Основні риси пенсійних правовідносин

Закріплене ст. 46 Конституції України право громадян на пенсію реалізується в пенсійних правовідносинах. Пенсійні правовідносини являють собою юридичне відношення, во­левиявлення громадянина й рішення органу спеціальної компетенції, у якому один суб'єкт — правоздатний гро­мадянин або сім'я — має право на одержання регулярних пенсійних виплат за рахунок коштів пенсійного фондуй й зобов'язані виконувати вимоги, пропоновані законом до пенсіонера, а другий — суб'єкт, що забезпечує, — зобов'яза­ний виплачувати йому пенсію певного виду й у повному розмірі.

Суб'єкти пенсійних правовідносин. У конкретних пенсійних правовідносинах забезпечувана особа здобу­ває певну юридичну якість, що виражається через понят­тя «пенсіонер», хоча пенсіонер може бути суб'єктом інших правовідносин, наприклад, трудових. Законодавство не

забороняє пенсіонерам продовжувати трудову діяльність і встановлює виплату пенсії повністю працюючим пенсіо­нерам.

Пенсіонером у юридичному змісті називається особа, що в пенсійному правовідношенні має право на одержання пенсії певного виду.

У Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. пенсіонером на­зивається особа, що відповідно до законодавства одержує пенсію, довічну пенсію, або члени його сім'ї, що одержують пенсію у випадку смерті цієї особи, у порядку, встановле­ному законодавством.

Відповідно до видів пенсій суб'єкти пенсійних право­відносин діляться на пенсіонерів за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника й за вислугу років.

Суб'єктом пенсійних правовідносин за певних умов може бути будь-яка застрахована особа, а в окремих випад­ках — члени її сім'ї. Ним може бути громадянин України, іноземець і особа без громадянства, що займається певним видом оплачуваної суспільно корисної діяльності. Це мо­жуть бути працівники підприємств, установ, організацій, особи, що займаються підприємницькою й творчою діяль­ністю, державні службовці, інші категорії громадян, на яких поширюється обов'язкове державне пенсійне страху­вання.

Однак, щоб стати суб'єктом пенсійних правовідносин, особа повинна мати пенсійну правоздатність.

Під пенсійною правоздатністю розуміється здатність громадянина здобувати суб'єктивне право на пенсію й володіти ним, вступати в конкретні пенсійні правовідно­сини. Пенсійна правоздатність — це загальна й рівна властивість, соціально-правова категорія. Нею наділяються за пев­них умов усі громадяни. Наділяє громадян цією якістю дер­жава. Пенсійна правоздатність перебуває в динамічному розвитку.

Момент виникнення пенсійної правоздатності залежить від виду конкретних правовідносин. Правоздатність у пен­сійних правовідносинах за віком виникає в 60, 55, 50 і 45 років.

Здатність бути суб'єктом пенсійних правовідносин по інва­лідності виникає з початком суспільно корисної діяльності.

Правоздатність сім'ї похідна від правоздатності годуваль­ника, тому що сім'я стає «колективним пенсіонером» за тих самих умов, при яких годувальник міг стати пенсіонером по інвалідності.

Пенсійна правоздатність, як правило, супроводжується дієздатністю — здатністю реалізовувати права й виконува­ти обов'язки. Здійснюючи право на пенсію, громадяни викону­ють певні дії, що прийнято називати пенсійною дієздатністю.

У праві соціального забезпечення не встановлений вік, по досягненні якого виникає дієздатність. У зв'язку із цим звичайно застосовується відповідне правило, що діє в ци­вільному праві. Цивільна дієздатність виникає в повному обсязі з настанням повноліття, тобто по досягненні 18років. На практиці дієздатними з приводу оформлення пенсії по інвалідності зізнаються громадяни, що не досягли 18років.

Питання про дієздатність суб'єктів пенсійного забезпе­чення варто погоджувати з видом пенсії й властивостями юридичних фактів, як підстав забезпечення (дій, подій). Так само, як і правоздатність, дієздатність у соціальному забезпеченні виникає в різний час і залежно від того, на який вид пенсії особа має право.

