Розв'язок

№ 33

№ 32

№ 31

№ 30

№ 29

№ 28.

№ 27

№ 26

№ 25

№ 24

№ 23

№ 22

№ 21

№ 20

№ 19

№ 18

№ 17

№ 16

№ 15

№ 14

№ 13

№ 12

№ 11

№ 10

№ 9

№ 8

№ 7

№ 6

№ 5

№ 4

№ 3

№ 2

№ 1

1. Кашлюку

2. Надрив вуздечки язика

3. Макроліди

4. Протикашльові, нейролептики, муколітики, інгаляції

5. У 5 місяців

1. Кашлюк

2. Госпіталізація обов’язкова для дітей раннього віку, хворих з нападами апное, а також при важкому перебігу з ускладненнями

3. ШВЛ апаратом Амбу, а за відсутності — штучне дихання „рот в рот”

4. У катаральному періоді посів мокроти, з 2-3 тижня РА, РПГА, РЗК. Метод імунофлюоресценції мазків на склі зі слизової оболонки. Загальний аналіз крові

5. АКДП на 3, 4, 5 місяці життя, у 18 місяців АКДП-вакцина.

1. Менінгококова інфекція

2. Рясний геморагічний зіркоподібний висип

3. Менінгококова інфекція, генералізована змішана форма, гнійний менінгіт, менінгококцемія

4. Важкість стану обумовлена масовим руйнуванням менінгококів з виділенням ендотоксину

5. Призначення бактеріостатичного препарату - левоміцетину, преднізолону, жарознижуючих, лазиксу, сірчанокислої магнезії. Преднізолон 5-10 мг/кг.

1. Скарлатина

2. Дрібнопластинчасте

3. З кором; краснухою; псевдотуберкульозом, скарлатиноподібною формою

4. Загальний аналіз сечі

5. Пеніциліну, амоксиціліну.

1. Кір

2. Плямисто-папульозний висип, має тенденцію до злиття

3. Кір, типова форма середньої важкості

4. Серологічні реакції на виявлення специфічних антитіл (ІФА, тощо)

5. З скарлатиною та краснухою

1. Дифтерія

2. Фібринозний наліт на мигдаликах та дужках

3. Токсична дифтерія ротоглотки ІІ ступеня

4. Токсичний міокардит, нефрозо-нефрит, полірадікулоневрит

5. АКДП на 3, 4, 5 місяці життя, 18 місяців життя АКДП, АДП у 14 років та 18 років. Дорослим АДП-анатоксин через 10років.

1. Аденовірусна інфекція

2. Фаринго-кон’юктивальна лихоманка

3. Виділення вірусу із слизових оболонок носу, ока. Метод імунофлуоресценції у відбитках на склі зі слизової оболонки носа (нижньої носової раковини). Серологічні реакції з метою визначення антитіл (РЗК, РНГА).

4. Дезоксирибонуклеаза 0,5% розчин або 20 % розчин сульфацила натрію в кон’юнктиву. Краплі інтерферону в носові ходи.

5. Дотримання гігієнічного режиму, в дошкільних колективах, роз’єднання з групами на 10-12 днів після останнього хворого.

1. Кір

2. Плями Філатова-Бельського-Копліка, енантема на твердому піднебінні

3. Отит, стоматит, пневмонія, круп, енцефаліт

4. З краснухою, скарлатиною

5. Екстрена профілактика полягає у внутрішньом’язевому введені однієї дози донорского імуноглобуліну („протикорового”) дітям старше 3-х місяців. Планові щеплення проводяться тривакциною проти кору, паротиту, краснухи (МMR або Priorix) у 12 місяців та 6 років, або моновакциною Л-16 у 12 міс, 6 років.

1. Інфекційний мононуклеоз

2. Малюнок 1 – збільшені мигдалики, гнійні нашарування;

малюнок 2 – збільшені задньо-шийні лімфовузли

3. Вірус Епштейн-Барра

4. З дифтерією токсичною формою, епідемічним паротитом,

лімфогранулематозом

5. Азітроміцин, цефутіл.

