Правова свiдомiсть: поняття та структура

У правовiй лiтературi поняття "правова свiдомiсть" на­буває все бiльшого поширення й значущостi. Iнакше й бути не може, адже право виникає, розвивається та реґулює пове­дiнку людей у тiсному зв’язку з правосвiдомiстю.

Правосвiдомiсть – це сукупнiсть поширених у су­спiльствi теорiй, iдей, поглядiв та уявлень, що відбивають ставлення людей до права.

Правова свiдомiсть – це форма суспiльної свiдомостi, що зумовлена суспiльним буттям і є усвiдомленням пра­ва та правових вiдносин у системi теоретичних iдей, прак­тичних норм, звичайних поглядiв i психологiчних форм (почуттiв, настроїв тощо).

Правосвiдомiсть за своїм змiстом має об’єктивний ха­рактер через те, що вона прагне адекватно відтворити со­цiальну дiйснiсть. Разом із тим, вона є суб’єктивною, ос­кiльки відображення соцiальної дiйсностi в правових по­няттях, iдеях, нормах, уявленнях i психологiчних формах є творчим актом людини.

Як специфiчна форма свiдомостi правосвiдомість має свiй особливий предмет вiдбиття.

Предметом вiдбиття правосвiдомостi є реальнi су­спiльнi вiдносини, що потребують правового реґулювання, результатом якого виступають правовiдносини, а меха­нiзмом (який включає норми права, правовi настанови та їх дiяльнiсть) – учинки людей у галузі права, а також правовi явища, що виникають унаслiдок дiї правових норм.

Категорiї правосвiдомостi – це найбiльш загальнi поняття, за допомогою яких суспiльство оцiнює поведiнку людей, визначає бажаний правовий порядок.

Основними, притаманними лише правовiй формi су­спiльної свiдомостi категорiями є категорiї юридичних прав, обов’язкiв i законностi. На їх основi правосвiдомiсть оцiнює поведiнку суб’єктiв права як правочинну (вiдпо­вiдну до прав та обов’язкiв, а також до вимог законностi, що випливають із норм права) i неправочинну (яка суперечить обов’язкам або порушує права, що випливають із правових норм).

Законнiсть, юридичнi права й обов’язки – це найзагаль­нiші категорiї, властивi будь-якому типу правосвiдомостi. Із них розвиваються бiльш складнi: правосуб’єктнiсть, право­порядок, правопорушення тощо.

Категорiї правосвiдомостi не є вiчними та незмiнними. Правовi погляди, iдеї людей, юридичнi теорiї постiйно розвиваються. Їх змiст i значення змiнюються разом зi змiнами в економiцi, полiтицi, моралi. Тому в умовах кожного нового типу права всi категорiї правосвiдомостi наповнюються новим змiстом.

Правова свiдомiсть – складне явище, яке має певну структуру.

Структура правосвiдомостi – це її складна внутрiшня органiзацiя, що виявляється в будовi правосвiдомостi. Ідеть­ся про розчленування правової свiдомостi на окремi скла­довi елементи, котрі розглядаються водночас i як окремi, i в поєднаннi з iншими елементами правосвiдомостi.

Якщо розглядати структуру правосвiдомостi як форму вiдображення суспiльного буття, то видiляють такi її еле­менти, як правова iдеологiя (система правових принципів, ідей, теорій, що відбивають теоретичне ставлення су­спільства до права, державно-правового розвитку) та пра­вова психологiя (відображення суб’єктами правових відносин правової поведінки у вигляді громадської думки, пережи­вань, емоцій).

З точки зору рівня (повноти, обсягу) відображення суспільного буття виділяють звичайну (формується на базі правового реґулювання повсякденного життя громадян), професійну (складається в ході спеціальної підготовки та здійснення юридичної діяльності) й теоретичну (прита­манну науковим працівникам, які займаються досліджен­ням правових питань) правосвідомiсть.

Якщо аналiзувати правосвiдомість за суб’єктом вiдобра­ження, то в такому разі ми будемо говорити про колективну (відображає панівні ідеї, настрої, позиції, погляди та настанови колективу або групи) та iндивiдуальну (властиву конкретній людині) правову свiдомiсть.

Як складне явище правосвiдомiсть виконує певнi функ­цiї, що є способом виявлення її специфiчної ролi та значен­ня в життi суспiльства, але оскiльки роль i значення не є рiвнозначними, то правосвiдомостi властивi кiлька функцiй. Серед них передусім видiляють такi: пiзнавальну, реґулятив­ну й оцінювальну. Усі інші функції практично охоплюються ними, наприклад прогностична чи виховна.

Пізнавальній функції відповідає певний обсяг юридич­них знань, які є результатом розумової діяльності та завжди викликають у людини певне ставлення, тобто оці­нюються.

Реґулятивна функція правосвідомості реалізується за допомогою правових настанов і орієнтацій, що поєднують у собі всі інші джерела правової активності. Результат цього реґулювання – правомірна або протиправна поведінка особи.

Оцінювальна функція полягає в певному емоційному ставленні особи до явищ правового життя на основі досвіду та юридичної практики, що виражається у з’ясуванні зна­чущості отриманих знань у конкретній ситуації або на майбутнє.

Усi функцiї правової свiдомостi тiсно пов’язанi мiж собою й у свiдомостi iндивiда становлять одне ціле.

(Див. докладніше: Сырых В.М. Теория государства и права: Учебник. – 2-е изд., стереотип.. – М.: ЗАО "Юриди­ческий дом "Юстицинформ", 2002. – С. 129 – 139).

Питання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття й категорії правової свідомості.

2. Якою є структура правосвідомості?

Дата добавления: 2015-05-10