Поняття трудового стажу, його види і значення у сфері соціального забезпечення

І ВИСЛУГА РОКІВ

ТРУДОВИЙ (СТРАХОВИЙ) СТАЖ

Розділ VI

Трудовий стаж у найбільш загальній формі визначається як тривалість виробничої діяльності працівника. Таке ви­значення вірне, але не конкретне. Для більш повного визна­чення пропонується вказувати додатково на оплачуваний і соціально застрахований характер трудової діяльності й здійснення її в певній формі.

Законодавство істотно підняло роль і значення трудового стажу у сфері соціального забезпечення.

Трудовий стаж має конкретний характер. Він має різне значення й зміст стосовно до різних галузей права та навіть окремих інститутів однієї галузі.

Трудовий стаж, як інститут права соціального забезпечен­ня, має визначення поняття. У юридичній літературі трудо­вий стаж визначається як тривалість оплачуваної суспільно корисної діяльності громадянина в суспільному виробництві, а також прирівняної до неї діяльності, з якою право зв'язує певні юридичні наслідки[116].

Розглядаючи зміст поняття трудового стажу, слід зазна­чити, що тривалість трудового стажу виміряється, як пра­вило, у роках, місяцях і днях, а в деяких випадках, посе­зонно — у місяцях. Однак в одних випадках ураховуються тільки число робочих днів, а в інших — місяці, у яких пра­цівник займався суспільно корисною діяльністю більше по­ловини робочих днів.

У стаж роботи включається, як правило, час оплачува­ної трудової діяльності; час виконання роботи (або іншої суспільно корисної діяльності) без оплати у трудовий стаж не включається (виключення встановлені в деяких випад­ках, наприклад, служба в армії, час навчання у вищих на­вчальних закладах та ін.); при цьому правові форми оплати праці не мають значення. У стаж включається час оплачува­ної діяльності, яка здійснюється у різних правових формах (у формі найманого робітника підприємства, як члена колек­тивного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або орендного колективу, селянського (фермерського) госпо­дарства, у формі військової служби та ін.).

У певних випадках, передбачених законом, у трудовий стаж працівника включається час, коли він не працював, але за ним збереглося місце роботи (посада). Наприклад, час хвороби, виконання державних і суспільних обов'язків з відривом від основної роботи, знаходження в черговій і до­датковій відпустці та ін.

Стаж роботи обчислюється районними управліннями Пен­сійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. заданими, що зафіксовано в системі персоніфіковано­го обліку, а за періоди до введення системи персоніфікованого обліку — на основі документів і в порядку, певному Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Право на окремі види пенсійного забезпечення, їхній розмір поставлений у пряму залежність не тільки від факту суспільно корисної діяльності, але, як правило, від трива­лості трудового стажу. Наприклад, для виникнення права на пенсію за віком встановлюються вимоги віку й мінімального стажу роботи для чоловіків: пенсія призначається по досяг­ненню 60 років і наявності страхового стажу не менше 5 років, для жінок — відповідно 55 років і 5 років[117].

Мінімальний розмір пенсії за віком при наявності в чо­ловіків 25, а в жінок — 20 років страхового стажу встанов­люється у розмірі прожиткового мінімума для осіб утратив­ших працездатність, визначеного законом.

Законодавством передбачається підвищення розміру пенсії за віком залежно від тривалості страхового стажу у випадку відстрочки часу виходу на пенсію за віком.

Установлення законодавцем норми трудового стажу, як юридичного факту в соціальному забезпеченні, спрямоване на те, щоб працездатна людина своєю працею протягом пев­ного часу створювала суспільний національний продукт. Значення трудового стажу, як юридичного факту в соціаль­ному забезпеченні, багатогранне: він (разом з іншими певни­ми юридичними фактами) породжує виникнення ряду пенс­ійних правовідносин, впливає на основний розмір пенсії суб'єкта цих правовідносин (по старості, по інвалідності, у разі втрати годувальника), від нього залежить загальний розмір пенсії по старості.

Трудовий стаж відноситься до числа таких юридичних фактів, які вимагають спеціального оформлення, тобто на­явність трудового стажу повинно бути певним чином уста­новлено. Установлення стажу — особлива процедура, що полягає у вирахуванні стажу за певними, передбаченими у законодавстві правилами[118].