1. Скарлатина

2. „Малиновий” язик після 3 дня захворювання, лущення в періоді реконвалесценції

3. Полоскання горла розчином фурациліну 1:5000, або настоями ромашки, календули, евкаліпта. Під язик – фарингосепт, фалімінт, анти-ангін

4. Пеніцилін 100 тис/кг, амоксіцилін до 3 р. 30-40 мг/кг.

5. Окреме приміщення, індивідуальний посуд, який знезаражують кип’ятінням. Загальний гігієнічний режим.

1. Дифтерія. З інфекційним мононуклеозом, епідемічним паротитом

2. Суцільний фібринозний наліт з нашаруванням на дужках та язичку

3. Поширена форма ротоглотки ускладнена кардитом

4. Лікування дифтерії сироваткою з додаванням кардіотропних препаратів, інфузійна терапія, гормони

5. Серцево-судинна недостатність, периферичні парези, паралічі, ураження нирок та ін.

1. Скарлатина

2. Ангіна, типовий висип; контакт з хворим на скарлатину; нейтрофільний лейкоцитоз, можлива еозинофілія. Прискорена ШОЕ. Виділення β−гемолітичного стрептокока зі слизової оболонки ротоглотки та анти-О-стрептолізину у сироватці крові. Внутрішньошкірна проба Діка.

3. Гнійні: лімфаденіт, флегмона, отит; Негнійні: гломерулонефрит, артрит, міокардит

4. Антибіотик вибору – пеніцилін, альтернативні амоксіцилін та ін. Ускладнення лікують в залежності від їх походження (див. пункт 3.)

5. Діти до 8 років підлягають ізоляції до 22 дня від початку захворювання.

1. Інфекційний мононуклеоз

2. Інфекційний мононуклеоз типова (залозисто-ангінозна) форма, гострий неускладнений перебіг

3. Вірус Епштейна-Барра.

4. З дифтерією, бактеріальним лімфаденітом, епідемічним паротитом,.

5. Антибіотики з групи пеніцилінів. Викликає алергічну реакцію у вигляді висипу, погіршення загального стану

1. Інфекційний мононуклеоз

2. Поверхневий наліт білого кольору на двох мигдаликах

3. Інфекційний мононуклеоз типова (залозисто-ангінозна) форма, гострий

неускладнений перебіг

4. Визначення методом ІФА, Іg M, Ig G; ПЛР (ДНК) ЕVВ, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, консультація ЛОР

5. До групи вірусів герпеса.

1. Кір

2. Не щеплені контактні діти роз’єднуються на 17 днів. При точному встановлені контакту - починаючи з 8 дня, а ті, що отримали імуноглобулін – на 21 день. Спостереження за контактними дітьми дошкільного віку запроваджується на 17 днів після контакту

3. Плямисто-папульозний рясний висип на обличчі та верхній половині тулуба

4. Пневмонія, бронхіт

5. Наявність пігментації на місці елементів висипу, свідчить про перенесений кір, отже має ретроспективне діагностичне значення.

1. Кір

2. Кір, типова форма середньої важкості

3. Корова пневмонія, коровий енцефаліт, енцефалітична реакція, ентероколіт, стоматит

4. Тривакцина МMR або Priorix проти кору, паротиту, краснухи у 12 місяців, 6 років, моновакцина Л-16

5. Роз’єднання нещепленних на 17 днів після контакту з хворим, або на 21 день дітей, що отримали імуноглобулін. За дітьми дошкільного віку ведеться спостереження 17 днів.

1. Вітряна віспа

2. З 9 до 21 дня після контакту. Діти, що отримали імуноглобулін, підлягають ізоляції на 23 дні.

3. На шиї екзантема у вигляді папул, везикул та пустул. На слизовій рота – енантема у вигляді везикул

4. Везикули обробляють 1 % розчином Sol. viridis nitentis, рідиною Кастелані, 5 % розчином метиленового синього

5. По показанням у імуноскомпроментованих дітей „Varilrix”

1. Епідемічний паротит

2. Слинні залози, мозкові оболонки (серозний менінгіт), легені (пневмонія),

підшлункова залоза (панкреатит), статеві органи (орхіт, орхоепідидиміт,

оофорит)

3. Диференційна діагностика проводиться з перерахованими захворюваннями

іншої етіології, найчастіше з ураженням біля вушних залоз (сіалоаденіт), а

також з лімфаденітом, токсичною формою дифтерії, інфекційним

мононуклеозом

4. Симптом Морсу (Morsou).

