Спiввiдношення права, економiки, полiтики та моралі

Право (у юридичному розуміннi) – це система загаль­нообов’язкових, формально визначених правил поведiнки (юридичних норм), що встановлюються й забезпечуються державою та спрямованi на вреґулювання суспiльних вiд­носин.

Економiка – це iсторично зумовлена сукупнiсть виробничих вiдносин, спосiб виробництва конкретного суспiльства.

Право й економіка тісно пов’язані між собою. Цезнайшло відображенняв багатьох теоріях. Зокрема, юри­дичний позитивізм, що сформувався в середині XIX ст., зв’язує розвиток права з розвитком товарообміну, кредиту, конкуренції тощо. Нові складні відносини потребували видання великої кількості норм, які б ці відносини реґу­лювали. З’явилися нові правові інститути, галузі права, виникла потреба в систематизації та кодифікації. Тобто право розглядається прихильниками юридичного позити­візму як явище економічне, як зліпок економічних (і деяких інших) відносин. Цю точку зору поділяє й марксистська теорія.

Проте вплив економіки на право не слід розглядати дуже прямолінійно. На право впливає ціла низка соціаль­них чинників (співвідношення соціальних сил, політика, мораль, правосвідомість, релігія, рівень культурного роз­витку тощо). Через це право в певних межах відносно само­стійне, воно здійснює зворотний вплив на розвиток еконо­міки.

Сучасні держави активно використовують право в та­ких цілях. Це здійснюється шляхом реґулювання відносин власності, відносин між виробниками та споживачами то­варів, ухваленням податкового, митного законодавства то­що.

Полiтика – це дiяльнiсть у сферi владних вiдносин мiж великими соцiальними групами, насамперед класами, а також нацiями й державами.

Позитивне право, пов’язане з державою, не може бу­ти вільним від політики. Держава за допомогою права проводить свою внутрішню та зовнішню політику. Усі функції держави здійснюються за допомогою права й мають політичний характер. Право – це засіб здійснення не тільки економічної політики держави, але і будь-якої іншої політики: у сфері культури, соціальній сфері то­що.

Усі політичні процеси в державі неминуче повинні відбуватися в межах права. У цьому плані право вис­тупає як засіб політики.

Iснує декiлька пiдходiв до співвідношення понять "право", "економіка", "політика".

Стосовно першого пiдходу серед цих понять немає яко­го-небудь одного прiоритетного, вони взаємопов’язанi. Пер­винними чинниками розвитку та функцiонування сус­пiльних вiдносин (у тому числi правових, виробничих, по­лiтичних) виступають iнтереси людей. У певних випад­ках вони реалiзуються, насамперед, у правi, а лише потiм – в iнших сферах соцiальних зв’язкiв. Тут можна говорити про прiоритет права перед економiкою (наприклад в епоху буржуазних революцiй у Захiднiй Європi спочатку прийма­лися закони, а потiм на їх базi формувалися новi економiчнi вiдносини).

Але буває i навпаки, коли iнтереси спочатку реалi­зуються в нових виробничих вiдносинах, а потiм зак­рiплюються в правi. Тут вже можна говорити про прiоритет економiки перед правом. Полiтика ж виступає посеред­ником мiж цими явищами й поняттями.

Вiдповiдно до другого пiдходу економiка визначає по­лiтику та право, якi є надбудовними категорiями й за­лежать вiд базису (способу виробництва). Однак ця домi­нуюча роль з’являється тільки як остаточний пiдсумок, то­му що полiтика й право, спираючись на економiку, можуть впливати зворотним чином, стимулюючи або стримуючи розвиток виробничих вiдносин.

Полiтика тут теж є посередником мiж економiкою та правом.

У науковій літературі мораль (моральність) визна­чається як форма суспільної свідомості, яка відображає реальну дійсність у вигляді специфічних, історично об­умовлених уявлень про добро та зло, які закріплюються у свідомості людини і покликані реґулювати її поведінку з метою збереження й розвитку суспільства.

Право та мораль виступають як основні соціальні реґу­лятори поведінки людини. Вони мають як загальні ознаки, так і відмінності.

Загальні ознаки:

- належать до соціальних норм і володіють загальною якістю нормативності;

- є основними реґуляторами поведінки;

- базуються на справедливості як вищому моральному принципі;

- виступають мірою свободи особи, визначають її межі.

Відмінності:

- мораль сформувалася раніше за право, правову свідо­мість і державну організацію суспільства;

- у межах однієї країни існує одна національна пра­вова система. Мораль у цьому розумінні різноманітна: у суспільстві існує система як загальноприйнятих мораль­них поглядів (так звана панівна мораль), так і моральних поглядів, що виражають інтереси окремих верств насе­лення;

- норми моралі формуються як нормативне відбиття поглядів, що склалися в конкретному соціальному середовищі про добро та зло, справедливість, честь, інші категорії етики. При цьому процес формування моральних поглядів про­ходить спонтанно, у надрах суспільної свідомості. На відміну від цього норма права постає як результат офіційної діяль­ності держави, як вираження її волі;

- право та мораль розрізняються за засобами, методами забезпечення реалізації своїх норм. Якщо право забезпе­чується можливістю державного примусу, то норми моралі ґарантуються силою суспільної думки, неґативною реак­цією суспільства на порушення норм моралі.

Таким чином, право й мораль найтіснішим чином пов’язані між собою, доповнюють одне одного.

(Див. докладніше: Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юристъ,2004. – С. 214 – 235; Теория госу­дарства и права: Учебник для вузов /Под ред. проф. М.М. Рассолова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИМИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – С. 646 – 653.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям "право", "економіка", "політика", "мораль".

2. У чому виявляється взаємозв’язок і взаємовплив права, економіки, політики та моралі?

Дата добавления: 2015-05-10