ПЕРЕДМОВА. Цивільне право — це мистецька і витончена галузь пра­ва, коріння якої виходить з далекого минулого і яка ґрун­тується на одвічних правових цінностях

Цивільне право — це мистецька і витончена галузь пра­ва, коріння якої виходить з далекого минулого і яка ґрун­тується на одвічних правових цінностях. Робота над новим Цивільним кодексом України та його прийняття сприяли утвердженню ідеологію приватного права і стали реаль­ною відповіддю на мрії та надії громадян нашої незалежної держави. За своєю сутністю Цивільний кодекс України став не тільки необхідним елементом подальшого реформуван­ня нашого суспільства, а й могутньою інтегруючою силою такого реформування. Справа в тому, що Цивільний ко­декс — це не звичайний закон порівняно з іншими, з пер­шого погляду, однотипними "базовими" кодифікованими до­кументами. За низкою положень цей кодекс не поступаєть­ся значенням Конституції, конституційним законам, і тому в деяких країнах його справедливо називають "економіч­ною конституцією".

Така оцінка цивільного права — не просто емоції, а факт, підтверджений життям. Історичні факти свідчать про те, що бурхливому, інколи стрибкоподібному розвитку ринкової економіки і демократичних інститутів та становленню громадянського суспільства у всіх країнах незмінне пере­дувало утвердження в суспільстві цивільного права. Яскраві приклади цього — Французький цивільний кодекс (кодекс Наполеона, прийнятий у 1804 р.), а також Німецьке ци­вільне уложення (прийняте у 1896 р.).

Предметом Цивільного кодексу є особисті немайнові та майнові права. Якщо звести в одне слово всі легальні та наукові характеристики майнових прав, то вони утворюють у найбільш глибокому, суттєвому вигляді власність, при цьому власність не в загальному і декларативному значенні, а в тому реальному та юридичне забезпеченому вигляді, в якому вона має становити фундамент економіки, її статику і динаміку, всі життєво важливі сфери життя суспільства, в тому числі влади. Але власність не є вичерпною, а можли­во, навіть не є головною характеристикою цивільного пра­ва. Місія цивільного права полягає в тому, що воно вводить у життя і здатне зробити реальним, юридичне забезпече­ним високе становище фізичної особи в суспільстві та її дійсно захищену свободу у відносинах власності, всіх май­нових і пов'язаних з ними немайнових відносинах, в інших важливих сферах життєдіяльності людини.

Цього досягають головним чином тим, що цивільне пра­во, особливо тоді, коли його зміст виражено в прийнятому Цивільному кодексі України, не тільки гарантує судовий захист прав людей, недоторканність власності та ін., а й виконує такі функції:

• встановлює право всім особам самим, своєю волею і своїм інтересом визначати для себе умови власної поведінки, їх на­слідки та засоби взаємодії, "дано бути" вільним (і держава зобов'язана юридичне охороняти становище таких речей);

• спрямоване на те, щоб виключити свавільне втручан­ня будь-кого, в тому числі державних органів, органів місце­вого самоврядування і їх посадових осіб, у приватні, цивіль­ні відносини (і держава позбавляється свого права чинити незаконно);

• встановлює у власності, інших майнових відносинах юридичну рівність всіх осіб (і держави, і посадових осіб, і підприємств, і окремої фізичної особи — всіх без винятку).

Очевидно, що ринкова економіка, демократичні поряд­ки можливі тільки в разі, якщо зазначені цивільно-правові постулати — "фундамент свободи" — утвердяться, стануть життєво необхідними. Цивільне законодавство стосується кожного з нас у повсякденному житті — в захисті особи­стих немайнових прав, при купівлі в магазинах, укладенні правочинів на ринках, здійсненні замовлень у майстернях, обміні квартир, придбанні дач, відшкодуванні шкоди при дорожньо-транспортних пригодах, страхуванні, при спад­куванні та ін.

Відповідні новації в Цивільному кодексі України, прий­няття якого водночас і започаткувало цивілістику нашої країни, зумовлюють необхідність пошуку нових підходів до викладання цивільного права у вищих навчальних за­кладах.

Сучасна методика викладання цивільного права в основ­ному зводиться до тлумачення і коментування чинного цивільного законодавства. Підручники з цивільного права перенасичені поясненнями статей нормативних актів на­стільки, що студент нерідко втрачає головну думку, про яку йдеться.

Автор пропонованого посібника ставив собі за мету ви­світлити основні засади цивілістики, її основні принципи, головні поняття і категорії, зазначені в новому Цивільному кодексі України. Він виходив з того, що вирішальну роль в оволодінні цивілістичною культурою відіграє опанування цивілістичним мисленням, правильним розумінням цивіль­но-правових ідей, категорій, понять, що виражені в основ­ному джерелі цивільного права України.