У соціальному забезпеченні важливе значення має класи­фікація трудового стажу на окремі види. Розрізняють стаж за­гальний, спеціальний, безперервний і страховий стаж. Така класифікація трудового стажу дозволяє диференційовано підходити до призначення різних видів пенсій. Але сьогодні не всі види трудового стажу застосовуються. Втрачає своє ко­лишнє значення безперервний трудовий стаж, але зате зрос­тає роль страхового, загального й спеціального стажу роботи.

Для призначення пенсії по старості на загальних підста­вах потрібен загальний стаж роботи, а для встановлення пенсії на пільгових умовах — спеціальний.

Загальний трудовий стаж — це загальна сумарна тривалість трудової й іншої суспільно корисної діяль­ності, незалежно від місця роботи, часу й наявних пе­рерв. Він є визначальною умовою для пенсійного забезпе­чення кожного працівника.

Спеціальний стаж — сумарна тривалість трудової діяльності (державної служби), але виділена із загального стажу або за її змістом, або за умовами праці, у тому числі по займаній посаді, професії, у яких вона проходила. Спеціаль­ний стаж є однією з важливих умов для пенсійного забезпечен­ня на пільгових умовах, за вислугу років. Найбільш пільгові умови виходу на пенсію надаються тим, хто працював на під­земних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особ­ливо тяжкими умовами праці, а також ліквідаторам і потер­пілим громадянам у Чорнобильській катастрофі.

Безперервний стаж — це тривалість безперервної тру­дової діяльності працівника на одному підприємстві, в установі, організації. Однак у цей час безперервний стаж втрачає своє визначальне значення в праві соціального за­безпечення.

Страховий стаж. Страховий стаж, як правова катего­рія, уперше називається в українській пенсійній системі в Концепції соціального забезпечення населення України, схваленої постановою Верховної Ради України від 21 груд­ня 1993 р.[119] Це самостійний вид трудового стажу, що впер­ше одержав своє законодавче визнання в ст. 9 Основ зако­нодавства, про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р.[120]

У Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,[121]страховий стаж визначається як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообо­в'язковому державному пенсійному страхуванню й за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше мінімаль­ного страхового внеску, встановленого законом.

Зміст страхового стажу вужче змісту загального трудо­вого стажу: у нього не включаються періоди трудової діяль­ності (служби), коли працівник не підлягав і не платив стра­хові внески по обов'язковому пенсійному страхуванню.

Основною метою виділення страхового стажу в само­стійний вид трудового стажу є вдосконалювання механізму визначення розмірів пенсій, залежно від фактичної трива­лості сплати страхових внесків і внеску працівників протя­гом всієї трудової діяльності. Встановлення страхового стажу дозволило індивідуалізувати (персоніфікувати) облік відомо­стей про застрахованих осіб (трудовому стажі, заробітку, страхових внесках). Усі відомості індивідуального характе­ру заносяться в особові рахунки застрахованих працівників. Застрахованій особі видається страхове свідчення, що обо­в'язково пред'являється за місцем роботи.

Однак страховий стаж — категорія нова, що розвиваєть­ся. Вона застосовується недавно й не скасовує існуючі види трудового стажу.

6.2. Порядок встановлення загального стажу роботи

Законодавством установлений певний порядок встанов­лення загального стажу та включення в нього різних видів трудової та іншої суспільно корисної діяльності.

Вирахування загального стажу й включення в нього різних видів суспільно корисної діяльності регламентуєть­ся раніше чинним законодавством, що було прийнято до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р.

У загальний стаж роботи включається всяка робота, що її працівник виконував на підставі трудового договору (контрак­ту), на підприємствах, в установах, організаціях, а також на підставі членства в колективних і кооперативних господар­ствах, незалежно від форм власності й тривалості роботи.

Стаж роботи має рівне значення для всіх соціальних груп. Законодавством скасоване існувавше раніше обмеження для членів колективних господарств, коли їхній виробничий стаж не тільки не прирівнювався до стажу робітників та службовців, але й зараховувався в стаж за умови виконання встановленого в господарстві мінімуму трудової участі.

Законом встановлене правило, що в стаж роботи зарахо­вується будь-яка робота, на якій працівник підлягав обо­в'язковому державному соціальному страхуванню. Це озна­чає, що в пенсійний стаж включається не тільки робота з наймання, але й індивідуальна трудова діяльність грома­дян, у тому числі зайнятих у колективах орендарів, у се­лянських (фермерських) господарствах, робота за цивільно-правовими договорами, якщо сплачувалися страхові внески в Пенсійний фонд.