У праві соціального забезпечення можливі ситуації, коли особа може бути правоздатною, але не дієздатною. Це означає, що неповнолітні особи, дієздатність яких обмеже­на за рішенням суду внаслідок тяжкого захворювання, ре­алізацію їх права на пенсію будуть здійснювати інші суб'­єкти (батьки, опікуни або піклувальники). Відсутність дієздатності у суб'єктів характерна для таких правовідно­син, як правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпечен­ням неповнолітніх членів сім'ї померлого годувальника.

У пенсійних правовідносинах право одержання пенсії мо­жуть здійснювати громадяни й за дорученням.

Другим суб'єктом пенсійних правовідносин є відповід­ний державний орган — страхувальник. Найчастіше таким органом є районне управління Пенсійного фонду України. Управління Пенсійного фонду виступає суб'єктом усіх видів пенсійних правовідносин, якщо забезпечення пенсіями про­водиться на підставі Закону України «Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. та інших спеціальних нормативних актів. Функції, права й обов'язки управління Пенсійного фонду визначені відповідними нормативними актами.

У якості суб'єктів пенсійних правовідносин можуть вис­тупати уповноважені банки, організації, що здійснюють вип­лату й доставку пенсій.

Пенсійний фонд і його територіальні органи виступають як органи державної виконавчої влади, які діють у рамках повноважень, покладених на них державою.

Територіальне управління є суб'єктом пенсійних право­відносин як конкретний орган спеціальної компетенції і тільки, тому що держава в цілому не дала права йому висту­пати від її імені. Та обставина, що пенсія призначається цим органом, не має значення, тому що рішення про призначен­ня пенсії є юридичним фактом, як правило, останнім у юри­дичному складі, що породжує пенсійні правовідносини. Та­ким рішенням лише підтверджується наявність суб'­єктивного права на пенсію. Управління не вправі прийняти інше рішення, якщо є всі підстави, передбачені для призна­чення пенсії.

Суб'єктами усіх видів пенсійних правовідносин сьогодні виступають відповідні органи Пенсійного фонду України (районні, обласні управління). їм передані функції призна­чення пенсій по окремих нормативних актах про пенсійне забезпечення військовослужбовців, працівників міліції та інших категорій громадян.[105] Особам, що проходили службу в органах МВС і Служби безпеки, пенсії призначають від­повідні обласні органи пенсійного фонду. У них створюють­ся спеціальні структури по призначенню пенсій. Органи, що встановлюють право на пенсію, та ті, хто її призначає, одно­часно виступають і суб'єктами, зобов'язаними виплачувати пенси (пенсії виплачуються через ощадні банки).

Об'єкти пенсійних правовідносин. Питання про об'єкт правовідносин у юридичній літературі є найбільш дискусій­ним, по ньому дотепер не знайдено єдиного рішення. На дум­ку одних вчених, об'єктами правовідносин служать певні суспільні відносини, інших — речі й інші блага, третіх — і те й інше. При розгляді цього питання необхідно відрізняти об'єкт права й об'єкт правовідносин[106].

Під об'єктом права розуміється предмет регулювання, тобто певне коло суспільних відносин, врегульованих правовими нормами.

Об'єктом правовідносин є об'єкт, регульованих правом су­спільних відносин, тобто зовнішні предмети, на які спрямо­вані ці відносини, До таких об'єктів B.C. Андреєв, наприк­лад, відносить окремі види суспільних відносин, що висту­пають у правовій формі. Об'єктом усіх пенсійних правовідносин виступає пенсія певного виду, Такої ж позиції дотримуються вчені І.В, Гущин[107] та А.Д. Зайкін[108].

На наш погляд, їх думка досить обґрунтована, і ми її підтримуємо. Однак вважаємо, що найбільш повно викла­дені й критично оцінені теорії про об'єкт правовідносин Ю.К, Толстим, який стверджує, що всяке правовідношення має свій об'єкт, яким є фактичне і суспільне відношення, на яке правовідношення впливає[109].

