Юридичної вiдповiдальностi

Поняття, ознаки та види

Видавати в разі наявності небезпеки для життя та здоров’я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку.

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, міністр внутрішніх справ і, в межах своєї компетенції, державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Нагляд за дотриманням законності у діяльності міліції здійснюють Ґенеральний прокурор Ук­раїни, а також підлеглі йому прокурори.

(Див. докладніше: Законодавство України про право­охоронні органи станом на 19 липня 2007 р. // Верховна Рада України: Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – С. 3 – 30; Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2007. – С. 472.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Які обов’язки виконують працівники міліції під час службової діяльності?

2. Назвіть права працівників міліції.

3. Хто здійснює контроль за дотриманням законності у діяльності міліції?

4. Міліція в Україні – це:

а) державний правоохоронний орган, що забезпечує захист державного суверенітету;

б) державний правоохоронний орган, покликаний здійснювати захист прав і свобод громадян;

в) державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права та свободи громадян, влас­ність, довкілля, інтереси суспільства й держави від проти­правних посягань;

г) державний правоохоронний орган, діяльність якого спрямована на захист інтересів держави та суспільства.

Скоєння правопорушення тягне за собою юридичну вiдповiдальнiсть винної особи, що є реакцiєю держави на правопорушення у виглядi застосування до винної особи заходiв державного примусу, передбачених санкцiєю пра­вової норми. Крiм цього, юридична вiдповiдальнiсть озна­чає також неґативнi наслiдки для винної особи за вчинення правопорушення у виглядi позбавлень та обмежень особис­тiсного або майнового характеру.

Юридична вiдповiдальнiсть, що виникла з правопо­рушень, є правовiдносинами мiж державою в особi її спецiаль­них органiв і правопорушником, на якого покла­дається обов’язок переносити вiдповiднi позбавлення та неприємнi наслiдки за здiйснене правопорушення.

Специфiчні ознаки юридичної вiдповiдальності:

- по-перше, юридична вiдповiдальнiсть – це зазнавання державного примусу;

- по-друге, юридична вiдповiдальнiсть – це реалiзацiя санкцiй правових норм;

- по-третє, юридична вiдповiдальнiсть – це зазнавання правових обтяжень, вона завжди викликає правовi збитки для правопорушника;

- по-четверте, юридична вiдповiдальнiсть – це вiдпо­вiдальнiсть правового характеру, тобто вона пiдлягає загальним принципам правової системи, закрiплена в правових нормах i здiйснюється через застосування пра­ва.

Кожному виду правопорушень вiдповiдає особливий вид юридичної вiдповiдальностi. Це й зрозумiло: адже юридична вiдповiдальнiсть, зрештою, є застосуванням юри­дичних санкцiй, а кожен вид правопорушень забороняється своїми особливими санкцiями.

У теорiї права видiляють основнi види юридичної вiдповiдальностi за правопорушення, що співвідносяться з основними видами правопорушень. Так, зi злочинiв вини­кає кримiнальна вiдповiдальнiсть. Iншi види правопорушень породжують цивiльно-правову, адмiнiстративну та дисциплi­нарну вiдповiдальнiсть. Крiм того, виділяють і такі види юридичної вiдповiдальностi, як конституцiйна, мате­рiальна, економічна тощо.

Основні види юридичної відповідальності:

- кримiнальна вiдповiдальнiсть настає за скоєння зло­чину, а тому є найсуворішим видом юридичної вiдпо­вiдальностi. Кримiнальний кодекс України передбачає такi види покарання, як штраф, позбавлення військового, спе­ціального звання, ранґу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, вип­равні роботи, службові обмеження для військовослуж­бовців, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, три­мання в дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців, позбавлення волі на певний строк, довічне по­збавлення волі;

- цивільно-правова вiдповiдальнiсть настає за пору­шення договiрних зобов’язань, а також за нанесення май­нових позадоговiрних збиткiв. Тому найчастiше цей вид вiдповiдальностi виражається в застосуваннi майнових санкцiй правовiдновлювального характеру (скасування не­законних угод, вiдшкодування нанесених майнових збит­кiв тощо);

- адмiнiстративна вiдповiдальнiсть настає за адмi­нiстративнi правопорушення у випадках, передбачених законом. Закон установлює такi види адмiнiстративних стягнень, як попередження, штраф, виправнi роботи, адмi­нiстративний арешт та iн. Адмiнiстративнi стягнення накладають уповноважені на те посадові особи на право­порушникiв, які не пiдпорядковуються їм по службi. Вони можуть накладатися суддями, органами внутрiшнiх справ, державними iнспекцiями й iншими уповноваженими на те органами;

- дисциплінарна відповідальність. Особливiсть дис­циплінарних стягнень полягає в тому, що вони накла­даються посадовою особою, якiй правопорушник пiдпоряд­ковується по службi (ректором вищого навчального за­кладу, директором школи, ліцею тощо). Дисциплiнарнi стягнення можуть бути у виглядi догани, попередження про неповну службову вiдповiднiсть та ін.

Про який би вид юридичної вiдповiдальностi не йшло­ся, їм притаманнi спiльнi стадiї:

- виникнення вiдповiдальностi (з моменту здiйснення правопорушення як юридичного факту, що викликає вiдпо­вiднi правовiдносини);

- установлення компетентними державними органами суб’єкта й інших елементiв правопорушення;

- визначення виду та розмiру вiдповiдальностi;

- застосування конкретних засобiв юридичної вiдповi­дальностi, визначених у певному актi застосування норми права.

Iз зазначеного вище доходимо висновку, що пiдставою юридичної вiдповiдальностi є правопорушення.

Реалізація юридичної вiдповiдальностi будується на основi дотримання низки принципiв, а саме: законностi юридичної вiдповiдальностi, справедливостi, доцільностi, невiдворотностi та швидкостi настання вiдповiдальностi. Окрiм цього, слiд видiлити й таке: вiдповiдальнiсть лише за поведiнку, а не за думки; вiдповiдальнiсть за протиправнi дiї, причому лише за наявності вини.

Принцип законностi є основним принципом юридичної вiдповiдальностi громадян. Вiн полягає в тому, що юри­дична вiдповiдальнiсть можлива лише за наявності закон­них пiдстав. Правовою пiдставою вiдповiдальностi є наяв­нiсть вiдповiдної норми права. Без заборони того чи iншого дiяння нормою права юридична вiдповiдальнiсть непри­пустима.

Принцип законностi юридичної вiдповiдальностi харак­теризується вимогою дотримання компетентними держав­ними органами встановленого законом порядку розслi­дування та притягнення порушника до вiдповiдальностi. Правова реґламентацiя цього процесу дозволяє виявити об’єктивну iстину в справі й обґрунтувати вiдповiдальнiсть конкретної особи за конкретне правопорушення.

Справедливiсть юридичної вiдповiдальностi складається з таких вимог:

- не можна за проступки встановлювати кримiнальні покарання;

- заходи юридичної вiдповiдальностi не повиннi при-нижувати й ображати людську гiднiсть;

- покарання має вiдповiдати дiянню;

- за одне правопорушення настає одна вiдповiдальнiсть.

Принцип доцільності характеризує юридичну вiдповi­дальнiсть як засiб досягнення певних соцiальних цілей (охорони суспiльного ладу й виховання людей). Дiя цього принципу передбачає сувору iндивiдуалiзацiю вiдповiдаль­ностi, що виражається в необхiдностi безумовного враху­вання якостей особи правопорушника та вибору такої мiри вiдповiдальностi, яка б найбiльше вiдповiдала не лише вчи­неному, але й досягненню цілей виправлення й переви­ховання правопорушника.

Принцип доцільності виражається також у пом’якшеннi мiри покарання, звiльненнi особи, якщо виявляється, що цілі юридичної вiдповiдальностi досягнуті ранiше, нiж передбачалося.

Юридична вiдповiдальнiсть може ефективно впливати, якщо вона настає досить швидко за вчиненням правопо­рушення. Тому законодавство встановлює термiни давностi, після закiнчення яких переслiдування порушника не до­пускається.

Термiни давності бувають різними та залежать вiд характеру дiяння й iнших обставин. Наприклад, у Кримi­нальному кодексi України – вiд двох до п’ятнадцяти рокiв.

Крiм того, юридична вiдповiдальнiсть має бути невiд­воротною. Це означає, що жодне правопорушення не по­винне залишатися нерозкритим, поза полем зору держави, без засудження з її боку.

(Див. докладніше: Певцова Е.А., Важенин А.Г. Теория государства и права: Учебно-практическое пособие к курсу "Теория государства и права" для студентов колледжей. – Ростов-н/Д: Феникс, 2005. – С. 231 – 240.)

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що розуміють під юридичною відповідальністю? Якою є її ознаки?

2. Передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнавання особою позбавлення благ особис­того, організаційного та майнового характеру за вчинене правопорушення – це:

а) юридичний обов’язок;

б) юридична відповідальність;

в) злочин;

г) державний примус.

3. Які ви знаєте види юридичної відповідальності?

4. Назвіть принципи юридичної відповідальності.

Дата добавления: 2015-05-10