Основні напрямки позакласної та позашкільної роботи – гуртки, зелені уроки, екскурсії тощо

Засоби навчання – це різні види джерел знань, які використовуються у навчальному процесі з метою формування в учнів відповідних знань, умінь і навичок. До засобів навчання географії можна віднести не тільки ті предмети, які зазвичай є в шкільних кабінетах географії – глобуси, карти, телевізор, комп’ютер чи біля школи – метеомайданчик з приладами, екологічна стежка з описаними зупинками. В географії, яка охоплює весь реальний простір існування людини, джерелами навчальної інформації можуть бути як окремі елементи геопростору (річка, шматок гірської породи, дерево, житловий будинок, вулиця, підприємство і т.д.) так і структуровані територіальні системи чи комплекси – ПТК і ТВК різних рівнів, адміністративні одиниці, окремі населені пункти, країни тощо.

9. Методи на підставі пізнавального характеру -Пояснювально-ілюстративний метод, Пояснення, Бесіда, Ілюстрування та демонстрування, Репродуктивний метод, Метод проблемного викладу, Частково-пошуковий метод, Дослідницький метод,

10. Проблемне навчання - Якщо бути послідовним щодо інтегративної функції географії, то і фізичну й економічну географію необхідно вивчати у старших класах, після того, як учні здобудуть знання з фундаментальних предметів природничо-гуманітарного циклу. Навчаючи учнів за тією структурою шкільних курсів, яка прийнята зараз і за якою українські учні вчаться вже багато десятиліть, вчитель неминуче стикається з нерозумінням учнями 6-го класу складних кліматичних чи геофізичних явищ, бо це питання загального землезнавства, яке студенти вивчають на 1-му курсі паралельно з такими дисциплінами, як вища хімія, вища фізика, вища математика, астрономія, геологія та ін. У 8-му класі чимало проблем з ландшафтознавством, остільки не передбачено ознайомлення з реальними типами ландшафтів чи природно-територіальних комплексів нижчого рангу. То чи не краще б вивчати в основній (6-9 класи) школі краєзнавчі дисципліни, як це практикують в окремих країнах, щоб навчити учнів спостерігати, сприймати, окультурювати свою місцевість?

Отже проблема складного предмета породжує проблему визначення місця географії у навчальній вертикалі загальноосвітньої школи.

11. Принципи навчання географії - принцип гуманізації освіти. Він передбачає як спрямування предмета (географії) на розвиток особистості учня, на творення з нього Людини, так і застосування таких форм і методів навчання і виховання, які б сприяли розкриттю здібностей дитини, формуванню в неї всіх тих компетентностей, про які йшла мова раніше

принцип гуманітаризації освіти передбачає, що людина і її життя мають бути в центрі географічної освіти

принцип науковості полягає в тому, що на уроках географії учням пропонують точно встановлені в науці положення, тобто зміст шкільної географічної освіти повинен відображати наукові факти, поняття, закони, теорію

принцип систематичності і системності. Систематичність (не плутати з регулярністю), як характерна ознака наукового пізнання, передбачає засвоєння учнями географічної інформації у логічному зв’язку і наступності

Принцип свідомості й активності у навчанні. Зобов’язує вчителя мотивувати пізнавальну діяльність учнів, їх активну та самостійну роботу. Активність—це прагнення до діяльності. Вчитель застосовує різні методи і форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів

Принцип зв’язку навчання з життям (теорії з практикою). Учні мають застосовувати теоретичні знання на практиці. Цей принцип дуже добре поєднується з краєзнавчим.

Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні передбачає таку організацію навчального процесу, за якої враховуються індивідуальні та вікові особливості кожного учня.

Принцип наочності навчання ще називають «золотим правилом» дидактики.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Реалізація цього принципу ґрунтується на психологічній властивості пам’яті до сприйняття, зберігання і відтворення інформації

12. Як сформувати в учнів гегр. уявлення сам придумай!

Уявлення матиме географічний характер тоді, коли учні знатимуть:

· місце поширення явища (обов’язкове використання карти);

· основні кількісні і якісні параметри

13. Схема формування геогр.понять те саме, що на практичній, від загального до окремого, і навпаки, вертикальний сканворд і т.д.

14. Методи засвоєння причинно – наслідкових зв’язків – побудова причинно-наслідкових ланцюжків

15. Формування географічних закономірностей Закономірність-це усталений зв'язок, який обов'язково повторюється, як тільки виникають ідентичні умови. Географічні закономірності відзначаються високим рівнем узагальнення, тому мають непростий шлях засвоєння.

Найважливіші прийоми: порівняння, зіставлення, знаходження причинно-наслідкових зв’язків, узагальнення.

Розуміння існуючих зв’язків у просторі і пошук нових—основа географічного мислення.

16. Формування умінь Найчастіше уміння формують під час виконання практичних робіт, в рамках яких учитель проводить інструктаж і демонструє зразки діяльності. На здобуття умінь спрямовані і відповідні завдання, які вчитель підбирає для закріплення вивченого матеріалу на уроці, або які є в підручнику чи в робочому зошиті, а також у рамках позакласної роботи — під час екскурсій, літніх практик.

Остільки в географії часто застосовують уміння порівнювати об’єкти, то необхідно навчити учнів дотримуватись загальної схеми порівняння:

1. Спочатку відібрати ознаки для порівняння (наприклад, порівнюємо гори за висотою, або за віком).

2. Зіставити ці ознаки (найвища вершина Карпат—2655 м, Альп—

3. Зробити висновок про подібність чи відмінність (Альпи вищі за Карпати).

4. Пояснити причину подібностей чи відмінностей (Карпати складені флішем, який швидше руйнується).

17.Досвід творчої діяльності і емоційно – ціннісне ставлення - Досвід творчої діяльності є основою географічної компетентності, остільки в ньому в особливий спосіб поєднуються знання, уміння і власна здогадка учня, які формують в ньому креативну особистість. На відміну від знань та умінь цей елемент змісту географічної освіти не детермінується навчальною програмою, а задається самим вчителем і визначається його власною креативністю.

Досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу, до процессу пізнання—це багатогранний елемент змісту освіти, який охоплює світогляд — погляди, ідеали, переконання, ціннісні установки і чуттєве сприйняття світу, а також самого процесу навчання. Як і досвід творчої діяльності він не регламентується программою, а визначається вчителем, який, залежно від рівня професійної підготовки і особистісної зрілості, визначає, які емоції та цінності можна викликати (виховати) в рамках конкретної теми, використовуючи як зміст навчальної інформації так і відповідні форми чи методи роботи.

18. Тип уроку за дидактичною метою - Урок засвоєння нових знань, Урок використання знань, умінь та навичок, Урок узагальнення й систематизації знань, Урок перевірки та корекції знань, умінь, навичок,

Комбінований урок, Типологія уроків за дидактичними цілями та характером пізнавальної діяльності не відображає всього різноманіття сучасних уроків географії. Нові цілі середньої освіти, увага до розвитку особи школяра, необхідність застосування нових педагогічних технологій з метою організації активної пізнавальної діяльності учнів, спонукають учителів дедалі частіше використовувати так звані нетрадиційні (нестандартні) форми уроків.

19. Організація домашньої роботи. Домашня робота – це вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів, яка є логічним продовженням уроку. Навчальними цілями домашньої роботи є закріплення засвоєних знань і умінь через їх повторне усвідомлення та осмислення (досягається через такі види завдань як робота з підручником, картами, таблицями, побудова графіків, заповнення контурних карт, складання характеристик об’єктів тощо), розширення, поглиблення і конкретизація засвоєних знань (робота з додатковою літературою, перегляд відео-та кінопродукції, самостійне спостереження, робота над проектом тощо).

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через: а) побудову домашніх завдань; б) підготовку учнів до їх виконання (пояснення завдань, інструктаж); в) перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні.

Задаються вони як під час здійснення всіх етапів процесу навчання, так і на спеціальному етапі в кінці уроку. Однією з умов виконання домашніх завдань учнями є їх своєчасна перевірка та оцінювання вчителем.

