Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Види ураження електричним струмом 1 страница




 

Електротравми умовно поділяють на місцеві та загальні. Місцеві електротравми викликають місцеве ушкодження організму – електричний опік, металізацію шкіри, механічні пошкодження, викликані мимовільними скороченнями м'язів під дією струму і електроофтальмія (запалення зовнішніх оболонок очей під дією електричної дуги).

Загальні електротравми, які частіше називають електричними ударами, викликають порушення звичайної діяльності життєво важливих органів або призводять до ураження всього організму.

 

62. Людині, що потрапив під напругу, треба негайно, до прибуття лікаря, надати першу допомогу, попередньо звільнивши його від дії електричного струму. Порятунок потерпілого при ураженні електричним струмом в основному залежить від швидкості звільнення його від дії струму і надання першої допомоги. Дорога кожна секунда!


Звільнення потерпілого від електричного струму і надання йому першої допомоги до прибуття лікаря може безпечно і швидко зробити тільки людина, що знає відповідні правила.

Перш за все необхідно швидко звільнити потерпілого від дії електричного струму, тобто відключити ланцюг струму за допомогою найближчого штепсельні

рознімання, вимикача (рубильника) або шляхом викручування пробок на щитку.

У разі віддаленості вимикача від місця події можна перерізати дроти або перерубати їх (кожен дріт окремо) сокирою або іншим ріжучим інструментом з сухою ручкою з ізолюючого матеріалу.

При неможливості швидкого розриву кола необхідно відтягнути потерпілого від провідника або ж відкинути сухою палицею обірвався кінець дроту від потерпілого.

Необхідно пам'ятати, що потерпілий сам є провідником електричного струму. Тому при звільненні потерпілого від струму який надає допомогу необхідно вжити заходів обережності, щоб самому не виявитися під напругою: надіти калоші, гумові рукавички або обернути свої руки сухою тканиною, підкласти собі під ноги ізолюючий предмет-суху дошку, гумовий килимок або, в крайньому випадку, згорнуту сухий одяг.

Відтягувати потерпілого від провідника слід за кінці його одягу, до відкритих частин тіла торкатися не можна.

Якщо людина потрапила під напругу вище 1000 В, такі запобіжні заходи недостатні. Необхідно звернутися до фахівців, які негайно знімуть напругу.

Коли звільнення від зіткнення з ланцюгом електричного струму пов'язано з небезпекою падіння з висоти, необхідно вжити заходів для запобігання постраждалого від удару при падінні.

При відділенні потерпілого від струмоведучих частин рекомендується діяти однією рукою
Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення від струму.


Для визначення цього стану необхідно:

- Негайно укласти потерпілого на спину;
- Розстебнути стискує подих одяг;
- Перевірити з підйому грудної клітини, дихає він;
- Перевірити наявність пульсу (на променевій артерії у зап'ястя або на сонній артерії на шиї);
- Перевірити стан зіниці (вузький або широкий).

Широкий нерухомий зіницю вказує на відсутність кровообігу мозку.

Визначення стану потерпілого повинно бути проведено швидко, протягом 15-20 секунд.

1. Якщо потерпілий у свідомості, але до того був у непритомності або тривалий час перебував під електричним шоком, то йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря і подальше спостереження протягом 2-3 годин.

2. У разі неможливості швидко викликати лікаря необхідно терміново доставити потерпілого в лікувальну установу.

3. При важкому стані або відсутності свідомості потрібно викликати лікаря (Швидку допомогу) на місце події.

4. Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися: відсутність важких симптомів після поразки не виключає можливості подальшого погіршення його стану.

5. При відсутності свідомості, але зберігся диханні, потерпілого треба зручно укласти, створити приплив свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт, кропити водою, розтирати і зігрівати тіло. Якщо потерпілий погано дихає, дуже рідко, поверхнево або, навпаки, судорожно, як вмираючий, треба робити штучне дихання.

6. При відсутності ознак життя (дихання, серцебиття, пульсу) не можна вважати постраждалого мертвим. Смерть у перші хвилини після поразки - позірна і оборотна при наданні допомоги. Ураженому загрожує наступ незворотною смерті в тому випадку, якщо йому негайно не буде надана допомога у вигляді штучного дихання з одночасним масажем серця.

Цей захід необхідно проводити безперервно на місці пригоди до прибуття лікаря.

7. Переносити потерпілого слід тільки в тих випадках, коли небезпека продовжує загрожувати потерпілому або надавати допомогу.
До недавнього часу штучне дихання проводилося ручними методами (за Шефер або за Сильвестру). Проте ці методи не забезпечують надходження достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Тому останнім часом стали застосовувати більш ефективний метод штучного дихання: вдування повітря з легень (з рота) надає допомогу в рот чи ніс пожвавлюється - "з рота в рот" ("з рота в ніс"), при цьому можна забезпечити надходження в легені постраждалого значно більшої кількості повітря (приблизно в 4 рази).

