КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Легітимність і легальність державної влади
Поняття і класифікація легітимності. Будь-яка влада поєднує дві ознаки - примушування до дій та узаконення права на таке примушування (легітимність). Термін «легітимність» виник на початку XIX століття у Франції для характеристики державної влади як влади законної. Проте протягом тривалого часу обсяг змісту цього терміна значно розширився. Легітимність стала означати не тільки законність походження та способу отримання влади, а й такий стан влади, коли громадяни (піддані) держави визнають (згодні, переконані) право зазначеної влади нав'язувати їм той чи інший спосіб поведінки. Із зазначеного також витікало, що існуючі державні інститути в крайньому разі були не гіршими, ніж будь-які інші можливі інститути, і тому їм слід коритися. Сучасне розуміння легітимності поєднало не лише моральний момент легітимності (переживання людей з приводу дії інститутів державної влади), а й законність формування зазначених органів, тобто їх утворення відповідно до процедури, що передбачена правовими нормами. Легітимність — це прийняття населенням країни законної влади, а також визнання її права управляти соціальними процесами, готовність їй підкорятися. Існує три класифікації форм легітимності - за мотивами підпорядкування владі, за організаторами та за визнанням. Так, за мотивами підпорядкування владі легітимність може бути традиційною, легальною або харизматичною. За організаторами -народною, зовнішньою та внутрішньою. За визнанням - ліберально-демократичною і прагматичною (див. табл. 10.2). 1 60 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ Таблиця 10.2. Форми легітимності Ознака | Вид _ _ За мотивами підпорядкування владі Традиційна
Легальна Харизматична Зовнішня Внутрішня За визнанням Ліберально-демократична Ліберально-демократична форма легітимності полягає у визнанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур. Прагматична форма легітимності надає перевагу владі не стільки виборній, скільки здатній оволодіти складного ситуацією і підтримати суспільний порядок. Народна легітимність - це визнання суспільством правомочності правлячої еліти, що може бути закріпленою як ідеологією чи традиціями, так і конституцією і виборами. Зовнішня легітимність - це визнання державної влади окремої країни з боку інших держав, міжнародних організацій та тих впливових верств, що формують міжнародну суспільну думку. Внутрішня легітимність, або легітимність для себе, - це те коло уявлень, яким держава виправдовує свою владу та заходи для її утримання. Традиційна легітимність виникає завдяки звичаям, звичці коритися владі, вірі в непорушність та святість віддавна існуючих порядків. Традиційне панування є притаманним монархії. Суттєва сила традиції призводить до того, що люди знову і знову відновлюють відносини влади і підпорядкування протягом багатьох поколінь. За своєю мотивацією традиційна легітимність багато в чому подібна відносинам у патріархальній родині, що заснована на безперечній покорі старшим і на особистому, неофіційному характері взаємовідносин. Влада традицій є такою, що, коли лідери порушують її, вони можуть втратити легітимність в очах народних мас. У цьому сенсі державна влада жорстко обмежена тією ж традицією, що і надає їй легітимності. Традиційна легітимність відрізняється особливою стійкістю. Тому вважається, що для стабільності демократії корисним є збереження спадкоємного монарха, що підкріплює авторитет держави багатовіковими традиціями шанування влади.
