Тема 12. Загальна характеристика припинення господарської діяльності. Реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання

Розглядаючи поняття припинення звернемо увагу на той спектр нормативно-правових актів, якими воно регулюється. Припинення діяльності суб’єктів господарювання регулюється наступними нормативно-правовими актами, а саме Цивільним кодексом України (ст.ст. 104-112), Господарським кодексом України (ст.ст.59-61), законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про господарські товариства» (ст.ст.19-21), «Про акціонерні товариства» (Розділ ХVI) тощо.

У відповідності до ч.1 ст.59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Звертаючись до другого питання слід вказати, що існує два способи припинення юридичної особи залежно від того, чи відбувається правонаступництво: 1) передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам; 2) ліквідація. Передання майна відбувається шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення. Термін «реорганізація» у Цивільному кодексі України не використовується, однак цей термін продовжує використовуватися в Господарському кодексі України.

Звертаючись до третього питання слід вказати, що під реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов’язків до правонаступника в порядку правонаступництва до іншої (інших) юридичних осіб.

У відповідності до ч.2-5 ст. 59 Господарського кодексу України передбачені види реорганізації суб’єктів господарювання – злиття, приєднання, поділ, перетворення.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Під ліквідацією слід розуміти припинення юридичної особи без правонаступництва, тобто без переходу до інших осіб прав та обов’язків ліквідованого суб’єкта.

У відповідності до ч.6 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у чинному законодавстві;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог Господарського кодексу України.

Підставою для ліквідації юридичної особи може бути: 1) рішення учасників або органу управління юридичної особи (добровільна ліквідація); 2) рішення суду (примусова ліквідація).

Рішення про добровільну ліквідацію може бути прийнято у будь-який час і з будь-яких мотивів, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Настання обставин, які в установчих документах передбачені як підстави для ліквідації, саме по собі не призводить до ліквідації, а є лише приводом для розгляду питання про ліквідацію загальними зборами учасників або іншим уповноваженим органом юридичної особи.

Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду з підстав, передбачених законом.

Беручи за увагу одну із самих поширеніших організаційно-правових форм юридичної особи-господарських товариств (в якості прикладу), то на підставі ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

г) інших підстав, передбачених установчими документами.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Дата добавления: 2015-05-10