5. Тривакцина проти кору, краснухи, паротиту (МMR, Priorix) у 12 місяців,

6 років. У 15 років моновакцина проти паротиту - юнакам, та моно-

вакцина проти краснухи — дівчатам.

1. Скарлатина

2. „Згущення” висипу у складках шкіри: симптом Пастіа

3. Блідий носогубний трикутник, лущення в періоді реконвалесценції. З боку ротової порожнини - гіперемія, „малиновий” язик, ангіна, ревматизм, гломерулонефрит

4. Розрізняють гнійні та негнійні ускладнення. Гнійні (отит, синусит, етмоїдит)

5. Відокремлення контактних (діти до 7 років) проводиться на 7 днів за умови вилучення хворого з осередку інфекції, та на 17 діб, якщо хворий залишається в осередку.

1. Менінгококова інфекція, генералізована форма, менінгококцемія, менінгіт

2. Менінгокок

3. Мазок із зіву, товста крапля, посів крові, бактеріоскопія та посів крові. Спинномозкова пункція. Дослідження ліквору

4. З вірусним та туберкульозним менінгітом.

5. Левоміцетину сукцинат, анальгін, піпольфен, преднізолон, лазікс, седуксен.

1. Вітряна віспа

2. Різноманітний висип одночасно у вигляді папул, везикул, пустул позначають як „несправжній поліморфізм”

3. Ацикловір

4. Церебеліт

5. Після вітряної віспи у нервових гангліях пожиттево персистує вірус вітряної віспи. В разі пригнічення імунітету, зазвичай у людей похилого віку, можлива реактивація інфекції у вигляді характерного везикульозно-пустульозного висипу частіше по ходу міжреберних нервів, але може бути і в інших сегментах інервації. Хворий на Herpes zoster є джерелом вітряної віспи.

1. Грип

2. Грип, токсична форма, важкий перебіг.

3. Епідемічні спалахи пояснюються частковою зміною (дрейф) одного

антигена (гемаглютиніна або нейрамінідази) або обох антигенів (шифт).

4. Вакцинація рекомендуються хворим з хронічною соматичною патологією,

імунодефіцитами, дітям дошкільних закладів, а також дітям шкіл – інтер-

натів. В Україні зареєстрована вакцина Інфлувак.

5. Загальноклінічні аналізи, вірусологічні, імуноферментні та серологічні

тести. Етіотропна терапія полягає в призначенні амантадіну, ремантадіну,

або арбідолу дітям старше 7 років. Дітям всіх вікових груп — препарати

інтерферону інтроназально. Антибіотики показані при важкій формі грипу

при наявності бактеріальних ускладнень (пневмонії та ін.). Показана

патогенетична терапія: жарознижуюча, протизапальна та ін.

1. Кашлюк

2. Лице одутловате, голова відведена назад, очі заплющені, шкіра блідно-цианотична, язик висунутий, кінчик язика підведений вгору

3. Зупинка дихання – апное. Штучне дихання

4. На 3, 4, 5 місяці життя вакцинація, у 18 місяців ревакцинація

5. У 3, 4, 5 та 18 місяців АКДП-вакциною.

1. Псевдотуберкульоз

2. Дрібнокрапковий рясний

3. Бактеріологічні дослідження слизу з носоглотки, сечі, випорожнень. Серологічні реакції аглютинації РА, РНГА, ПЛР, ІФА та ін.

4. Левоміцетин 100 мг/кг, фторхінолони, аміноглікозиди, нітрофурани

5. Зі скарлатиною.

1. Кашлюк

2. Кашлюк, типова середньо-важка форма, з ерозією вуздечки язика

3. Інкубаційний період 2-14 днів, катаральний – 7-14 днів, спазматичного кашлю 2-4 тижні, період реконвалесценції 1-2 місяці

4. Енцефалопатія, ателектази, емфізема. Від перенапруги в періоді спазматичного кашлю пупочна або пахова грижа, випадіння прямої кишки

5. АКДП на 3, 4, 5 та 18 місяцях життя.

1. Вітряна віспа

2. Ні. Є сертифікована в Україні вакцина для індивідуального щеплення по окремим показанням ослабленим дітям - „Varilrix”.

3. Папули, везикули, пустули, кірочки (несправжній поліморфізм)

4. Окрема форма енцефаліту – церебеліт із порушенням функції мозочка

5. Показане застосування ацикловіру (10 мг/кг разова доза, вводиться тричі на добу).

1. Дифтерія

2. Негайна госпіталізація в інфекційний стаціонар. Лікування на дільниці неприпустиме

3. Дифтерія ротоглотки, поширена форма (за межі мигдалика), токсична І ступеня

4. Протидифтерійна сироватка, антибіотики (пеніціліни), преднізолон, інфузійна терапія

5. АКДП в 3, 4, 5 місяців життя. У 6 років вакциною АаКДП, у 14 та 18 років АДП-анатоксином.

1. Епідемічний паротит

2. Орхоепідідіміт

3. Імобілізація. Антибіотик, анальгетик, кортикостероїд (преднізолон).

4. Пеніцилін 100 мг/кг; преднізолон 5 мг/кг; анальгін 0,1 мл/рік життя

5. Тривакцина проти кору, краснухи, паротиту (МMR, Priorix) у 12 місяців та 6 років. У 15 років моновакцина проти паротиту-юнакам, краснухи - дівчатам.

1. Менінгококова інфекція, менінгококцемія, менінгіт

2. Менінгококова інфекція, змішана форма, менінгококцемія, менінгіт.

3. Ендотоксин менінгокока вражає ендотелій капілярів, веде до порушення

мікроциркуляції та утворення мікротромбів, а інколи на шкірі

утворюються некрози.

4. Зіркоподібний рясний висип, як прояв ДВЗ-синдрому

5. На догоспітальному етапі показане негайне призначення бактеріо-

статичного антибіотика - Левоміцетину 50-100мг/кг, преднізолону

до 10мг/кг. Призначають також сечогінні (лазікс), протисудомні

(седуксен), анальгетики (анальгін), антигістімінні (димедрол, піпольфен)

та ін. Негайна госпіталізація.

1. Кір

2. На шкірі плямисто-папульозний висип. На рентгенограмі лівобічна корова

пневмонія

3. Кір, типова важка форма ускладнена правобічною полісегментарною

пневмонією

4. Специфічної етіотропної терапії немає. В даному випадку у зв’язку з

пневмонією показане антибактеріальне лікування (наприклад —

цефтріаксон). Симптоматичне лікування: антипіретики, протикашльові

препарати, полівітаміни, інфузійна терапія та ін.

5. В 12 міс. та 6 років: тривакцина проти кору, паротиту, краснухи (МMR або

Priorix).

1. Менінгококцемія

2. Зіркоподібний геморагІчний висип

3. Менінгококова інфекція, генералізована форма, менінгококцемія, важка форма

4. Геморагічний васкуліт, тромбоцитопенічна пурпура

5. Класичним препаратом на початку захворювання є бактеріостатичний левоміцетин, а далі – бактеріоцидний пеніцилін. Менінгокок виявляє чутливість до широкого спектру антимікробних препаратів, тому можливі варіанти. Серед препаратів патогенетичного лікування першорядне місце займають кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон), а також жарознижуючі та анальгетики.

1. Кашлюк

2. Акроціаноз, склерит. Пневмонія

3. Від 2 до 14 днів, в середньому 5-7 днів

4. Спазматичний кашель, пов’язаний з переподразненням кашльового центру, а репризи виникають в результаті спастичного звуження голосової щілини

5. Під час нападу кашлю можлива зупинка дихання — апное. Призначення седативних та протикашльових препаратів.

1. Менінгококова інфекція, генералізована форма, менінгококцемія, важкий перебіг

2. Рясний зіркоподібний геморагічний висип з елементами некрозу

3. ДВЗ-синдром, синдром Уотерхауза-Фрідеріксена

4. Менінгокок можна виділити із товстої краплі крові, з гемокультури (посіву венозної крові), зі слизової оболонки ротоглотки, а в разі пункції – з ліквору

5. Левоміцетин 50-100 мг/кг, преднізолон до 10 мг/кг, анальгін, димедрол, седуксен у вікових дозах.

