Як здійснюється правове регулювання перевезень?

Особливість транспорту, як одної з головних галузей суспільного виробництва, полягає в тому, що в процесі діяльності транспорту (залізничного, автомобільного, по­вітряного, річкового, морського) нова вартість не утворю­ється, оскільки надання транспортних послуг полягає у пе­реміщенні вантажів, пасажирів, багажу, пошти.

Головна особливість договорів про надання послуг пере­везення, на відміну від договорів про виконання робіт, по­лягає в тому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги.

Корисний ефект такої діяльності не настає у вигляді певного досягнутого матеріального результату, як це має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних кон­трактів і договорів на перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних і перероб­них можливостей транспорту.

Економічні відносини підприємств транспорту, що ви­никають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Транспортні договори поділяють на основні та допоміжні.

Основні транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтів (договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу та по­шти, договори буксирування).

Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і при­бирання вагонів тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів та пошти залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяють на:

а) залізничні;

б) річкові;

в) морські;

г) повітряні;

д) автомобільні.

При цьому перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад Придні­провської залізниці) вважаються перевезеннями місцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезенням у прямому сполу­ченні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту — перевезеннями у прямому змішаному сполученні,

На морському транспорті перевезення бувають:

а) каботажні — між портами України;

б) міжнародні — між іноземними портами.

У Цивільному кодексі України окремо дається визначен­ня таких договорів: перевезення вантажу; перевезення па­сажира та багажу; договору чартеру (фрахтування); догово­ру транспортного експедитування.

Детальніше умови перевезення регулюються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що ' прийняті у встановленому порядку. Основними норматив­ними актами є такі транспортні кодекси і статути:

• Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.);

• Кодекс торговельного мореплавства України (9 груд­ня 1994 р.);

• Статут автомобільного транспорту (27 червня 1969 р.);

• Статут залізниць України (6 квітня 1998 р.);

• Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р., діє дотепер).

Крім того, прийнято Закони України "Про транспорт" (10 листопада 1994 р.), "Про залізничний транспорт" (4 чер­вня 1996 р.), "Про трубопровідний транспорт" (15 травня 1996 р.), "Про перевезення небезпечних вантажів" (6 квітня 2000 р.). Кабінет Міністрів України затвердив Правила на­дання послуг пасажирам автомобільного транспорту (18 лютого 1997 р.) і Порядок обслуговування громадян за­лізничним транспортом (13 квітня 1997 р.), а Міністерство транспорту України — Правила перевезення вантажів ав­томобільним транспортом (14 жовтня 1997 р.).

Дата добавления: 2015-05-10