У стаж роботи включається творча діяльність письмен­ників, художників, композиторів і інших творчих праців­ників, військова служба й служба в органах безпеки та внутрішніх справ, у воєнізованій охороні й спеціальному зв'язку, у гірничорятувальних частинах незалежно від відомчої підпорядкованості й наявності спеціального або військового звання.

У трудовий стаж включається навчання у вищих на­вчальних закладах, у школах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації, в аспірантурі, докторан­турі й клінічній ординатурі.

У стаж роботи включається й час догляду за деякими ка­тегоріями непрацездатних. Мається на увазі час догляду за інвалідом у віці до 16-років, а також за пенсіонером, що за висновком медичної установи має потребу в постійному сто­ронньому догляді.

У стаж роботи при призначенні пенсії по старості включаєть­ся також час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійному захворюванні.

Не забуті непрацюючі жінки, зайняті вихованням дітей: при призначенні пенсії у трудовий стаж включається час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не більш ніж до досягнення кожною дитиною віку 3-х років при призначенні пенсії за віком.

Зараховується у трудовий стаж і період проживання дру­жин військовослужбовців офіцерського складу, прапор­щиків, мічманів і надстрокової служби із чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього праце­влаштування за фахом (тільки як виключення, але не більше 10 років). Період проживання із чоловіком-військовослужбовцем у таких місцевостях підтверджується довід­ками, видаваними командирами (начальниками) військо­вих частин, військкоматами.

Стаж обчислюється по фактичній тривалості трудової діяльності, тобто від дня наймання на роботу роботодавцем і до дня її припинення (звільнення). Однак іноді він може обчислюватися й у пільговому порядку. Пільгове обчислен­ня стажу встановлене насамперед для військовослужбовців, ' що брали участь у бойових діях, у тому числі при виконанні миротворчих операцій за рішенням ООН.

Обчислення стажу військовослужбовцям проводиться на умовах і в порядку, установленому для проходження служ­би при призначенні пенсії за вислугу років[122]. Застосовуєть­ся такий Порядок обчислення — один місяць — за три.

На пільгових умовах обчислюється стаж роботи учасни­кам Великої Вітчизняної війни, реабілітованим громадя­нам, медичним працівникам деяких спеціалізованих установ системи охорони здоров'я, працівникам водного транс­порту й ін. Так, громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, необґрунтовано репресо­ваним і згодом реабілітованим, час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі й за­слання, а також знаходження на примусовому лікуванні за­раховується в стаж у потрійному розмірі.

У Законі обґрунтована й установлена норма про пільго­ве вирахування стажу за період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. У подвійному розмірі зараховується в стаж робота на підприємствах, у тому числі як вільнонайманий склад у військових частинах, а час перебування у фашист­ських концтаборах (гетто) та інших місцях примусового змісту громадян у період війни, у тому числі дітей, насиль­но вивезених з тимчасово окупованої території, — у потрійно­му розмірі. Робота в м. Ленінграді в період його блокади в роки війни з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р. зараховується в стаж роботи в потрійному розмірі, час проживання в м. Ленін­граді в цей період — у подвійному розмірі.

Пільги по вирахуванню стажу роботи передбачені для ме­дичних працівників, зайнятих у лепрозорних і протичумних установах, в установах (відділеннях) по лікуванню осіб, за­ражених вірусом імунодефіциту людини або хворих СНІДом, у патологоанатомічних і реанімаційних відділен­нях лікувальних установ. Час роботи в цих установах за­раховується в стаж роботи в подвійному розмірі. Це прави­ло поширюється на всіх працівників зазначених установ, незалежно від займаної посади й характеру виконуваної ро­боти.

У пільговому порядку загальний стаж обчислюється пра­цівникам водного транспорту (плавскладу окремих видів суден морського й річкового флоту — капітанам суден і їхнім помічникам; технічному персоналу — машиністам, кочегарам, електрикам, радіооператорам, майстрам по ви­добутку й обробці риби й ін.). Повний навігаційний період зараховується в стаж за рік роботи.

Залік повного сезону роботи за рік стажу роботи перед­бачений спеціальним Списком підприємств і організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України[123].

Повним навігаційним періодом і повним сезоном уважається тривалість навігації або фактична тривалість пев­ного виду сезонних робіт у даній місцевості. Якщо праців­ник проробив неповну навігацію або неповний сезон, його робота зараховується в стаж по фактичній тривалості.

