Тема 20. Правова свідомість. Правова культура

1. У правосвідомості виділяють такі рівні:

А) ідеологічний; психологічний;

Б) психологічний; поведінковий;

В) ідеологічний; психологічний; поведінковий.

2. У структурі правосвідомості виділяють такі елементи:

А) правові ідеї, уявлення, погляди;

Б) правові почуття, емоції, настрої;

В) правові поняття, категорії;

Г) правові звички, традиції;

Д) правильно все вищезазначене.

3. Роль правосвідомості у процесі правотворчості і правореалізації виявляється в тому, що правосвідомість:

А) існує «до» права, певною мірою як би випереджає юридичне право, є його безпосереднім джерелом, передує йому;

Б) діє «паралельно» з правом: уловлює потреби його вдоскона­лення в напрямі відображення об'єктивних суспільних процесів;

В) існує «після» права в тому сенсі, що слугує орієнтиром ви­бору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які застосовуються або безпосередньо реалізуються;

Г) правильно все вищезазначене.

4. Поняття, ідеї, переконання, що формуються на підставі юридичної практики суддями, юрисконсультами, адвокатами, прокурорами та інтими практикуючими юристами, яким на­лежить основна роль у реалізації юридичних норм — це:

А) професійна наукова (доктринальна) правова свідомість;

Б) професійна практична правова свідомість;

В) непрофесійна компетентна правосвідомість;

Г) непрофесійна повсякденна правосвідомість.

5. Ідеї, концепції, погляди, що виражають систематизова­не, теоретичне засвоєння права вченими-правознавцями, які працюють у науково-дослідних інститутах і вищих навчаль­них закладах юридичного профілю — це:

а) професійна наукова (доктринальна) правова свідомість;

Б) професійна практична правова свідомість;

В) непрофесійна компетентна правосвідомість;

Г) непрофесійна повсякденна правосвідомість.

6. Правова інформованість службових і посадових осіб у межах компетенції, якою вони офіційно наділені — це:

А) професійна наукова (доктринальна) правова свідомість;

Б) професійна практична правова свідомість;

В) непрофесійна компетентна правосвідомість;

Г) непрофесійна повсякденна правосвідомість.

7. Правосвідомість, яка являє собою життєві, часом по­верхневі судження про право особи, яка виявляється у повсяк­денній трудовій, сімейній та інших сферах життя — це:

А) професійна наукова (доктринальна) правова свідомість;

Б) професійна практична правова свідомість;

В) непрофесійна компетентна правосвідомість;

Г) непрофесійна повсякденна правосвідомість.

8. До засобів правового виховання не належать:

А) нормативно-правові акти, акти застосовування норм права, рішення європейського суду з прав людини та ін.;

Б) ознайомлювальні і роз'яснювальні матеріали про правові акти у пресі; радіо- телевізійні програми, радіо- і телевізійні програми, журнали на зразок «право», «закон» та ін. В Автономній Республіці Крим, обласних, міських і районних центрах, які систематично інформують про законодавчі та інші нормативні акти України, діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади, органів юстиції, а також про стан правопорядку, боротьби з правопорушеннями тощо;

В) правова інформація, поширена через систему інтернет; юри­дичні газети, метою яких є поширення правових знань, ознайомлен­ня з новим законодавством і правозастосовною практикою;

Г) організаційно-освітні: прес-конференції, брифінги, зустрічі, лек­ції, бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консультації та ін.

Д) діяльність уповноважених органів і посадових осіб з вивчен­ня обставин справи, її юридичної кваліфікації і винесення акту за­стосування права;

9. Функціональними елементами механізму правового вихо­вання є:

А) суспільна правосвідомість;

Б) система норм права;

В) способи і засоби правового виховання;

Г) правосвідомість об'єктів виховання, які необхідно збагатити правовими ідеями і настановами, що містяться в суспільній право­ свідомості;

Д) галузі, підгалузі, інститути права.

10. Внутрішній духовно-правовий стан, у якому перебуває особа в момент прийняття рішення про те, як поводити себе у тих чи інших обставинах. Стан правосвідомості особи, рівень її правової культури, готовність до правомірної або протиправ­ної поведінки — це:

А) правова освіченість;

Б) правова вихованість;

В) правовий нігілізм;

Г) правовий догматизм.

11. Деформована правосвідомість особи, суспільства, гру­пи, що характеризується формальним прийняттям (без дока­зів, на віру) положень закону, ототожненням закону з правом, сліпим виконанням догми права — це:

А) правова освіченість;

Б) правова вихованість;

В) правовий нігілізм;

Г) правовий догматизм.

12. Відсталість у правовому розвитку, відсутність глибоких правових знань, невиразність правових поглядів (він можливий навіть при наявності документа про юридичну освіту) — це:

А) правова освіченість;

Б) правова вихованість;

В) правовий нігілізм;

Г) правовий догматизм;

Д) правовий інфантилізм.

13. Поверхневі судження про закон або юридичну ситуацію, легковажне ставлення до правових норм і принципів, неправиль­не їх тлумачення, ігнорування принципу презумпції невинності та ін. — це:

А) правовий дилетантизм;

Б) правова вихованість;

В) правовий нігілізм;

Г) правовий догматизм;

Д) правовий інфантилізм.

14. Система обману будь-якими привабливими, але неправ­дивими обіцянками правового характеру (особливо поширена під час виборів, коли використовуються всі засоби «обробки» виборців, включаючи і «чорний піар», а також у періоди обго­ворень конституції, законів, коли приймаються нормативно-правові акти декларативного характеру, звучить неконструк­ивна критика змісту щойно прийнятого закону, вносяться пропозиції його скасувати, протиставляються законодавчі акти та ін. — це:

А) правовий дилетантизм;

Б) правова демагогія;

В) правовий нігілізм;

Г) правовий догматизм;

Д) правовий інфантилізм.

15. Роль правосвідомості у процесі правотворчості і право-реалізації виявляється в тому, що правосвідомість є:

А) інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права та ін.;

Б) показником професіоналізму діяльності посадових осіб;

В) інструментом застосування аналогії права й аналогії закону з метою ліквідації прогалин в праві і прогалин у законі;

Г) способом забезпечення законності справедливості застосування правових норм;

Д) правильно все вищезазначене.

16. Основними функціями правосвідомості є:

А) когнітивна, правоутворююча, регулююча, охоронна;

б) пізнавальна, правоутворююча, регулююча, ціннісна;

В) когнітивна, правоутворююча, регулююча, охоронна;

Г) регулятивна, охоронна.

17. Аспект, який характеризує склад, внутрішню будову правової культури — це:

А) структурний аспект;

Б) функціональний аспект;

В) аксіологічний аспект;

Г) поведінковий аспект.

18. Аспект, який характеризує виникнення, розвиток і вза­ємодію елементів правової культури між собою з іншими соці­альними явищами, насамперед з етичною, політичною, еконо­мічною та іншими культурами — це:

А) структурний аспект;

Б) функціональний аспект;

В) аксіологічний аспект;

Г) поведінковий аспект.

19. Аспект, який розкиває систему цінностей, створених у ході розвитку суспільства і накопичених людством у галузі права, тобто все те, що належить до правового прогресу — це:

А) структурний аспект;

Б) функціональний аспект;

В) аксіологічний аспект;

Г) поведінковий аспект.

20. Складовими елементами правової культури є:

А) правосвідомість; юридична діяльність;

Б) правосвідомість; правова поведінка;

В) юридична діяльність; стан законності і правопорядку;

Г) юридична діяльність; правосвідомість; правова поведінка;
стан законності і правопорядку.

21. Форми правового мислення — це:

А) правовий умовивід;

Б) правове судження;

В) правове поняття;

Г) правова категорія;

Д) правильно все вищезазначене.

22. Встановлення загальних взаємозв'язків у професійно-правовій сфері; обґрунтовується перевіреними фактами, вста­новленими закономірностями, системою умовиводів — це:

А) правовий умовивід;

Б) правове судження;

В) правове поняття;

Г) правова категорія.

23. Узагальнення властивостей однорідної групи правових явищ; одержання нового знання з наявних знань — це:

А) правовий умовивід;

Б) правове судження;

В) правове поняття;

Г) правова категорія.

24. Розуміння сутності конкретного правового явища як різ­новиду певної групи таких явищ — це:

А) правовий умовивід;

Б) правове судження;

В) правове поняття;

Г) правова категорія;

25. Двосторонній процес взаємодії особи і суспільства, в якому особа оволодіває системою правових настанов і цінніс­них орієнтацій як стандартів правомірної поведінки, умінням під впливом зовнішнього середовища визначати своє місце в сус­пільстві та активно включатись у його правовідносини — це:

А) правова поведінка;

Б) правова соціалізація;

В) правова ресоціалізація;

Г) правове виховання.

26. Види правової соціалізації:

А) практична, теоретична;

Б) стихійна, цілеспрямована, змішана;

В) зовнішня, внутрішня;

Г) основна, додаткова.

27. Цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування в неї правової культури й активної правомірної по­ведінки — це:

А) правова культура;

Б) правова соціалізація;

В) правова ресоціалізація;

Г) правове виховання.

28. Елементами системи правового виховання не можуть бути:

А) об'єкти, суб'єкти;

Б) об'єкти, суб'єкти, сукупність правових заходів;

В) об'єкти, суб'єкти, об'єктивна і суб'єктивна сторона.

29. Форми (способи) правового виховання:

А) правова освіта; правова пропаганда; юридична практика дер­жавних органів та інших організацій;

Б) правова пропаганда; правомірна поведінка, самовиховання;

В) юридична практика державних органів та інших організацій;

Г) правомірна поведінка, самовиховання; правова освіта; право­ва пропаганда; юридична практика державних органів та інших ор­ганізацій.

30. До механізму правового виховання не входять:

А) суспільна правосвідомість, система норм права;

Б) способи і засоби правового виховання;

В) методичне забезпечення правового загального навчання;

Г) правосвідомість об'єктів виховання.

31. Деформований стан правосвідомості особи, суспільства, соціальної групи, що характеризується усвідомленим ігнору­ванням вимог закону, запереченням значимості норм права або зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, од­нак виключає злочинний намір — це:

А) правовий нігілізм;

Б) правовий ідеалізм;

В) правовий суб'єктивізм;

Г) правовий формалізм.

32. Деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, що характеризується переоцінкою можливостей права, уявленням про нього як про вищу цінність, яка підкоряє собі всі інші цінності — це:

А) правовий нігілізм;

Б) правовий ідеалізм;

В) правовий суб'єктивізм;

Г) правовий фетишизм.

Заповніть таблицю.

Дата добавления: 2015-05-10