Методика формування понятійного апарату при викладанні курсу «Основи правознавства»

У педагогічній літературі виділяють такі етапи формування правових понять: чуттєве сприйняття, абстрагування, визначення, уточнення і закріплення у свідомості істотних ознак поняття, установлення зв’язку з раніше засвоєними, застосування правових понять у вирішенні юридичних завдань та правових ситуацій, опора на ці поняття при засвоєнні нових. Вироблення понять і юридичних категорій, впровадження їх в нормотворчу, правозастосовну та іншу практику – це результат інтелектуальної діяльності багатьох поколінь. Опанування науковими поняттями з різних галузей права дає можливість учням визначати закономірності державно-правового розвитку, уявляти моделі правової держави з розвинутим громадянським суспільством та вміти пропонувати шляхи удосконалення як розвитку держави, так і розвитку законодавства.

В процесі правового навчання в ЗОШ учні засвоюють такі юридичні категорії: держава, право, праворозуміння, закон, правова поведінка, юридична відповідальність, правопорушення, державний устрій. Відповідно державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів необхідно знати сутність таких понять та термінів, як «норма права», «галузі права», «правові відносини», «джерела права», «форма держави» та «механізм держави», «громадянство», «інкорпорація», «кодифікація», «державна символіка».

Для гарантування юридичної усвідомленності правовим поняттям і категоріям дається певне визначення – дефініція, що слугує моделлю і дає змогу порівнювати з її змістом конкретні ситуації, котрі виникають у реальному житті.

Усвідомлене та ефективне засвоєння учнями понять курсу «Правознавство» залежить від методів, елементів інноваційних освітніх технологій, які використовує вчитель при їх формуванні.

В процесі правового навчання в ЗОШ учні засвоюють такі юридичні категорії: держава, право, праворозуміння, закон, правова поведінка, юридична відповідальність, правопорушення, державний устрій, та ін.

Для гарантування юридичної усвідомленності правовим поняттям і категоріям дається певне визначення – дефініція, що слугує моделлю і дає змогу порівнювати з її змістом конкретні ситуації, котрі виникають у реальному житті.

Усвідомлене та ефективне засвоєння учнями понять курсу «Правознавство» залежить від методів, елементів інноваційних освітніх технологій, які використовує вчитель при їх формуванні.

Істотною ознакою правових понять є регулюючий вплив на поведінку особистості учня за допомогою правових норм. В суспільстві встановлюються правила поведінки в правових відносинах. Будь-яке правове поняття (закон, правопорушення, юридична відповідальність, тредових договір) обов’язково містить в собі правову характеристику дійсності. Отже, розкриття істотних ознак нормотворчої термінології відіграє важливу роль у формуванні правового світогляду учнів, їхнього ставлення до норм права, правопорядку і законності як до особистої цінності.

Одночасна увага учня акцентується на особливостях наукового пізнання, юридичного мислення, прикладах наукової аргументації і доказах. Учні отримують уявлення про доктринальне тлумачення, здійснюваним ученими-юристами в статтях, коментарях, монографіях, про різні способи з'ясування: граматичному, систематичному, історико-політичному. Граматичний спосіб направлений на з'ясування тексту, коли з'ясовують значення слів, термінів, досліджують структуру пропозицій. При читанні законів важливо звертати увагу на деталі тексту, слова, розділові знаки. Систематичний спосіб служить для аналізу зв'язків тлумаченого нормативного положення з іншими елементами системи права і законодавства. Історико-політичний спосіб направлений на з'ясування мети видання нормативно-правового акту, історичної обстановки, чинників, які зумовили його видання.

2.Конспектування — це стислий письмовий виклад змісту тексту з виділенням його найбільш значущих положень.

3.Цитування — дослівний витяг з тексту.

4.Рецензування — написання короткого відгуку з виразом свого відношення до прочитаного.