Таким чином, загальний трудовий стаж обчислюється в загальному й пільговому порядку. Стаж, як ми вже відзна­чали, є юридичним фактом, що разом з пенсійним віком визначає право на пенсію по старості; він необхідний при призначенні пенсії по інвалідності й у зв'язку з втратою го­дувальника від загального захворювання, а також при вислуги років офіцерському складу. Від тривалості загального трудового стажу залежить не тільки право на трудову пен­сію, але і її розмір. Стаж роботи впливає на розмір пенсії при неповному стажі роботи, тому що пенсія в цьому випадку призначається в розмірі, пропорційному стажу.

Реформування пенсійного законодавства дозволить пе­рейти повністю на страховий стаж, персоніфікувати його облік. У стаж будуть включатися не взагалі ті або інші пе­ріоди трудової діяльності, а лише ті, коли працівник спла­чував страхові внески. Але поки старий порядок вирахуван­ня стажу буде існувати до певного часу.

Спеціальний стаж. При призначенні трудової пенсії розрізняються два види спеціального стажу, з обліком яких здійснюється пільгове пенсійне забезпечення. Підставою для їхнього виділення служать, відповідно, особливі умови праці й зміст роботи, тобто ті галузі економіки, де проходи­ла трудова діяльність.

Спеціальний стаж, виділений по особливих умовах праці, підрозділяється у свою чергу на два підвиди:

— стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідли­вими й особливо тяжкими умовами праці (Список № 1);

— стаж на інших роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці (Список № 2).

Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці затверд­жені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р.№ 36[124].

Списки № 1 і № 2 виробництв із особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, застосовуються поза за­лежністю від відомчого підпорядкування підприємств, де працювали або працюють працівники, що звернулися за пенсією, професії або посади, які пойменовані у цих спис­ках по відповідних виробництвах і цехам. Так, машиністи (і їхні помічники) локомотивів під'їзних колій залізничних цехів різних підприємств (суднобудівного заводу, хлібоза­воду, текстильної фабрики й т.д.) користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 нарівні з машиністами локомотивів і їхніх помічників залізничного транспорту.

Виключення із правил становлять працівники хімічної промисловості. Виробництва хімічної промисловості вклю­чені в багато розділів Списку № 1 і Списку № 2. Тому питан­ня про право на пільгові пенсії працівників хімічних вироб­ництв вирішуються залежно від того, у яку систему промис­ловості входить те або інше підприємство.

У тих випадках, коли в Списках № 1 і № 2 зазначені ви­робництва й цехи без перерахування професій і посад, пра­во на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах мають усі працівники даних виробництв і цехів незалежно від займаної посади або найменування професій.

Якщо в Списки № 1 і № 2 включені професії працівників під загальним найменуванням (наприклад, формувальни­ки, названі в підрозділах «Ливарне виробництво», «Мета­лообробка» Списку № 2), то право на пенсію на пільгових умовах мають робітники всіх найменувань цих професій, тобто в цьому випадку не тільки формувальники, але й старші, молодші формувальники й помічники формуваль­ників.

Загальні професії, перераховані в Списку № 1 і Списку № 2, ставляться до всіх галузей економіки України. На­приклад, електрозварювачі, зазначені в розділі «Загальні професії» Списку № 2, мають право на пільгове пенсійне забезпечення незалежно від того, де вони зайняті — у ме­талургійному або машинобудівному виробництві, на тек­стильному виробництві, на текстильній фабриці або в кому­нальному господарстві, на залізничному або водному транс­порті й т.д.

Бригадири й помічники бригадирів мають право на пільгове пенсійне забезпечення нарівні з робітниками тоді, коли вони працюють у бригадах робітників, чиї професії й спеціальності включені в списки виробництв, цехів, про­фесій і посад робота в яких надає право на пенсію на пільго­вих умовах.

Підручні робітники мають право на пільгове пенсійне за­безпечення, якщо вони безпосередньо названі в списках або в додаткових роз'ясненнях до цих списків[125]. Якщо у відпо­відному підрозділі Списку № 1 або Списку № 2 передбачені всі робітники, зайняті на певних роботах (без перерахуван­ня їхніх професій), то право на пільгове пенсійне забезпе­чення нарівні з усіма робітниками мають і підручні.

У тих випадках, коли в Списки включені робітники, зай­няті на певних роботах, право на пільгові пенсії мають усі робітники незалежно від найменування професії.