Техніка вдування повітря в рот або в ніс полягає в наступному. Потерпілий лежить на спині. Надає допомогу до початку штучного дихання повинен забезпечити вільне проходження повітря в легені через дихальні шляхи. Голову потерпілого треба закинуті назад, для чого підкладають одну руку під шию, а другою рукою натискають на лоб. Цим забезпечується відходження кореня язика від задньої стінки гортані та відновлення прохідності дихальних шляхів. При зазначеному положенні голови зазвичай рот розкривається. Якщо в роті є слиз, її витирають хусткою чи краєм сорочки, натягнутим на вказівний палець, ще раз перевіряють, чи немає в роті сторонніх предметів, які повинні бути вилучені, після чого приступають до вдування повітря в рот або ніс. При вдуванні повітря в рот надає допомогу щільно (можна через марлю або хустку) притискає свій рот до рота постраждалого, а своїм обличчям (щокою) або пальцями руки, що знаходиться на лобі, затискає йому ніс, щоб забезпечити надходження всього вдувається повітря в його легені.

При неможливості повного охоплення рота постраждалого варто вдувають повітря в ніс, щільно закривши при цьому рот потерпілого. Маленьким дітям вдувається повітря одночасно в рот і в ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс пожвавлюється.

Вдування повітря проводять кожні 5-6 сек, що відповідає частоті дихання 10-12 разів на хвилину. Після кожного вдування ("вдиху") звільняють рот і ніс потерпілого для вільного виходу повітря з його легень.
Зовнішній (непрямий) масаж серця підтримує кровообіг як при зупиненому серці, так і при порушеному ритмі його скорочень.

Для проведення непрямого масажу серця потерпілого слід укласти на спину на жорстку поверхню (лаву або стать). Оголити у нього грудну клітку: вся утруднюючий одяг, пояс розстібаються або знімаються. Надає допомогу стає збоку від потерпілого так, щоб мати можливість нахилитися над ним (якщо потерпілий лежить на підлозі - стає поруч на коліна). Визначивши місце розташування нижньої третини грудини, накладають на неї підставу долоні (подушечку) розігнути кисті. Пальма іншої руки накладають поверх першої і починають ритмічно натискати на нижній край грудини.

Натискати на грудину треба різкими поштовхами, при цьому грудина зміщується вниз (до спини) у бік хребта на 3-5 см. Серце стискається, і з його порожнини вичавлюється кров у кровоносні судини. Натискання необхідно повторювати приблизно 1 раз на секунду.

Слід остерігатися натискання на закінчення ребер, так як це може привести до їх перелому. Не можна натискати нижче за край грудини на м'які тканини: цим можна пошкодити розташовані в черевній порожнині органи і в першу чергу печінку.

Обов'язковою умовою забезпечення організму киснем за відсутності роботи серця є одночасне з масажем серця проведення штучного дихання. Оскільки натискання на грудну клітку ускладнює її розширення при вдиху, вдування повітря проводиться під час паузи, яка спеціально дотримується через кожні чотири-шість натисненні на грудину.

Як правило, проводити пожвавлення повинні два спеціально навчених людей, кожен з яких може по черзі проводити штучне дихання і масаж серця, змінюючи один одного через кожні 5-10 хв. Це менш утомливо, ніж безперервне проведення однієї і тієї ж процедури (особливо масажу серця).

У крайньому випадку допомога може бути надана і однією людиною, який чергує штучне дихання і масаж серця в наступному порядку: після двох-трьох глибоких вдування повітря в рот (або в ніс) потерпілого, він проводить 15 натисненні на грудину (масаж серця), після чого знову виробляє два-три глибоких вдування повітря і приступає до масажу серця і т. д.
При правильному проведенні штучного дихання кожне вдування викликає розширення грудної клітки, припинення вдування викликає опадання, що супроводжується характерним шумом при виході повітря з легенів потерпілого через рот і ніс. При утрудненні вдування треба перевірити, чи вільні дихальні шляхи у постраждалого.

Ефект зовнішнього масажу серця виявляється в першу чергу в тому, що кожне натискання на грудину викликає поява пульсу - на променевій артерії у зап'ястя або на сонній артерії на шиї.

При правильному проведенні штучного дихання і масажу серця у потерпілого з'являються ознаки пожвавлення:

- Поліпшується колір обличчя - воно набуває рожевий відтінок замість сіро-землистого кольору з синюватим відтінком, який був до надання допомоги;

- З'являються самостійні дихальні рухи, які стають все більш і більш рівномірними у міру продовження заходів з пожвавлення;

- Звужуються зіниці.

Ступінь звуження зіниць може служити найбільш суворим показником ефективності допомоги, що надається. Вузькі зіниці вказують на достатню постачання мозку киснем. Навпаки, що починається розширення зіниць вказує на погіршення кровообігу мозку та необхідність покращення якості заходів з пожвавлення організму.