Спочатку на уроках права вчитель лише переказує зміст нормативно-правових актів, виділяючи головне, пояснюючи ціннісну основу сенсу правових норм, цитує уривки і коментує їх. Поступово школярі під керівництвом вчителя вчаться колективно читати юридичний текст, аналізувати окремі фрагменти законодавства, звикати до формалізованої мови документа. Мова нормативно-правового акту характеризується наказовим стилем викладу, чіткістю і точністю думки, спеціальною термінологією. Педагогічна значущість нормативних текстів полягає в тому, що школярі вчаться розумінню мови юридичного документа. З часом вони опановують навиком самостійного читання і розуміння змісту основних положень адаптованих до учбового процесу уривків. На цьому етапі бажано конструювати спеціальні уроки, в основі яких — робота з нормативно-правовими актами, з фрагментами під керівництвом вчителя.

Пізнавальні завдання створюють умови для формування різних спеціальних умінь учнів: наприклад, уміння узагальнювати правовий матеріал з різних джерел; застосовувати правові норми для оцінки фактів і явищ реальному життю, власної поведінки; уміння самостійно відбирати правові факти, правову інформацію з періодичного друку і включати її в свою розповідь для підтвердження, ілюстрації правової норми і т.п. В процесі організації роботи учнів з нормативними текстами формується комплексне соціальне уміння: уміння застосовувати юридичну інформацію для вирішення своїх життєвих проблем, тобто уміння, сформованість якого складає ключове завдання правового навчання. Дане уміння формується на основі інших спеціальних умінь:

· уміння пізнавати юридичну ситуацію;

· уміння співвіднести юридичні обставини, юридичні факти з відповідною галуззю права;

· уміння визначити необхідні нормативно-правові акти і співвіднести з ними вимагаючі дозволи обставини.

Основною ознакою уміння є здатність учня послідовно застосовувати всю сукупність учбових і розумових дій, складових прийом.

Перераховані уміння розвиваються і закріплюються в процесі систематичного рішення юридичних задач. Рішення юридичних задач — це методичний прийом, що активізуючий процес пізнання, засвоєння правових знань, формує самостійне юридичне мислення. Він допомагає з'ясувати сенс правової норми, виявити її соціальну значущість.

Як правило, школярі мають справу з учбовими юридичними завданнями. У кожному з цих завдань від учня потрібне здійснення первинного аналізу і синтезу учбового матеріалу, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки і відносини, пояснювати що відбувається відповідно до вимог правової норми конкретного нормативно-правового акту. Учні повинні продемонструвати, наскільки грамотно вони оперують юридичними термінами і поняттями. У старших класах обов'язковою умовою рішення юридичних задач є звернення учнів безпосередньо до нормативно-правового акту. Юридичні завдання можуть застосовуватися на різних етапах уроку: при опиті, як ілюстрація до пояснення вчителя; з метою закріплення окремих положень учбового матеріалу. Юридичне завдання може сприяти актуалізації теми уроку.

При отриманні правових знань учнівської молоді необхідно формувати практичні навички використання чинного законодавства при розгляді правових ситуацій та юридичних завдань, виховувати повагу до Основного закону держави та інших законів та підзаконних актів.

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий акт-документ, що містить юридичні норми і що приймається в певних процедурних формах. Основне завдання нормативно-правового акту — зберігати правову інформацію і доводити її до зведення адресатів. До свідомості учнів необхідно донести перш за все значення нормативно-правових актів, що полягає в тому, що за допомогою їх держава може оперативно здійснювати правове регулювання, реагувати на правові потреби суспільства. Нормативний акт — це владне розпорядження органів держави, що встановлює, змінює і відміняє норми права. У тексті нормативно-правового акту об'єктивно виражена і закріплена державна воля. Як відомо, нормативно-правові акти підрозділяються на закони і підзаконні акти.

Закон — це акт вищої юридичної сили, виданий найвищим органом влади в установленому порядку.

