КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Форма державного устрою
Поняття й елементи форми держави
Форма держави як категорія юридичної науки виступає безпосереднім виразником її сутності та змісту. Вивчити державу з погляду її форми означає дослідити структуру, будову держави, порядок утворення органів влади, їх взаємодію між собою та населенням, основні методи здійснення державної влади. Форма держави – це поняття, яке вiдображає внутрiшню структуру держави, спосiб органiзацiї державної єдностi; утворення, органiзацiю та здiйснення державної влади. Як певна система форма держави містить форму державного устрою, форму державного правління й форму вияву державної влади, або політичний режим. Форма держави – це не лише переліченi вище елементи, але також їх взаємодiя, взаємозв’язок, iдеї, що вiдбивають i програмують її розвиток. Форма держави складається внаслiдок впливу низки чинників (iсторичних традицiй, спiввiдношення класових сил, геополiтичних умов тощо). Наприклад, острiвне розташування держави значною мiрою запобігає нападу сухопутних сил, що в результатi сприяє розвитку сильного флоту та незначної за розміром сухопутної армiї. Оскільки сухопутнi вiйська (а не флот) є опорою диктатури, то острiвне розташування сприяє збереженню громадянських форм правлiння й пiдлеглостi армiї цьому правлiнню. Історія Великої Британії – конкретне пiдтвердження цієї тези. Отже, елементами форми держави виступають: - форма державного устрою, яка вiдображає внутрiшню структуру держави, спосiб органiзацiї державної єдностi; - форма державного правління, що характеризує спосiб органiзацiї державної влади, а також утворення iнститутiв влади та встановлення норм їх вiдносин з населенням;
- полiтичний режим як сукупнiсть методів, способів i засобів здiйснення державної влади. (Див. докладніше: Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2007. – С. 388 – 390; Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 7-е изд. – СПб.: Питер, 2006. – С. 66 – 69.) Питання та завдання для самоконтролю
1. Що таке форма держави? 2. Назвіть елементи форми держави. 3. Які чинники впливають на становлення та розвиток форми держави?
Форма державного устрою – це спосiб органiзацiї державної єдностi, внутрiшня структура держави. Характер взаємовідносин держави та її складових частин визначає дві основні форми державного устрою: унітарну та федеративну. Унітарний устрій держави передбачає існування єдиної системи державної влади, тоді як федеративний – наявність двох паралельних систем. Унітарні держави, як правило, поділяються лише на адміністративні утворення, тому визнаються "простими" державами. Щодо федерацій, які мають суб’єкти федерації (державні, а інколи автономні утворення), часто використовують поняття "складна держава". Інакше кажучи, складними слід вважати держави, які мають у своєму складі утворення з певною самостійністю від центральної суверенної влади. Хоча, безумовно, складними треба вважати й ті унітарні держави, які включають окремі автономні або державні утворення (Франція, Фінляндія, Данія, Україна). Унiтарна держава – єдине державне утворення, частини якого є адмiнiстративно-територiальними одиницями. У такiй державi iснують єдині для всiєї країни вищi органи державної влади, що забезпечують державний суверенiтет (Чехiя, Швецiя, Румунiя, Бельгiя, Україна та ін.). Правовою основою унітарної держави є конституція або сукупність законів, які виконують роль конституційних. Унітарна держава характеризується такими ознаками:
- наявністю єдиних для всієї країни вищих органів законодавчої, виконавчої та судової влади, що здійснюють керівництво відповідними органами влади на місцях; - відсутністю ознак державності, суверенітету адміністративно-територіальних одиниць (областей, графств, провінцій, округів тощо); - наявністю єдиних збройних сил, проведенням загальної для всієї країни податкової політики. Крім цього, унітарній державі притаманні єдині громадянство й державна символіка, а також єдині законодавча та судова системи. Маючи один центр управління всіма справами суспільства, унітарна держава в цьому вигідно відрізняється від держав з іншою формою державного устрою. Однак управління з одного центру має свої недоліки. Воно не здатне враховувати всі особливості територій, тому може ухвалювати рішення, що не в повному обсязі відповідають специфічним умовам окремих реґіонів, особливо якщо в них проживає некорінне населення. Тому в унітарній державі, на території якої компактно проживають національні меншини, допускається створення національних автономних утворень. У них одержує розвиток місцеве самоврядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності; органи влади на місцях обирає населення, представники цих органів мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. Обсяг і міра автономій можуть бути різними. У вітчизняній доктрині прийнято виділяти законодавчу (політичну) й адміністративну автономії. У першому випадку носії автономії мають право на власне законодавство (у тому числі й на законодавчу ініціативу на державному рівні), в іншому – ні. Наявність на території України Автономної Республіки Крим – яскравий приклад адміністративної автономії. У цілому ж порядок утворення та функціонування автономій в унітарній державі визначає конституція країни, він не повинен суперечити її законам. Федерацiя – союз юридично вiдносно самостiйних державних утворень (штатiв, земель, республiк, кантонів тощо), об’єднаних в одну державу. Правовою основою такого об’єднання є конституцiя. У федеративнiй державi суверенiтет забезпечують вищі органи влади для всiєї країни (федеральні органи) та вищі органи влади державних утворень, що входять до федерацiї (США, ФРН, Швейцарiя, Бразилiя, Iталiя, Росiя та ін.).
