Суть управлінських рішень. Алгоритм прийняття та реалізації управлінських рішень

Керівник здійснює покладені на нього виробничі, адміністративні, еко­номічні та соціальні функції, здійснюючи підготовку, прийняття і реалізацію рішень. Саме від його вміння правильно вирішувати поточні й перспективні виробничі завдання багато в чому залежать результати роботи всього колективу.

Рішення — це та основна форма управлінської діяльності, в якій виявляєть­ся зміст роботи керівника, здійснюється процес його цілеспрямованого впливу на колектив. Це основа управлінського процесу, яка визначає програму дій для досягнення мети, етапи робіт і послідовність виконання їх, методи і засоби, критерії оцінювання результатів роботи, коло виконавців, межі їх відповідаль­ності та повноважень, терміни виконання роботи.

Управлінське рішення визначає головні завдання, засоби реалізації їх і чи­нить організуючий вплив на працівників підприємства. Це одна з основних форм реалізації функції координації, що здійснюється керівником.

Управлінські рішення мають задовольняти такі вимоги:

- ефективність, під якою слід розуміти ступінь досягнення поставленої
мети; визначається показниками, що характеризують цю мету;

- економічність — досягнення мети з найменшими затратами;

- своєчасність — не тільки своєчасне прийняття рішення, ай своєчасне досяг­
нення поставленої мети відповідно до конкретних обставин у керованій системі;

— надійність —- забезпечення надійності розроблюваних і вдосконалюва­
них систем як технічних, так і організаційних (рішення залишається дійовим стільки часу, скільки існують об'єктивні фактори, які породили його);

— здійсненність — приймаючи рішення, треба враховувати усі об'єктивні
загальні та окремі обмеження, конкретні можливості системи керування і ре­сурси та реальні умови для їх використання;

— наукова обгрунтованість — врахування дії економічних та інших соці­
альних законів і аналізу конкретних виробничих умов;

— єдність — супровідні завдання мають бути підпорядковані головному,
задля розв'язання якого приймається рішення; усі положення рішення взаємопов'язуються й узгоджуються з раніше прийнятими;

— правомочність — рішення можна приймати тільки в межах тих прав,
якими наділений керівник; воно має виходити саме від тих органів та осіб, які зобов'язані його виробити (керівник не повинен перекладати прийняття рішень на вище- або нижчестоящих осіб в системі управління; так само він не повинен торкатися поточних, що повторюються, виробничих питань, які вирішують підлеглі в установленому порядку);

— спрямованість — рішення повинно мати точну адресу; вона має бути зро­
зумілою виконавцеві, її формулювання має бути однозначним і не допускати двозначності;

— стислість — має забезпечити економію часу в роботі з інформацією;

— конкретність у часі — керівник повинен визначати термін виконання
доручення;

— оперативність — рішення треба приймати саме в той момент, коли цьо­го потребують виробничі обставини.

На прийняття рішень керівником впливають такі фактори:

— посилення складності й масштабів проблем управління (збільшення господарських зв'язків, кооперація і спеціалізація виробництва);

— неприйнятність керівництва на підставі тільки інтуїції та власного досвіду;

— гнучкість стратегії керівника;

— уміння знайти головну ланку в ланцюгу завдань, що вирішуються, тобто
а багатьох питань, що потребують вирішення, уміти вибирати і вирішувати найважливіші, ключові, від яких залежить прискорення вирішення решти виробничих завдань;

— нестандартні ситуації, дія багатьох взаємопов'язаних, що невпинно змінюються, факторів, які доводиться оперативно враховувати керівникові.

Дата добавления: 2015-05-08