Саме з фрагментами законів і знайомляться учні на сторінках шкільних підручників. Їх інтелектуально-розумова діяльність направлена на пізнання юридичної норми, тобто на з'ясування. З'ясування — це тлумачення «для себе». Здатність проектувати конкретну ситуацію і бачити конкретне через призму норми є унікальною здатністю, що виникає у сфері права. Ця здатність формується на уроках права, і перш за все в тих випадках, коли вчитель використовує елементи технології критичного мислення. Доцільно в комп’ютерних класах загальноосвітньої школи встановлювати законодавчу базу (сайт Ліга закон), що дозволить вивчати та використовувати нове законодавство України на кожному уроці правознавства.

Спочатку на уроках права вчитель лише переказує зміст нормативно-правових актів, виділяючи головне, пояснюючи ціннісну основу сенсу правових норм, цитує уривки і коментує їх. Поступово школярі під керівництвом вчителя вчаться колективно читати юридичний текст, аналізувати окремі фрагменти законодавства, звикати до формалізованої мови документа. Мова нормативно-правового акту характеризується наказовим стилем викладу, чіткістю і точністю думки, спеціальною термінологією. Педагогічна значущість нормативних текстів полягає в тому, що школярі вчаться розумінню мови юридичного документа. З часом вони опановують навиком самостійного читання і розуміння змісту основних положень адаптованих до учбового процесу уривків. На цьому етапі бажано конструювати спеціальні уроки, в основі яких — робота нормативно-правових актів, що вчаться з фрагментами, під керівництвом вчителя.

Звичайно, вчитель правознавства в школі повинен до­бирати перш за все останні нормативно-правові акти та правові джерела і на їх основі навчати учнів свого предме­та. Використовувати правові джерела та нормативно-правові акти можна, зачитуючи учням уривки з них чи основ­ні моменти.

Наступною формою роботи з правовими джерелами і нормативно-правовими актами є коментування учнем за­читаної цитати та відповідний коментар учителя.

Використовувати нормативно-правові акти можна й у грі (наприклад "Засідання суду"), аргументуючи правиль­ність своєї думки.

Найбільш: важливі норми нормативно-правового акта слід знати напам’ять і вміти аргументовано оперувати ними на уроці правознавства.

Окрему частину уроку можна присвятити перевірці знання учнями нормативно-правових актів (змісту, хро­нології прийняття). Треба зазначити, що головна мета, яка ставиться перед учителем під час роботи з норматив-но-правовими актами на уроках правознавства, — це вмін­ня орієнтуватися в системі сучасного законодавства Укра­їни і застосовувати його у повсякденному житті.

Першим помічником учителя у викладанні предмета та учнів у процесі опанування курсу є підручник "Основи правознавства". У наш час їх видано велику кількість. Підручник має кілька важливих функцій. Це зокрема ін­формаційна (розкриває зміст освіти, подає навчальний матеріал за кожною темою уроку з урахуванням вікових особливостей учнів); систематизаційна (забезпечує послідовність під час викладу навчального матеріалу, систе­матизуючи його); навчальна (забезпечує засвоєння та за­кріплення знань); виховна (сприяє реалізації виховних цілей навчання).

На сучасному етапі розроблено цілу низку вимог до структури шкільного підручника з правознавства. Під­ручник повинен мати зміст з нумерацією сторінок, у якій чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу. У змісті підручника є такі структурні елементи як: вступ, висновки, узагальнювальні тексти, наочні схеми, таблиці, завдання на систематизацію та самооцінювання навчаль­них досягнень учнів. Він повинен мати додатки: словник, тлумачний словник правовних термінів, довідкові таблиці даних, список сучасної додаткової літератури, алфавітний покажчик. Доцільно, щоб кожен розділ підручника від­повідав одній навчальній темі. У межах одного розділу ба­жано чергувати різні види діяльності (практичні роботи, вправи, запитання та ін). Відображені види діяльності ма­ють сприяти набуттю навичок та вмінь (життєвих, прак­тичних, пізнавальних).

Структурно підручник складається з: текстового та позатекстового компонентів. До текстового компонента підручника належать основний та додатковий текст. Позатекстовий компонент — це ілюстративний ряд (навчаль­ні малюнки, репродукції, фотодокументи, зображення до­кументів, схеми, діаграми); методичний апарат (питання та завдання, текстові, опорні схеми, тести для самоконт­ролю); апарат орієнтування (заголовки, словники-довідники, списки літератури для позакласного читання, біб­ліографія). І, звичайно, основою підручника є авторський текст.

