ПЕРЕДМОВА. Ответственность супругов по обязательствам

Ответственность супругов по обязательствам.

Обращение взыскания на имущество супругов.

В соответствии с гражданским законодательством гражданин отвечает по своим обязательствам всем принадлежащим ему имуществом, за исключением имущества, на которое в соответствии с законом не может быть обращено взыскание.

Согласно ст. 45 СК РФ:

· по обязательствам одного из супругов взыскание может быть обращено лишь на имущество этого супруга. При недостаточности этого имущества кредитор вправе требовать выдела доли супруга –должника, которая причиталась бы ему при разделе общего имущества супругов, для обращения на нее взыскания;

· если имущество, полученное по обязательствам одного из супругов, было израсходовано (использовано) на нужды всей семьи, требования кредитора могут быть обращены на общее имущество супругов. При недостаточности этого имущества супруги несут солидарную ответственность имуществом каждого из них.

Если приговором суда по уголовному делу будет доказано, что общее имущество супругов было приобретено или увеличено за счет средств, полученных одним из супругов преступным путем, взыскание может быть обращено на все это имущество или на ту часть, которая была приобретена таким образом.

Гарантии прав кредиторов при заключении, изменении и расторжении брачного договора.

Во всех случаях наличия брачного договора кредиторы должны знать о существовании брачного договора и его содержании. Они должны располагать информацией о том, как распределяется имущество супругов, поскольку от этого зависит объем имущества. На которое они могут обратить взыскание. Поэтому ст. 46 СК РФ предусматривает обязанность супругов сообщать своим кредиторам о заключении, изменении и расторжении брачного договора.

ISBN ISBN 966-667-084-4

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-229 від 5 лютого 2003 p.)

Рекомендовано вченою радою Національної академії

внутрішніх справ (протокол № 17 від 26 листопада 2002 р.)

Рецензенти: Іїогорілко В.Ф. - доктор юридичних наук, професор,

заступник директора Інституту держави

і права ім. В.М. Корецького НАН України;

Калюжний Р.А. — доктор юридичних наук, професор,

начальник кафедри теорії держави та права

Київського інституту внутрішніх справ

Л. М. Колодій, А. Ю. Олійник, 2003 Художнє оформлення Юрінком Інтер, 2003

Проголосивши свою незалежність, Україна стала на шлях побудови власної правової держави і громадянського суспіль­ства. Серед інших проблем, що їх вирішує народ України, є і проблема здійснення прав людини та громадянина. Для того, щоб у повному обсязі реалізувати права та обов'язки, необхід­но їх знати. Дослідження теорії прав людини і є предметом цього навчального посібника.

Поняття «теорія» багатогранне і може розглядатися з різних позицій. Це: а) система поглядів, думок та висловлювань, що несуть в собі різноманітну інформацію; б) сукупність доктрин, ідей, вчень про зміст та структуру суспільних і природних явищ; в) можливості виведення одних знань з інших тощо. Виходячи з етимологічного розуміння теорії можна стверджу­вати, що це поняття наукове. Але нас цікавить не будь-яка теорія, а саме теорія прав, свобод та обов'язків людини та гро­мадянина. Право і свобода — це гарантовані чинним законо­давством вид і міра можливої поведінки людини та об'єднань людей. Більшість авторів ототожнюють право і свободу, роз­глядаючи їх як рівнозначні явища'. Інші автори під правом ро­зуміють можливості людини, забезпечені певним процесом рег­ламентації порядку його здійснення. Під свободою, як прави­ло, розуміють таку сферу поведінки людини, куди держава не повинна втручатися.

Отже, свобода означає автономність людини від держави. Р. Даль вважав, що бути автономним означає не бути під контролем іншого, бути незалежним². Права людини, їх соці­альне призначення в суспільстві — одна з найбільш важливих

Права человека: Учебник для вузов / Отв. редактор — член-корр. РАН, доктор юрид. наук Е. А. Лукашева. — М., 1999. — С. 84.

DM R. Dilemmas of Pluralist Democracy. — London: Yale University Press, 1982. - P. 16.

-3-

проблем історичного, соціального та культурного' розвитку людства. Вони незмінно знаходилися і сьогодні знаходяться в центрі уваги філософської, політичної, правової, етичної, релі­гійної та інших форм суспільної думки.

Поняття прав людини як окрема категорія виникло ще в
епоху Просвітництва. Вже в той час сформувалася думка, що
природа наділяє людину певними, невід'ємними фундаменталь­
ними можливостями, що можуть бути протиставлені урядові,
однак мають ним охоронятися. З того часу права людини роз­
глядаються як елементарні передумови гідного людського існу­
вання. • • •••••.••.

