституційний суд України); центральні органи виконавчої влади: міністерства, комітети, відомства;

В) вищі органи влади і посадові особи (верховна рада, президент України, кабінет міністрів України, прем'єр-міністр України, конституційний суд України).

16. Види законів за ступенем модернізації (актуалізації) нормативних приписів, що в них містяться — це:

А) галузеві, спеціальні (внутрішньогалузеві), комплексні;

Б) традиційні, інноваційні;

В) загальні, спеціальні.

17. Нормативно-правовий документ, що рекомендується державам (у міжнародних співтовариствах) і суб'єктам фе­дерації (у національній державі) для прийняття в якості їх національного закону й виступає важливим інструментом збли­ження законодавств — це:

А) звичайний закон;

Б) спеціалізований закон;

В) модельний закон.

18. Міжвідомчі підзаконні нормативно-правові акти поши­рюються:

А) на всіх осіб у межах держави;

Б) на організації й осіб даного відомства чи його окремої ланки;

В) мають внутрішню дію;

Г) мають територіально обмежену дію;

Д) поширюють дію на ряд міністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного управління і місцевого самоврядування, а також на підприємства, установи й організації, які не входять у сферу управління органу, що видами нормативно-правовий акт.

19. Які акти видає кабінет міністрів України в межах своєї компетенції:

А) укази;

Б) накази та інструкції;

В) накази та меморандуми;

Г) постанови і розпорядження;

Д) укази та рішення.

20. Референдум не допускається щодо законопроектів з пи­тань:

А) зміни структури органів державної влади;

Б) зміни порядку фінансування вищих органів державної влади;

В) бюджету;

Г) внесення змін до конституції України;

Д) щодо зміни території України.

21. Який акт президента України є актом ненормативного характеру:

А) розпорядження;

Б) постанова;

В) указ;

Г) звернення;

Д) ухвала.

22. Підзаконний акт-документ, що ухвалюється на підставі та на виконання закону з найважливіших питань життя сус­пільства і держави з метою сприяння ефективній реалізації за­кону — це:

А) ухвала;

Б) указ;

В) звернення.

23. Види нормативних указів президента України:

А) внутрішньодержавні, зовнішньодержавні;

Б) деталізуючі, реформуючі, затверджуючі;

В) одноосібні та колегіально закріплені;

Г) основні, додаткові.

24. Який орган має право на видання нормативно-правових актів, які мають найвищу юридичну силу на території України?

А) уряд України;

Б) верховна рада України;

В) президент України.

25. Які акти видає кабінет міністрів України в межах своєї компетенції:

А) укази;

Б) накази та інструкції;

В) накази та меморандуми;

Г) постанови і розпорядження;

Д) укази та рішення.

26. Який акт не видається верховною радою України:

А) закон;

Б) заява;

В) звернення;

Г) указ;

Д) декларація.

27. Відповідно до закону, голова місцевої державної адміні­страції та керівники структурних підрозділів місцевої держав­ної адміністрації видають:

А) розпорядження та вказівки;

Б) накази та розпорядження;

В) розпорядження та накази;

Г) розпорядження та інструкції;

Д) інструкції та розпорядження.

28. До юридичних джерел (форм) права належить:

А) нормативно-правовий акт, правовий прецедент, нормативно-правовий договір;

Б)закон;

В) правовий звичай, правова доктрина;

Г) релігійно-правова норма, міжнародно-правовий акт.

29. Які форми

Права є джерелами національного права в

Україні:

А) конституція та закони;

Б) правові прецеденти;

В) правові звичаї;

Г) акти центральних органів виконавчої влади зі спеціальним
статусом;

Д) релігійно-правові норми;
є) правова доктрина;

Є) міжнародні договори.

Заповніть таблицю.

Правотворення

Законодавча діяльність

Підзаконна правотворча діяльність

Безпосередня правотворчість

Санкціонована правотворчість

Спільна правотворчість (нормативні угоди)

Делегована правотворчість

Нормотворення трудових колективів

Правотворчість органів місцевого самоврядування

Правотворчість органів місцевого самоврядування

Нормотворення громадських об'єднань

	Діяльність, пов'язана з підготовкою, при­йняттям та зміною законодавчих актів. Здійнюється верховною радою України
	Правова форма діяльності держави за учас­тю громадянського суспільства (у перед­бачених законом випадках), пов'язана із встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням юридичних норм
	Спільне прийняття нормативного акта (нор­мативної угоди) на галузевому, професійно­му, місцевому, територіальному рівнях
	Діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям підзаконних актів
	Видання нормативно-правового акта за упо­вноваженням, яке виходить із закону, або за прямим дорученням одного (вищого) органу держави іншому (нижчому) зі збереженням певної системи контролю з боку вищого орга­ну за реалізацією делегованих повноважень
	Полягає у виробленні та прийнятті нових нормативно — правових актів уповноваже­ними органами держави і посадовими осо­бами
	Полягає в утвердженні актів, прийнятих ор­ганізаціями громадянського суспільства — недержавними об'єднаннями: суспільними (партіями, профспілками та ін.) І комерцій­ними (акціонерними товариствами та ін.), або в попередньому дозволі щодо їх видання
	Примикає до правотворчості державних органів і водночас утворює особливий, від­окремлений від держави вид правотворчої діяльності. Право створювати і приймати нормативно-правові акти (рішення) нада­ється представницьким органам місцевого самоврядування і посадовим особам муніци­пальних утворень міста, селища, села
	Виражається в розробці і прийнятті стату­тів, у яких визначаються права й обов'язки об'єднання або організації, порядок їх діяль­ності, реорганізації та ліквідації
	Діяльність державних і комерційних під­приємств, установ, організацій, спрямована на розвиток норм трудового права, які по­ширюють свою дію лише на відносини одно­го підприємства, установи, організації, де їх схвалено

Заповніть таблицю. Джерела (форми) права. До кожного визначення підберіть правильне поняття

Нормативно-правовий акт

Правовий прецедент

Нормативно-правовий договір

Правовий звичай

Принципи права

Релігійно-правова норма

Міжнародно-правовий акт

Закон

Правовий акт

Правові стандарти

Правова доктрина

	Акт-документ, що містить нові норми права в)езультаті вирішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним орга-юм, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подібних справ у майбутньому
	Спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за вза­ємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або багатосторонньої угоди) із метою врегулю­вання певної життєвої ситуації, і забезпечу­ється державою
	Офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, які забез­печуються державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.)
	Акт-документ, що містить церковний ка­нон або іншу релігійну норму, яка санк­ціонується державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпе­чується нею
	Акт-волевиявлення (рішення) уповноваже­ного суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (змі­ни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припи­нення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення
	Акт-документ, що містить норми-звичаї правила поведінки, які склалися в резуль­таті багаторазового повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечуються нею
	Нормативно-правовий акт представницько­го вищого органу державної влади (або гро­мадянського суспільства / безпосередньо народу), який регулює найважливіші пи­тання суспільного життя, установлює права й обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням осо­бливої законодавчої процедури
	Акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, розро­блені вченими з метою удосконалення за­конодавства, усвідомлені суспільством і ви­знані державою як обов'язкові
	Спільний акт-документ двох або кількох держав, що містить норми права про вста­новлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними. 3 санкції держави такий акт поширюється на її територію, стає частиною внутрішньо на­ціонального законодавства
	Об'єктивно властиві праву нормативні осно­ви, беззаперечні вимоги, що висуваються до учасників суспільних відносин з метою вста­новлення соціального компромісу. Мають особливе значення при наявності прогалин у праві
	Сукупність єдиних, типових принципів і правил поведінки суб'єктів права, зафіксо­ваних в основних джерелах права регіональ­них міждержавних об'єднань у якості міні­мальних правових вимог до їх учасників. Вони — наслідок відображення інтеграцій­них процесів в Європі. Насамперед, у сфері захисту прав людини

Дата добавления: 2015-05-10