Проаназізувати сучасні особливості вікової структури населення Землі

Охарактеризувати методи вивчення здоров'я населення за допомогою медичних показників здоров'я

Здоров'я населення — здоров'я людей, що живуть на певній території. До методів вивчення здоров'я населення відносяться:

· медико-статистичний,

· соціологічний (анкетування, інтерв'ювання, посемейное комплексне обстеження),

· експертний

· організованого експерименту.

Для оцінки стану здоров'я населення використовують три групи показників: м едичні показники; показники соціального благополуччя — демографічна ситуація, показники факторів навколишнього середовища, спосіб життя, рівень медичної допомоги; п сихічного благополуччя — захворюваність психічними розладами, частота невротичних станів і психопатій і ін.

До медичних показників здоров'я населення відносяться:

· медико-демографічні, які розділяються на показники природного руху населення: народжуваність, смертність, природний приріст населення, середню тривалість очікуваного життя, брачность, плідність - і показники механічного руху населення (міграція населення): еміграцію, імміграцію.

· показники захворюваності й поширення хвороб (хворобливість);

· показники інвалідності й інвалідизації;

· показники фізичного розвитку населення.

Завдання № 21

У віковій структурі населення світу відбуваються глибокі зміни — стрімко збільшується відсоток людей старших вікових груп. З цим явищем стикаються усі регіони світу. У ХХІ сторіччі старіння населення буде впливати на суспільство та вимагати від директивних органів все більшої уваги до цього процесу. Особливо це стосується забезпечення фінансової життєздатності пенсійних систем, покриття витрат на системи охорони здоров’я і всебічного залучення потенціалу людей літнього віку як активних учасників процесу громадського розвитку. Треба розрізняти поняття старіння і старості. Старіння — це закономірний руйнівний процес, що приводить до обмеження пристосувальних можливостей організму, розвитку вікової патології і збільшення імовірності смерті. Старість — це віковий період, що підрозділяється, у свою чергу, на наступні етапи: 60–74 — літній вік, 75–89 — старечий вік, 90 років і більше — довгожителі.

До 2050 року чисельність людей похилого віку досягне 2 млрд. При цьому частка людей віком 60 років і більше в усій чисельності населення світу в найближчі 50 років збільшиться з 10 до 22 %. До 2050 року вперше в історії людства число осіб віком 60 років і більше на Землі перевищить кількість дітей віком до 14 років. Завершиться перехід від епохи високої народжуваності і високої смертності до епохи більш низьких рівнів народжуваності й смертності і, як наслідок, старіння населення. Вражаючою є зміна такого демографічного показника, як середня тривалість життя. За другу половину ХХ сторіччя середня тривалість людського життя у світі збільшилася на 20 років. Вона збільшиться приблизно ще на десять років до середини ХХІ сторіччя.

У містах частка людей віком 60 років і більше збільшиться з 18,3 % у 2000 році до 26,8 % у 2026 році, у сільській місцевості зменшиться з 25,6 до 20,5 % відповідно. У міру старіння росте коефіцієнт переваги жінок серед загальної чисельності осіб пенсійного віку. На даний час очікувана середня тривалість життя жінок на 11 років вище тривалості життя чоловіків, передбачається, що до 2050 року ця різниця скоротиться до 6 років.

Постаріння населення ставить перед суспільством необхідність вирішення ряду проблем політичного, економічного, соціального, культурного, психологічного та морального характеру, зростає потреба в різних видах медичної й соціально­побутової допомоги і, відповідно, зростають витрати суспільства на надання цієї допомоги, збільшується обсяг фінансування на пенсійне забезпечення, виплату пільг, обслуговування непрацездатних літніх громадян. На даний час перед суспільством постає необхідність реформування існуючих систем охорони здоров’я й соціального захисту населення з урахуванням нових реалій у демографічній структурі населення країни.

Дата добавления: 2015-05-08