Штучне дихання та зовнішній масаж серця слід проводити до появи самостійного дихання і відновлення роботи серця у потерпілого.

Заходи з пожвавлення потерпілого необхідно проводити безперервно, поки не будуть досягнуті позитивні результати або не прибуде лікар.

Слід пам'ятати, що навіть короткочасне (протягом кількох секунд) припинення оживляючим заходів може призвести до непоправних наслідків. При ураженні електричним струмом в жодному разі не можна заривати потерпілого в землю, так як це принесе йому тільки шкоду.

 

59. Навантажувальні і розвантажувальні роботи досі залишаються найбільш травмо- небезпечними і трудомісткими процесами предметної діяльності.

Незадовільна організація праці на цих видах робіт, не дотримування вимог безпеки при укладанні, ув’язуванні і штабелюванні вантажів, неправильне використання вантажопідйомних машин, пристроїв і транспортних засобів можуть призводити до аварійних ситуацій з тяжкими наслідками.

Важливу роль у забезпеченні безпеки навантажувально-розвантажувальних робіт відіграє підготовка території (зони складування) для їх виконання. Майданчики поділяють на базові (постійні) і зони складування на будівельному об’єкті (тимчасові).

У межах фронту робіт можна використовувати бокову, торцеву косокутну схеми розташування транспортних засобів під навантаження або розвантаження.

Для безпечного руху транспортних засобів на території майданчиків встановлюють знаки: “В’їзд”, “Виїзд”, “Розворот” та ін..

Для забезпечення вимог техніки безпеки на цих видах робіт необхідно знати фізико-хімічні і механічні властивості вантажів, їх розміри, способи упаковки, ув’язки і їх транспортабельність.

За властивостями вантажі поділяються на такі основні класи:

· навалочні;

· штучні;

· наливні;

· спеціальні.

За ваговими властивостями вони поділяються на три категорії:

· І – вантажі вагою одного місця до 80 кг, а також сипучі, штучні, що перевозяться навалом;

· ІІ - вантажі вагою одного місця від 80 до 500 кг;

· ІІІ - вантажі вагою одного місця понад 500 кг.

За ступенем небезпеки при навантажуванні, розвантажуванні вантажі поділяються на сім груп:

· вантажні мало небезпечні;

· горючі вантажні;

· пилові і горючі;

· балони зі стиснутим газом;

· обпікаючі рідини;

· вантажні небезпечні за своїми розмірами;

· вантажні особливо небезпечні.

Кожен вантаж має своє маркування, що дозволяє вибирати способи складування,зберігання і переміщення, а також безпечні прийоми при виконанні вказаних операцій.

Безпека вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт залежить від того, наскільки правильно розміщені вантажі на транспортних засобах.

Для перевезення вибухових, радіоактивних, легкозаймистих і отруйних речовин існують відповідні правила та інструкції. На перевезення великогабаритних вантажів потрібно отримати дозвіл від ДАІ.

Транспортування нафтопродуктів являє собою певну небезпеку. Транспортні засоби повинні мати іскрогасники, а при наливі і зливі заземлення. Основною умовою при їх транспортуванні – не переповнювати рідиною ємності і забезпечувати їх герметичність.

Для безпечної організації робіт важливе значення має правильний вибір вантажопідйомних механізмів, транспортних засобів та пристосувань.

Способи складування вантажів залежать від їх призначення, методів строповки, методів монтажу і т. ін.

При влаштуванні зон складування встановлюють відповідні проходи між штабелями, але вони мають бути не меншими за шириною як 1 м.

Підвищені вимоги безпеки стосуються зберігання отруйних, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин. Дозволяється їх зберігання тільки в окремих приміщеннях, віддалених від житла.

Працівники, зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах зобов’язані проходити попередні і періодичні медичні огляди у відповідності з чинним законодавством. Особи, допущені до навантаження і розвантаження небезпечних і особливо небезпечних вантажів, проходять спеціальне навчання з наступною атестацією.

58. У виробничих процесах часто застосовують різноманітні балони, призначені для зберігання, перевезення та використання стиснених (азот, повітря, кисень, сірководень), зріджених (аміак,
сірчистий ангідрид, діоксид вуглецю, фреон) чи розчинних (ацетилен) газів під тиском 0,6 15 МПа.
Найчастішими причинами вибухів балонів є:
- удари або їх падіння, особливо при високих чи низьких температурах, оскільки у першому випадку різко зростає тиск у балоні за рахунок нагрівання газу, що міститься у ньому, а у другому - матеріал, з якого виготовлений балон, набуває крихкості;
- переповнення балона зрідженим газом без залишення вільного нормованого об'єму (біля 10% від усього об'єму балона);
- нагрівання балона сонячними променями чи іншими джерелами, що спричиняє збільшення тиску у ньому вище допустимого;
- помилкове використання балона, наприклад наповнення кисневого балона метаном;
- занадто швидке наповнення балона, яке також супроводжується різким нагріванням газу і, як наслідок, збільшенням тиску.
Застосування спеціальних матеріалів і способів виготовлення, що підвищують механічну міцність балонів, обладнання запобіжними ковпаками й опірними башмаками підвищує їх безпеку. Балони виготовляють з вуглецевої та легованої сталі безшовними при тиску 3 МПа і вище, та зварними зі швами при меншому тиску.
Вентилі та редукційні клапани забезпечують відбір газу при більш низькому тиску, ніж у балоні, що запобігає вибуху балона при наповненні чи відборі.
Для запобігання неправильному використанню балонів, призначених для різних газів, вентилі мають різну різьбу (для кисню та інертних газів - праву, для горючих - ліву). Крім того, балони фарбують у різні кольори та наносять на них кольорові смуги та відповідні написи (табл. 19.3).
Таблиця 19.3 Маркування балонів

