Правотворчiсть: поняття, принципи та види

Норми права як обов’язковi правила поведiнки вста­новлюються в офiцiйниму, реґламентованому законом по­рядку, що називається правотворчiстю.

Правотворчiсть – це дiяльнiсть компетентних дер­жавних органiв, уповноважених державою громадських об’єднань або, у передбачених законом випадках, усього народу щодо встановлення, змiни чи скасування юри­дичних норм.

Результати правотворчостi (норми права) вiдбиваються в офiцiйних документах – нормативно-правових актах, що дає можливiсть виконавцям ознайомитися з ними та свiдчить про обов’язковiсть і юридичну силу цих докумен­тiв.

Види правотворчостi:

- за суб’єктами: правотворчiсть державних органiв; правотворчiсть громадських об’єднань, якi уповноваженi на це державою; правотворчість органiв мiсцевого само­врядування; правотворчiсть народу (дорослого насе­лення країни), тобто референдум;

- за способом формування юридичних норм: установлення юридичних норм, санкціонування юридичних норм (схва­лення та загальнообов’язкове забезпечення виконання правил поведiнки, що iснували ранiше).

У державi соцiально-демократичної орiєнтацiї право­творчiсть повинна виробити такi юридичнi норми, що максимально вiдповiдатимуть загальнолюдським нормам права. Для цього сама правотворча дiяльнiсть відпові­датиме певним принципам.

Принципи правотворчостi:

- гуманiзм. Юридичнi норми повиннi закрiплювати й охороняти соцiальнi умови, необхiднi для здiйснення та захисту основних прав людини, прав народу (нацiї);

- демократизм. Юридичнi норми мають вiдбивати волю бiльшостi населення, ураховувати iнтереси рiзних соцiаль­них груп (до участi в правотворчостi залучаються широкi верстви населення);

- науковiсть. Юридичнi норми повиннi вiдповiдати досягнутому рiвню розвитку суспiльства, реальним соцiаль­ним умовам, закономiрностям суспiльного життя (у процесі їх розроблення слiд ураховувати найновiшi досягнення вiдпо­вiдних наук);

- технiко-юридична досконалiсть. При розробленнi й установленнi юридичних норм треба застосовувати опти­мальнi, рекомендованi юридичною наукою та перевiренi практикою засоби правотворчої технiки;

- законнiстьюридичної норми встановлюється тiльки компетентними органами в межах їх повноважень i з дотриманням установленої процедури, а головне – вiдпо­вiдно до змiсту Конституцiї та законiв держави;

- забезпечення нацiональної самобутностi й iнтерна­цiоналiзм. У юридичних нормах слiд вiдбивати й урахо­вувати специфiчнi iнтереси кожної нацiї, народностi та нацiональної групи, що мешкають на територiї певної держави; у правотворчiй дiяльностi повиннi брати участь представники всiх нацiй, народностей i нацiональних груп з метою максимального забезпечення своїх прав.

(Див. докладніше: Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс): Підручник. – Х.: Еспада, 2006. – С. 429 – 436.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що розуміють під правотворчістю?

2. Із яким поняттям пов’язане визначення: "Діяльність компетентних державних органів, уповноважених дер­жавою громадських об’єднань або, у передбачених законом випадках, усього народу щодо встановлення, зміни чи скасування юридичних норм":

а) правореалізація;

б) правозастосування;

в) правотворчість.

3. Якими є принципи правотворчості?

4. Назвіть види правотворчості.

Дата добавления: 2015-05-10