Навчально-методична база вчителя правознавства

Першим помічником учителя у викладанні предмета та учнів у процесі опанування курсу є підручник "Основи правознавства". У наш час їх видано велику кількість. Підручник має кілька важливих функцій. Це зокрема ін­формаційна (розкриває зміст освіти, подає навчальний матеріал за кожною темою уроку з урахуванням вікових особливостей учнів); систематизаційна (забезпечує послідовність під час викладу навчального матеріалу, систе­матизуючи його); навчальна (забезпечує засвоєння та за­кріплення знань); виховна (сприяє реалізації виховних цілей навчання).

На сучасному етапі розроблено цілу низку вимог до структури шкільного підручника з правознавства. Під­ручник повинен мати зміст з нумерацією сторінок, у якій чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу. У змісті підручника є такі структурні елементи як: вступ, висновки, узагальнювальні тексти, наочні схеми, таблиці, завдання на систематизацію та самооцінювання навчаль­них досягнень учнів. Він повинен мати додатки: словник, тлумачний словник правовних термінів, довідкові таблиці даних, список сучасної додаткової літератури, алфавітний покажчик. Доцільно, щоб кожен розділ підручника від­повідав одній навчальній темі. У межах одного розділу ба­жано чергувати різні види діяльності (практичні роботи, вправи, запитання та ін). Відображені види діяльності ма­ють сприяти набуттю навичок та вмінь (життєвих, прак­тичних, пізнавальних).

Структурно підручник складається з: текстового та позатекстового компонентів. До текстового компонента підручника належать основний та додатковий текст. Позатекстовий компонент — це ілюстративний ряд (навчаль­ні малюнки, репродукції, фотодокументи, зображення до­кументів, схеми, діаграми); методичний апарат (питання та завдання, текстові, опорні схеми, тести для самоконт­ролю); апарат орієнтування (заголовки, словники-довідники, списки літератури для позакласного читання, біб­ліографія). І, звичайно, основою підручника є авторський текст.

Дуже часто робота вчителя та учнів із підручником на уроці зводиться до формулювання запитань та пошуку на них відповіді. У сучасній українській школі використову­ються такі форми роботи з підручником: урочна, позаурочна, фронтальна, індивідуальна. На уроці використовуються як фронтальна, так і індивідуальна форми роботи з підручником. У позаурочній (домашній) роботі викорис­товується переважно індивідуальна форма роботи з навчальною книгою.

Наведемо декілька форм роботи для учителя та учнів з підручником "Основи правознавства". Найбільш простою і відомою формою роботи є читання та коментування цитат із підручника як учителем, так і учнями. Вчитель може звертатися й до цитування основних правових понять і визначень, які розглядаються на уроці, пропонувати учням знайти в тексті правові поняття й записувати їх у словник (зошит) правових термінів, скласти план параграфу.

Наступним кроком у роботі з підручником правознав­ства є конспектування основних понять уроку, побудова таблиці чи схеми з конкретної теми.

На уроках під керівництвом учителя та самостійно вдома учні можуть працювати над тестовими завданнями. Краще за все добирати тести, які визначені в підручнику до кожної теми. Якщо вчитель готує тести самостійно, ви­ходячи з тематики уроку, й пропонує учням розв’язати їх опираючись на вивчені теми підручника, то слід неодмін­но дотримуватися правил методики створення тестових завдань. Тестові завдання слід складати з трьох основних частин. У першій — учень, спираючись на отримані знання, повинен вибрати правильну відповідь із трьох-чотирьох запропонованих учителем. У другій — спробувати дібрати з трьох-чотирьох юридичних понять відповідь, що відповідає змісту визначення. У третій частині — вміти самостійно дати визначення юридичного поняття. Тестове завдання з правознавства мусить будуватися за принци­пом від простого до складнішого, що дасть змогу учневі поступово досягнути бажаного результату. Крім того, учні, які менше підготовлені до розв’язання тестового зав­дання, можуть працювати з підручником й відшукувати у ньому відповіді.

Автори багатьох підручників із правознавства для са­мостійної роботи учнів готують низку питань, відповідь на які дасть змогу засвоїти мінімум матеріалу з теми. Вчи­тель може організувати роботу класу, зачитуючи ці питан­ня самостійно чи за допомогою учня, а решта класу — знайти відповіді в підручнику. Така форма роботи з підручником під керівництвом учителя значно активізує роботу учнів на уроці.

Використання запропонованих та інших форм роботи з підручником, які пропонують фахівці, підвищить ефек­тивність роботи учнів на уроці, а разом із цим покращить рівень знань.

Обґрунтуємо найважливіші вимоги до методичного апарату сучасного підручника з правознавства.

