Пошук інформації з наукової проблеми, бібліографічний опис джерел, пам’яток права та наукової літератури

Вибір теми контрольної роботи

Із запропонованого кафедрою орієнтовного переліку тем контрольних робіт студенти самостійно вибирають одну з них. Порядковий номер прізвища студента в журналі навчальної групи має відповідати порядковому номеру теми у списку тем контрольних робіт. Також студенти мають право запропонувати свій варіант теми. Після узгодження обраної теми з науковим керівником ^[1] , вона реєструється на кафедрі.

Своєчасність вибору теми дає можливість планомірно виконувати основні етапи науково-дослідної роботи, глибоко і всебічно розкрити її взаємозв'язки і взаємозумовленості, а також виділити основні шляхи вирішення проблеми. Контрольна робота на кафедрі виконується протягом напівсеместру поточного навчального року, тому своєчасний початок виконання даного завдання є важливим, враховуючи стислі терміни.

Невчасність вибору теми може призвести до порушення режиму роботи, формування психофізіологічного стану напруги і невпевненості у своїх силах, що негативно позначиться на якості роботи.

Роботу над темою необхідно розпочати з усвідомлення її суті, ознайомлення з методичними вказівками і рекомендованою літературою. Якісне виконання роботи можливе за умови поетапної її підготовки.

Пошук інформації з проблеми передбачає вміння знайти необхідну літературу у відповідних інформаційних ресурсах: бібліотеці, Інтернеті тощо.

Робота в бібліотеці передбачає ознайомлення з каталогами книг.

Поняття "каталог" означає перелік або список книг. Виділяють каталоги читацькі або довідково-рекомендаційні та службові, що містять у собі інформацію про всі книги, статті, рукописи, які знаходяться у фондах бібліотеки.

Читацькі каталоги є трьох видів: систематичний, алфавітний, предметний.

У систематичному каталозі бібліографічні картки розміщуються за галузями знань, розділами, підрозділами. У підрозділах картки звичайно розташовують або за абеткою, або за часом видання літератури, тобто книга, що вийшла пізніше, знаходиться ближче до того, хто працює з каталожним ящиком.

Алфавітний каталог містить опис книг, розташованих за абеткою прізвищ авторів або заголовків книг, якщо автори в них не названі. Цей вид каталогу дає можливість уточнити, які роботи відомого студенту автора є в бібліотеці, а також уточнити вихідні дані про книгу: різні роки та місце видання; кількість томів, частин тощо.

Предметний каталог дає можливість швидко знайти літературу за ключовим словам, що розміщені в каталогах за абеткою.

Значну допомогу у пошуках необхідної інформації можуть надати статті, опубліковані у фахових періодичних виданнях. Для цього доцільно користуватися також предметними каталогами періодичних видань.

Безпосереднє вивчення змісту журналів або останніх у році їх номерів ^[2] , у яких, як правило, публікується перелік усіх статей, що видані у журналі протягом року, дозволяє ознайомитися з останніми роботами за обраним напрямком дослідження. Можна також використовувати систематичні каталоги опублікованих статей, а також нових надходжень.

Здійснивши пошук літератури, варто правильно зробити її бібліографічний опис. Халатність при описі літературного джерела призводить до нераціонального використання часу при її додатковому пошуку. Тому варто пам'ятати, що описувати книгу, статтю, пам’ятку права, нормативно-правовий акт потрібно відповідно до існуючих правил. При цьому звертаємо увагу на те, що в бібліографічному описі важливий кожний знак, кожна кома, тире, двокрапка тощо.

Не менш важливо правильно записати шифр книги у свою картку з позначкою, у якій бібліотеці значиться картка книги, що описується, чи є вона тільки в читальному залі або на абонементі теж.

Заповнивши формуляр вимоги й отримавши книгу, із нею варто попередньо ознайомитися. Це необхідно зробити для визначення доцільності подальшого вивчення книги, інтересу до неї з погляду розкриття окремих питань проблеми.

У попереднє ознайомлення входить з'ясування: заголовку, автора книги, де, ким і коли вона була видана, анотації на неї, змісту, передмови, довідково-бібліографічного апарату. Якщо книга зацікавила, у бібліографічній картці варто зробити позначку і після попереднього ознайомлення з іншими джерелами, повернутися до книги ще раз для більш ретельного її вивчення.

Підібрану після швидкого ознайомлення літературу варто ще раз продивитися і зробити закладки в книгах, розділи яких відображають ті або інші аспекти проблеми, що досліджується. Далі літературу доцільно класифікувати відповідно до робочого плану курсової роботи та приступити до її детального опрацювання.

Ретельне вивчення проблеми передбачає:

* читання джерела, з’ясування основних думок автора, логіки його доказів;

* виділення головного;

* занатовування окремих моментів.

Істотну допомогу при читанні має система підкреслень (простим олівцем, яка допускається тільки в книгах з особистої бібліотеки) у тексті книги, нумерація окремих положень, виділення незрозумілих слів, термінів.

Ведення записів сприяє засвоєнню прочитаного, його запам’ятовуванню, аналізу і систематизації. Записи можна вести у формі конспекту, тез, виписок, цитат. Вони можуть бути зафіксовані в зошиті або на окремих аркушах.

Запис на окремих аркушах з однієї сторони допоможе систематизувати матеріал при подальшому його опрацюванні. Проте обов'язковою умовою є наявність прізвища автора, чиї думки записані на аркуші, із вказівкою сторінки книги. Це можна зробити на полях або на зворотньому боці аркуша. Крім того, на полях доцільно відразу ж робити позначки, у якому розділі роботи передбачається використання відібраного матеріалу. У процесі ведення записів на полях доцільно робити позначки, що допоможуть орієнтуватися при повторному зверненні до тексту. Узвичаєними позначками є:

! - повна згода з тим, про що мова йде в тексті;

? - незгода з автором, сумнів;

?! - нерозуміння, подив;

NB - дуже важливо;

V - важливо, слід зазначити;

~ - цікаво, може знадобитися.

Дата добавления: 2015-05-10