Інженерно-технічні працівники мають право на пільго­ве пенсійне забезпечення, якщо займана ними посада пов­ністю збігається з посадою, названою в Списках. Тому якщо в Списках зазначені майстри, то старші майстри й помічни­ки майстрів не мають права на пільгове пенсійне забезпечен­ня. Однак змінні майстри користуються правом на пільго­ве пенсійне забезпечення, якщо майстри зазначені в дано­му виробництві. Контролюючі, ремонтні та інші майстри користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення тільки в тому випадку, коли їх посади передбачені списка­ми або додатковими роз'ясненнями.

Робочим і інженерно-технічним працівникам, зайнятим у виробництві в цехах, науково-дослідних інститутах, пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах призна­чаються на загальних підставах у відповідності зі Списка­ми № 1 і № 2. Що стосується працівників науково-дослід­них відділів і лабораторій зазначених інститутів, то права на пільгове пенсійне забезпечення вони не мають.

Працівники лабораторій мають право на пільгове пенсій­не забезпечення, якщо вони прямо передбачені Списками. Так, відповідно до розділу «Хімічне виробництво» Списку № 1.правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються працівники лабораторій з хімічними речовинами, а відповід­но до розділу «Хімічне виробництво» Списку №2 — праців­ники хімічних лабораторій, цехів і виробництв у Списку № 1.

Працівники лабораторій і навчальних майстерень у вищих установах освіти правом на пільгове пенсійне забезпечення не користуються.

Пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах по су­місних роботах, професіях і посадах призначаються;

— за Списком № 2 — якщо сумісні роботи, фахи й поса­ди передбачені в цьому Списку й у Списку № 1;

— на загальних підставах — якщо одна із сумісних робіт, професій і посад передбачена списками № 1 або № 2, а інша взагалі Списками не передбачена.

Необхідно відзначити, що в стаж, що дає право на пільго­ве пенсійне забезпечення, включається час виконання робіт безпосередньо у виробництвах, цехах, ділянках, відділен­нях по професіях і посадах, передбаченим Списками № 1 і № 2, якщо працівники зайняті на цих роботах повний ро­бочий день. Робота за сумісництвом не зараховується в стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечен­ня» від 5 листопада 1991р. всі робочі місця за умовами праці підлягають обов'язковій атестації, що проводиться спеці­альною атестаційною комісією. Порядок проведення атес­тації робочих місць за умовами праці затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від І серпня 1992 р. Ос­новна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим їм органом і працівниками у сфері здійснення права на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Ще один вид спеціального стажу виділений законодав­цем для працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірських роботах і в металургії за Списком робіт і про­фесій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 31 березня 1994р.[126] Ця категорія працівників має ряд особливостей у порівнянні з іншими пенсіонерами за віком, що одержують пенсії на пільгових умовах. Основна особ­ливість — цим працівникам за певних умов пенсія призна­чається незалежно від віку, якщо вони були зайняті на за­значених роботах увесь спеціальний стаж (не менше 25 років), а працівники провідних професій на цих роботах (не менше 20 років).

Крім зазначених робіт зі шкідливими й тяжкими умова­ми праці, віднесених до спеціального стажу, законодавець установив і ряд інших видів робіт і професій, які за своїм змістом є спеціальним стажем. Це робота:

— трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції в колектив­них і інших підприємствах сільського господарства;

— жінок, що працюють у якості трактористів, ма­шиністів будівельних, дорожніх машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів;

— жінок, що працюють доярками (операторами машин­ного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства;

— жінок, зайнятих протягом повного сезону на вирощу­ванні, збиранні й післязбиральній обробці тютюну.

Крім того, до спеціального стажу відноситься робота жінок у текстильному виробництві, робота водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трам­ваїв) і великовантажних автомобілів, зайнятих у техноло­гічному процесі важких і шкідливих виробництв.

На практиці іноді виникає питання: чи можна підсуму­вати різні види спеціального стажу працівника при призна­ченні йому пенсії?

Спеціальний стаж підсумувати можна, але за певним правилом, що полягає в тому, що до стажу з більш легкими умовами праці додається стаж з більше тяжкими умовами праці, але не навпаки. По вазі умови праці розташовують­ся в наступному порядку: підземні роботи, роботи зі шкідли­вими умовами праці; робота жінок як трактористів-ма­шиністів і інша подібна робота; робота жінок у текстильній промисловості.

Таким чином, при обчислюванні трудового стажу вико­нання робіт з тяжкими умовами праці (Список № 2) при­єднуються періоди виконання підземних робіт, робіт з особ­ливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці та у гарячих цехах (Список № 1), а до стажу роботи жінок на підприємствах текстильної промисловості — час виконан­ня всіх інших перерахованих видів робіт.

Приклад. Жінка працювала 4 роки за Списком № 1 печатницею у цеху, 5 років на роботі (Список № 2), 6 років трактористом-машиністом у радгоспі й 9 років ткалею на бавовняному комбінаті. Право на пенсію за Списком № 1 придбала в 49 років і 8 місяців, тому що вона проробила за Списком № 1 більше половини необхідного стажу за Спис­ком № 1 (потрібно 7,5 років), і за кожний рік роботи зі Спис­ку № 1 зменшується пенсійний вік на 1 рік і 4 місяці.

Законодавець чітко вказує тривалість спеціального ста­жу й вік працівника, що дозволяє йому вийти на пенсію на пільгових умовах. Для призначення пенсії працівникам на пільгових умовах, зайнятих на роботах з особливо шкідли­вими й особливо тяжкими умовами праці, — (за Списком №1) потрібне досягнення віку — для чоловіків 50 років і наявність спеціального стажу 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, а для жінок, відповідно, — 45, 15 і 7 років і 6 місяців.

Для працівників, зайнятих на інших роботах з тяжки­ми умовами праці (Список № 2) спеціальний стаж установ­лений на рівні загального стажу роботи як для чоловіків, так і для жінок (25 і 20 років), знижений лише вік на п'ять років.

Для одержання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 або Списком № 2 не обов'язково, щоб весь тру­довий стаж доводився на роботи, перераховані, відповідно, у Списках № 1 і № 2. Досить, щоб стаж на цих роботах ста­новив не менше половини необхідного, тобто відповідно за Списком № 1 — 10 років з 20 або 7,5 з 15, а за Списком № 2 — 12,5 з 25 і 10 років з 20.

Пенсійні пільги (по стажу роботи) надаються незалежно від яких-небудь інших додаткових умов, наприклад, харак­теру останньої перед зверненням за пенсією роботи або місця проживання.

Спеціальний стаж відігріє важливу роль у пенсійному за­безпеченні, він дає можливість працівникові достроково вийти на пенсію, одержувати пенсію за віком на пільгових умовах. Крім того, наявність на підприємствах робочих місць зі шкідливими й тяжкими умовами праці зобов'язує роботодавців створювати належні безпечні й здорові умови праці, виділяти більше коштів на охорону праці.

Визнання подвійного характеру сутності спеціального стажу, що має значення як для забезпечення, так і трудо­вий аспект, наштовхує на думку про обмеження загально­державного пільгового забезпечення пенсіями працівників за мотивами шкідливості або небезпеки умов праці.

Механізмом зміни сутності спеціального стажу може бути поступовий перенос, переміщення центра ваги фінансуван­ня пенсійних (виробничих) пільг на роботодавців і створен­ня професійних і корпоративних фондів. Через ці фонди буде здійснюватися пенсійне забезпечення працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умо­вами праці, відповідно до окремого законодавчого акта.

При цьому держава бере на себе зобов'язання гарантува­ти збереження придбаних пенсійних прав і надання права дострокового виходу на пенсію працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці. За ос­танні ЗО років в Україні збільшилася чисельність праців­ників, які достроково вийшли на пенсію, у чотири рази[127].

Але надалі чисельність пенсіонерів-пільговиків, очевид­но, буде зменшуватися.

За даними статистики, за станом на 1 січня 2002 року чисельність працівників, зайнятих на виробництві зі шкідливими й тяжкими умовами праці й що мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, на підприємствах і в організаціях промисловості, будівництва, транспорту й зв'язку та у сільськогосподарському виробництві скла­ла: за Списком № 1 — 426 тис. працівників, за Списком № 2 — 500 тис. працівників, що становить, відповідно, 5,7 і 6,7 відсотків від облікової кількості штатних працівників цих галузей економіки[128]. Це, звичайно, менше, ніж було ра­ніше.

Відповідно до законодавчих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 p., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, що працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умова­ми праці за Списком № 1 і на інших роботах зі шкідливими й тяжкими умовами праці за Списком № 2, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється за нор­мами зазначеного Закону у випадку досягнення пенсійного віку й наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. Таке правило буде діяти до введення пенсійного забезпечення через професійні й корпоративні фонди. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату й достав­ку пенсій, що діяв до набрання чинності Закону від 9 липня 2003 р. Підприємства й організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять у Пенсійний фонд плату, що покриває фактичні витрати на виплату й доставку пільгових пенсій особам, які мають на це право.

Дата добавления: 2015-05-10