Передусім методичний апарат має спрямовувати робо­ту учнів, яка відбувається за певними правилами, безпосе­редньо на навчальний посібник. На жаль, немає підручни­ка, який містив би детальний порядок роботи з ним, або методичного посібника, який надавав би таку інформацію учителю. Можна обійтися й без будь-якої організації робо­ти з навчальним текстом. Сьогодні технологічність під­ручника (те, як він працює на уроці) виступає на перший план. Невпинно зростають вимоги до методичного апара­ту. І це закономірно, оскільки період оновлення змісту вже минув, і першочерговим завданням нині є організація роботи вчителя й учнів на уроці та вдома.

Ми звикли, що методичний апарат передбачає репро­дуктивну діяльність учнів, тобто завдання, які пропону­ються учням, вимагають лише незначного напруження пам’яті. Поступово автори підручників намагаються ре­алізувати в методичному апараті ідею розвитку правового мислення: вводять завдання на аналіз, порівняння та ін. Проте часто в підручниках імітується розвивальний ха­рактер завдань. Як викладачеві обрати технологічний під­ручник, тобто такий, що буде засобом активної роботи з правовим матеріалом?

Отже, сучасні методичні посібники та підручники обов’язково мають містити правила роботи з навчальним текстом і для учителів, і для учнів.

Відповідно до мети правової освіти (розвиток правового мислення) навчальна книга обов’язково має не лише пода­вати правовий матеріал, а й навчати осмислювати його, формувати вміння учитися. Осмислене навчання вимагає застосування систематичних процесів для кодування та зберігання інформації у пам’яті і для усунення її звідти. Ці процеси називаються метакогнітивними, оскільки вони є способами набуття думок, а не власне думками.

Важливий вид завдань, який має бути в підручнику — це за дачі. Насамперед вони дають можливість учням зрозуміти, навіщо їм потрібні поняття, що вивчаються. Розв’язуючи такі задачі, учень починає відчувати потребу в розумінні того поняття, за допомогою якого можна розв’язувати задачі. Отже, правові поняття перетворюються на інструменти пізнання, забезпечуючи розвивальний ефект навчання.

Часто вивчення правознавства перетворюється на запа­м’ятовування нормативно-правових актів, законів і пра­вових документів. Юристи стають визначними фахівцями не тому, що є "носіями" дат, імен, нормативно-правових документів. Справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули або навчився відповідати на запитання у наших підручниках, а ті хто вміє ставити перед собою важливі проблеми.

Отже, методичний апарат підручника має відповідати таким вимогам: 1) містити правила роботи з книгою; 2) на­вчати способам здобування знань; 3) містити попередні за­питання, які спрямовували б розумову діяльність учнів; 4) навчати учнів формулювати запитання й відповідати на них; 5) містити завдання з галузей права репродуктивно­го, творчого характеру; 6) заохочувати до творчості.

Навчальна книга, яка відповідає цим вимогам, спри­ятиме реалізації визначених цілей правової освіти і забез­печуватиме плідну, цікаву та ефективну роботу учнів на уроці "Основи правознавства".

Таким чином, сучасні методичні посібники та підруч­ники обов’язково мають містити правила роботи з на­вчальним текстом і для вчителів, і для учнів.

Методика роботи з правовими джерелами та нормативно-правовими актами.

Звичайно, вчитель правознавства в школі повинен до­бирати перш за все останні нормативно-правові акти та правові джерела і на їх основі навчати учнів свого предме­та. Використовувати правові джерела та нормативно-правові акти можна, зачитуючи учням уривки з них чи основ­ні моменти.

Наступною формою роботи з правовими джерелами і нормативно-правовими актами є коментування учнем за­читаної цитати та відповідний коментар учителя.

Використовувати нормативно-правові акти можна й у грі (наприклад "Засідання суду"), аргументуючи правиль­ність своєї думки.

Найбільш: важливі норми нормативно-правового акта слід знати напам’ять і вміти аргументовано оперувати ними на уроці правознавства.

Окрему частину уроку можна присвятити перевірці знання учнями нормативно-правових актів (змісту, хро­нології прийняття). Треба зазначити, що головна мета, яка ставиться перед учителем під час роботи з норматив-но-правовими актами на уроках правознавства, — це вмін­ня орієнтуватися в системі сучасного законодавства Укра­їни і застосовувати його у повсякденному житті.

Професіоналізм викладача правознавства залежить від того, на скільки він орієнтується в чинному законодавстві, вміє знаходить можливі прогалини та колізії та вносить пропозиції з метою удосконалення українського законодавства. Отже, наявність нормативно-правової бази (сайт ВР, журнал «Голос України», сайт Ліга закон, видання «Офіційний вісник України»). Самоосвіта вчителя відбувається завдяки навчально-методичній літературі та журналам «Право України», «Урядовий кур’єр», кодекси (цивільний, КЗОТ та ін.). Також, в навчально-методичну базу входять мультимедійні засоби: відеосюжети з правових проблем сучасності, екологічні об’єкти. У засвоєнні юридичних знань допоможуть підручники видатних юристів з окремих галузей правознавства та «теорії» держави та права.

Дата добавления: 2015-05-10