Тема № 5. Об’єкт злочину. Об’єктивна сторона злочину

Поняття об’єкту злочину. Значення об’єкту злочину в структурі елементів його складу для характеристики суспільної небезпечності злочину. Характер суспільної небезпечності злочину. Ступінь суспільної небезпечності злочину. Їх значення в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Суспільні відносини, інтереси та блага як об’єкти злочину. Об’єкт злочину та об’єкт кримінально–правової охорони. Предмет кримінально–правової охорони. Структура суспільних відносин: суб’єкти, соціальний зв’язок між ними, предмет суспільних відносин.

Класифікація (види) об’єктів злочину. Загальний об’єкт злочину. Родовий (спеціальний, груповий) об’єкт злочину. Видовий об`єкт злочину. Безпосередній (конкретний) об’єкт злочину. Порядок визначення родового, видового та безпосереднього об`єктів злочину та їх значення.

Основний (головний) і додатковий безпосередні об’єкти злочину. Значення цих об’єктів в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Поняття предмету злочину та його місце в структурі складу злочину. Предметні та безпредметні злочини. Значення правильного встановлення предмету злочину для кримінальної відповідальності. Відмінність предмету злочину від об’єкту злочину. Описання предмету злочину в диспозиціях статей Особливої частини КК.

Потерпілий як ознака об`єкту злочину. Значення встановлення категорії потерпілого для кваліфікації злочину органами внутрішніх справ (посягання щодо працівників правоохоронних органів, суду та ін.).

Поняття об’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, що характеризують об’єктивну сторону: обов’язкові та факультативні. Значення об’єктивної сторони для оцінки суспільної небезпечності підрозділами карного розшуку, міліції громадської безпеки та досудового слідства органів внутрішніх справ, а також відмежування одного складу злочину від іншого.

Суспільно небезпечне діяння, його поняття та форми. Суспільно небезпечна дія чи бездіяльність злочинного діяння як зовнішні акти поведінки людей, що вчинюються в реальній дійсності.

Поняття та ознаки дії в кримінальному праві. Поняття та ознаки бездіяльності. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність. Правовий (юридичний) обов’язок діяти певним чином та наявність можливості виконати обов’язок, який покладено на особу.

Значення непереборної (нездоланої) сили, фізичного та психічного примусу для визначення підстав кримінальної відповідальності в діяльності підрозділів досудового слідства органів внутрішніх справ.

Поняття суспільно небезпечних наслідків. Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину. Їх види та значення в кримінальному праві. Злочини з матеріальними та формальними складами: значення такого розподілу в діяльності підрозділів карного розшуку, громадської безпеки та досудового слідства органів внутрішніх справ..

Причинний зв’язок в кримінальному праві та його значення. Вирішення питання про причинний зв’язок між дією чи бездіяльністю та суспільно небезпечним наслідком у науці кримінального права. Об’єктивний характер причинного зв’язку. Вимоги, що пред’являються до співвідношення діяння та наслідків для встановлення між ними причинного зв’язку. Вплив причинного зв’язку на підстави кримінальної відповідальності.

Розподіл причинного зв’язку на необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований причинний зв’язок та ін.

Встановлення причинного зв’язку при наявності так званих особливих умов з боку потерпілого. Особливості причинного зв’язку при злочинній бездіяльності.

Спосіб, знаряддя, засоби, обставини (обстановка, умови), місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки, що характеризують об’єктивну сторону злочину; їх значення. Спосіб, знаряддя, засоби, обставини, місце, час вчинення злочину як: конститутивні (конструктивні) ознаки конкретного складу злочину; кваліфікуючі ознаки; обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність при призначенні покарання.

Значення правильного встановлення об’єктивної сторони та всіх її ознак в діяльності підрозділів карного розшуку, міліції громадської безпеки та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:

Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003 р.

Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р.

Давидович І. Особливості конструкції об’єктивної сторони злочину. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 2. – С. 74–78.

Ємельянов В. Об’єкт тероризму: його ознаки // Право України. – 1999. – № 11. – С.104.

Єпур Г.В. Об’єктивна сторона складу злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С.13.

Заруба П. Об’єкт злочинів у сфері приватизації: проблеми визначення // Юридична Україна. – 2005. – № 11. – С. 62–72.

Зелінський А.Ф., Куц В.М. Об’єкт злочину і структура Особливої частини КК України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С.148.

Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно–правовой охраны. – М. Академия МВД СССР, 1980. – 246 с.

Костенко О., Ландіна–Виговська А. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити. // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101–106.

Кривуля О.М., Куц А.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 70.

Кузнецов В. Комп’ютерна крадіжка: що розуміти під предметом злочину // Право України. – 1999. – № 10. – С.74.

Кузнєцов В.В. «Електронна» картка як елемент крадіжки // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 188.

Лихова С. Правопорядок як загальний об’єкт злочину.// Проблеми державотворення і захисту прав людини: Матеріали XI наук. практ. конф. (3–4 лютого 2005 р.). – Львів, 2005. – С. 355–356.

Марін О.К. Об’єкт складу злочину за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них: Навч. посіб. / О. К. Марін, В. Л. Ортинський, М. М. Сенько; рец.: В. О. Глушков, А. А. Музика; МВС України. Львівський державний університет внутрішніх справ. – [б. м.]: Магнолія 2006, 2007 (Львів). – 56 с.

Марін О.К. Об’єктивна сторона складу злочину за кримінальним правом України. Завдання студентам для практичних занять і матеріали до них: Навч. посіб. / О. К. Марін, В. Л. Ортинський, М. М. Сенько; рец.: В. О. Глушков, А. А. Музика; МВС України. Львівський державний університет внутрішніх справ. – [б. м.]: Магнолія 2006, 2007 (Львів). – 144 с.

Миколенко О.М. Суспільно небезпечні наслідки як факультативна ознака складу злочину // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 98–101.

Музика А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 12. – С.90.

Музика А. Про предмет злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – № 3. – С.62.

Мягков М.О. Щодо проблеми об’єкта злочину в науці кримінального права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. – 2005. – № 2. – С. 142–148.

Оробець К.М. Структура об’єктивної сторони складу злочину // Митна справа. – 2005. – № 4. – С. 50–53.

Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: «Вища школа», 1982. – 161 с.

Піщенко Г. Громадський порядок як об’єкт хуліганських дій // Право України. – 1997. – № 8. – С.61.

Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1988.

Тер–Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: «Юрид.лит.», 1979.

Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов–на–Дону: Изд–во Рост.ун–та, 1977.

Тихий П. Дика природа як об’єкт екологічних відносин // Право України. – 1999. – № 2. – С.65.

Фесенко Є. Об’єкт злочину з погляду реалій // Юридичний вісник України. – 1997. – 14–20 серпня.

Фесенко С. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С.75.

Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно–следственной связи в уголовном праве (философско–правовой анализ): Монография. – Х.: Право, 2003. – 512 с.

Тема № 6. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину)

Поняття суб’єкту злочину в законі про кримінальну відповідальність. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єкту злочину. Загальний і спеціальний суб’єкт злочину в кримінальному праві. Ознаки та види спеціального суб’єкту, його значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину.

Суб’єкт злочину та особа злочинця. Суб`єкт злочину та його тлумачення в кримінальному праві та процесі, кримінології. Їх відмінності.

Проблема визнання юридичних осіб суб’єктами окремих злочинів: український досвід.

Загальний та понижений вік кримінальної відповідальності. Особливості визначення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних даних, що його підтверджують; критерії встановлення в законі про кримінальну відповідальність пониженого віку кримінальної відповідальності. Злочини, за вчинення яких в кримінальному законі встановлено понижений вік відповідальності (ст.22 КК України).

Осудність як обов’язкова ознака суб’єкту злочину. Поняття осудності та її значення. Форма неосудності та її види. Форми неосудності за чинним КК України.

Поняття неосудності у кримінальному праві України. Критерії неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний). Ознаки медичного критерію неосудності: хронічна душевна хвороба, тимчасовий розлад душевної діяльності, слабоумство, інший хворобливий стан психіки (розлад психіки). Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.

Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення. Значення юридичного критерію неосудності. Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.

Обмежена осудність в кримінальному праві, її поняття та ознаки. Вплив визнання особи обмежено осудною на призначення покарання і застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Її обґрунтування в кримінальному законі України.

Значення осудності, неосудності та обмеженої осудності в діяльності міліції громадської безпеки, підрозділів карного розшуку та досудового слідства органів внутрішніх справ.

Додаткова література:

Про застосування судами України законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність і власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26.06.1992 р.

Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 21.02.2004 р.

Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 31.05.2002 р.

Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003 р.

Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р.

Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р.

Армаш Н. Особливості відповідальності керівників органів виконавчої влади. // Право України. – 2004. – № 12. – С. 94–97.

Бабанін С.В. Суб’єкт злочинного порушення чинних на транспорті правил // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С. 222–226.

Бараненко Д., Магарін М. Службова особа в інституті спеціального суб’єкта злочину. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 8. – С. 8–15.

Вереша Р. Субєкт злочинного діяння за кримінальним законодавством зарубіжних держав. // Право України. – 2006. – № 9. – С. 137–141.

Даньшин І. Кримінальна відповідальність юридичної особи: так // Голос України. – 1994. – 19 липня.

Демський Е. Кримінальна відповідальність юридичної особи: ні // Голос України. – 1994. – 19 липня.

Дровець К. Властивості суб’єктів злочину за кримінальним правом України // Підприємництво, господарство і право – 2006. – № 2. – С. 121–123.

Ємельянов В.П. Загальні ознаки суб’єкта злочинів терористичної спрямованості // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9. – С. 125.

Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уголовной ответственности: Учеб. пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 224 с.

Карпенко М. Хто він, суб’єкт злочину, передбаченого ст. 406 КК України. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 32–42.

Коржанський М.Й. Група осіб як суб’єкт злочину // Право України. – 2005. – № 11. – С. 78–81.

Куц В.М. Теоретично–прикладні аспекти проблеми суб’єкту злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 17.

Лазюк В.В. Зменшена осудність: за і проти // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 2. – С. 90.

Лень В.В. Деякі питання кримінально–правової характеристики осудності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 1. – С. 146.

Лень В.В. Інститут осудності (неосудності) та обмеженої осудності у кримінальному законодавстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7. – С. 92–96.

Лень В.В., Колісник С.Є. Правові та медичні аспекти обмеженої осудності, проблеми питання // Науковий вісник ДДУВС. – 2006. – № 1. – С. 214–219.

Лень В.В. Неосудність: питання вдосконалення критеріїв та їх ознак // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – №7. – С. 86–90.

Лень В.В. Примусові заходи медичного характеру: питання деінституціалізації // Львівський університет внутрішніх справ, 2006, у 2–х ч. – Ч. І. – С. 215–218.

Лунеев В.В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000. – 80 с.

Любченко Д. Поняття суб’єкта злочину за «Правами за якими судиться малоросійський народ»(1943р.) Право України – 2005. – № 3. – С. 125–128.

Марчак В. Обмежена осудність як ознака суб’єкта злочину. // Право України. – 2008. – № 6. – С. 115–119.

Марчак В. Місце та значення обмеженої осудності в кримінальному праві. // Право України. – 2006. – № 12. – С. 90–94.

Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. – 1999. – № 1. – С. 102.

Меркулова В.О. Зміст та функціональне значення поняття суб’єкта кримінальної відповідальності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – С.7–11; № 4. – С. 112–113.

Меркулова В.О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності: проблеми теорії та практики // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 3. – С. 94–101.

Митрофанов І. Кримінологічні аспекти поняття особи наркозалежного злочинця // Юридична Україна. – 2007. – № 9. – С.86–92;

Митрофанов І. Поняття кримінальної відповідальності наркозалежних осіб, які вчинили злочини // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 85–91;

Михайлова В.А. К вопросу о возрасте уголовной ответственности // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2001. – № 1. – С. 73.

Приходько Т.М. Витоки та історичний нарис обмеженої осудності // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 1. – С. 95.

Мозоль В. Щодо розмежування понять посадова особа та працівник податкової міліції. // Право України. – 2004. – № 12. – С. 67–71.

Родіонов В. Проблемні питання кримінальної відповідальності неповнолітніх // Юридична Україна. – 2007. – №1. – С.91–94;

Смирнова А. Наукові критерії визначення форми співучасті в ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів // Юридична Україна. – 2007. – №7. – С.94–100;

Ткачук В. Про взаємозв’язок умов розвитку особистості злочинця та його протиправної поведінки // Юридична Україна. – 2007. – № 3. – С.84–89.

Туркот М. Військова службова особа як суб’єкт злочину, передбаченого ст. 423 КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11. – С. 58–65.

Хар І. Суб’єкт злочину «забруднення атмосферного повітря» // Юридична Україна. – 2007. – №8. – С.94–101.

Дата добавления: 2015-05-10