Газ Колір балона Напис Колір напису Колір смуги
Азот Чорний Азот Жовтий Коричневий
Аміак Жовтий Аміак Чорний -
Ацетилен Білий Ацетилен Червоний —
Кисень Блакитний Кисень Чорний —
Повітря Чорний Стиснене Білий -
Сірчистий Чорний повітря Сірчистий Білий Жовтий
ангідрид ангідрид
При зберіганні балонів необхідно їх розміщувати на відстані не менше 1 м від джерел тепла та на відстані не менше 5 м від джерел відкритого полум'я. Переміщення балонів здійснюють за допомогою спеціально пристосованих для цього візків або інших пристроїв. Балони зберігаються і транспортуються з накрученими запобіжними ковпаками. Під час перевезення у горизонтальному положенні між балонами встановлюються підкладки із дерев'яних брусів з вирізаними гніздами, та одягаються мотузкові або гумові кільця товщиною не менше 25 мм (по два кільця на балон), на які балони опираються, при цьому вентилі балонів укладають в один бік. Перевезення балонів у вертикальному положенні здійснюють у спеціальних контейнерах або без них з використанням прокладок між балонами і стропувальним закріпленням від можливого падіння.
Газові балони зберігаються як у спеціальних приміщеннях (складах), так і на відкритому повітрі за умови їх захисту від сонячних променів та дії атмосферних опадів.
Наповнені балони зберігаються у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках або огороджуються бар'єром для запобігання їх падінню. Балони без башмаків можуть зберігатись у горизонтальному положенні на дерев'яних рамах або стелажах.
Склади для зберігання балонів з газами будуються одноповерхові з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор. При зберіганні на балони не повинно потрапляти сонячне проміння. Не допускається зберігати разом з балонами вибухо- та пожежонебезпечні матеріали. Приміщення повинні добре вентилюватися. Електричні мережі повинні бути виконані в іскрозахисному варіанті.
Балони з отруйними газами зберігають в спеціальних закритих приміщеннях.
При обслуговуванні, переміщенні і транспортуванні балонів повинні виконуватись правила безпеки, що виключають можливість травмування людей та пошкодження балонів.

56. Посудини, що працюють під тиском-це герметично закриті ємності, призначені для хімічних і теплових процесів, а також для зберігання і перевезення стиснених, зріджених і газів і рідин, які знаходяться під надлишковим тиском.
Правила, які визначають вимоги безпеки до оснащення, виготовлення, монтажу, ремонту та експлуатації посудин, що працюють під тиском, поширюються на:
-Посудини, що працюють під тиском понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см2) без урахування гідростатичного тиску;
-Цистерни та бочки для перевезення зріджених газів тиск пари яких при температурі до 500С перевищує 0,07 МПа;
-Посудини, що працюють під тиском води з температурою вище 1150С, і судини під тиском інших рідин з температурою вище точки кипіння при тиску 0,07 МПа;
Правила не поширюються на:
-Прилади парового і водяного опалення;
-Судини та балони місткістю менше ніж 25 л, в яких добуток ємності в літрах на робочий тиск в атмосферах не перевищує 200;
-Частини машин, які не представляють собою самостійних посудин;
судини з неметалічних матеріалів;
-Трубниие печі незалежно від діаметра труб;
-Судини, які складаються з труб з внутрішнім діаметром не більше ніж 150 мм;
-Повітряні резервуари гальмового обладнання транспортних засобів;
-Посудини, що працюють під тиском води з температурою не вище 1150С, і судини під тиском інших рідин з температурою не вище точки кипіння при тиску 0,07 МПа;
-Судини спеціального призначення військового відомства.
Кожна посудина, виготовлений за проектом, поставляється заводом-виробником замовнику з паспортом та інструкцією щодо її монтажу та безпечної експлуатації.
Всі посудини, що працюють під тиском, повинні виготовлятися за технологією, яка забезпечує високу герметичність і міцність зварних швів. Зварні з'єднання контролюються ультразвукової дефектоскопії і просвічуванням рентгенівським або гамма-променями.
Дозвіл на експлуатацію посудин, які не підлягають реєстрації в органах Держгірпромнагляду, видає особа, призначена наказом по підприємству для нагляду за судинами, на підставі результатів їх технічного огляду.

