Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Приклад 10.8




Шарль Луї Момтвск'е про поділ влади

Якщо влада законодавча і виконавча буде об'єднана в одній особі чи установі, то свободи не буде, бо буде існуватиме небезпека, що цей монарх або сенат стане створювати тиранічні закони для того, щоб так само по-тира-нічному застосовувати їх.

Не буде свободи і в тому випадку, коли судова влада не відокремлена від законодавчої'та виконавчої. Якщо вона поєднана з законодавчою владаю, то життя і свобода громадян виявляться у владі свавілля, адже судді будуть зако­нодавцями. Якщо ж судова влада поєднана з виконавчою, то суддя отримає ги гнобителем.

Джерело: Монтескье Ш.-Л. О духе законов // Теория государства й

права: Хрестоматия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. - М.:

Юристь, 2001. - Т. 1. - С. 233.

Проте, на нашу думку, це був так званий вертикальний поділ влади. Такий поділ нині існує в Ісламській республіці Іран, де існує вищий релігійний керівник - рахбар та глава виконавчої влади - президент.

Щодо горизонтального поділу, то він залежить від існуючої форми правління. Так, у парламентських формах правління (як монархії, так і республіки) може існувати поділ влади на партійну

1 Монтескье Ш.-Л. О духе законов // Теория государства й права: Хрестома­тия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. - М., 2001. - Т. 1. - С. 236. г Там само.


1 68 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

та адміністративну. Партійна влада реалізується парламентсь­кою більшістю (можливо, навіть коаліційною) та утвореним нею урядом, тобто партійна влада - це влада партії чи блоку, що переміг на виборах.

Адміністративну ж владу здійснює позапартійна професій­на бюрократія, що організована в систему органів виконавчої влади. Склад функціонерів адміністративної влади не зміню­ється залежно від того, яка партія отримує владу і формує уряд. Адміністративна влада діє на підставі законів та підзаконних актів, а не партійних рішень. Вона не підкоряється політичним рішенням, якщо вони не отримують законодавчого оформлення.

У президентських республіках (США, держави Латинської Америки) існує поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Законодавча влада (парламент) - прийняття законів і бюдже­ту. Саме законодавча влада, як це видно із назви, повинна при­ймати закони. Щодо бюджету, то в Україні він, як правило, при­ймається в рамках «Закону про Державний бюджет України».

Судова влада виконує функції арбітра в суперечках про пра­во. Основним завданням судової влади є вирішення суперечок про право за допомогою правосуддя. Суди вирішують питання про законність того чи іншого рішення і у випадку незаконності відміняють їх.

Виконавча влада {президент і уряд) - оперативне вирішення проблем, організація виконання законів, право вето. Іноді гово­рять про те, що виконавча влада виконує закони. На наш погляд, це не так, адже закони повинні виконувати всі. Для характери­стики виконавчої влади більше підходить «організація вико­нання законів»: прийняття відповідних рішень, постанов, указів тощо, які забезпечують реалізацію нормативно-правових актів.

Функції виконавчої влади поділяються на основні і допоміжні.

Основні функції виконавчої влади мають глобальне значення для життя суспільства. До сучасних основних функцій належать:

1,функція охорони громадського порядку та забезпечення на­
ціональної (державної) безпеки;

2,регулятивно-управлінська функція — діяльність державних
органів та установ з приводу керівництва економікою, фінан­
сами, культурою, освітою, охороною здоров'я, обороною, внут­
рішніми та зовнішніми справами держави;

3) функція забезпечення прав і свобод громадян.
Допоміжні функції мають інструментальний характер і спря­
мовані на обслуговування кожної з основних функцій. Це - нор-
мотворча, оперативно-виконавча і юрисдикційна.


Глава 10. Державна влада 1 69

Нормотворча функція полягає у виданні органами виконав­чої влади нормативних актів державного управління.

Оперативно-виконавча функція передбачає, що оргаии ви­конавчої влади забезпечують реалізацію правових норм, які мі­стяться як у законах, так і в підзаконних актах.

Юрисдикційна функція виконавчої влади - це діяльність її органів з приводу застосування адміністративних, дисциплінарних, матеріальних та фінансових санкцій до громадян та працівників апарату державного управління, що скоїли правопорушення.

Поділ влади в парламентських формах правління умовно можна назвати німецькою системою, а в умовах президентської - американською системою поділу влади.

Поділ влади є функціональною ознакою правової держави. Це обумовлено необхідністю поділу повноважень, тим, що дер­жаві властива агресивність, та системою стримувань і противаг.

Необхідність поділу повноважень пояснюється тим, що надмі­рна концентрація повноважень в руках одного органу чи особи неможлива через недостатню кваліфікацію того чи іншого робіт­ника, адже він не здатен керувати геть усім. Крім того, необхід­ною є певна спеціалізація органів: міністерство закордонних справ повинно займатися стосунками з іншими державами, а міністер­ство охорони здоров'я - організацією охорони здоров'я громадян.

Агресивність держави як чинник, що обумовлює необхідність поділу влади, можна висвітлити, якщо згадати, що, якщо влада не поділена, то агресія спрямована зовні (на Інші держави або на народ). Якщо влада поділена, то влади спрямовують агресію одна на одну, а народ та інші держави не страждають. До речі, саме відсутність поділу влади в зовнішній політиці іноді призводить до її агресивності.

Система стримувань і противаг е гарантом проти узурпа­ції влади будь-якою з гілок державної влади і водночас утворює певний механізм їхньої взаємодії, що сприяє взаємному інфор­муванню та стримуванню, пошуку прийнятних варіантів у ході підготовки урядових і законодавчих заходів.

На систему стримувань і противаг впливають зовнішні чин­ники, розподіл повноважень, поділ функцій держави, різні термі­ни функціонування різних державних органів та особливі пов­новаження судової влади.

До зовнішніх чинників належать інші держави, політичні партії, рухи тощо. Розподіл повноважень на користь якоїсь од­нієї з влад - законодавчої (представницької) чи виконавчої (адміністративної) — руйнує всю систему стримувань і проти­ваг. Так, збільшення повноважень представницької влади, що


1 70 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

складається з непрофесіоналів, в умовах низької правової куль­тури населення призводить до того, що органи представниць­кої влади намагаються втручатися у всі справи, до яких змо­жуть дотягнутися. Водночас відхилення у бік адміністративної влади може призвести до бюрократизації державного механіз­му і істотного зростання бюрократизму.

Поділ функцій держави також суттєво впливає на систему стримувань і противаг. Так, Конгрес США приймає закони, які не повинні суперечити Конституції (за винятком так званих «по­правок до конституції»). Якщо ж вони їй суперечать, то Прези­дент США має право їх не підписувати. Тоді відповідний білль (так називаються законодавчі акти США) не стає законом. Якщо ж Президент підписав його, то Верховний Суд США може його відмінити як антиконституційний. Крім того, відповідні зако­нодавчі акти мають бути затверджені конгресами окремих шта­тів. Це заважає узурпації влади Конгресом США.

Щодо Президента, то він не може узурпувати владу тому, що Конгрес має право прийняття бюджету і може не дати Президен­тові грошей на його політику. Крім того, є ще Верховний Суд США, який може відміняти акти Президента. Класичним при­кладом цього є доля «нового курсу» Ф.Д. Рузвельта, коли з 1933 по 1936 роки ціла низка законопроектів і реформ, схвалених Конгресом з ініціативи Рузвельта, була визнана Верховним Су­дом США неконституційною, а, отже, недійсною, адже в них вже не було потреби. Для боротьби з Верховним Судом, президент Ф.Д. Рузвельт розробив план заміни консервативно настроєних суддів тими юристами, що прихильно ставилися до «нового кур­су» і до нього особисто. У 1937 році він, скориставшись похи­лим віком більшості членів Верховного Суду, запропонував, щоб ті члени Верховного Суду, які досягли 70 років, подавали у від­ставку. У випадку ж їхнього опору Рузвельт намагався одержа­ти право призначати додаткових членів, щоб нейтралізувати опозицію тих п'ятьох членів Верховного Суду, що постійно голо­сували проти рузвельтовських реформ. За активної підтримки консервативного крила демократичної партії республіканцям вдалося завдати Рузвельту першої серйозної поразки в сенаті, проваливши його план цієї реорганізації. Система стримувань і противаг - у дії. Щодо Верховного Суду США, то він не здатен узурпувати владу, адже організація виконання судових рішень покладена на органи виконавчої влади.

Різні терміни функціонування окремих державних органів дозволяють існувати без особливих перебоїв різним інститутам


Глава 10. Державна влада 171

держави. На прикладі України це можна пояснити таким чи­ном: термін повноважень Верховної Ради України та Президен­та України - 5 років, а Конституційного Суду України - 9 років. Це дозволяє державному апарату функціонувати без перебоїв.

Щодо особливих повноважень судової влади, то, як свідчить досвід США, де на найвищому рівні реалізовано принцип поділу влади на законодавчу (двопалатний Конгрес), виконавчу (прези­дент та його адміністрація) і судову (Верховний Суд СІНА), остан­ній необхідно розглядати не лише як інститут судової влади, а як інститут політичної системи.

Крім того, вплив судової влади в США на політику реалізу­ється в певних юридичних рамках, які відображають особливості американського конституціоналізму, історичного розвитку краї­ни і специфічні риси американської державності. Суди США, здій­снюючи функцію судового контролю, створюючи судові прецеден­ти, здатні своїми рішеннями брати активну участь у політичному житті держави і робити свій внесок у реалізацію політичного курсу держави. Головна особливість участі американських судів у полі­тичному процесі полягає в тому, що значна частина політико-управ-лінських рішень, прийняття яких у більшості інших держав є прерогативою законодавчих органів та уряду, у цій державі при­ймається саме в судовому порядку. Головна роль у цьому процесі відведена Верховному Суду США. Наприклад, у 1935 році Верхов­ний Суд США визнав введені під тиском Ф.Д. Рузвельта 16 лип­ня 1933 року законом «Про відновлення національної економі­ки» кодекси справедливої конкуренції такими, що порушують Конституцію США. Розглядаючи справу «Птахоторгова корпора­ція Шехтера проти Сполучених Штатів Америки», Верховний Суд вирішив: «Якщо ділова діяльність, значення якої не поширюєть­ся за межі того чи іншого штату, може взагалі вважатися закон­ним об'єктом федерального контролю, то встановлення меж втру­чання держави в цю діяльність перетворюється з питання про використання влади в питання про довільну дискримінацію. Ми вважаємо, що спроба використовувати положення кодексу для

осіб, що працюють на умовах наймау позивачів, зайнятих веден-є законним використанням федеральної влади»1.

щей истории государствн й права. Т. 2. / Под рєд. К.И. Батира й Е.В. Полика-рповой. - М., 1996. - С. 309.


1 72 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

І, нарешті, дані соціологічнвдосліджень доводять той факт, що сила судової влади полягає в шазі до неї і до винесених судових рішень. Таке ставлення до судової влади з боку державних органів, пересічних громадян та юридичних осіб формується тривалий час і існує передусім у країнах з давніми демократичними традиціями, там, де утверджується принциІшрховенства права.

Єдність влади. Поділ влади можна вважати не лише засо­бом її обмеження, а й показником єдності влади, внутрішньо розділеної внаслідок поділу фгакцій. Тобто державна влада є єдиною тому, що вона здійсниться державним апаратом в ці­лому і не існує декількох «державних влад», які конкурують одна з одною.

Як явище єдність державна влади виникає від початку за­родження держави. Воно визрішю як інтегрована влада, що лі­квідувала родовий лад з його шртикуляризмом (відособленістю за родами).

Єдність державної вла-діл, щсамперед означає, що в державі не може бути дві, три або більше різні влади, неоднакові за своєю природою, принциповими ідеями та такими, що мають відокремлені засоби державаого примусу.

