Особливості м'якої, твердої вимови і вживання м'якого знака

В качестве примера приводим описание сыпи в истории бо­лезни больного сыпным тифом.

«На коже туловища и верхних конечностей имеется обильная розеолезная сыпь, единичные первичные и вторичные петехий. Эле­менты сыпи располагаются преимущественно на боковых поверхно­стях туловища и сгибательных поверхностях рук. Розеолы имеют размер от 2 до 3—5 мм. Окраска одних — бледно-розовая, других - красная, форма неправильная, края нечеткие. Слева на груди видны четыре вторичные и две первичные петехии».

Иванов А.И. Инфекционные болезни с экзантемами 1970.- 188 с.

Зверніть увагу на те, що м'якість приголосних позначається буквами я, ю, є, і, ь. Найбільш уживаним графічним знаком для позначення на письмі м'яких приголосних звуків є м'який знак. Це єдина буква українського алфавіту, що самостійно не позначає звука.

М'який знак пишеться:

1. Після м'яких д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці складу перед наступним твердим приголосним та в кінці слова: молодь, ніжність, день, загальний, близько.

2. Після м'яких приголосних у середині складу перед о: сьогодні, льон, тьохкати, дзьоб.

3. У прикметникових суфіксах - ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): український, ризький, козацький, товариський.

Примітка. У словах баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних словах м'який знак не пишеться.

4. Після н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: гарненький, калинонька, чепурнесенький, чистісінький, тонюсінький.

5. У дієслівних формах дійсного та наказового способу: читають, планують, сміються, вчаться, будь, будьте, здається.

6. Після м'якого л перед наступним приголосним: їдальня, більший, сільський, вільний, рибальство.

7. У буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, що походять із -льк-, -ньк-: Юльці, Юльчин (бо Юлька), доньці, доньчин (бо донька).

8. У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, ательє, альянс, бульйон, мільйон, Ньютон.

9. У словах іншомовного походження після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): девальвація, асфальт, фільм, дельфін.

10. Відповідно до вимови в кінці слів: гавань, марганець, вексель, стиль. Але: бал, метал, рулон.

М'який знак не пишеться:

1. Після губних б, п, в, м, ф, шиплячих ж, ч, ш, щ та задньоязи­кових г, к, х: степ, голуб, сім, любов, ніч, розкіш, змагаєшся.

2. Після букви р у кінці слова і складу: Харків, календар, лікар, чотирма, гіркий (але Горький).

3. Після букви н перед шиплячими ж, ч, ш, щ та перед суфіксами - ськ(ий), - ств(о): тонший, Уманщина, закінчення, селянський, громадянство.

4. Між двома однаковими буквами, що позначають м'які подовжені приголосні: знання, стаття, гілля, колосся.

5. Після м'яких приголосних (крім л) перед наступним м'яким приголосним: віконця, пісня, пізнє, майбутнє.

6. Після д, т, н перед суфіксами –ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Федченко, Степанчук, Гринчишин.

7. У буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, коли вони походять із -лк-, -нк-: Наталка – Наталці, Наталчин, спілка – спілці, спілчанський, Оленка – Оленці, Оленчин.

8. В українських іменах відповідно до вимови: Тетяна, Наталя, Омелян, Касян, Уляна.

9. Після ц у кінці слів – іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац, принц, шприц, Суец.

Дата добавления: 2015-05-10