54. Вимоги охорони праці до обладнання і технологічних процесів
Підвищення безпеки роботи обладнання і технологічних процесів здійснюється на основі ССБП, яка є основою для ССБП країн-членів СЕВ.
Безпека працюючих в значній мірі залежить від властивості виробничого обладнання зберігати безпечний стан при виконані заданих функцій у визначених умовах на протязі встановленого часу, тобто його безпеку.
В залежності від призначення, конструкції, характеристики робочого середовища, а також умов протікання технологічного процесу обладнання поділяється на обладнання з підвищеною небезпекою і небезпечне. Підвищена небезпека обладнання визначається наявністю небезпечних і шкідливих факторів, які при порушені тих чи інших правил техніки безпеки можуть привести до аварій чи нещасних випадків.
В значній мірі підвищена небезпека технологічного обладнання залежить від властивостей переробляємих речовин чи характеристики робочого середовища (привести приклади різних фабрик і заводів).
Виробниче обладнання повино бути безпечним при монтажі, експлуатації, ремонті, транспортуванні і зберіганні, не наносити шкоди навколишньому середовищу.
Безпека обладнання забезпечується:
1. Правильним вибором конструктивної схеми і принципом дії.
2. Використанням систем механізації і автоматизації, технічних засобів захисту і виконання ергономічних і естетичних вимог.
3. Виробниче обладнання повино забезпечувати видалення в процесі роботи, вибухопожежонебезпечних речовин безпосередньо від місць їх утворення.
4. Конструкція виробничого обладнання виконується таким чином, щоб запобігалась можливість випадкового доторкання працюючих з горячими, рухаючими і обертаючими частинами. Повинен передбачатися захист від ураження електричним струмом.
5. Обладнання повинно забезпечувати, щоб шум і вібрація не перевищували санітарні норми.
6. Забезпечення обладнання КВП, сигналізіруючими пристроями, по мож-ливості необхідно використовувати дистанційне управління.
7. Схеми управління поточними лініями повинні передбачати послідовність вмикання і вимикання елементів ліній при аварійних ситуаціях.
8. Необхідно передбачати систему блокування всього обладнання, якщо воно знаходиться в ліннії.
9. Виробниче обладнання потрібно забезпечувати конструктивними пристроями, які запобігають видаленню конвективного і променистого тепла, водяної пари, газів, пилу (укриття, теплоізоляція, місцеві відсмоктувані, гідротранспортери і ін.).
10.Трубопроводи для переміщення міцних кислот, лугів, ядовитих речовин нобхідно зєднувати тільки зварюванням (фланцеве зєднання допускається тільки до обладнання).
11.Конструкція обладнання не повинна затрудняти розвантаження, санітарну обробку і по можливості забезпечувати безрозбірне миття.
12.Деталі обладнання, які соприкасаются з харчовими продуктами, виго-товляють із антикорозійних матеріалів, які не оказують шкідливої дії на продукти. Матеріали повинні бути хімічно стійкими до дії кислот, лугів і солей, забезпечувати герметичність системи, зберігати свої властивості при дії температур, легко очищатися від забруднення.
Основні вимоги до технологічних процесів
1. До виконання технологічних процесів допускаються особи, які мають професійну підготовку, відповідний стан здоровя і вік, навчені і пройшли інструктажі.
2. У відповідності з характером технологічного процесу робочі забезпечують небхідними санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями.
3. При введенні технологічного процесу не можно допускати безпосереднього контакту із сировиною, готовою продукцією і відходами, які чинять шкідливу дію на працюючих
4. Небезпечні технологічні відходи своєчасно видаляють і обеззаражують.
5. Технологічні процеси не повинні проводитися виділенням шкідливих речовин в робочу зону, які перевищують ГДК.
6. Необхідно використовувати механізацію трудомістких, небезпечних і шкідливих процесів
7. Необхідно збільшувати ступінь безперервності технологічних процесів.
8. Необхідно запобігати накопиченню вибухонебезпечних речовин
9. Необхідно використовувати флегметацію (введення в реакційне середо-вище речовин, які зменшують або зупиняють небажаний напрямок реакції, обривають ланцюгові реакції горіння і вибуху).
10. Використовувати системи зкидання і ліквідації вибухонебезпечних токсичних газів.
11. Необхідно використовувати резервне обладнання.
12. Необхідно виносити обладнання на відкриті площадки (аміачно-холодильні установки).
Небезпечні зони обладнання, засоби і заходи захисту
Загальні вимоги безпеки до технологічних процесів передбачають:
- усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробництва, що виявляють шкідливу дію;
- заміну технологічних процесів і операцій, повязаних з виникненням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, при яких зазначені фактори відсутні чи мають меншу інтенсивність;
- комплексну механізацію і автоматизацію;
- герметизацію обладнання;
