Форми і способи захисту прав ІВ

Існує дві форми захисту прав ІВ: юрисдикційна неюрисдикційна Неюрисдикційна форма передбачає захист права ІВ І своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав ІВ або ліцензійним договором; відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юрисдикційні форми застосовують два порядки захисту: загальний (судовий та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах. Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державне управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах Державної митної служби України.

Адміністративний спосіб захисту прав полягає у розгляді та вирішенні спору органом державного управління. Процедура розгляду є набагато простішою, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є КУпАП, а також закони України: "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на про­мислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин" тощо.

У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного де­монстрування та тиражування кіно- і відеофільмів без прокатного посвідчення. Стосовно об'єктів промислової власності цей спосіб захисту прав передбачає накладення штрафів за неправомірне використання фірмових найменувань, торговельних марок тощо. Засобом захисту в цьому разі є скарга, яку у ви­значеному адміністративним законодавством порядку подають до відповідного органу державного управління.

Дії, обумовлені законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняють накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну та цивільно-правову відповідальність. До таких дій належать:

— неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування,
торговельної марки;

— введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;

— відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської
діяльності та введення його в господарський обіг;

— неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці,
а також інші протиправні дії.

Тобто Антимонопольний комітет України розглядає скарги щодо дій, які сталися після введення об'єктів права ІВ до господар­ського обігу.

Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.

Незаконне використання об'єкта права ІВ, при­власнення авторства на такий об'єкт або інше навмисне порушення права ІВ тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією незаконно ви­готовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення.

Цивільно-правовий спосіб захисту прав. Спори, пов'язані з порушенням прав ІВ, підвідомчі судам загальної юрисдикції та Вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у спорі є фізична особа, то зазначений спір підвідомчий суду загальної юрисдикції.

У разі порушення прав потерпілий подає позов — заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона виконувати будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, надаються докази обґрунтованості вимог. За загальним правилом цивільного судочинства, конкретна цивільна спра­ва, зазвичай, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав ІВ зважуються два основні питання. Перше пов'язане зі встановленням чи невстановленням факту використання ОПІВ, що охороняється. Друге — з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Власник прав на ОПІВ має право вимагати від порушника:

— визнання прав власника;

— відновлення становища, що існувало до порушення права;

— припин. дій, що поруш. право чи створюють загрозу його по­рушенню;

— відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного використання ОПІВ порушник одержав дохід, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в роз­мірі не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушено особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнової компенсації за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці та спроба видати ці результати за власну розробку.

4.3. Відповідальність за порушення та контроль за дотриманням права

Дата добавления: 2015-05-10