У пенсійних правовідносинах об'єкт має самостійне зна­чення, він не збігається з діями суб'єктів пенсійних право­відносин та існує для того, щоб сторони пенсійних право­відносин могли реалізувати свої суб'єктивні права і юри­дичні обов'язки, на нього спрямований їх вплив. Виходить, об'єктом правовідносин є те, на що спрямовано суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин. Пен­сійні правовідносини, як уже вказувалося, — майнове відно­шення. Його об'єктом є пенсія, з якою пов'язані суб'єктивне право пенсіонера і юридичний обов'язок органа, що здійс­нює пенсійне забезпечення.

Пенсійні правовідносини, як і в основному всі інші мате­ріальні правовідносини цієї галузі права, можуть бути кла­сифіковані за видами об'єктів. Об'єктами видових пенсійних правовідносин виступають пенсії за віком, за вислугу років, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника. Кожний із цих об'єктів містить у собі родові ознаки пенсійного забезпе­чення й одночасно має видові відмінності (характер підстави, суб'єктивний склад, цільове призначення та ін.) і основ­ний правовий режим. Так, пенсія за віком, як об'єкт пен­сійних правовідносин однойменного виду, виплачується осо­бам пенсійного віку, що мають відповідний стаж роботи, не­залежно від стану працездатності, довічно.

Пенсія по інвалідності, навпроти, виплачується особам, що втратили повністю або частково здатність до пращ, а строк ЇЇ виплати визначений часом, на який встановлена інвалідність.

За допомогою пенсійних правовідносин індивідуалі­зується — конкретизується — майнова частка (гроші) пен­сіонера в загальному Пенсійному фонді. Цю частку повинен видати (виплатити) пенсіонерові орган пенсійного забезпе­чення за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До виникнення пенсійних правовідносин пенсія ще не виділена із загальної суми коштів цього фонду; вона не інди­відуалізована й не конкретизована стосовно до майбутніх суб'єктів пенсійних правовідносин. Тому в літературі ао пенсійному праву правильно відзначається, що ігри виник­ненні пенсійних правовідносин ще немає реального об'єкта, оскільки грошові суми, на які має право пенсіонер, покине виділені із загальних коштів фонду як пенсія. Лише в резуль­таті дій іншого суб'єкта призначається певна сума грошей, як пенсія, й передається пенсіонерові, як суб'єктові право­відносин[110].

Зміст пенсійних правовідносин. У структуру пенсійних правовідносин, поряд з іншими елементами, входить матері­альний зміст (поводження суб'єктів) і юридичний зміст (суб'­єктивні права й обов'язки), а якщо коротше сказати, то зміст правовідносин становлять права й обов'язки їх суб'єктів.

За своїм змістом пенсійні правовідносини — складні й двосторонні відносини. Комплекс праві обов'язків виникає в обох суб'єктів, що беруть участь. Найважливіше право пенсіонера — право на одержання вибраного ним виду пенсії в установленому розмірі за місцем проживання з доставкою додому. За бажанням пенсіонера належна йому пенсія може бути зарахована на рахунок в ощадному банку.

Пенсіонер вправі видати будь-якій іншій особі належно оформлене доручення на одержання пенсії. Пенсіонер має й інші права, наприклад, одержувати нараховані, але не зат­ребувані суми пенсії за минулий час. Він може вимагати суми пенсії, не отриманої вчасно з вини органу, що призначає й виплачує пенсію, за весь минулий час без обмеження будь-яким терміном. При утриманні з пенсії пенсіонер у всіх ви­падках має право на одержання половини її.

Одночасно нормами права на пенсіонера покладені обо­в'язки. Усі вони мають на меті попередити переплати стра­хових коштів. Пенсіонер зобов'язаний повідомляти відповідні відомості управлінню Пенсійного фонду про зміни, якщо вони тягнуть до зниження розміру пенсії. Так, пенсіонери, що одержують пенсію у зв'язку з втратою году­вальника або надбавку до пенсії на непрацездатних членів сім'ї, зобов'язані повідомляти управління Пенсійного фон­ду про зміни в складі сім'ї.

Відзначеним правам і юридичним обов'язкам пенсіо­нерів відповідають повноваження органів Пенсійного фон­ду, їх основний обов'язок — своєчасне призначення й ви­плата пенсії певного виду й розміру. Так, органи Пенсійно­го фонду повинні робити виплату пенсій щомісяця у встановлений законодавством термін (до 25 числа).

Доставляти й переказувати пенсії повинні уповноважені органи зв'язку за рахунок коштів Пенсійного фонду.

У нормах права соціального забезпечення визначені умо­ви, при яких органу, що забезпечує виплату пенсії, надано право виконувати функції утримання з пенсій, а також роз­міри таких утримань. За рішенням органу, що призначив пенсію, можуть бути стягнені суми пенсії, зайво виплачені пенсіонерові внаслідок зловживання з його боку: у резуль­таті подання документів зі свідомо неправильними відомо­стями, приховування заробітку або іншого доходу, не на­дання відомостей про зміни в складі сім'ї.

Допускаються утримання й на підставі судових рішень, визначень, постанов і вироків, виконавчих написів нотарі­альних контор та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до законодавства здійснюється у порядку, вста­новленому для виконання судових рішень. Ніякі інші ут­римання з пенсій не допускаються.

Установлені права і юридичні обов'язки сторін пенсій­них правовідносин і будуть складати їх зміст.

Підстави виникнення, зміни й припинення пенсійних правовідносин. Із загальної характеристики пенсійних правовідносин видно, що їхньому руху сприяють певні юри­дичні факти. Це не тільки їх відмітна ознака, але й основна функція в суспільних відносинах. Юридичні факти актив­но впливають на розвиток правовідносин. Однак у різних пенсійних правовідносинах їх склад неоднаковий, і роль ок­ремих юридичних фактів у пенсійному забезпеченні також різна.

Підставою виникнення пенсійних правовідносин виступає не одиничний факт, а складний юридичний склад. Із приво­ду складових його елементів у юридичній літературі вислов­лені різні думки. Деякі вчені (B.C. Андрєєв, І.В. Гущин та ін.) включають у цей склад властиво юридичний факт — події, з якими зв'язані даний вид забезпечення (вік, інвалідність, втрата годувальника, вислуга років), юридично значима пе­редумова (суспільно корисна діяльність) і юридично значимі обставини (стаж, наявність непрацездатних членів сім'ї та ін.). При цьому звернення громадянина до власника підприє­мства або уповноваженого ним органу (роботодавцеві), а та­кож позитивне рішення адміністрації підприємства зізнають­ся тільки одним з етапів реалізації суб'єктивного права на пенсію, пов'язаних з формуванням і розвитком об'єкта пра­вовідносин.[111]

Інша група авторів (А.Д. Зайкін, В. А. Тарасова та ін.) у юридичний склад, що впливає на виникнення пенсійних правовідносин, крім зазначених юридичних фактів вклю­чають також волевиявлення громадянина про призначення йому пенсії й рішення компетентного органу про таке при­значення. При цьому в складному юридичному складі виді­ляються факти, що свідчать про наявність у громадянина пенсійної правоздатності, або факти, що свідчать про неза­вершені юридичні наслідки. До них відносять вік, стаж, інвалідність та ін. Поряд із цим виділяються волевиявлен­ня громадянина й органу, що призначає пенсію[112].

При дослідженні питання щодо суб'єктів правовідносин по соціальному забезпеченню відзначалося, що життєві об­ставини можуть мати різне юридичне значення. Одні з них входять як умови в правоздатність — цю передумову вступу в правовідносини, інші — виступають підставами виникнен­ня, зміни, припинення правовідносин. Такі юридичні факти, як досягнення певного віку, настання інвалідності, смерть годувальника, стаж, утримання й інші, входять до складно­го юридичного складу, що тягне визнання у особи пенсійної правоздатності.