Треба виділити найзагальніші риси, властиві федеративним державам: - територія федерації складається з територій суб’єктів, що до неї входять; - верховна законодавча, виконавча та судова влада належить федеральним органам; - у федерації існує єдине громадянство й громадянство суб’єктів федерації; - суб’єкти федерації мають свою конституцію, свої законодавчі, виконавчі та судові органи; - федерації притаманні єдині правова, податкова та грошова системи. Теорiя видiляє таку форму державного устрою, як конфедерацiя. Конфедерацiя – це державно-правове об’єднання держав, що зберiгають незалежне iснування й об’єднуються лише для координацiї деяких своїх дiй. Вона поєднує в собі ознаки внутрішньодержавної та міжнародно-правової форми організації. Утворення конфедерацій, як правило, здійснюється на договірній основі, тобто правовою основою такого об’єднання є договiр. Конфедерацiя характеризується збереженням повної юридичної та полiтичної незалежностi держав, що її утворюють, їх безумовного права на сецесiю (свободу виходу з конфедерації), вiдсутнiстю в нiй центральної влади, спiльностi законодавства, територiї, громадянства, судової, грошової та податкової систем. Крім цього, історичний досвід дозволяє виділити й інші ознаки, характерні для цієї форми державного устрою: - конфедерація не має суверенітету, що характерний для держав, які її утворюють; - створюються лише ті загальноконфедеративні органи влади, які необхідні для виконання завдань, що випливають з конфедеративного договору; - акти загальноконфедеративних органів влади не містять норм прямої дії, вони адресовані органам влади суб’єктів конфедерації; - рішення загальноконфедеративних органів влади не мають юридичної сили на території держав, що входять до конфедерації, без їхньої згоди; - суб’єктам конфедерації належить право нуліфікації, тобто відмови у визнанні або застосуванні актів загальноконфедеративних органів влади.
Не маючи єдиної суверенної влади, конфедерацiя є нестiйким полiтичним утворенням і або розпадається, або перетворюється на федерацію. Конфедерації iснували в Швейцарiї у 1815 – 1848 рр.; у Нiмеччинi в 1815 – 1867 рр.; у США в 1781 – 1787 рр. З 1982 до 1989 рр. iснувала конфедерацiя під назвою Сенегамбiя (об’єднання Сенегалу та Гамбiї). Поряд з конфедерацією існують такі мiжнародно-правові форми об’єднання, як спiвдружнiсть i спiвтовариство. Вони утворюються для досягнення різних цілей (економічних, політичних тощо) та являють собою організаційно оформлені об’єднання повністю незалежних і суверенних держав. Як правило, такі утворення мають перехідний характер, вони еволюціонують у бік конфедеративного об’єднання й навіть федерації або розпадаються. Своєрідною формою державного устрою є імперія – держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав і народів, примусово інтеґрованих до єдиної системи державних зв’язків. Вона виникає внаслідок загарбання територій, їх колонізації. Водночас історія знає й добровільне договірне входження деяких держав до складу імперії. Це відбувається, як правило, тоді, коли народу цієї держави загрожує знищення, і у з’єднанні з імперією він бачить свій порятунок. Характерним для імперських держав є застосування силових засобів підтримки панування центральної влади над залежними територіями; беззастережна протидія будь-яким проявам суверенітету й автономії; пригноблення народів, прагнення до захоплення нових територій, ринків збуту тощо. Історія свідчить, що загальною тенденцією суспільного розвитку є неминучий розпад імперій і виникнення на їх основі суверенних держав. (Див. докладніше: Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Х.: Еспада, 2006. – С. 113 – 127.) Питання та завдання для самоконтролю
1. Що таке форма державного устрою? 2. Які існують різновиди форми державного устрою? 3. Доберіть відповідне поняття до визначення: "Єдина держава, що поділяється на адміністративно-територіальні одиниці": а) унітарна держава; б) конфедерація; в) федерація. 4. Назвіть ознаки федеративної держави. 5. Чим конфедерація відрізняється від федерації? 6. За формою державного устрою Україна є державою: а) унітарною; б) федеративною; в) конфедеративною; г) демократичною.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 1185; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |