Право спільної сумісної власності подружжя

ТЕМА 8

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, веден­ня домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ст. 60 СК України).

Обов'язковими елементами юридичного складу, необхідного для виникнення права спільної сумісної власності дружини і чоло­віка та їх спільного майна, є:

1) набуття майна під час зареєстрованого шлюбу;

2) ведення особами спільного господарства, тобто наявність спільної праці подружжя.

Під спільною працею треба розуміти будь-яку корисну пра­цю, яка незалежно від її характеру безпосередньо або в уре­чевленій формі спрямована на створення спільного майна по­дружжя.

Сукупність зазначених елементів визначає й початковий мо­мент виникнення спільного майна подружжя та права спільної сумісної власності дружини та чоловіка.

			Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (ч. 1 ст. 66 СКУ). Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки. У разі такого відчуження право спільної сумісної власності припиняється і виникає право роздільної приватної власності того з них, на користь якого укладений договір про відчуження частки в праві спільної сумісної власності подружжя. (ч. 2 ст. 64 СКУ). Договір про порядок користування житловим будинком, квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо він нотаріально посвідчений, має обов’язкову силу не тільки для дружини і чоловіка, а й для їх правонаступників (ч. 2 ст. 66 СКУ).   Право подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності Дружина, чоловік розпоряджаються майном за взаємною згодою. Залежно від способу виявлення волі одним з подружжя щодо укладання договорів другим із подружжя розрізняють три види договорів, пов’язаних з розпорядженням майном: 1) дрібні побутові договори; 2) договори, що виходять за межі дрібних побутових; 3) договори, що потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договори щодо цінного майна. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя, без її, його згоди (ч. 2 ст. 65 СКУ). Згода другого з подружжя має бути подана письмово, а на укладання договору, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, повинна бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СКУ). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою дого-

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат одного з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62 СКУ.)

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СКУ).

Дружина та чоловік мають право на укладання між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 64 СКУ).

вір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (до­гляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної влас­ності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч. 1 ст. 67 СКУ).

Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі (ч. 2 ст. 67 СКУ).

Суд може відступити від засади рівності часток подружжя, виходячи з:

а) інтересів неповнолітніх дітей (частка майна дружини, чо­
ловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти,
а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір
аліментів, що вони одержують, недостатній для їхнього фізично­
го розвитку та лікування);

б) інтересів одного з подружжя, якщо:

- один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно;

- один з подружжя витрачав спільне майно на шкоду інтере­сам сім'ї.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності по­дружжя, поділяється між ними в натурі. Якщо дружина та чоло­вік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути ви­рішений судом (ч. 1 ст. 71 СКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 СКУ у разі поділу майна, що є об'єктом пра­ва спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Якщо одному з подружжя передаються речі і права, вартість яких перевищує належну йому частку, другому з подружжя по­винна бути присуджена відповідна компенсація. Присудження одному з подружжя компенсації можливе за умови попередньо-

го внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України).

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із спів­власників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Дружина або чоловік чи подружжя можуть бути учасниками різних майнових зобов'язань договірного, недоговірного (делікт­ного), аліментного характеру. Одним із процесуальних способів забезпечення виконання їхнього правового обов'язку є можливість «звернення» стягнення на майно боржника.

Накладення стягнення - це процедура, яка полягає у виявлен­ні майна боржника, його описі, накладенні заборони відчуження, продажу та передачі кредиторові вирученої грошової суми.

но, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

З питанням про накладення стягнення на майно, що є об'єк­том права спільної сумісної власності подружжя, тісно пов'язане питання про поняття і розмежування особистих та спільних бор­гів дружини і чоловіка.

Борги дружини і чоловіка (подружжя)

Спільні	Особисті
Борги за укладеними обома з по­дружжя угодами, за якими вони при­йняли на себе певні зобов'язання	Борги, що виникли до шлюбу
За угодами, укладеними одним із по­дружжя за наявності презумпції зго­ди на це другого з них, якщо кошти, одержані за такими угодами, вико­ристано в інтересах сім'ї	Борги, які утворилися після його укладення внаслідок прагнення одного з подружжя до задоволен­ня особистих потреб
За зобов'язаннями, що виникли вна­слідок спільного заподіяння шкоди іншим особам	Борги, які обтяжують роздільне майно дружини і чоловіка
За зобов'язаннями подружжя з від­шкодування шкоди, заподіяної їхніми неповнолітніми дітьми	Борги, тісно пов'язані з особою боржника (заподіяння шкоди од­ним із подружжя, аліментні зо­бов'язання)
Борги, які виникли через безпідставне набуття або збереження обома з по­дружжя майна за рахунок іншої особи

Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік прожива­-

ють однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, май-

Дата добавления: 2015-05-10