20. Організація класу до уроку (взаємне привітання вчителя і учнів, перевірка відсутніх, перевірка робочих місць, організація уваги). Організація учнів до уроку не має забирати багато часу (1-2 хв.), але повинна характеризуватися певним динамізмом, давати учням заряд психічної енергії і працездатності. Сконцентрувати увагу учнів після перерви можна поставивши несподіване запитання, яке має опосередковане чи безпосереднє відношення до теми уроку, увімкнувши фрагмент відеофільму чи аудіо запису, розгорнувши плакат з епіграфом уроку тощо.

Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація. Оголошуючи учням мету і завдання уроку вчитель тим самим залучає їх до свідомої активної пізнавальної діяльності, налаштовує на самоконтроль і самооцінку цієї діяльності з огляду на досягнення кінцевого результату. Проте цього недостатньо. Для активного включення у навчальну в роботу, учням необхідно усвідомити заради чого вони будуть вчитися – тобто мотив своєї діяльності. При цьому слід пам’ятати, що вчитель не може формувати мотивів, він може тільки вплинути на формування в учнів мотиваторів (інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів). Мотив— складне психічне утворення, яке повинен створити сам суб’єкт учіння –учень.

21. Закріплення пройденого на уроці. Для міцного засвоєння знань цей етап є необхідним. Повторення фундаментальних понять може проходити в активних, у т.ч. ігрових формах.

22. Форми роботи на уроці - Індивідуальна робота передбачає самостійне виконання учнем завдання відповідно до рівня його навчальних можливостей за безпосередньою чи опосередкованою допомогою вчителя. Взаємодію з іншими учнями ця форма роботи виключає. Фронтальна робота передбачає одночасне виконання всіма учнями одного і того ж завдання під керівництвом вчителя. Вона застосовується під час викладу нового матеріалу Групова (колективна, командна) робота на уроці географії передбачає взаємодію учнів між собою в процесі вирішення навчальних завдань. Група учнів отримує спільне завдання, над яким працює і результат представляє у вигляді колективної відповіді

24. Форми роботи географічного гуртка - Методика організації і проведення географічного гуртку в школі.

Найпоширенішою формою групової позакласної роботи є гурток (географічний, краєзнавчий, методологічний, гідрологічний, туристичних та ін.)

При організації гуртка обов’язковою умовою є врахування спільних інтересів учнів, їх підготовку, вік.

Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької діяльності, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями і навичками природоохоронної роботи.

Як правило гурток об’єднує 15 –20 учнів. Однак, важко давати рекомендації щодо визначення оптимальної кількості членів гуртка. Чисельність гуртка (чи секції гуртка) залежить насамперед від виявленого учнями інтересу до тієї чи іншої галузі географічних знань.

Робота гуртка може бути спрямована на поглибленому вивченні окремих тем або розділів навчальної програми, до яких школярі виявили інтерес. Розглядаючи проблему вчитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Індивідуальні інтереси дітей впливають на відбір об’єктів поглибленого вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм оцінки праці, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

25. Роль навчальної гри у процесі навчання – У пізнавальній географічній грі закріплюється вміння застосовувати отримані раніше знання, навики користування довідкової та іншою літературою. А головне, в процесі гри школярі отримують знання, відчуваючи при цьому задоволення.Позитивні емоції позначаються на кращому засвоєнні досліджуваного матеріалу.Гра може стати засобом всебічного розвитку школяра, його здібностей. У грі актуалізуються функції особистості. Якщо традиційно освітній процес пов'язаний з передачею-отриманням інформації, обробкою деякої системи репродуктивних умінь, то в грі учень чітко ставить собі за мету, відбирає цілеспрямовано матеріал. При цьому він відповідальний не тільки за свою поведінку, але на ньому висить тягар відповідальності за успіх всієї групи. У грі відбувається рефлексування, самоорганізація, учень приймає рішення, за яке він відповідає, гра передбачає творче начало. Гра посильна навіть слабким учням. Більш того, слабкий учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань - все це дає можливість хлопцям подолати сором'язливість, і благотворно позначається на результатах навчання.

Дата добавления: 2015-05-08