Нормування праці

Необхідною умовою забезпечення принципу справедливої оплати праці і правильної її організації є визначення міри затраченої праці. Конкретним вираженням міри праці є норми праці, встановлені в процесі її нормування, тобто визначення необхідних для виконання певної роботи затрат праці. Ці затрати можуть ураховуватись шляхом обліку кількості затраченого часу для виконання певного обсягу роботи, і тоді це будуть норми часу, норми чисельності. Або навпаки – через обсяг робіт, який повинен бути виконаний за одиницю часу. Останні дістали назву норм виробітку, норм обслуговування.

Крім того, що норми праці є основою організації заробітної плати, засобом урахування індивідуальних і колективних результатів праці працівників, вони сприяють раціональній організації виробництва і праці на підприємстві в цілому, слугують підставою для розрахунків і встановлення взаємодії між окремими цехами й підрозділами. На підставі норм праці виконуються економічні розрахунки щодо діяльності підприємства: виробничі потужності, загрузка устаткування і робочих місць, потреба в кадрах, фонд оплати праці і т.ін. Саме тому вони повинні бути економічно, організаційно, технічно обґрунтовані і відповідно до вимог ст. 88 КЗпП норми праці повинні встановлюватися із забезпеченням оптимальних умов праці: чіткої організації праці на нормально функціонуючому устаткуванні з використанням якісних матеріалів і забезпеченням безпечних умов праці для працівника, його працездатності.

Норми праці (крім тимчасових і одноразових) не обмежуються строком дії і впроваджуються на невизначений строк та діють то того часу, аж поки підлягатимуть заміні внаслідок змін умов праці, на підставі яких вони були розраховані.

Усі норми повинні встановлюватись відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва й праці. Це означає, що впровадження нової техніки, нових технологічних досягнень зобов’язує роботодавця до перегляду діючих на його підприємстві норм праці і обов’язкової їх заміни новими, більш прогресивними, тим більше, що це в інтересах самого власника: його затрати щодо підвищення технічного забезпечення виробництва, енергоозброєння, підвищення кваліфікації працівників повинні давати реальну віддачу у вигляді підвищення продуктивності праці, а отже, зменшення норм часу і збільшення норм виробітку. Але індивідуальні досягнення працівників щодо освоєння норм виробітку внаслідок винахідництва та раціоналізації не можуть слугувати підставою до зміни норм праці. Перегляд та заміна норм праці повинні здійснюватися роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. Про введення нових норм праці роботодавець повинен офіційно повідомити працівника не пізніше, ніж за один місяць до їх введення.

Обов’язком роботодавця є також забезпечення нормальних умов праці для виконання працівником норм праці.

На підприємствах поряд з постійно діючими можуть встановлюватись тимчасові норми праці (на період освоєння нових видів робіт) і одноразові норми (на окремі роботи, яким властивий одноразовий характер і певні особливості їх виконання).

Дата добавления: 2015-05-10