Світ. фін. ринок і його стр-ра

Найпотужн. складовою у с-мі міжнар. ф-сів є світ. фін. ринок, що об’єднує нац. фін. ринки країн та міжнар. фін. ринок. Світ. фін. ринок забезпечує рух гр.-кред. рес-в між країнами, регіонами, галузями та окр. суб’єктами бізнесу, збалансовує П. і Пр. на к-л.

Світ. фін. ринок – с-ма ек. відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світ. фін. потоків і міжнар. потоків к-лу. Світ. фін. ринок виник на основі інтеграц. процесів між нац. фін. ринками. Інтеграція фін. ринків окр. країн виявлялась у зміцненні зв’язків та розширенні контактів між нац. фін. ринками.

Об’єкт. основою стан-ня світ. фін. ринку стали: р-к міжнар. поділу праці; інтернац-ція сусп. в-ва; концентрація і централізація фін. к-лу.

Форм-ня світ. фін. ринку на суч. етапі відб-ся під впливом процесу глобалізації нац. фін. ринків, чинниками якого є: - інтенс. впров-ня електр. технологій, комунікац. засобів та інформатизації; - розширення видів та к-ті пропонованих ЦП; - посилення ролі фін. ринків як осн. механізму перерозподілу фін. рес-в як у нац., так і в глоб. масштабі; - концентрація д-ті уч-ків ринку у світ. фін. центрах; - пост. збільш. частки інституц. уч-ків ринку (інвест., страх. компаній, пенс. фондів); - ств-ня закон-ва, що сприяє проникненню уч-ків ринку на фін. ринки різних рівнів і стимулює їх акт-ть.

Світ. фін. ринок скл. з нац. ринків країн і з міжнар. фін. ринку.

Участь нац. ринків в операціях світ. ринку визн-ся такими ф-рами: * місцем країни у світ. с-мі госп-ва та її валют.-ек. становищем; * існ-ням розвиненої кред. с-ми і добре організованої фонд. біржі; * помірністю опод-ня; * пільгами валют. закон-ва, яке дозволяє доступ іноз. позич-кам на нац. ринок та іноз. паперів до бірж. котирування; * зручним геогр. положенням; * стаб-тю політ. режиму та ін.

Міжнар. фін. ринок, як складова світ. фін. ринку, є с-мою акумулювання вільних фін. рес-в та надання їх позич-кам із різних країн на принципах ринк. конкуренції. Гол. призн-ня міжнар. фін. ринку полягає в забезп-ні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фін. рес-в для сталого ек. р-ку світ. госп-ва й одержання від цих операцій певного доходу. Гол. ф-єю міжнар. фін. ринку є забезп-ня міжнар. лікв-ті, тобто можл-ті швидко залучати достатню к-ть фін. засобів у різних формах на вигідних умовах на наднац. рівні. Гол. ел-ти міжнар. фін. ринку: - міжнар. валют. ринок; - міжнар. ринок борг. зоб-нь; - міжнар. ринок титулів (або прав) вл-ті; - міжнар. ринок похідних фін. інстр-тів.

Міжнар. валют. ринок – міжнар. мережа офіц. центрів, де відб-ся купівля-продаж іноз. валют. Міжнар. вал. ринки забезп-ть своєч-ть здійснення міжнар. платежів і розр-ків, страх-ня вал.-кред. ризиків, диверсифікацію вал. резервів.

Міжнар. ринок борг. зоб-нь – сфера обігу борг. зоб-нь, що гарантують кр-рові право стягувати борг із боржника. З інституц. погляду, міжнар. ринок кред. рес-в – сук-ть установ і орг-цій, за доп. яких здійс-ся рух позикового к-лу у сфері міжнар. ек. відносин. Кр-рами є прив. банки, фірми, небанк. фін. інститути. Джерелами міжнар. кредиту виступають: * тимч. вивільнена у підпр-в в процесі кругообігу частина к-лу в гр. формі; * гр. накопичення д-ви, мобілізовані банками; * гр. заощ-ня нас-ня, мобілізовані банками. Міжнар. ринок борг. зоб-нь скл. з 2х гол. сегментів:

1) Міжнар. ринок банк. кредитів – сфера ринк. відносин, де здійс-ся рух позикового к-лу між країнами на умовах повернення та платності, форм-ся П. і Пр. кред. рес-в та позикового к-лу. Рух кред. рес-в на міжнар. ринку борг. зоб-нь здійс-ся на заг.-відомих принципах: обов’язк. повернення коштів, терміновості, платності і забезп-сті. До осн. суб’єктів міжнар. ринку банк. кредитів належать: Світ. банк та його організац. стр-ри; д-ви; корпорат. позич-ки; банки і фін. інституції; фіз. особи.

2) Міжнар. ринок борг. ЦП - сфера, де оберт-ся фін. інстр-ти – кор/строкові (строк погашення від 1 дня до 1 року) та довгостр. (понад 1 рік). Серед довгостр. борг. зоб-нь (облігацій) виокремлюють такі: * борг. зоб-ня центр. або місц. органів влади, що формують держ. борг; * борг. зоб-ня прив. фірм, гарантовані урядом, що формують гарантований д-вою борг; * борг. зоб-ня прив. фірм, не гарантовані урядом, що формують приватний, негарантований д-вою борг.

На міжнар. ринку облігацій оберт-ся 2 види ЦП: - Іноз. облігації – ЦП, емітовані нерезидентом у нац. фін. центрі та в нац. валюті. Емісія іноз. облігацій регламент-ся закон-вом з ЦП країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків. - Єврооблігації – борг. ЦП на пред’явника, що випуск-ся позич-ком (як пр., в іноз. валюті) для отримання довгостр. позики на євроринку.

Міжнар. ринок титулів (або прав) вл-ті – сфера купівлі–продажу ЦП, що засвідчують участь інвестора в к-лі підпр-в. До ЦП, що оберт-ся на міжнар. ринку титулів (або прав) вл-ті належать євро акції – акції, які емітуються міжнар. кред.-фін. інститутами і розміщ-ся одночасно на різних ринках.

Міжнар. ринок похідних фін. інстр-тів (деривативів) - охоплює обіг групи нових фін. інстр-тів, що викор-ся для передавання або нейтралізації ризиків.

57. Фінанси міжнар. орг-цій (ООН, ЄС)

У міждерж. рег-ні вал. та кред. відносин осн. роль належить спец. міжнар. орг-ціям. Для розкриття сутності міжнар. орг-ції фахівці викор-ть два підходи. Відповідно до першого міжнар. орг-ція – створене на основі міжнар. договору і статуту для вик-ня певних ф-й об’єднання суверенних д-в, яка має с-му постійно діючих органів, володіє міжнар. правосуб’єктністю і засноване відповідно до міжнар. права. Провідні міжнар. орг-ції – ООН та ЄС.

ООН була заснована наприк. 2ї світ. війни. Ек. д-ть ООН включає 4 гол. напрями: * вирішення заг. для всіх країн глоб. ек. проблем; * сприяння ек. співр-цтву д-в з різними рівнями соц.-ек. р-ку; * сприяння госп. р-ку країн, що розв-ся; * вирішення проблем регіон. ек. р-ку.

Бюджет ООН форм-ся за рах. внесків країн-членів. Хартія ООН зобов’язує країни-члени регулярно сплачувати членські внески. Розмір внесків визн-ся Асамблеєю за рекомендацією комітету з внесків. Квоти внесків зал. від рівня ек. р-ку країни і розрах-ся відповідно до ВНП і рівня доходів на особу цієї країни. Додатк. джерелом доходів бюджету є добров. внески. Крім відр-нь у регулярний бюджет, для держав-членів вст-ся також розміри внесків для покриття в-т тимч. Збройних сил ООН.

За видаткамибюджет ООН поділ-ся на дві частини: адм. (38%) та програмні видатки (62%). Видатки бюджету ООН план-ся в розрізі окр. підрозділів та орг-цій. Фін-ня з бюджету ООН окр. країн здійс-ся ч/з реалізацію на їх тер-ї відповідних програм, а не у формі прямого виділення коштів. Регулярний бюджет за програмами ООН затвердж-ся Генер. Асамблеєю раз на два роки.

Європ. Союз – ек. та політ. об’єднання європ. д-в, спрям. на регіон. інтеграцію. Бюджет ЄС є централіз. ФГК країн-членів та водночас фін. планом форм-ня та викор-ня фін. рес-в ЄС. Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інстр-ту макроек. п-ки, тобто впливати на стабілізацію ек-ки д-в-членів.

Осн. принципами форм-ня доходів бюджету ЄС є принцип спільної фін. відпов-ті, який передбачає, що всі д-ви–члени ЄС зобов’язані брати участь у форм-ні доходів бюджету і принцип фін. солідарності д-в–членів ЄС, який вимагає приведення внесків д-в–членів ЄС у відповідність до їх фін. можл-тей. Власні ресурси бюджету ЄС об’єдн-ся у 3 осн. групи: 1) традиційно до власних коштів належать мито, с/г збори; податки на в-во і зберігання цукру та глюкозо місткої продукції; 2) країни-члени відраховують до бюджету ЄС певний % від бази опод-ня податком на додану в-ть; 3) найважл. роль серед власних рес-в бюджету ЄС відіграють відрах-ня певної частки вал. нац. доходу.

Крім власних рес-в, до бюджету зарах-ся й ін. доходи, роль яких є незначною: відсотки за наданими кредитами; внески країн, які не є членами ЄС, до певних програм Союзу, невикористані суми за рез-тами вик-ня бюджету в мин. році.

Видатки бюджету ЄС об’єдн-ся у 6 груп, які відображені у відповідних розділах цього фін. плану: 1) Видатки сприяння ек. зростанню, підтримці конкур/спром-ті та зайн-ті. 2) Програми ЄС спрям. на охорону та упр-ня прир. рес-ми. 3) Видатки за розділом «Громадянство, свобода, безпека та правосуддя». 4) Видатки на фін-ня зовн. програм. 5) Адм. в-ти. 6) Зрівняльні платежі, спрям-ся у вигляді допомоги новим країнам – членам ЄС.

Дата добавления: 2015-05-08