Правова культура і її антиподи

Правова культура: поняття, структура і функції. Правосвідо­мість пов'язана з правовою культурою, адже види останньої є аналогічними видам правосвідомості.

Проте правова культура не е синонімом правосвідомості.

Правова культура - це система духовних і матеріальних цінностей у сфері функціонування права.

Структура правової культури досить умовна, проте в неї вхо­дять такі елементи: рівень розвитку всієї системи юридичних джерел права; рівень розвитку правосвідомості населення та рі­вень розвитку правової діяльності.

1)Рівень розвитку всієї системи юридичних джерел права ~
текстів документів, у яких виражається і закріплюється право в
даному суспільстві. Особлива роль у цьому належить юридичній
техніці. Рівень юридичної техніки багато в чому свідчить про
рівень правової культури, адже юридична техніка стосується
побудови юридичних конструкцій, питань юридичної терміно­
логії, правил розробки, викладення і систематизації норматив­
но-правових актів тощо.

2) Рівень розвитку правової свідомості населення склада­
ється з таких компонентів:

1) глибина освоєння населенням правових феноменів. До пра­
вових феноменів належать, наприклад, необхідність пошуку
компромісу або недоторканність прав людини тощо. Особли­
во актуальним це є нині, коли все більше повторюється дум­
ка про повернення смертної кари. Звісна річ, карати за зло­
чини необхідно, але слід мати на увазі, що існує така річ, як
судова помилка. Досить відомим е приклад маніяк а-вбивці
Чикатило, за злочини якого було розстріляно невинну люди­
ну. Крім того, ставлення до недоторканності людського жит­
тя як природного права людини дозволяє говорити про пра­
вову культуру громадян країни;

2) глибина інформованості населення в правовому сенсі. Дізнав­
шись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона
буде робити в умовах, передбачених законом. Це дозволяє го­
ворити про рівень правової культури людини, адже саме з
людей складається населення;

3) глибина емоційного ставлення населення до закону, суду
тощо. В країнах англосаксонської правової системи до суд­
дів ставляться з повагою. Це, врешті-решт, дозволило зроби­
ти судовий прецедент основною формою права в цих країнах

28 Теорія держави І права

432 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

ним ставала поважна і багата людина. Якщо в хрещеного бать­ка виникали проблеми, то їх «вирішував» хрещеник. Вендета, або закон кривавої помсти, була спрямована на формування по­зитивного ставлення до самосуду і, як наслідок, до негативного ставлення до офіційної судової системи. Суть вендети полягала в тому, що помста - це не право, а святий обов'язок месника, який потрібно виконувати, незважаючи на власні переконання. Омерту, або закон абсолютного мовчання, можна було б звести до фрази: «Хто не мовчить, той повинен вмерти». Цим законом було заборонено видавати членів кланів мафії поліції. Усе це дозволило сформувати на Сицилії правосвідомість, яка була ви­ражена в прислів'ї: «На Сицилії три уряди: Рим, регіональний уряд та мафія. Але мафії слід беззаперечно скоритися або помер­ти»¹. Ця правосвідомість була дещо знешкоджена лише одного разу в результаті діяльності «залізного префекта» Чезаре Морі під час правління Муссоліні. Після поразки останнього у Другій світовій війні мафія на Сицилії стала непереможаою. Як право­свідомість, вона є характерною і сьогодні для деяких провінцій­них районів сучасної Сицилії.

Питання для самоконтролю

1)Що таке правосвідомість?

2)Що таке правова ідеологія?

3)Що таке правова психологія?

4)Що таке інформаційний елемент правосвідомості?

5)Що таке оцінний елемент правосвідомості?

6)Що таке вольовий елемент правосвідомості?

7)Які види правосвідомості виділяються за соціальним рівнем?

8)Які види правосвідомості виділяються за суб'єктами?

9)Що таке буденна правосвідомість?

1)Що таке професійна правосвідомість?

2)Що таке наукова правосвідомість?

3)Що таке індивідуальна правосвідомість?

4)Що таке групова правосвідомість?

5)Що таке масова правосвідомість?

6)Що таке суспільна правосвідомість?

¹ Полькен X., Сцеповик X. Кто не молчит, тог должен умереть: Фактьі протне мафии. - М., 1988. - С. 26.

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

і надати судовій владі необхідних повноважень для виокре­млення її в самостійну гілку державної влади. Крім того, повага до закипів дозволяє подолати злочинність або звести її до мінімуму, як це сталося в Швейцарії. Усе це свідчить про рівень правової культури населення.