Виходячи з кристалографічних параметрів можемо встановити молекулярну масу формульної одиниці.

звідси M = 4.67×6.02 10²³×0.4831·10⁻²⁷/4=339,5 г/моль

Бінарна речовина А − сульфід, оскільки розчиняється в нітратній кислоті з утворенням іншої бінарної речовин Б та розчину з якого випадає осад барій сульфату. Отже, простим перебором, виходячи зі складів матимемо: валентність елементу І – Аr(X) (339,5-32)/2≈154 (немає елементу); ІІ - Аr(X) 339,5-32 = 307,5 (немає елементу); ІІІ − Аr(X) = (339,5-96)/2≈121,8 елемент − Sb; ІV - Аr(X)=339,5-64 = 307,5 (немає елементу).

Без використання кристалографічних параметрів розв'язок дещо ускладнюється. Розчинення сульфіду в нітратній кислоті призводить до утворення іншої бінарної речовини. Єдиний можливий варіант – Б − оксид, причому перелік елементів, для яких при розчиненні сульфідів в концентрованій нітратній кислоті утворюється оксид, відносно невеликий – Sb, Ge, Sn… Проте кольори речовин підказують, що у задачі ідеться про стибій сульфід.

А − Sb₂S₃; Б − Sb₂O₅

Sb₂S₃ + 28HNO₃ (конц) = Sb₂O₅↓ + 3H₂SO₄ + 28NO₂↑ + 11H₂O 1

H₂SO₄ + Ba²⁺ = BaSO₄ + 2H⁺ 2

В − HSbCl₆

Sb₂O₅ + 12HCl (конц) = 2HSbCl₆ + 5H₂O 3

Г − Sb (при відновленні воднем оксиду утворюється дрібнодисперсний порошок чорного кольору)

Sb₂O₅ + 5H₂ = 2Sb + 5H₂O 4

Д − SbCl₃; Е − SbCl₅

2Sb + 4Cl₂ = SbCl₃ +SbCl₅ 5

(за кімнатної температури, утворена суміш містить не еквімолярні кількості галогенідів)

2SbCl₃ + 4HNO₃ + H₂O = Sb₂O₅ + 4NO₂ + 6HCl 6

Ж − SbF₅

SbCl₅ + 5HF = SbF₅ + 5HCl 7

При розчиненні алканів у магічній кислоті відбувається розщеплення та ізомеризація алканових ланцюгів з утворенням трет -бутил-катіону.

Варіант розбаловки: встановлення молекулярної маси 5%, ідентифікація речовин по 10% кожна, рівняння реакцій – по 3%. Продукт розчинення 4%

Задача 2 (15 балів)

Нікелеву пластинку масою 25 г занурили у 300 г 10 % розчину ферум(ІІІ) нітрату. Пластинку вийняли в момент, коли масова частка ферум(ІІІ) нітрату була вдвічі меншою за масову частку новоутвореної солі нікелю. Визначити масу пластинки після того, як її вийняли з розчину та висушили.

Розв’язок:

Нікель не може витіснити повністю ферум з розчину (оскільки знаходиться в ряді напруг після феруму), отже відбувається реакція:

Ni + 2Fe(NO₃)₃ = Ni(NO₃)₂ + 2Fe(NO₃)₂

Нехай розчиняється х моль Ni (58,7 х г), утворюється х моль Ni(NO₃)₂ (182,7 х г). При цьому реагує 2 х моль Fe(NO₃)₃ (483,72 х г)

Вихідна маса солі феруму(ІІІ) становить

m₁(Fe(NO₃)₃) = 0,10×300 г = 30 г

Тоді маса Fe(NO₃)₃, що залишиться у розчині становитиме

m₂(Fe(NO₃)₃) = 30 – 483,72 x г

Маса розчину зросте на масу розчиненого нікелю.

З умови задачі (182,7 х)/(300+58,7· х) = 2·(30 – 483,72 x)/(300+58,7·х)

Звідки х = 0,052 моль. Отже розчиняється 3,05 г нікелю.