Глава 10. Державна влада 161 Легальна, або раціонально-правова, легітимність заснована на добровільному визнанні встановлених правових норм, спрямованих на врегулювання відносин влади-підпорядкування. Найбільш розвиненим типом цієї форми легітимності є конституційна держава, в якій неупереджені норми чітко визначають правила її функціонування. З іншого боку, ці норми є відкритими для змін, для чого існують встановлені законом процедури, У системах подібної форми влада держави легітимізується своєрідним «царством закону» і для обґрунтування своєї влади правлячі верства звичайно звертаються до чинного законодавства (Конституції). Харизматична легітимність заснована на вірі народу у виняткові якості керівника, якими він наділений Богом, тобто віра в його харизму. Тому він іноді навіть обожнюється, створюється культ його особи. Харизматична влада є відносно нестабільною порівняно з традиційною або легальною. Харизма міцно пов'язана з якостями особи, тоді як традиція і закон є фактами суспільного життя. Харизматичний спосіб легітимації часто використовується в епохи революційних змін, коли нова влада для визнання населенням не може спиратися на авторитет традицій або ж демократично виражену волю більшості. У цьому випадку свідомо культивується велич самої особи вождя, авторитет якого освячує інститути влади, сприяє їх визнанню та прийняттю населенням. Харизматична легітимність базується на емоційних, особистісних відносинах вождя і мас. Приклад 10.1 О. Зннов'єв про легітимацію державної влади формальності полягає в тому, щоб нав'язати людям усвідомлення непорушності влади і караності за непокору'їй. Узаконювання влади є способом усвідомлення суспільством її сили та права на насильство, визнання чинника влади як такого, що знаходиться над підвладним. Ідея ж влади як захисника підвладного е явищем ідеологічним і відтвореним від цього завдання легітимації влади. Не випадково, повторюю, що навіть фактично сильні правителі та режими (не говорячи вже про слабкі) прагнули і прагнуть якось узаконити свою владу або обпертися на якусь уже узаконену видимість влади. Якою 6 не була конститу- чне призначення, а саме: зробила радянську державність легітимною в очах усієї планети. Збереження монархи як елемента влади в демократичних країнах значною мірою є засобом її легітимації, а не визнанням монархії як необ-
формальних, таких, що не зміиоють Існуючого становища, шахрайських, фіктивних тощо позбавлені соціологічного сенсу. Якими б безвладними не здавалися виборні 11 Теовія держави І права 1 62 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ванн я виконують свою головну функцію - функцію легітимації влади як державної. Остання повинна виглядати в очах суспільства як законна, з законність за своєю сутністю е формальною. І влада при цьому повинна усвідомлювати себе Чому влада повинна бути узаконена? Адже ж не заради слова ядержав-навП Потреба влади в узаконенні виникає не завжди, а пише за певних умов, а саме тоді, коли людське суспільство розростається, ускладнюється і розширюється в просторі настільки, що лише одними заходами насильства утримати владу над ним та зберегти єдність самої влади дедалі стає неможливим. Потрібно винайти та вбити в голови людей ідею, неначебто влада походить від якихось надлюдських сип або, у крайньому разі, від сил поза даним суспільством (бог, стародавні правителі), а у випадку виборної влади - виходить від певного народу, будучи випадку виборної влади зображують народ, що стоїть над кожною окремою людиною немов вища сила, творець цього закону. Завдяки цьому винаходу невиконання розпоряджень впади і будь-який замах на неї етапи розглядатися не як виступ проти конкретних осіб при владі та конкретних проявів впади, а проти знеособленого І надлюдського закону. Заміна ідеї божественної влади на ідею народу як на джерело влади була лише зміною форми легітимації влади. Джерело: Зиновьев А.А. На пути к сверкобществу. - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. - С. 202-203. Легальність. Юридичним вираженням легітимності влади є ЇЇ легальність. Легальність - нормативність, здатність втілюватися в нормах права, обмежуватися законом, функціонувати в рамках Право є найбільш ефективним механізмом здійснення державної влади внаслідок наявності лише в нього низки характер-
