Поняття та система трудового права України

Предмет трудового права — це насамперед сусп-трудовi вiдносини, що виникають у процесi застосування людиною своїх здiбностей у виконаннi певної трудової функцiї.

Предметом правового регулювання трудового права є також вiдносини, які не є трудовими, але тiсно пов’язанi з ними: вiд­носини стосовно участi профспілок та інших громадських організацій, трудових колективів і працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; відносини з працевлаштування громадян; відносини з професійної підготовки і підви­щення кваліфікації працівників на виробництві; відносини щодо застосування дисциплінарних санкцій і відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої у процесі праці; Такі відносини наз. похідними від трудових.

Отже, трудове право — це окрема галузь права України, яка регулює трудові вiдносини робітників і службовців і тісно пов’язані з ними інші суспільні відносини, що складаються з приводу організації праці.

Метод трудового права — це сукупність специфічних способів і прийомів, за допомогою яких відбувається правове регулювання праці.

За нормативним регулюванням трудових відносин розрізняють дозвіл, наказ і заборону.

При застосуванні дозволу сторони самостійно встановлюють для себе права і обов’язки в межах, наданих державою. Наказ - держава встановлює конкретні умови, обов’язкові для всіх учасників відносин. Заборона — це встановлення державою категоричних умов поведінки в конкретній ситуації.

За способом впливу на поведінку людей розрізняють авторитарний та автономний методи.

Авторитарний методполягає у виданнідержавою законів і підзаконних. Автономний - держава санкціонує прийняття і дію джерела правового регулювання праці, що розробляються та приймаються суб’єктами трудового права і діють у межах одного підприємства, установи, організації.

Принципи трудового права — це правові засади, ідеї і тенденції, спрямовані на регулювання трудових відносин і закріплені у законодавстві про працю. Загальноправові принципи, які належать до трудового права, закріплені у Конституції України. Це принципи гуманізму, закон­ності, демократизму та ін. До спеціальних принципів трудового права належать: свобода праці; рівноправність у трудовому праві; договірний характер праці; визначеність трудової функції; стабільність трудових відносин; матеріальна зацікавленість в результатах праці; безпека праці; участь трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань установлення умов праці і здійснення контролю за додержанням законодавства про працю; свобода об’єднання для здійснення і захисту прав і свобод;

Функції трудового права — це напрями правового впливу на трудові відносини та відносини, тісно пов’язані з трудовими. Захисна функція полягає у розширенні автономного методу регулювання суспільних відносин, які є предметом трудового права. Виробнича функція передбачає раціональне використання трудових ресурсів, стимулювання якісної та продуктивної праці та ін. Соціальна функція означає зв’язок трудових відносин із соціальними факторами (як оплата праці, мінімальна З/П). Ідеологічна функція знаходить своє втілення, коли завдяки мисленню і свідомості людина посідає активне місце у суспільному виробництві.

Суб’єкти трудового права — це учасники індивідуальних і колектив­них трудових відносин, які мають трудові обов’язки відповідно до законодавства.До них належать: працівники; власники підприємств, установ, організацій; уповноважені власниками органи чи фізичні особи — роботодавці; трудові колективи; підприємства; установи; організації; державні органи та ін.

Працівники мають ряд прав і обов’язків, передбачених законом: право на відпочинок, безпечні умови праці, об’єднання у професійні спілки, обов’язок сумлінно працювати, додержуватися трудової та технологічної дисципліни тощо. Громадянин може стати суб’єктом трудового права з 16 років, але за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює. Іноземці також мають право займатися трудовою діяльністю в Україні.

Крім цього, громадяни можуть виступати як фізичні особи-роботодавці, вони зобов’язані забезпечити найманому працівникові соціальні та економічні права і обов’язки, передбачені законом. Власник може здійснювати управління процесом праці безпосередньо або за допомогою уповноваженого ним органу. Уповноважений власником орган може бути одноособовим або колегіальним.

Підприємство, установа, організація також є суб’єктами трудового права. Підприємство — це самостійний господарюючий статут­ний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). підприємство самостійно встановлює форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат.

профспілки — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. В Україні профспілки здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Профспілки незалежні у своїй діяльності і підпорядковуються тільки закону. Вони є юридичними особами. Мета їх діяльності — захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, які перебувають в їх галузевому підпорядкуванні.

Місцеві державні адміністрації, виконуючи такі повноваження, як забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці, встановлення квоти для прийому на роботу молоді, інвалідів та деякі інші, також виступають суб’єктами трудового права.

Суб’єктом трудового права є і трудовий колектив. Він складається з усіх громадян, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства, установи, організації на підставі трудового договору. До основних функцій трудового колективу належать економічна, соціальна, політична, виховна.

Дата добавления: 2015-05-10