Дуже часто робота вчителя та учнів із підручником на уроці зводиться до формулювання запитань та пошуку на них відповіді. У сучасній українській школі використову­ються такі форми роботи з підручником: урочна, позаурочна, фронтальна, індивідуальна. На уроці використовуються як фронтальна, так і індивідуальна форми роботи з підручником. У позаурочній (домашній) роботі викорис­товується переважно індивідуальна форма роботи з навчальною книгою.

Наведемо декілька форм роботи для учителя та учнів з підручником "Основи правознавства". Найбільш простою і відомою формою роботи є читання та коментування цитат із підручника як учителем, так і учнями. Вчитель може звертатися й до цитування основних правових понять і визначень, які розглядаються на уроці, пропонувати учням знайти в тексті правові поняття й записувати їх у словник (зошит) правових термінів, скласти план параграфу.

Наступним кроком у роботі з підручником правознав­ства є конспектування основних понять уроку, побудова таблиці чи схеми з конкретної теми.

На уроках під керівництвом учителя та самостійно вдома учні можуть працювати над тестовими завданнями. Краще за все добирати тести, які визначені в підручнику до кожної теми. Якщо вчитель готує тести самостійно, ви­ходячи з тематики уроку, й пропонує учням розв’язати їх опираючись на вивчені теми підручника, то слід неодмін­но дотримуватися правил методики створення тестових завдань. Тестові завдання слід складати з трьох основних частин. У першій — учень, спираючись на отримані знання, повинен вибрати правильну відповідь із трьох-чотирьох запропонованих учителем. У другій — спробувати дібрати з трьох-чотирьох юридичних понять відповідь, що відповідає змісту визначення. У третій частині — вміти самостійно дати визначення юридичного поняття. Тестове завдання з правознавства мусить будуватися за принци­пом від простого до складнішого, що дасть змогу учневі поступово досягнути бажаного результату. Крім того, учні, які менше підготовлені до розв’язання тестового зав­дання, можуть працювати з підручником й відшукувати у ньому відповіді.

Автори багатьох підручників із правознавства для са­мостійної роботи учнів готують низку питань, відповідь на які дасть змогу засвоїти мінімум матеріалу з теми. Вчи­тель може організувати роботу класу, зачитуючи ці питан­ня самостійно чи за допомогою учня, а решта класу — знайти відповіді в підручнику. Така форма роботи з підручником під керівництвом учителя значно активізує роботу учнів на уроці.

Використання запропонованих та інших форм роботи з підручником, які пропонують фахівці, підвищить ефек­тивність роботи учнів на уроці, а разом із цим покращить рівень знань.

Обґрунтуємо найважливіші вимоги до методичного апарату сучасного підручника з правознавства.

Передусім методичний апарат має спрямовувати робо­ту учнів, яка відбувається за певними правилами, безпосе­редньо на навчальний посібник. На жаль, немає підручни­ка, який містив би детальний порядок роботи з ним, або методичного посібника, який надавав би таку інформацію учителю. Можна обійтися й без будь-якої організації робо­ти з навчальним текстом. Сьогодні технологічність під­ручника (те, як він працює на уроці) виступає на перший план. Невпинно зростають вимоги до методичного апара­ту. І це закономірно, оскільки період оновлення змісту вже минув, і першочерговим завданням нині є організація роботи вчителя й учнів на уроці та вдома.

Ми звикли, що методичний апарат передбачає репро­дуктивну діяльність учнів, тобто завдання, які пропону­ються учням, вимагають лише незначного напруження пам’яті. Поступово автори підручників намагаються ре­алізувати в методичному апараті ідею розвитку правового мислення: вводять завдання на аналіз, порівняння та ін. Проте часто в підручниках імітується розвивальний ха­рактер завдань. Як викладачеві обрати технологічний під­ручник, тобто такий, що буде засобом активної роботи з правовим матеріалом?

