Системи оплати праці

Система оплати праці – це спосіб оцінки і визначення заробітку працівника відповідно до кількості і якості затраченої праці.

На сьогодні функціонує дві загальноприйняті системи оплати праці, які розрізняються за способом виміру затраченої праці: відрядна і погодинна.

На думку В.І. Прокопенка міра праці визначається або кількістю і якістю виробленої продукції, або кількістю часу, що витрачається на виконання робіт. Співвідношення міри праці з мірою винагороди становить систему оплати праці. Оскільки існує дві міри праці, то є і дві системи оплати праці[130].

В.Я. Бурак зазначає, що система заробітної плати є способом визначення розміру винагороди за працю залежно від затрат і результатів праці[131].

При погодинній системі оплати праці заробіток працівника залежить від фактично відпрацьованого ним часу. Для робітників погодинна система оплати праці передбачає врахування тарифної ставки і тривалості відпрацьованого часу. Залежно від того, яка тривалість робочого часу прийнята за одиницю обчислення заробітку, розрізняють погодинну, поденну і помісячну оплату праці.

Відрядна система оплати праці характеризується залежністю розміру заробітку від кількості виготовленої продукції. До різновидностей відрядної системи оплати праці належать:

- пряма відрядна система – передбачає розрахунок заробітної плати за стабільною і відрядною розцінкою за одиницю продукції незалежно від перевиконання норми виробітку. Розцінка – основний елемент відрядної системи оплати праці і визначається через тарифну ставку та встановлену для даного виду робіт норму праці;

- відрядно-прогресивна система – ураховує, на відміну від першої, перевиконання норм виробітку таким чином, що кожна одиниця продукції, виготовлена працівником понад встановлену норму, оплачується за збільшеною відрядною розцінкою і тим самим сприяє росту продуктивності праці;

- побічно-відрядна система – застосовується для оплати праці працівників допоміжних служб, які обслуговують основне виробництво і від яких залежать результати його роботи. Тому при визначенні їх заробітку враховуються результати роботи основного виробництва і відрядні розцінки, установлені за одиницю основної продукції. За цією системою оплачується праця наладчиків, ремонтників, вантажників та інших допоміжних працівників.

Різновидом відрядної системи оплати праці є індивідуальна і колективна (бригадна) відрядна оплата. Перша застосовується там, де можливе чітке врахування і точний облік результатів праці працівника. При колективній (бригадній) оплаті розподілення спільного заробітку проводиться на підставі врахування участі кожного працівника у виконанні роботи і його кваліфікації за допомогою так званого коефіцієнта трудової участі, який визначається для кожного працівника самим колективом (бригадою) працівників.

До відрядних систем оплати праці належить також акордна система, сутність якої полягає в тому, що на підставі діючих норм визначається сума заробітку і оплачується виконання певного комплексу робіт в цілому. Така система оплати може встановлюватись там, де існує зацікавленість у скороченні строків виконання певного обсягу робіт, наприклад будівництві.

Вибір системи оплати праці – це право роботодавця, яке реалізується за узгодженням з профспілковим органом на підставі детального аналізу конкретних виробничих умов. При цьому враховується можливість прямого нормування й обліку затрат праці, встановлення кількісних показників виробітку, збільшення обсягів виконуваних робіт, забезпечення якості продукції, що випускається, і робіт, які проводяться, наявність реальних можливостей для працівників впливати на збільшення виробітку і тим самим сприяти збільшенню своєї оплати праці.

Як додаткову можна оцінити преміальну оплату, яка застосовується для посилення матеріальної зацікавленості працівника і особливо ефективна при погодинній системі оплати праці. Преміювання – це виплата працівникові грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання його роботи і заохочення до досягнення додаткових позитивних результатів.

Нормативне регулювання преміальної оплати здійснюється на підставі положень, які затверджуються на кожному підприємстві (в установі, організації) роботодавцем або за погодженням з профспілковим органом. Ці положення містять як обов’язкові складові показники преміювання, умови і джерела преміювання, перелік посад і професій працівників, на які воно поширюється, розміри винагороди. Система преміювання передбачає два види винагород: основні результати виробничої діяльності і спеціальні системи преміювання як, наприклад, упровадження нової техніки і т.д.

Невиконання працівником умов преміювання дає підстави для зменшення або й повної невиплати йому сум, передбачених преміальною системою.

До премій, які доповнюють систему оплати праці, належить також виплата винагороди за підсумками роботи підприємства (установи, організації) за рік, встановлена внаслідок переходом підприємств і організацій на нову систему матеріального стимулювання. Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік розробляються на підприємствах. Мета виплати цієї винагороди – у підвищенні матеріальної зацікавленості працівників щодо ефективності виробництва і покращення якості продукції, досягнення планових показників реалізації продукції (чи прибутку) і рентабельності виробництва.

Як одноразова, у колективному договорі може бути передбачена виплата винагороди за вислугу років, мета якої – закріплення професійних кадрів на підприємствах і в організаціях, а розмір винагороди залежить від стажу роботи працівника. Матеріальне заохочення працівників з цією ж самою метою може бути передбачене у вигляді надбавок і доплат до їх посадових окладів. Надбавки за вислугу років встановлені для державних службовців, прокурорських працівників, суддів, працівників органів контрольно-ревізійних служб відповідно до законів, що регулюють їх діяльність (Закони «Про державну службу»[132], «Про прокуратуру»[133], «Про статус суддів»[134] та ін.).

В умовах переходу до ринкової економіки трудове законодавство надає широкі повноваження локальному регулюванню оплати праці працівників. Вид, система оплати праці, розміри тарифних ставок, посадових окладів, премій та інших заохочувальних виплат, співвідношення в їх розмірах між окремими категоріями працюючих визначаються в колективному договорі та інших нормативних актах, що розробляються і затверджуються безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях.

Дата добавления: 2015-05-10