3. Рівень розвитку правової діяльності складається з таких видів діяльності:

1. теоретична - діяльність учених-юристів. Учені-юристя (дер-
жавознздці і правознавці) формують теорію сучасної держа­
ви і права. Саме вона розробляють сутність того, що назива­
ється «демократична, соціальна, правова держава»;

2. освітянська - діяльність студентів і слухачів юридичних шкіл,
вузів тощо. Важливу роль у рівні розвитку правової діяльно­
сті відіграв діяльність студентів юридичних навчальних за­
кладів, адже саме вони в майбутньому стануть правознавця­
ми та юристеди-професіовалами;

8) практична - цравотьорчість, реалізація і застосування права. Практична правова діяльність - це діяльність органів дер­жави, що відповідає вимога» законодавства. Законність та­кої діяльності дозволяє оцінювати рівень правової культури в суспільстві.

У суспільстві правова культура виконує такі функції, як пі­знавальну, регулятивну, оцінну, прогностичну та функцію право­вої соціалізації,

Пізнавальна функція правової культури виражається у фо­рмуванні в населення уявлень про державу і право, громадян­ське суспільство тощо, на основі яких воно йступає у правовід­носини.

Регулятивна функція правової культури спрямована на за­безпечення стійкого функціонування суспільства шляхом ви­значення для індивідів і соціальних груп відповідних стандар­тів суспільне корисної поведінки, узгодження і підпорядкуван­ня соціальних прагнень та ідеалів різних груп загальноприйня­тим у суспільстві.

Оцінна функція полягає у виробленні ставлення індивіда до правових явищ на основі сформованих уявлень, ідеалів, принци­пів тощо. Це ставлення виражається у вчинках та поведінці, в оцінці права і законодавства, законності і правопорядку порів­няно з тими, що вже е в індивіда.

Прогностична функція правової культури виражається у здатності передбачати можливі напрямки розвитку правової системи, законодавства, юридичної практики, визначати засоби

Глава 20. Законність І правова культура 435

для досягнення актуальних правових цілей. У зв'язку з цим важливим е обґрунтування вірогідних змін у системі правової орієнтації громадян і розробка засобів, що або блокують, або сти­мулюють їх появу.

Функція правовії соціалізації виражається у здатності пра­вової культури забезпечувати передачу новим поколінням накопиченого досвіду та культури для ефективного викорис­тання своїх суб'єктивних прав і дотримання юридичних обо­в'язків.

Антиподи правової культури. Слід зазначити, що антиподи правової культури можуть виражатися як у позитивному, так і в негативному аспекті.

Негативним антиподом (протилежністю) е правовий нігілізм, а позитивним - правовий ідеалізм.

Схематично це виглядає так:

Правовий нігілізм

(-

Правова культура

н

Правовий ідеалізм

Рис. 20.1, Правова культура та її антиподи

Правовий нігілізм - це негативне ставлення до права, зако­
ну і^авовихформорганізаціїсуспільнихгіднос^_____

Існують два основних варіанти класифікації різновидів пра­вового нігілізму.

Так, за проявами правовий нігілізм може виражатися у на­вмисному порушенні законодавства, масовому недотриманні і не­виконанні юридичних розпоряджень, виданні суперечливих пра­вових актів, підміні законності доцільністю, конфронтації пред­ставницьких і виконавчих структур та порушенні прав людини.

Навмисне порушення законів і інших підзаконних норма­тивно-правових актів. Прикладом такого варіанту правового нігілізму е вчинення злочину, наприклад, убивство. У даному випадку злочинець, знаючи і розуміючи правові вимоги, ставить­ся до них негативно, адже не слідує їм.

Масове недотримання і невиконання юридичних розпоря­джень. Прикладом цього е бунт, революція тощо. Так, під час перехідного періоду до ринкових відносин багато хто з грома­дян як Росії, так і України не дотримувався юридичних розпо­ряджень: ухилявся від сплати податків, не реєстрував своїх під­приємств, не отримував необхідних ліцензій тощо. Це все було проявами саме правового нігілізму.

2в'

Глава 20. Законність і правова культура 437

Правовий ідеалізм — перебільшення реальних регулятив­них можливостей правової форми.

Одним з основоположників правового ідеалізму був Платон, який вважав, що принципові зміни суспільства є можливими за допомогою мудрих законів.

Правовим ідеалістом був Петро І. За період свого правління він видав дві тисячі указів, якими регламентував майже всі на­прямки життя російського суспільства.

Деякі з цих указів були доречними. Так, у 1722 році в Росії з'явилася прокуратура, метою якої було втілення в життя еконо­мічних, соціальних і політичних реформ царя всупереч прихова­ному, а часто навіть відкритому опору місцевих органів влади.

Проте були й інші укази.

Дата добавления: 2015-05-10