Отже, сучасні методичні посібники та підручники обов’язково мають містити правила роботи з навчальним текстом і для учителів, і для учнів.

Відповідно до мети правової освіти (розвиток правового мислення) навчальна книга обов’язково має не лише пода­вати правовий матеріал, а й навчати осмислювати його, формувати вміння учитися. Осмислене навчання вимагає застосування систематичних процесів для кодування та зберігання інформації у пам’яті і для усунення її звідти. Ці процеси називаються метакогнітивними, оскільки вони є способами набуття думок, а не власне думками.

Важливий вид завдань, який має бути в підручнику — це за дачі. Насамперед вони дають можливість учням зрозуміти, навіщо їм потрібні поняття, що вивчаються. Розв’язуючи такі задачі, учень починає відчувати потребу в розумінні того поняття, за допомогою якого можна розв’язувати задачі. Отже, правові поняття перетворюються на інструменти пізнання, забезпечуючи розвивальний ефект навчання.

Часто вивчення правознавства перетворюється на запа­м’ятовування нормативно-правових актів, законів і пра­вових документів. Юристи стають визначними фахівцями не тому, що є "носіями" дат, імен, нормативно-правових документів. Справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули або навчився відповідати на запитання у наших підручниках, а ті хто вміє ставити перед собою важливі проблеми.

Отже, методичний апарат підручника має відповідати таким вимогам: 1) містити правила роботи з книгою; 2) на­вчати способам здобування знань; 3) містити попередні за­питання, які спрямовували б розумову діяльність учнів; 4) навчати учнів формулювати запитання й відповідати на них; 5) містити завдання з галузей права репродуктивно­го, творчого характеру; 6) заохочувати до творчості.

Навчальна книга, яка відповідає цим вимогам, спри­ятиме реалізації визначених цілей правової освіти і забез­печуватиме плідну, цікаву та ефективну роботу учнів на уроці "Основи правознавства".

Таким чином, сучасні методичні посібники та підруч­ники обов’язково мають містити правила роботи з на­вчальним текстом і для вчителів, і для учнів.

Методика роботи з правовими джерелами та нормативно-правовими актами.

Звичайно, вчитель правознавства в школі повинен до­бирати перш за все останні нормативно-правові акти та правові джерела і на їх основі навчати учнів свого предме­та. Використовувати правові джерела та нормативно-правові акти можна, зачитуючи учням уривки з них чи основ­ні моменти.

Наступною формою роботи з правовими джерелами і нормативно-правовими актами є коментування учнем за­читаної цитати та відповідний коментар учителя.

Використовувати нормативно-правові акти можна й у грі (наприклад "Засідання суду"), аргументуючи правиль­ність своєї думки.

Найбільш: важливі норми нормативно-правового акта слід знати напам’ять і вміти аргументовано оперувати ними на уроці правознавства.

Окрему частину уроку можна присвятити перевірці знання учнями нормативно-правових актів (змісту, хро­нології прийняття). Треба зазначити, що головна мета, яка ставиться перед учителем під час роботи з норматив-но-правовими актами на уроках правознавства, — це вмін­ня орієнтуватися в системі сучасного законодавства Укра­їни і застосовувати його у повсякденному житті.

Професіоналізм викладача правознавства залежить від того, на скільки він орієнтується в чинному законодавстві, вміє знаходить можливі прогалини та колізії та вносить пропозиції з метою удосконалення українського законодавства. Отже, наявність нормативно-правової бази (сайт ВР, журнал «Голос України», сайт Ліга закон, видання «Офіційний вісник України»). Самоосвіта вчителя відбувається завдяки навчально-методичній літературі та журналам «Право України», «Урядовий кур’єр», кодекси (цивільний, КЗОТ та ін.). Також, в навчально-методичну базу входять мультимедійні засоби: відеосюжети з правових проблем сучасності, екологічні об’єкти. У засвоєнні юридичних знань допоможуть підручники видатних юристів з окремих галузей правознавства та «теорії» держави та права.

Дата добавления: 2015-05-10