Структура адмін.-правових відносин та їх особлив

Поняття, система та джерела адміністратив права.

Прокуратура України: конституційно-правовий статус та повноваження.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Адмін. право – сукупність правових ворм, що регулюють процес організації та діяльності органів викон. влади і правоохоронну діяльність держави. Адмін право обслуговує державу

Система адміністративного права складається з:

1) публічного адм. права – норми, які регулюють усі суспільні відносини між юр особами і державою.

2) приватне – норми, що регулюють відносини між громадянами і державою.

Джерела адміністративного права – нормативні акти органу держ влади чи управління, що криють в собі адмін-правові норми, що регулюють держ-управлінську діяльність, це зовнішні форми відображення адміністр-правових норм

Різноманітність адміністративно-правових норм передбачає і різні джерела адміністративного права України

Джерела права поділяються на:

загальнодержавні (обов’язкові для виконання всіма органами управління незалежно від їх підпорядкування.)

галузеві і локальні ( пошир тільки на конкретно визначені підвідомчі органи).

Залежно від територіального устрою держави джерела поділяються на державні, обласні, міські, районні.

Адміністративно-правові відносини — це суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками. Складовими частинами адміністративно-правових відносин є: суб'єкти, об'єкти та юридичні факти. Учасники адміністративно-правових відносин мають конкретні права та обов'язки і є суб'єктами правовідносин.

Адм-праові відносини є об'єктом адміністративн. права

Зміст адм-правових відносин – права і обов’язки учасників адміністративно-правових відносин

Суб’єкти адм-правових відносин – окремі фіз. та юр. особи, які у відповідності з адм-правовими нормами наділені повним обсягом прав та обов’язків у сфері адм-правового регулювання управлінських відносин; державні органи; структурні підрозділи органів держави, посадових осіб державних органів; об'єднання громадян, кооперативи, органи самоврядування, самодіяльні організації.

Об'єктом адміністративно-правових відносин є поведінка учасників управлінських відносин. Це можуть бути речі, матеріальні цінності, особисті нематеріальні блага, а саме: здоров'я, гідність людини, моральність та ін.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юр. факти.Це дії та події.

Під діями розуміють факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними.

Адміністративно-правові відносини характеризуються усіма ознаками правових відносин, але, крім цього, мають деякі особливості, які полягають у тому, що:

1) адміністративно-правові відносини складаються у сфері управління, тобто в повсякденній практичній реалізації завдань і функцій держави щодо здійснення управління господарським, соціально-культурним будівництвом, адміністративно-політичною сферою,;

2) в усіх відносинах однією із сторін обов'язково є орган виконавчої влади або громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями;

3) адміністративно-правові відносини — це зв'язок між їх учасниками, один з яких має право вимагати від іншого такої поведінки, яка передбачена адміністрат.-правовою нормою;

4) орган управління зобов'язаний реалізувати свої матеріально-правові та процесуальні права, тобто право є обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин;

5) адміністративно-правові відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб'єкта адміністративного права;

6) порушення однією із сторін своїх обов'язків зумовлює її відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою в особі її компетентних органів;

7) адміністративно-правові відносини, що виникають між органами виконавчої влади та іншими суб'єктами адміністративного права, не завжди є відносинами, які здійснюються за методом влади та підпорядкування. Ці відносини можуть реалізовуватися на засадах як влади і підпорядкування, так і рівності сторін, тобто кожна сторона зобов'язана виконувати конкретні вимоги правової норми.;

8) санкції, що застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин за порушення ними своїх прав і обов'язків, -це, як правило, заходи адміністр. примусу;

Дата добавления: 2015-05-10