Функції та принципи організації фінансів установ та організацій

Адам Сміт(1723-1790). Основна праця – “Дослідження про причини і природу багатства народів”(1776). Розглянув економікуку як систему, в якій діють об’єктивні закони, які можуть бути пізнанні людиною.

Формування економічної науки у вченні А.Сміта. Теоретична система економічного вчення А.Сміта.

Вихідним пунктом цієї методології став егоїзм індивіда, який господарює і керується своїми особистими інтересами. Кожна людина прагне вибрати такий варіант вирішення завдань, що виникають, який принесе їй максимум задоволення і максимальне благополуччя. Відстоюючи свої інтереси, кожна людина зіштовхується з прагненнями інших людей до своєї вигоди. Конкуруючи за найкращі можливості реалізації своїх інтересів, люди змушені пристосовуватися один до одного, враховувати взаємні потреби й у такий спосіб знаходити оптимальні рішення, які забезпечують суспільне благополуччя. Так діє механізм прояву «природного порядку», суть якого Сміт формулює у вигляді відомого положення про «невидиму руку».

У своєму дослідженні Сміт використовує два підходи: езотеричний — прагнення проникнути у внутрішню сутність явищ, які розглядаються, і екзотеричний — опис поверхневих форм. Обидва методи можуть доповнювати один одного. Але в Сміта вони часто підмінюють один одного, і зовнішня форма виступає не як прояв глибшої сутності, а як ще одна сутність. Це породжувало суперечливість його поглядів і не дозволило додати його системі завершеності і цілісності.

Опорною точкою дослідження Сміта, яке узагальнює багато висловлених і до нього поглядів, було положення про те, що багатство суспільства є результат людської праці. Величина його, отже, залежить від кількості витраченої праці, тобто частки населення, зайнятого продуктивною працею, і від його продуктивності. Найважливішим фактором росту продуктивності праці виступає поділ праці чи спеціалізація. На мануфактурній стадії розвитку це дійсно був вирішальний фактор росту суспільного багатства.

Але поділ праці не тільки сприяє росту багатства. Він породжує необхідність у найбільш міцній і природній формі економічного зв'язку — обміні. Обмін у Сміта і результат поділу праці, і його передумова, оскільки схильність обмінюватися розглядається їм як уроджена властивість людської натури, яка відрізняє її від тварини.

Інструментом, який полегшує обмін і робить його універсальною формою зв'язку, є гроші. Вони усувають незручності бартерного обміну, роблять роботу цього механізму безперебійною і злагодженою, але самі по собі не є багатством.

Так Сміт підходить до проблемі вартості як основи обмінюваності. Насамперед, Сміт розглядає вартість як внутрішню властивість товару, властиву йому від природи, що означає, по-перше, цінність даної речі для споживача і, по-друге, здатність придбати інші речі в обмін на дану. Таким чином, Сміт чіткіше формулює визначення основних властивостей товару, яке йде ще від Аристотеля: споживчу вартість і обмінну вартість.

Але «цінність для споживача» не може стати основою обмінюваності і Сміт приводить цьому витончений доказ, який одержав назву «парадокс Сміта». Якби обмінюваність визначалася корисністю товару для споживача, то найкорисніша річ повинна була б мати і найбільшу вартість. Але в такому випадку як пояснити парадоксальну ситуацію, при якій вода, найвища корисність якої незаперечна, коштує дуже мало чи взагалі нічого не коштує, а алмази, корисність яких у порівнянні з водою значно менша, коштують надзвичайно дорого.

Прибуток і рента розглядаються Смітом, з одного боку, як частини вартості, які перевищують величину заробітної плати, з іншого, — як результат продуктивності капіталу і землі.

Суб'єктами фінансових відносин виступають юр. особи й громадяни. Залежно від мети створення й діяльності (ст. 50 ГК) юр. особи підрозділяються на:

комерційні організації; некомерційні організації.

Основна мета комерційної організації зводиться до одержання прибутку з наступним її розподілом серед учасників. Метою некомерційної організації є, як правило, рішення соціальних завдань і кредитування соціальних послуг.

Фінанси організацій можна об'єднати в наступні групи:

1) фінанси п/п функціонуючих на комерційній основі;2) фінанси організацій, що перебувають на кошторисно-бюджетнім фінансуванні (фінанси некомерційних організацій);3) фінанси громадських організацій і суспільних рухів;4) фінанси домашніх господарств (громадян).

Функції фінансів підприємств (п/п):

1) розподільна пов'язана з кінцевими результатами діяльності п/п і передбачає розподіл виторгу від реалізації продукції, тобто об'єктом розподілу виступають доходи п/п (виторг), які направляються в першу чергу на відшкодування виробничих витрат п/п, далі доходи розподіляються між бюджетом, позабюджетними фондами, частина, що й залишився, доходів використовується на формування грошових фондів і резервів п/п.

2) контрольна укладається в здійсненні фінансового контролю над акумуляцією розподілу й використанням фінансових ресурсів, поширюється на фінансову діяльність комерційних і некомерційних організацій.

Організація фінансів п/п будується на наступних принципах:

1) принцип господарської самостійності припускає, що п/п самостійно незалежно від організаційно-правової форми власності визначає свою економічну діяльність, напрямки вкладень коштів з метою одержання прибутку.

2) принцип самооплатності й самофінансуванні означає не тільки покриття власності, доходами всіх поточних витрат п/п, але й у наступному одержанні прибутки.

3) принцип матеріальної відповідальності означає певну систему відповідальності за ведення й результати діяльності п/п, п/вам, що порушують договірні зобов'язання, розрахункову й платіжну дисципліну, що допускають несвоєчасне повернення банківських кредитів тощо – залучаються до фінансової відповідальності у вигляді накладення фінансових санкцій (пені, штрафи, неустойки), за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань, відповідно до ГК, передбачаються майнова відповідальність п/п, відповідальність посадових осіб п/п, з вини яких допущені порушення, у випадку виявлення великих або особливо великих порушень посадові особи п/п можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності відповідно до КК.

4) принцип зацікавленості в результатах діяльності визначається основною метою підприємницької діяльності – одержання прибутку, відповідно засновники п/п зацікавлені надалі розвитку компанії з метою одержання максимального прибутку, а працівники працюючі по найманню зацікавлені в оплаті праці не тільки у вигляді заробітної плати, але й у виплаті премій, винагород за підсумками роботи за рік, матеріальної допомоги і т.д.

5) принцип формування фінансових резервів пов'язаний з необхідністю формування фінансових резервів для забезпечення підприємницької діяльності, яка сполучена з різними ризиками (комерційними, фінансовими й ін.).

6) принцип плановості й прогнозування передбачає формування фінансового плану п/п і прогнозування поточної діяльності п/п на майбутній рік (поточне фінансове планування).

Дата добавления: 2015-05-08