Структура пропонованого посібника не є копією струк­тури Цивільного кодексу і виходить з найбільш оптималь­ного варіанта подання матеріалу студентам — у запитан­нях і відповідях. Обсяг навчального матеріалу повністю відповідає вимогам програми, що є нормативною для всіх юридичних навчальних закладів.

Цей навчальний посібник базується на таких джерелах:

• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

• Цивільний кодекс Російської Федерації 1994—-1995 років.

• Загальна теорія цивільного права. — К., 1992.

• Цивільне право. — К.: Вентурі, 1997.

• Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Іитер, 2000.

• Гражданское право / Под ред. С.А. Суханова. —М., 1993.

• Гражданское й торговеє право капиталистических стран / Отв. ред. Е.А. Васильєв. — М., 1994.

• Международное частное право. Современньїе пробле-мьі / Отв. ред. М.М. Богуславский. — М.: УДН, 1994.

• Гражданское й торговеє право капиталистических стран / И.А. Зенин. — М.: Изд-во МГУ, 1992.

Крім зазначених джерел, широко використано основні нормативні акти України, які містять цивільно-правові норми. У посібнику подаються розроблені відповідно до вимог нового Цивільного кодексу України та з урахуван­ням практичного досвіду автора зразки юридичних доку­ментів з найбільш поширених цивільно-правових питань, які виникають у повсякденному житті. Також додається словник цивільно-правових термінів. Тому пропонований посібник може допомогти в опануванні положеннями Ци­вільного кодексу України не лише студентам юридичних навчальних закладів, а й громадянам, котрі не мають юри­дичної освіти.

Книга перша ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Ци­вільний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Досвід доводить, що ефект від напрацьованого цивільного законодавства виявляється не відразу, не через рік — два. Необхідно, щоб минув час, і значний, для того щоб принципи і цінності цивільного права через нашу по­всякденність, щоденні справи міцно втілилися в життя. І коли, наприклад, Німеччина в 1950—1960-х роках стала на шлях процвітання та безбідного життя більшості насе­лення, то тут вирішальну роль, поряд з вдалими ерхардів-ськими реформами (спрямованими перш за все на те, щоб всі напружено працювали, а не на те, щоб ділити і спожи­вати), відіграла та обставина, що правова поведінка, яка відповідала вимогам вільного ринку, надійно увійшла в життя людей, стала невід'ємною життєвою умовою Цивіль­ного уложення, яке не піддавалось будь-яким суттєвим ко­рективам навіть в обстановці гітлерівського рейху.

Прийнятий Цивільний кодекс посів центральне місце в системі джерел права України. Це зумовлено загальним значенням багатьох його норм для всіх цивільно-правових відносин, визначенням законодавчих меж і напрямів кон­кретизації в інших актах цивільного законодавства, субси-діарним застосуванням норм до майнових та особистих не-майнових відносин інших галузей права (сімейного, госпо­дарського та ін.).

Як і Німецьке цивільне уложення чи Цивільний кодекс Російської Федерації, наш кодекс також побудований за пандектною системою. Відповідно до неї норми, які можуть бути застосовані при регулюванні будь-яких суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права, вине­сені за межі відповідних розділів та подані окремою кни­гою "Загальні положення". Цивільно-правові інститути особливої частини цивільного права України подані в інших п'яти книгах.

"Загальні положення" складаються з п'яти розділів і 19 глав (ст. 1—268). Це розділи про основні положення, особи (фізичні особи, юридичні особи, підприємницькі товариства, участь держави. Автономної Республіки Крим, територіаль­них громад у цивільних відносинах), об'єкти цивільних прав, правочини, представництво, строки та терміни, по­зовну давність.

До досягнень у галузі підготовки "Загальних положень" слід віднести вперше врегульований у межах Цивільного кодексу України розділ про об'єкти цивільних прав. Об'єкти цивільних прав — загальний цивільно-правовий інститут і включення його до книги першої є закономірним. Це дало можливість зосередити в "Загальних положеннях" Цивіль­ного кодексу України всі елементи цивільно-правових відно­син: суб'єкти, об'єкти, зміст.

Аналогічно викладено загальні положення частини пер­шої Цивільного кодексу Російської Федерації (1994— 1995 рр.), а перша книга —"Загальна частина" в Німецько­му цивільному уложенні (1896 р.) — містить норми, що сто­суються правового статусу фізичних та юридичних осіб, ква­ліфікації речей, правових угод, строків здійснення та за­безпечення прав.

Що розуміють під терміном "цивільне право"?

Цивільне право — одна з провідних галузей національно­го права України, яка регулює певну групу правових відно­син за участю фізичних, юридичних осіб, держави, тери­торіальних громад, іноземних держав та інших суб'єктів публічного права.

Протягом свого життя ми не часто вступаємо у відноси­ни з кримінальним, кримінально-процесуальним, адміні­стративним, виправно-трудовим правом, однак з цивільним правом наш життєвий уклад пов'язаний дуже тісно.

Кожен день ми купуємо в магазинах продукти харчу­вання, користуємося транспортом, здійснюємо підприєм­ницьку діяльність, будуємо дачі, позичаємо гроші, прива­тизуємо квартири, ремонтуємо свої автомобілі, видаємо довіреності, складаємо заповіти тощо. Крім того, кожному з нас від народження належать особисті немайнові права, які встановлені Конституцією України. Всі ці особисті не­майнові права та суспільні відносини, пов'язані з матері­альними благами, і регулює цивільне право.

Цивільне право України, як і будь-яка інша галузь пра­ва, характеризується предметом і методом правового регулювання.

Предмет регулювання цивільного права відповідає на запитання, що регулює ця галузь права, а метод — як здійснюється це регулювання.

За цими ознаками можна визначити особливості цивіль­ного права, які дають змогу виділити його з єдиної системи права України.

Предметом регулювання цивільного права є:

• особисті немайнові права, які поділяються на дві групи:

а) особисті права, не пов'язані з майновими (життя, здоро­в'я, ім'я, таємниця особистого життя, таємниця листування, честь, гідність, ділова репутація, право на вибір роду занять і свободу пересування, право на мирні зібрання тощо);

б) особисті права, пов'язані з майновими (права авторів на результати інтелектуальної праці в галузі науки, літера­тури, мистецтва, винаходів, компонування інтегральної мікросхеми, раціоналізаторську пропозицію, селекційних досягнень тощо);

• майнові відносини, що випливають з підстав належ­ності, користування і переходу майна (власності і товаро­обігу), які засновані на юридичній рівності, вільному воле­виявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільні відносини, що не врегульовані цивільним за­конодавством, регулюються іншими актами законодавства. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин ци­вільне законодавство не застосовується, якщо інше не вста­новлено законом.

Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. З виникненням цивільно-право­вих відносин їхні учасники не можуть нав'язувати свою волю один одному, а тому їх відносини повинні базуватися на основі досягнутої згоди (наприклад, в основу реалізації договору купівлі-продажу сторони мають покласти досяг­нення спільної згоди відносно предмета, кількості, якості та ціни товару).

Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками:

• юридичною рівністю сторін. Кожна зі сторін має свій комплекс прав і обов'язків і не підпорядкована іншій;

• диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам на­дається право визначити свої взаємовідносини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених законом;

• особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський чи третейський суд);

• наявністю майнової відповідальності сторін.

Отже, цивільне право — це галузь права, що на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової са­мостійності учасників регулює особисті немайнові та майнові відносини (власності і товарообігу), відносини, які складаються у сфері інтелектуальної діяльності, а також охорони і захисту цих немайнових та майнових благ.

Загальними принципами цивільного права є:

• неприпустимість свавільного втручання у сферу осо­бистого життя людини;

• неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, прямо передбачених законом та встановлених Конституцією України;

• свобода договору;

• свобода підприємницької діяльності, не забороненої законом;

• судовий захист будь-якого цивільного права та інтересу;

• справедливість, добросовісність та розумність.

Що таке цивільне законодавство?

Після визначення предмета та методу цивільного права необхідно з'ясувати, де і в яких формах набувають вира­ження ті норми права, що в сукупності становлять поняття

"цивільне право", тобто необхідно визначитися стосовно

джерел цивільного права.

Цивільне право — це сукупність правових норм, що ре­гулюють особисті немайнові та майнові відносини. Цивіль­не законодавство — це сукупність нормативних актів, у яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "ци­вільне законодавство" — це різні поняття.

Отже, цивільне законодавство — це система норматив­них актів, у яких містяться цивільно-правові норми, що регулюють немайнові та майнові відносини (власності і товарообігу), відносини, що складаються у сфері інте­лектуальної діяльності, а також відносини щодо охоро­ни і захисту цих особистих немайнових та майнових благ.

За юридичною силою та територіальною ознакою джере­ла цивільного права України поділяють на такі:

• Конституція України, яка становить основу цивіль­ного законодавства;

• Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства України;

• Закони України, які приймаються відповідно до Кон­ституції України та Цивільного кодексу України (у разі подання суб'єктом права законодавчої ініціативи до Верхов­ної Ради України проекту закону, що регулює цивільні відносини інакше, ніж Цивільний кодекс України, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Кодексу; поданий законопроект Верховна Рада роз­глядає тільки одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України);

• Акти Президента України у випадках, встановле­них Конституцією України;

• постанови Кабінету Міністрів Украіни',

• нормативно-правові акти інших органів державної влади України, влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини і прийняті лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом;

• звичай (правила поведінки, що склалися внаслідок фактичного застосування протягом тривалого часу);

Дата добавления: 2015-05-10