Поняття й ознаки норми права

Право – це система правил поведiнки (норм), тому кожну правову норму як складову частину єдиного цiлого – права – можна охарактеризувати переважно тими самими ознаками, що й усе право.

Однак як право має ознаки, яких немає в поодиноких норм, так i правова норма не є механiчною частиною права, а за своїми ознаками вона тотожна праву в цiлому. Правова норма – це вiдносно самостiйне явище суспiльного життя, що має певнi власнi ознаки. Тому визначення поняття правової норми передбачає зазначення властивих їй за­гальних ознак права та родових ознак, що характеризують її змiст i форму.

У суспiльствi дiють рiзні правила суспiльної по­ведiнки: звичаї, традицiї тощо. Вiд них правова норма вiдрiзняється насамперед тим, що вона є велiнням дер­жави. У якому б словесному формулюваннi не вира­жалася правова норма в текстi закону, указу чи iншого нормативного акта – у формi заборони або дозволу здiйс­нити будь-яку дiю, – усе одно це владне розпорядження держави про те, яким чином можуть або повиннi дiяти люди за певних обставин.

Будь-яка правова норма має двостороннiй, точніше пред­ставничо-зобов’язальний характер. Це означає, що за своїм змiстом будь-яка юридична норма є правилом, яке одного учасника правовідносин уповноважує на певну поведiнку, а iншого – зобов’язує до певної поведiнки.

Установлюючи в правовiй нормi правомочностi й обов’язки учасникiв реґульованих суспiльних вiдносин, держава тим самим ґарантує їх здiйснення й бере на себе охорону прав уповноваженої особи. Надання одному учас­никові суспiльних вiдносин права вимагати вiд іншого учасника цих вiдносин за певних обставин певної пове­дiнки означає, що, якщо зобов’язана особа добровiльно не виконує свого обов’язку, то особа, чиє повноваження при цьому порушується, може звернутися за захистом свого права до вiдповiдних органiв, i вони застосують до винного необхiдні заходи впливу.

Для визначення правової норми є характерним те, що:

- норма стосується персонально невизначених суб’єк­тiв;

- мiж цими суб’єктами iснують (або можуть бути) пе­редбаченi нормою вiдносини певного виду;

- указана норма має бути застосована щоразу, коли виникають передбаченi нею обставини.

До основних властивостей правових норм у юри­дичнiй лiтературi відносять їх динамiзм, тобто постiйне вдосконалення вiдповiдно до потреб суспiльного життя, що змiнюється; формальну визначенiсть, тобто вiдбиття правових норм як чiтко сформульованих правил, що сприяє єдностi в розумiннi їх змiсту; системнiсть, яка виявляється в тому, що вплив кожної правової норми на суспiльнi вiдносини завжди пов’язаний i здiйснюється в комплексi з впливом на цi вiдносини з боку iнших пра­вових норм.

Отже, норма права – це встановлене (санкціоноване) державою правило суспiльної поведiнки суб’єктiв права, яке:

- є велiнням держави, що має загальнообов’язкове зна­чення;

- вiдбиває суспiльнi вiдносини певного характеру i, впливаючи на цi вiдносини, має на меті встановити й роз­винути в них порядок, що вiдповiдатиме iнтересам бiль­шостi населення;

- реґулює суспiльнi вiдносини певного характеру шля­хом зазначення суб’єктiв реґульованих вiдносин, їх вза­ємних прав та обов’язкiв, санкцiї за невиконання обов’яз­кiв.

Правова норма – це владне розпорядження держави про те, яким чином можуть або повиннi дiяти люди в пев­них ситуацiях.

(Див. докладніше: Любашиц В.Я., Мордовцев А.Ю., То­мошенко И.В., Шапсугов Д.Ю. Теория государства и пра­ва: Учебник. – М.: ИКЦ "Март""; Ростов-н/Д: Издатель­ский центр "Март", 2003. – С. 503 – 504; Теория государст­ва и права: Учебник для вузов / Отв. ред. д.ю.н., проф. В.Д. Перевалов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2007. – С. 159 – 162.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття "правова норма".

2. Якими є характерні ознаки правової норми?

3. Яка норма характеризується можливістю державно-примусового здійснення:

а) звичай;

б) норма права;

в) релігійна норма.

Дата добавления: 2015-05-10