Значний внесок в розробку теорії.природних прав людини зробили такі видатні вчені, як Г. Гроцій, Дж. Лок, Б. Спіноза, Т.. Гоббс, Вольтер, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо та ін. Пробле­мам прав людини були присвячені, праці німецьких.та, італій­ських просвітників: С. Пуфендорфа, X. Томазія, К. Вольффа, Ч. Беккарія та ін. Захисту прав та інтересів бідноти третього стану були присвячені роботи французьких комуністів-утопіе-тів Мельє, Морелі, Маблі.

В Росії та Україні теорію природних прав людини почали
розробляти у другій половині XIX ст., після проведення бур­
жуазних реформ 60—70 років. Окремі її положення було вті­
лено в документах російського лібералізму та опозиційного
земства. Найбільш повно ця теорія висвітлювалася на початку
XX ст. з переходом Російської імперії до конституційної монархії.
Активно працювали у цьому напрямі О. С. Алексеев, В. М. Гес­
сен, Б. О. Кістяковський, М. М. Коркунов, С. О. Котлярев­
ський, І. М. Лазаревський, М. А. Рейснер, Г. Ф. Шершеневйч
та ін. •

Серед сучасних українських вчених, що активно розробляли і розробляють теорію прав людини та громадянина, слід згада­ти С. В. їсаковича, В. В. Копейчикова, С. Л. ' Лисенкова, В. Ф. Погорілка, В. Ф. Сіренка та ін.

Разом з тим, слід підкреслити, що права людини принципо­во відрізняються від інших прав, насамперед, двома аспекта­ми. По-перше, вони характеризуються тим, що належать кож­ній людині тільки через її людську природу; у визначених за­коном межах вони є невід'ємними; всі їх реалізують рівною мі-

-4-

рою. По-друге, основні обов'язки, що з них випливають, по­кладені на держави та 'їхні уряди, а не на інших людей, А ос­танні мають діяти таким чином, щоб не порушувати прав інших.

Отже, основним у характеристиці прав людини є те, що во­ни повинні бути під захистом держави та закону. Більше того, будь-які суперечки щодо прав мають розглядатися компетент­ним, безстороннім і незалежним судом, який міг би застосову­вати процедури, що забезпечать повну рівноправність та спра­ведливість щодо широкої громадськості та відкритого проголо­шення прийнятих рішень.

Ідея сформувати основні права виникла з потреби захистити людину від впливу державної влади, Тому спочатку увагу було зосереджено на тих правах, що зобов'язують уряд утримувати­ся від певних дій. Права людини цієї категорії звичайно нази­вають фундаментальними свободами. Як результат ідей щодо передумов для гідного існування людей права людини слу­гують, перш за все, орієнтиром для законодавця.

Специфічна природа прав людини, що є істотною передумо­вою розвитку людства, впливає як на відносини між людиною та державою, так і на відносини між самими людьми. Хоч пер­винною метою прав людини залишається встановлення пра­вил, що регулюють відносини між людиною та державою, дея­кі з них є важливими у стосунках між людьми. Уряд не тільки зобов'язаний утримуватися від порушення таких прав, а й му­сить захищати людину та громадянина від зазіхань інших лю­дей та їх колективів. В Україні права людини в першу чергу пов'язуються з правовим статусом особи, що характеризується як юридичне закріплення правового положення людини і гро­мадянина в сучасному суспільстві. Основу правового статусу людини і громадянина складають її права і свободи. Теорія цих прав і свобод як юридична наука і навчальна дисципліна вклю­чає, в. себе: а) систему юридичних знань, вчень, доктрин, кон­цепцій; б) походження та історичний розвиток, починаючи від виникнення до сучасного стану; в) їх соціальну цінність при здійсненні потреб та інтересів людини і громадянина; г) їх реа­лізацію відповідно до чинного законодавства.

Отже, теорію прав і свобод людини та громадянина в Украї­ні можна розглядати як: а) систему нормативно закріплених можливостей зі здійснення певного варіанту правомірної пове­дінки; б) юридичну науку, тобто систему юридичних знань, концепцій і доктрин про виникнення, розвиток і сучасний стан можливостей людини та громадянина при здійсненні своїх інтересів і потреб у відповідно до чинних правових норм; в) навчальну дисципліну, що вивчається у всіх навчальних за­кладах юридичного профілю.

Присвячуємо пам'яті академіка В. В. Копєйчикова учителя, колеги, людини

-6-

Я продовжую ще вчитися, мое виховання ще не закінчилося... Все моє життя є, власне кажучи, тільки одне довге виховання. (Гельвецій)

РОЗДІЛ і

історія розвитку прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

§ 1. Соціально-культурні та світоглядні

Дата добавления: 2015-05-10