Особливості оплати праці при відхиленні від умов роботи, передбачених тарифами

Застосування тарифної та інших систем оплати праці, розглянутих вище, передбачає дотримання визначених щодо них умов праці. Життєві ситуації нерідко спричиняють відступ від нормальних, передбачених тарифами умов праці. Оплата праці в таких випадках теж передбачена законодавчими актами з трудового права та повинна бути обумовлена в колективному договорі, укладеному на підприємстві.

Так, відповідно до ст. 104 КЗпП виконання робіт різної кваліфікації почасовим працівникам, а також службовцям оплачується як робота за більш високою кваліфікацією. Виконання таких робіт не повинне бути правилом, оскільки така практика суперечить умовам трудового договору, але у виняткових випадках права працівників повинні бути захищені хоча б у такий спосіб.

Праця відрядників в таких випадках оплачується за розцінками тієї роботи, яка виконується. Але якщо працівник-відрядник виконує роботу, що тарифікується нижче від присвоєного йому розряду, то йому повинна виплачуватися міжрозрядна різниця, що має бути передбачене в умовах колективного договору.

Оплата роботи в понаднормовий час працівникам з нормованим робочим днем здійснюється згідно зі ст. 106 КЗпП України у подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою оплати праці. За відрядною системою виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації.

У разі підсумованого обліку робочого часу в такому ж порядку оплачуються як понаднормові всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді. Компенсація понаднормових робіт таким працівникам шляхом надання відгулів не допускається.

Оплата праці у нічний час згідно зі ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі за кожну годину роботи у нічний час.

Тривалість роботи у нічний час (таким вважається час з 22 години вечора до 6 години ранку) регламентується ст. 54 КЗпП України.

Оплата праці у святкові і неробочі дні відповідно до ст. 107 КЗпП проводиться в такому розмірі:

- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

- працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.

Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. За бажанням працівника йому може бути наданий інший день відпочинку за роботу у святковий чи неробочий день.

Доплати за суміщення професій (посад) регулюються ст. 105 КЗпП і встановлюються на визначений термін або без зазначення терміну і оформляються наказом. Конкретний розмір доплати визначається за погодженням сторін і залежить від складності, характеру, обсягу виконуваних робіт.

При цьому слід відрізняти умови оплати в разі роботи за сумісництвом та в порядку суміщення професій (посад):

- оплата праці за додаткову роботу, виконувану на умовах сумісництва, провадиться в розмірі 0,5 ставки (окладу) за посадою, за якою виконується робота за сумісництвом, за фактично виконану роботу. У разі встановлення сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань оплату провалять за кінцевими результатами, за фактично виконаний обсяг робіт;

- при суміщенні професій (посад) провадиться доплата у відсотках до посадового окладу (ставки) за основним місцем роботи пропорційно відпрацьованому часу.

Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника є також суміщенням професій (посад), тому порядок їх оплати передбачений також ст. 105 КЗпП України. При заміщенні тимчасово відсутнього працівника з вищим посадовим окладом працівникові, який замішує відсутнього, виплачується різниця. Це не стосується заміщення вакантної посади.

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком, регламентується ст. 112 КЗпП.

Якщо брак допущений не з вини працівника, оплата праці за виготовлення цієї продукції провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в такому випадку не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому посадового окладу або тарифного розряду.

Якщо брак стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також не з вини працівника і виявлений після приймання виробів органом технічного контролю, оплата провадиться працівникові нарівні з оплатою за якісні вироби.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає.

Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Порядок оплати часу простою регламентується ст. 113 КЗпП.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу), але працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) про початок простою.

За час простою не з вини працівника, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

Дата добавления: 2015-05-10