Маса пластинки після закінчення реакції становитиме

m(Ni) = 25 – 3,05 = 21,95 г.

Задача 3 (20 балів)

У спектрі ЯМР ¹Н сполуки С_n+2H_2n+4O (А) є три сигнали – 1,1; 2,5 та 9,7 м.ч. Наважку 2,904 г цієї сполуки кількісно окиснили до С_n+2H_2n+4O₂ (Б). Одержаний продукт розчинили у воді та довели об’єм розчину до 500 см³. Значення рН одержаного розчину склало 2,95. Визначте структурні формули сполук А і Б та розрахуйте концентраційну константу кислотності сполуки Б у водному розчині.

Розв’язок. Наявність в спектрі ЯМР ¹Н сполуки А сигналу з високим значенням відносного хімічного зсуву (9,7) наштовхує на думку, що це альдегід. Додатково це припущення підтверджується утворенням продукту Б, що має яскраво виражені кислотні властивості. Отже сполука А – це альдегід, а сполука Б – відповідна карбонова кислота:

Н₃С-(СН₂)_n-C(O)H Н₃С-(СН₂)_n-COOH

(А) (Б)

Наявність трьох сигналів в спектрі ЯМР ¹Н сполуки А вказує на три типи атомів Гідрогену у молекулі. Отже n=1:

Н₃С-СН₂-C(O)H Н₃С-СН₂-COOH

(А) (Б)

З врахуванням молекулярної маси пропаналю (58,08) розраховуємо кількість одержаного продукту Б:

n(C₃H₆O₂) = 2,904 / 58,08 = 0,05 моль.

Через кількість сполуки Б та об’єм розчину розраховуємо її молярну концентрацію:

С(C₃H₆O₂) = 0,05 / 0,5 = 0,1 моль/л.

Значення рН розчину пропанової кислоти розраховується за формулою:

З цього рівняння виводимо рК_а:

та знаходимо значення константи кислотності:

К_а = 10^-4,9 = 1,3∙10^-5.

Задача 4 (20 балів)

2. Наважку 0,017 г AgNO₃ розчинили у 100 см³ 0,1 М розчину нітратної кислоти та довели об’єм розчину до 1000 см³ дистильованою водою. Через цей розчин пропустили 448 см³ аміаку (н.у.) – газ поглинувся кількісно. Запишіть рівняння усіх реакцій та розрахуйте рівноважні молярні концентрації компонентів одержаного розчину, якщо b(AgNH₃⁺)=2,09∙10³; b(Ag(NH₃)₂⁺)=1,70∙10⁷.

Розв’язок. Спершу слід розрахувати кількості вихідних компонентів:

n(AgNO₃) = 0,017/170 = 10^-4 моль,

n(НNO₃) = 0,1∙0,1 = 0,01 моль,

n(NH₃) = 0,448/22,4 = 0,02 моль.

Як бачимо половина поглинутого аміака витратиться на нейтралізацію нітратної кислоти:

NH₃ + НNO₃ = NН₄NO₃

і рівноважна концентрація NH₃ в кінцевому розчині ставитиме 0,01 моль/л. Враховуючи незначну кількість іонів Ag⁺ можна знехтувати витратою аміака на утворення комплексних сполук:

Ag⁺ + NH₃ D AgNH₃⁺

AgNH₃⁺ + NH₃ D Ag(NH₃)₂⁺

Загальна концентрація Аргентуму в кінцевому розчині становить 10^-4 моль/л. Розподіл різних форм Аргентуму розраховуємо з рівноважної концентрації аміака та констант стійкості комплексних сполук:

Як бачимо, левова частка Аргентуму (98,7%) перебуватиме у формі Ag(NH₃)₂⁺. Окрім зазначених іонів у розчині також будуть продукти дисоціації амоній нітрату – іони NH₄⁺ та NO₃^-. Концентрація кожного з них 0,01 моль/л.

Задача 5 (20 балів)

Речовина Х, яку використовують у конструюванні органічних провідників та надпровідників можe бути отримана за однією з наведених схем.

Розшифруйте будову речовини Х та сполук 1 – 11.

Дата добавления: 2015-05-08