Державна влада є єдиною. У минулому єдність державної влади мала персональний харакгар. Стародавні деспоти, необме­жені монархи Середньовіччя, фюрер (вождь) нацистської Німеч­чини, дуче (вождь) фашистської Італії, каудильйо Іспанії та де­яких країн Латинської Америки, довічні президенти зосереджу­вали у своїх руках всю повно ту державної влади.

На відміну від персональновв Новий час затвердився коле­ктивістський підхід до єдності державної влади, згідно з яким вся влада належить народу.

На сьогодні існує три різновиди ідеї єдності державної влади:

1. Соціальна єдність, яка гшодить з єдиної природи паную­
чих (домінуючих) у суспільстві соціальних груп. Найпоширені­
шим варіантом такої єдності с народний суверенітет.

2. Єдність основних цілей шнапрямків діяльності усіх ор­
ганів держави, що обумовлено необхідністю узгодженого управ­
ління суспільством, без чого возо може бути втягнуте в стан
анархії та розпаду, а різні цілі Ідіяльності вищих органів дер­
жави можуть призвести до їх збройного протистояння.

3. Організаційно-правова, єдність означає створення системи
органів держави з їх ієрархією та розподілом повноважень.


Глава 10. Державна влада 173

Саме в рамках організаційно-правової єдності можуть існу­вати такі принципи як поділ і об'єднання влади.

З'єднання влади. Єднання влади - це поєднання законодав-

Приймаючи закон, такий орган сам стане організовувати його виконання.

З'єднання влади існувало в рамках загальної системи Рад, що офіційно існувала в СРСР. Згідно з таким підходом органами державної влади були лише Ради депутатів (робочих, солдатсь­ких та селянських депутатів; депутатів трудящих; народних де­путатів тощо). Уся повнота влади належала системі Рад, що скла­далася з Верховних Рад {СРСР та союзних і автономних респуб­лік) і місцевих Рад. Ради були всевладними внаслідок того, що вони отримували повноваження безпосередньо від народу (проле­таріату, трудящих тощо). Усі інші органи формувалися та конт­ролювалися Радами. Усі ці органи, що створювалися Радянською владою, не вважалися органами державної влади і поділялися на органи державного управління, суди і прокуратуру. Функціонери органів державного управління, суду та прокуратури могли бути одночасно депутатами Рад, законодавцями. У цьому випадку ви­конавці законів, виступаючи в ролі законодавців, повинні були піклуватися про якість рішень, що їм належало виконувати.

Принцип з'єднання законодавчої, виконавчої та судової вла­ди виявився досить живучим, оскільки подібне рішення має низ­ку переваг:

10.Забезпечує оперативне вирішення будь-яких питань. У роки
Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. з'єднання влади в
руках Державного комітету оборони (ДКО) дозволило об'єднати
зусилля проти німецької навали, адже ДКО сам приймав рішен­
ня, що мали силу закону і сам створював усі умови для їх вико­
нання. Таке об'єднання забезпечило оперативне рішення всіх
питань щодо знищення агресора.

11.Виключає можливість перекладати відповідальність і про­
вину за помилки на інші органи, адже якщо сам прийняв рі­
шення, сам його виконав, то й сам повинен відповідати за його
наслідки. Це ж стосується й органів.

12.«Звільняє» від боротьби з іншими органами за обсяг влад­
них повноважень. З'єднання влади в руках одного органу не
дозволяє боротися за обсяг владних повноважень, адже сам з со­
бою не станеш боротися.

Однак таке з'єднання має певні недоліки. Всевладні органи стають абсолютно безконтрольними, вони врешті-решт можуть вийти з-під контролю суб'єкта (першоджерела) влади.


1 74 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

За такою організацією державної влади відкривається прос­тір для встановлення і функціонування різного роду диктатур та тираній. Як цілком слушно писав Джон Емерік Едвард Даль-берг лорд Актон єпископу Маяделлу Крейтону у 1887 році; «Вла­да розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно»1.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 404; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.