Трудовий договір про надомну роботу

Трудовий договір з працівниками про тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою

Трудовий договір про тимчасове заступництво керівника підприємства

Порядок оформлення трудових відносин тимчасових заступ­ників регулюється Роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секре­таріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 р. №30/39 "Про порядок

257

оплати тимчасового заступництва" (зі змінами від 11 грудня 1986 p.). Необхідно видати наказ про заступництво. Якщо йдеть­ся про заступництво керівника підприємства, то штатним заступ­ником вважається перший заступник керівника, наприклад го­ловний інженер. У такому випадку обов'язок першого заступ­ника заміняти керівника передбачається в локальних норматив­но-правових актах — статуті підприємства, посадовій інструкції. Штатний заступник не отримує додаткової оплати при заступ­ництві свого безпосереднього керівника. Щодо всіх інших пра­цівників, то вони мають право на отримання з першого дня за­ступництва різниці між "їх фактичним окладом і окладом праців­ника, якого заміняють. Премії нараховуються на оклад праців­ника, що заміняється, без персональної надбавки (якщо вона передбачалася). У випадках, коли заробітна плата заступника за вказаний період з урахуванням різниці в окладах і премії буде меншою від його середнього заробітку за основною посадою, за ним зберігається попередній середній заробіток.

За загальним правилом тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою не дозволяється. Це можливе лише віднос­но посади, призначення на яку або укладення контракту за якою проводиться вищестоящим органом управління. Крім того, за­ступництво обмежується певним терміном. Керівник підприєм­ства зобов'язаний у термін не пізніше ніж 1 місяць з дня прий­няття працівника представити до вищестоящого органу всі не­обхідні документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний термін повинен розглянути документи та ухвалити рішення. У разі незатвердження на посаді тимчасово виконую­чому обов'язки працівникові повинна бути надана інша робота з урахуванням його кваліфікації. У разі відсутності такої робо­ти або відмови працівника від запропонованої роботи він звіль­няється згідно із законодавством (зокрема, за угодою сторін, за скороченням штатів, за власним бажанням та ін.).

258

Надомником вважається особа, що уклала трудовий договір з власником про виконання роботи вдома особистою працею з мате­ріалів і з використанням знарядь і засобів праці, що виділяють­ся власником, або за рахунок коштів власника. На надомників поширюється трудове законодавство з урахуванням особливос­тей, встановлених Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 р. № 275/17-99 (Бюллетень Госком­труда СССР. — 1982. — №6). Праця надомників регулюється також колективним і трудовими договорами.

Переважне право на укладення трудового договору про робо­ту вдома надається: жінкам, що мають дітей у віці до 15 років; інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії); особам, що досягли пенсійного віку, але таким, що не одержують пенсію; особам зі зниженою працездатністю, яким у встановле­ному порядку рекомендована праця в надомних умовах; особам, що здійснюють догляд за інвалідами або тривало хворіючим чле­ном сім'ї, який за станом здоров'я потребує догляду; особам, зай­нятим на роботах із сезонним характером виробництва (у міжсе­зонний період), а також учням в очних навчальних закладах; особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпо­середньо на виробництві в даній місцевості (наприклад, у райо­нах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси).

Трудовий договір про роботу вдома укладається, як правило, в письмовій формі. У трудовому договорі з надомником мають бути найбільш повно викладені як основні, так і додаткові умови, що визначають взаємні зобов'язання сторін. Прийняття на роботу надомника оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. На надомників, що раніше не працювали в суспільному виробництві, заводяться трудові книж­ки після здачі ними першого виконаного завдання. У такому ж порядку вносяться записи до трудових книжок надомників, які мають ці книжки. Оплата праці надомників проводиться за від­рядними розцінками за фактично виконані роботи або виробле­ну продукцію, що відповідає встановленим вимогам щодо її якості.

8.7.12. Трудовий договір з державним службовцем

Є певні особливості укладення трудового договору з держав­ним службовцем. Зокрема, Законом України "Про державну службу" встановлено деякі обмеження при прийнятті на держав­ну службу. Не можуть бути обрані або призначені на посаду в державному органі та його апараті особи, визнані недієздатни­ми; що мають судимість, не сумісну із зайняттям посади; близькі родичі й свояки на посадах, які є безпосередньо підвідомчими або підлеглими одна одній.

Особа, яка претендує на зайняття посади державного службов­ця 3—7-ї категорій, повинна подати за місцем майбутньої служ­би відомості про доходи, в тому числі й за кордоном, відносно себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади дер­жавного службовця 1-ї і 2-ї категорій повинна подати також відомості про належне їй і членам її сім'ї нерухоме і цінне ру­хоме майно, внески в банках і цінні папери.

Прийняття на державну службу на посади З—7-ї категорій здійснюється на конкурсній основі згідно з Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лю­того 2002 р. № 169. Відповідно до цього порядку проводиться конкурсний відбір на заміщення вакантних посад державних службовців 3—7-ї категорії, крім випадків, коли законами Украї­ни встановлено інший порядок заміщення таких посад. Конкурс має забезпечити конституційне право рівного доступу до держав­ної служби громадян України.

Наказом керівника відповідного державного органу утворюєть­ся конкурсна комісія. Переведення на рівнозначну посаду в од­ному державному органі, а також просування по службі держав­них службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успіш­но пройшли стажування, може здійснюватися без конкурсного відбору. У державному органі з нечисленним апаратом (до п'я­ти осіб) конкурс може проводитися керівником цього органу або конкурсною комісією вищого рівня.

Рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця. До участі в конкурсі не допускаються такі особи: які досягли вста­новленого законодавством граничного віку перебування на дер-

260

жавній службі; визнані в установленому порядку недієздатни­ми; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади дер­жавного службовця; у разі прийняття на службу будуть підпо­рядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками; позбавлені права займати відповідні посади в установ­леному законом порядку на визначений термін.

Конкурс проводиться поетапно: 1) публікація оголошення державного органу про проведення конкурсу; 2) прийом доку­ментів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, їх попередній розгляд; 3) проведення іспиту та відбір кандидатів.

Термін прийняття документів встановлено у 30 календарних днів з дня оголошення конкурсу. Під час іспиту конкурсною комісією перевіряються знання Конституції України, Законів України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією", а також законодавства з урахуванням специфіки функціональ­них повноважень відповідного державного органу та структур­ного підрозділу.

Конкурсна комісія на підставі поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатом здійснює відбір осіб для зай­няття вакантних посад державних службовців. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присутніх на засіданні. Рішення про призначення на посаду державного службовця та зарахування до кадрового резерву приймає керівник державно­го органу на підставі пропозицій конкурсної комісії.

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійно­го рівня і ділових якостей працівника, що претендує на посаду державного службовця, може бути проведено його стажування у відповідному державному органі терміном до 2 місяців. У цьо­му випадку укладається договір про стажування — різновид учнівського трудового договору. Метою його є освоєння праців­ником роботи за певною посадою з подальшим використанням його на такого роду посадах. Стажування можуть пройти як особи, які уперше претендують на посаду, так і державні служ­бовці, що бажають зайняти більш високу посаду. Вибір канди­дата на стажування проводиться з ініціативи органу, в якому має відбуватися стажування. При цьому необхідні письмова заява самого стажиста і згода відповідних керівників за місцем його стажування й основної роботи. Працівники, що досягли пенсій­ного віку, до стажування не залучаються.

261

Зарахування на стажування, його термін і порядок проходжен­ня оформляються наказом керівника державного органу, в яко­му проводиться стажування. Під час проходження стажування працівник повинен дотримуватися правил внутрішнього трудо­вого розпорядку державного органу, в якому він проходить ста­жування. Стажування працівника проводиться з відривом від основної роботи. За працівником зберігаються його посада і за­робітна плата за основним місцем роботи. За основним місцем роботи стажисту відшкодовуються витрати на проїзд до місця стажування І назад, добові за час перебування в дорозі й найом житла. На період стажування за стажистом закріплюється дер­жавний службовець, відповідальний за стажування.

Особа, котра не є державним службовцем, яка після успішно­го стажування виявила бажання працювати в даному держав­ному органі, проходить конкурс. При цьому їй віддається пере­вага перед особами, які беруть участь у конкурсі, але не прохо­дили стажування.

Державний службовець після успішного закінчення стажуван­ня може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без конкурсного відбору (див. Положення про порядок стажування в державних органах, за­тверджене постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р.).

Для державних службовців при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців відбувається відповідно до категорій посад, а також рангів, які їм присвоюються. Законом України "Про державну службу" передбачені 7 категорій і 15 рангів. При прийнятті на службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної ка­тегорії посад державний службовець зобов'язаний успішно відпрацювати на посаді два роки.

З метою підвищення ефективності діяльності державних служ­бовців і відповідальності за отриману ділянку роботи в держав­них органах один раз на три роки проводиться атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівником під час виконання службових обов'язків. Порядок проведення атестації регламентований Положенням про

262

проведення атестації державних службовців, затвердженим по­становою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922 (Праця і зарплата. — 2001. — № 2. — Січень).

Постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 р. "Про введення в чинність Закону України "Про державну служ­бу" було встановлене правило, відповідно до якого цей закон поширив свою дію і на посадових осіб органів місцевого самовря­дування (Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. — Ст. 491). Однак із прийняттям 7 червня 2001 р. Закону Украї­ни "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Урядо­вий кур'єр. — 2001. — 4 липня) Закон України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого са­моврядування лише в частині, що не суперечить Законам України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в орга­нах місцевого самоврядування" та іншим законам, що регулю­ють діяльність місцевого самоврядування.

Законом України "Про службу в органах місцевого самовря­дування" встановлено особливості проходження служби посадо­вих осіб місцевого самоврядування. Так, ст. 10 цього Закону пе­редбачає порядок і детальну процедуру прийняття на службу; ст. 11 установлює прийняття присяги посадовою особою при вступі на посаду; статті 12,13 регламентують певні обмеження при прийнятті на службу, декларування доходів особи та ін. Ст. 16 Закону встановлює порядок створення резерву кадрів в органах місцевого самоврядування та порядок заміщення посад з обліком створеного резерву кадрів. У ст. 17 установлена про­цедура проведення атестації посадових осіб. Варто звернути увагу, що в Законі встановлено спеціальні підстави для припинення трудових відносин з посадовими особами. Ці підстави є додат­ковими до загальних підстав, установлених КЗпП України. Од­нією з них є "досягнення граничного віку перебування на служ­бі". Такою межею є досягнення загального пенсійного віку, вста­новленого в Україні: для чоловіків — 60, для жінок — 55 років. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого само­врядування здійснюється в порядку, установленому для держав­них службовців. Є особливості й у порядку відшкодування ма­теріальної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями і діями по­садових осіб територіальній громаді.

Разом з тим варто врахувати, що дія цього закону не поши-

263

рюється на технічних працівників і обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування, трудові відносини яких ре­гулюються загальними нормами трудового законодавства.

Дата добавления: 2015-05-10