- застосування засобів комплексного захисту працюючих;
- раціональну організацію праці і відпочинку з метою профілактики монотонності і гіподинамії, а також обмеження важкості праці;
- систему контролю і управління технологічного процесу, що забезпечує захист працюючих і аварійне відключення виробничого обладнання;
-своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях;
-видалення і знезараження відходів виробництва, які є джерелами небез-печних і шкідливих виробничих факторів.
При експлуатації технологічного обладнання в результаті дії небезпечних факторів створюється можливість травматизму. Простір в якому постійно чи періодично діють ці фактори називається небезпечною зоною.
Небезпечні зони виникають біля ремінних, зубчатих та ін. передач, транспортерів у місцях набігання стрічки на барабан чи ролик, валиків вальцевих станків, ріжучих інструментів, робочих органів вантажопідйомних машин і т.п.
Розміри небезпечних зон можуть бути постійними (у передач, вальцевих верстатів і т.п.) і змінними (різання при зміні режимів обробки, перемонтування матеріалу, навантажувально-розвантажувальні роботи і т.п.).
Для захисту від дії небезпечних факторів застосовуються колективні та індивідуальні засоби захисту. Можливо виділити чотири групи колективних засобів захисту: огороджувальні пристрої, запобіжні сигналізаційні системи відключення системи попередження і системи дистанційного управління технологічними процесами.
1. Огороджувальні пристрої бувають стаціонарні, зйомні і переносні. Стаціонарні огородження постійно закривають доступ до небезпечних зон і знімаються лише на час огляду, змащування і ремонту робочих органів. Такими огородженнями є корпуса обладнання, суцільні кожухи, барєри, незйомні огородження передач тощо.
Зйомні огородження ставлять на обладнання в місцях, потребуючих періодичного доступу до небезпечних зон для допоміжних операцій, наприклад заміни інструменту, його заточки, завантаження і розміщення сировини в машинах періодичної дії і т.п. Зйомні огородження слід блокувати з робочими органами, що забезпечують неможливість експлуатації машини при відкритих огородженнях.
Блокувальні пристрої, що використовують в зйомних огородженнях, бу-вають механічні, електричні, фотоелектричні, електромеханічні і т.п.
Переносні огородження небезпечних зон встановлюються на час проведення ремонтно-будівельних робіт, наприклад для огородження траншей, монтажних та інших прорізів.
2. Запобіжні пристрої служать для попередження аварій і поломок окремих частин обладнання і повязаною з цим небезпекою травматизму. При порушенні встановлених параметрів запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, відключаючи відповідне обладнання чи його вузол. По способу поновлення працездатності виключеного ланцюгу запобіжні пристрої підрозділяють на три групи систем:
- з автоматичним поновленням ланцюгу після того, як контролюємий пара-метр прийшов у норму (наприклад, запобіжний клапан установок, працюючих під тиском);
-з ручним поновлення ланцюгу органом управління (наприклад, електро-магнітні розцеплювачі);
- з поновленням ланцюгу шляхом заміни вибулого з ладу слабкого запобі-жного пристрою (наприклад, запобіжні мембрани, плавкі вставки, зрізуючіся шти-фти).
Запобіжні пристрої надзвичайно різноманітні по призначенню і конструктивному устрою і встановлюються майже на всіх видах обладнання. Так, на вантажопідйомних пристроях встановлюються обмежувачі висоти підйому (кінцеві вимикачі), на центрифугах - обмежувачі швидкості, на верстатах - пристрої, попереджуючі перевантаження (самовідновлюючі запобіжники, зрізаючі штифти і шпильки, фрикційні муфти і т.д.).
3. Сигналізаційні пристрої призначені для інформації персоналу про роботу обладнання і виникаючих при цьому небезпечних і шкідливих виробничих факто-рів. Сигналізація буває оперативна, попереджувальна та ін. По способу сповіщен-ня оперативна і попереджувальна сигналізація поділяється на знакову, індикатор-ну, світлову, звукову, кольорову і комбіновану і використовується для контролю різних параметрів: кількості продукту, тиску, температури і вологості середовища, хімічного складу, швидкості, параметрів вібрації і шуму тощо. До попереджу-вальної сигналізації відносяться також написи, що вивішуються на обладнанні: "Не включати - працюють люди!", "Обережно, яд!" і т.п.
4. Системи дистанційного управління дозволяють усунути дію на організм людини теплових випромінювань, запиленості, вібрації, шуму та інших шкідливих і небезпечних факторів. Дистанційне управління застосовується на підприємствах по зберіганню і переробці зерна, хлібопекарних, кондитерських, пивоварених та ін. Впровадження в харчову промисловість потоково-механізованих ліній з пуль-тами дистанційного управління дозволяє не тільки покращити умови праці, але і підвищити її продуктивність.
До індивідуальних засобів захисту відносять: одяг, взуття, каски, шлеми та ін.
Основні вимоги безпеки до устрою та експлуатації технологічного обладнання
Загальні вимоги безпеки до конструкції виробничого обладнання встановлені ДНАОП.
Безпека виробничого обладнання забезпечується дотриманням: при проектуванні - принципів технологічності і ергономічності конструкції, застосуванням раціональних кінематичних схем, принципу безперервності процесу, дистанційного або автоматичного управління, забезпечення запобіжними та захисними системами; при виготовленні - застосуванням сучасних технологій машинобудування, дотримання передбачених допусків та посадок; при збірці та монтажі - точним дотриманням технології; при експлуатації - своєчасним обслуговуванням та профілактичними оглядами, дотриманням експлуатації тощо.
Виробниче обладнання повинно бути пожежо- і вибухонебезпечним. Воно не повинно створювати небезпеки в результаті дії вологості, сонячної радіації, механічних коливань, високих і низьких тисків і температур, агресивних речовин, мікроорганізмів тощо.
Важливою умовою безпечної експлуатації обладнання є дотримання вимог санітарних норм і правил, галузевих стандартів і правил техніки безпеки щодо розмірів виробничих приміщень, галерей і тунелів, мінімальної висоти до низу виступаючих будівельних конструкцій, ширини проходів тощо.
Матеріали, що застосовуються в конструкції виробничого обладнання, не повинні бути небезпечними і шкідливими. Складові частини обладнання (в тому числі трубопроводи, проводка, кабелі і т.п.) повинні виконуватися з таким розра-хунком, щоб виключалась можливість їх випадкового пошкодження, що може створити небезпеку. Конструкція обладнання, що має газо-, паро-, пневмо-, гідро-та інші системи, повинна відповідати вимогам безпеки, які діють для цих систем.
Рухомі частини обладнання, що є джерелом небезпеки, повинні бути огороджені, за виключенням частин, огородження яких не допускається їх функціональним призначенням. У цих випадках передбачається сигналізація попереджувальна про пуск машин в роботу, і засоби зупинки і відключення джерел енергії. При наявності машин значної довжини (наприклад, транспортерів) засоби зупинки повинні розмішуватись не рідше, як через кожні 10 м їх довжини.
Елементи конструкцій виробничого обладнання не повинні мати гострих кутів, кромок і поверхонь з нерівностями, що становлять собою джерело небезпе-ки, якщо їх наявність не визначається функціональним призначенням обладнання.
Конструкція обладнання повинна виключати можливість випадкового дотику працюючих до гарячих і переохолоджених частин. Виділення і поглинання обладнанням тепла, а також виділення їм вологи у виробничих приміщеннях не повинно перевищувати гранично допустимі рівні (концентрації) в межах робочої зони.
Виробниче обладнання, обслуговування якого повязане з переміщенням персоналу, повинно бути обладнане безпечними і зручними по конструкції і роз-мірам проходами і пристосуваннями до ведення робіт (робочими майданчиками, драбинами тощо).
При необхідності, конструкція обладнання повинна передбачати установку місцевого освітлення, що відповідає умовам експлуатації, при цьому повинна виключатись можливість випадкового доторкання людини до струмоведучих частин системи освітлення.
Конструкцією виробничого обладнання повинна передбачатися сигналізація, а в необхідних випадках і засоби автоматичної зупинки і відключення обладнання від джерел енергії при небезпечних несправностях, аваріях і при режимах роботи, близьких до небезпечних. В необхідних випадках виробниче обладнання повинно мати засоби гальмування, ефективність дії яких повинна бути достатня для забезпечення безпеки і відповідати вимогам стандартів на вироби. Спрацювання термінової зупинки не повинно створювати небезпеки для працюючих або аварійної ситуації.
Робочі органи обладнання, що мають зажимні і підйомні пристрої та їх при-води, повинні бути обладнані засобами, що запобігають виникненню небезпеки при повному чи частковому припиненні подачі енергоносіїв (електричного струму, рідини в гідросистемах, стисненого повітря тощо), а також засобами, які вик-лючають самовключення приводів робочих органів при відновленні подачі енер-гоносіїв.
Конструкція обладнання повинна передбачити захист від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкових дій обслуговуючого персоналу), а також виключати можливість накопичення зарядів статичної електрики в небезпечних кількостях. Виробниче обладнання, в якому є ланцюги, вміщуючі електричні ємності, повинно обладнуватися пристроями для зняття залишкових електричних зарядів.
Виробниче обладнання повинне мати вбудовані пристрої для виводу шкід-ливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин, що виділяються в процесі роботи, безпосередньо від місць їх утворення і накопичення, або мати місця для встанов-лення таких пристроїв, якщо вони не входять в конструкцію обладнання.
Конструкція виробничого обладнання повинна забезпечувати виключення чи зниження до регламентованих рівней шуму, ультразвуку, вібрації. Стандарти і ДНАОПи вміщують такі вимоги до органів управління виробничим обладнанням і засобами захисту, що входять в конструкцію виробничого обладнання. Зокрема, зазначається, що зйомні, відкриті і розсувні спорудження робочих органів, що ві-двертають небезпеку при роботі обладнання, а також двері, кришки, щитки в огородженнях чи корпусах обладнання, що відчиняються, повинні мати пристрої, які виключають їх випадкове зняття і відмикання за допомогою інструменту тощо, а при необхідності мати блокування, що забезпечує припинення робочого процесу при зніманні чи відчиненні огороджень.
Важливе значення має правильне проектування, устрій та експлуатація ор-ганів управління обладнанням, як одного із основних елементів систем, що за-безпечує його безпечну експлуатацію. Органи управління повинні відповідати та-ким вимогам: кнопки "Пуск", для уникнення випадкового їх включення, повинні бути заглиблені в корпуси коробок управління; кнопки "Стоп" повинні виступати і бути пофарбовані в червоний колір і встановлені в тих місцях, де частіше всього виникає чи може виникнути необхідність в терміновій зупинці обладнання.
Гарячі поверхні теплоізолюються, і допустима температура поверхні ізоляції не повинна перевищувати 35°C - для приміщень особливо небезпечних і підви-щеної небезпеки згідно з ПУЕ і 45°C- для приміщень без підвищеної небезпеки.
Обладнання, яке в процесі роботи виділяє виробничі шкідливості (пил, дим, пару, газ, вологу) в навколишнє середовище, повинно бути герметизоване і забезпечене аспіраційно вентиляційними установками.
З метою попередження перевантаження окремих елементів машин, апаратів, посудин, що працюють під тиском встановлюють запобіжні пристрої (муфти, клапани і гідравлічні пристрої).
На вантажопідйомних машинах мають бути обмежувачі ходу.
Крім цього, існує ще цілий ряд запобіжних способів і методів, які викорис-товуються в залежності від умов технологічного процесу і конструктивних особливостей обладнання, що експлуатується.
Сигнально-попереджуючі пристрої і фарбування обладнання.
Для попередження про небезпеку як сигнальні елементи, застосовують знакові, світлові і кольорові сигнали. Сигнальні пристрої встановлюються а зонах видимості і слухового відчуття обслуговуючого персоналу. Сигнали небезпеки по-винні чітко сприйматися у виробничій обстановці.
Нормативами визначаються основні і допоміжні сигнальні кольори. Основ-ними сигнальними кольорами є червоний - забороняючий, засвідчуючий про без-посередню небезпеку, жовтий - зосереджуючий увагу і застерігаючий про можливу небезпеку, і зелений - позначаючий безпеку.
Допоміжними сигнальними кольорами прийняті оранжевий, синій, чорний. Вони призначені для виробничо інформаційного посилення контрасту основних чи забороняючих кольорів і для попереджуючих надписів, що виконані основним сигнальним кольорам.
Сигнальні кольори наносяться на технологічне підйомно-транспортне обладнання, трубопроводи, елементи будівельних конструкцій та інші споруди.
Сигнально-попереджувальне фарбування (жовтими і чорними смугами) наноситься на елементи будівельних конструкцій і міжцехового транспорту. Так, жовто-чорною смугою позначаються низькі балки, виступи і перепади у площині підлоги, краї люків і колодязів, кабіни і перила кранів, вантажні крюки, бічні поверхні електрокарів, навантажувачів, візків, стріл автокранів тощо.
Огородження небезпечних зон із зовнішньої сторони фарбують в жовтий колір з внутрішньої - в червоний.
Двері аварійних і рятувальних виходів для евакуації людей, пунктів швидкої допомоги, аптечки і місця зберігання спеціальних засобів фарбуються в зелений сигнальний колір.
Габарити проїздів, проходи і робочі місця на підлозі виробничих приміщень позначаються смугою чи штриховими лініями білого чи жовтого кольору.
Вимоги до технологічних трубопроводів
-Трубопроводи у відповідності з ГОСТ 14202-69 з метою захисту від зовнішньої корозії та позначення роду середовищ, що транспортуються, повинні бути пофарбовані в такі кольори: трубопроводи для транспортування води - зелений; трубопроводи для транспортування пари - червоний; трубопроводи для транопортування повітря - синій; трубопроводи для транспортування газів - жовтий; трубопроводи для транспортування кислот - оранжевий; трубопроводи для транспортування лугів - фіолетовий; трубопроводи для транспортування органічних рідин - коричневий; трубопроводи для транспортування решти речовин - сірий. На поверхні трубопроводів, якими транспортуються найнебезпечніші речовини, повинні бути нанесені фарбою попереджувальні кільця: червоного кольору - для легкозаймистих та інших вибухопожежонебезпечних речовин; жовтого кольору - для отруйних та токсичних речовин.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 720; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.