Підставою виникнення правовідносин служить інший складний юридичний склад. До нього входять два юридич­них акти: волевиявлення громадянина стати пенсіонером і рішення органу про призначення пенсії. Нормами права підтверджується, що автоматично, з однієї тільки право­здатності, пенсійні правовідносини не виникають. Громадя­нинові при цьому належить ініціатива виникнення не тільки «предпенсійних» правовідносин. Його звернення до органу, що призначає пенсію, означає, що його воля поши­рюється за межі визнання його таким, що має право на пен­сію. Ціль його звернення до зазначених органів — одержан­ня пенсії певного виду й у певному розмірі.

Заява про призначення пенсії подається обов'язково або за місцем роботи, або безпосередньо в орган Пенсійного фонду за місцем проживання заявника.

У заяві повідомляються анкетні дані заявника, його ад­реса, вид пенсії, що він просить призначити, а також відо­мості про те, чи одержує він яку-небудь пенсію, вказується число членів сім'ї, що перебувають на його утриманні.

Другий обов'язковий факт, що входить до складного юри­дичного складу, що тягне виникнення пенсійних правовідно­син, — це рішення компетентного органу про призначення пенсії. Цей орган, визнаючи особу правоздатною, призначає їй пенсію певного виду й у певному розмірі. До винесення такого рішення волевиявлення правоздатної особи ще не по­роджує пенсійних правовідносин. Тільки сукупність двох і більше юридичних фактів — правомірних волевиявлень, спря­мованих на рух правовідносин, породжує їх виникнення.

З міна пенсійних правовідносин. Триваючі пенсійні пра­вовідносини можуть змінюватися. При цьому змінюється або об'єкт правовідносин (вид пенсії), або суб'єкт, що одержує її

(наприклад, при зміні складу сім'ї), або зміст (наприклад, при перегляді розміру пенсії).

Як правило, підставою зміни правовідносин служить той же юридичний склад, що й при виникненні правовідносин: волевиявлення пенсіонера й рішення органу, що призначає пенсію. Так, від дня подачі пенсіонером заяви орган Пен­сійного фонду переводить пенсіонера з однієї пенсії на іншу (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком). У ряді випадків пенсійні правовідносини змінюються у зв'язку з підвищенням розмірів пенсій.

Тільки за період чинності Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне пенсійне страхування» декілька разів збільшувалися пенсії. Останні рішення Уряду про встановлення щомісячного розміру пенсійних виплат на рівні прожиткового мінімуму є значним кроком у пенсійно­му реформуванні, оскільки виконані вимоги ст. 46 Консти­туції України про забезпечення рівня пенсії громадян не нижче прожиткового мінімуму.

Правовідносини можуть бути змінені й при винесенні МСЕК рішення про зміну групи інвалідності або її причин.

Припинення пенсійних правовідносин. Підставою для припинення правовідносин можуть бути як окремі юри­дичні факти, так і складні юридичні склади: смерть пенсі­онера, відновлення працездатності у колишнього інваліда, досягнення дітьми померлого годувальника 18-літнього віку, а студентами вищих навчальних закладів — 23-літньо-го віку.

З перерахованих випадків складний юридичний склад "виступає як підстава припинення пенсійних правовідносин при переході з одного виду пенсії на іншу. Так, при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (за бажанням громадянина, якщо є право вибору однієї із цих пенсій) припиняється один вид пенсійних правовідносин і виникає інший — на підставі складного юридичного фактичного складу, до якого увійдуть наступні елементи:

— волевиявлення громадянина, що володіє пенсійною правоздатністю й правом вимагати призначення пенсії;

— досягнення пенсійного віку,

— наявність необхідного за законом трудового (страхо­вого) стажу;

— рішення територіального органу Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком.

Дата добавления: 2015-05-10