4)відкритість, гласність використовуваних правом норм, законів; 5)різноманітність застосовуваних в рамках права санкцій, що 6)право будує ієрархію відповідальності, чітко поділяючи пра лежкості від Свавілля та власних особливостей носіїв влади; - достатньо жорстка фіксація в правових нормах прав і обо Глава 10. Державна влада 163 Поняття і класифікація узурпації. Нелегітимна влада визнається узурпаторською. Узурпація - насильницьке протизаконне захоплення влади будь-якого особою або групою осіб, а також присвоєння собі чужих владних повноважень. Існує два варіанти класифікації узурпації. Перший пов'язаний зі способом узурпації, а другий - з її метою. За способом узурпація виражається в терористичній та ненасильницькій формі. Щодо класифікації за метою встановлення, то узурпація може бути деструктивною і конструктивною (див. табл. 10.3). Таблиця 10.3. Класифікація узурпації За способом Терористична Ненасильницька Конструктивна Терористична форма передбачає насильницьке протизаконне захоплення влади. Як приклад, можна навести ситуацію в Чилі, де 11 вересня 1973 року в умовах гострої соціально-політичної кризи стався військовий переворот. Це був не звичайний заколот гарнізону, а добре спланована військова операція, центром якої було здійснення комбінованої атаки з допомогою авіації, артилерії і піхоти. За цими діями почувалася рука висококваліфікованого військового фахівця, що методично і холоднокровне здійснював усі необхідні підготовчі кроки. Армія відразу ж зайняла всі державні й урядові установи. Були вжиті певні заходи, щоб перешкодити виступу будь-яких регулярних військових частин на захист законного уряду. Усі офіцери, що відмовилися підтримати путч, були розстріляні. Під час операції військові зуміли блискуче проявити всі свої навички. Зокрема, авіація продемонструвала такий високий клас бомбометання, руйнуючи президентський палац, що це стало несподіваним для самого глави заколоту. У ході цих бойових дій було вбито конституційне обраного президента Чилі Сальвадоре Альєнде, заарештовано або знищено тисячі мирних жителів. Владу в Чилі захопила військова хунта на чолі з генералом Аугусто Піночетом Угарте. 1 64 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ На відміну від терористичної ненасильницька форма узур- У зв'язку з цим досить цікавим є приклад А. Гітлера. Річ у тому, що погляди, які пропагують його прихід до влади як законний, без будь-якого натяку на узурпацію, на нашу думку, не відповідають дійсності. Так, звісно, НСДАП на виборах 1932 року отримала 230 депутатських місць, тоді як інші партії - лише 145 мандатів. Однак це нічого не доводить, адже лідерами партії, крім А. Гітлера, були Г. Штрассер та Е. Рем. Хто з них найбільше вплинув на виборців, сьогодні сказати важко. Проте той факт, що призначення під тиском провідних підприємців Німеччини рейхс-президентом П. фон Гінденбургом А. Гітлера рейхсканцлером виявилося вдалим, не викликає сумнівів. За часів виконання останнім обов'язків голови уряду в Німеччині було ліквідовано безробіття, підвищено рівень життя широких мас і рівень охорони здоров'я, було запроваджено класовий мир між працею та капіталом, якісна освіта стала доступною. Цілеспрямована політика сприяння материнству та дитинству виражалася в таких заходах, як шлюбна позичка, турбота про вагітних, надання їм найкращих санаторіїв у мальовничих куточках Німеччини, створення груп підтримки жінок тощо. Проте після смерті П. Гінденбурга А. Гітлер фюрером німецької нації. Ніхто ніколи не обирав А. Гітлера главою держави, а, отже, у 1934 році відбулася саме узурпація влади Деструктивна узурпація спрямована на обмеження демократичних засад політичного життя, політичного плюралізму тощо, її прикладом є «військова революція» у травні 1961 року в Республіці Корея на чолі з Пак Чжон Хі. Хунта оголосила військовий стан, розпустила Національні збори, закрила багато газет та журналів. Країною стала управляти Вища рада державної реконструкції, що складалася з 32 офіцерів. Пак Чжон Хі вважав, що економічний добробут в умовах Азії є можливим лише на базі тоталітаризму з обмеженням демократичних засад на користь економічному розвитку. Саме тому він розправився з опозицією, частину представників якої розстріляли, а близько 20 тисяч кинули до в'язниці1. На відміну від деструктивної конструктивна узурпація є менш відомою, її мета полягає у відновленні або встановленні Глава 10. Державна влада 1 65 му, свободи для ЗМІ, а також у поваленні існуючої диктатури тощо. Прикладом конструктивної узурпації є «революція гвоздик» у квітні 1974 року в Португалії, яка усунула від влади генерала М. Каетану. Переворот провели молоді офіцери з «Руху збройних сил». У результаті сили безпеки були нейтралізовані, а війська зайняли ключові міністерства, радіостанції, пошту, телефон та аеропорти. Ранком 25 квітня на вулиці Лісабону вийшли португальські громадяни, які вітали солдат і засовували їм у дула гвинтівок гвоздики. Ввечері диктатор М. Каетану здався новій владі, а наступного дня виїхав з Португалії. Так закінчилася диктатура Салазара-Каетану, що тривала з 1926 року.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 1594; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |