Поняття буття. Буття – це філософська категорія якою позначають всеохоплюючу реальність, це гранично загальне поняття про існування, про суще взагалі.

Буття – це філософська категорія якою позначають всеохоплюючу реальність, це гранично загальне поняття про існування, про суще взагалі.

Буття постає в різноманітних формах, але водночас воно цілістне, взаємопов’язане, системне.

Антитези буття – небуття, ніщо.

Проблема буття виникає і розкривається перед нами в гамлетівському окресленні: бути чи не бути? Або інакше, як сформулював М.Хайдеггер: „Чому взагалі є буття, а не навпаки – ніщо?”.

Ми можемо виділити буття матеріальне (неорганічні та органічні процеси, матеріальне виробництво людей); буття ідеальне (світ духовності – індивідуальної та суспільної свідомостей).

6. Сутність категорії матерія

Категорія „матерія” має в історії філософії багато визначень. У якості вихідного ми пропонуємо наступне: „Матерія – це об’єктивна реальність, яка існує незалежно від людської свідомості і відображається нею”.

На шляху свого формування поняття „матерія” пройшло декілька етапів; на першому етапі ототожнювалося з певною природною стихією (вогонь у Геракліта, вода – у Фалеса, повітря - у Анаксимандра); на другому етапі ототожнювалася з атомами, речовиною, з комплексом їх властивостей (Демокріт, Гольбах, Гельвецій); на третьому – з об’єктивною реальністю (В.І.Ленін); на четвертому ця категорія постає як сукупність багатьох атрибутів (властивостей) (П.В. Алексєєв і А.В.Панін). Основні властивості (атрибути) матерії – це рух, простір і час.

Рух – це зміна взагалі. Рух абсолютний, спокій відносний. Є такі форми руху: фізичний, хімічний, біологічний і соціальний.

Простір – це всезагальна, об’єктивна форма існування матерії, яка виражає порядок розташування одночасно існуючих об’єктів.

Час – це всезагальна, об’єктивна форма існування матерії, що виражає тривалість буття і послідовність станів об’єктів.

7. Форми руху матерії

Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії (дивись питання № 7) полягає у тому, що він відповідає існуючій класифікації наук. Кожна наука маючи чітко окреслене поле діяльності прив’язана до певної форми руху матерії. Таким чином будь-який матеріальний об’єкт розглядається як частина системи і постає водночас перед нами у розвитку. Але, враховуючи, що можуть бути і інші прояви матеріального світу, ми можемо виділити і нові форми руху матерії.

Так, наприклад, сучасні дослідники називають ще інформаційну форму руху. Отже, існуюча класифікація дозволяє краще пізнавати світ у його розвитку із творчим підходом.

8. Відображення як властивість матерії

Відображення є загальна властивість матерії, яка продукує ознаки, властивості і відношення об’єкту, що відображується. Здатність до відображення, а також характер їх проявів залежать від рівня організації матерії.

[Відображення – це здатність об’єктів, які зустрічаються, передавати інформацію один про одного].

Стосовно еволюції форм відображення слід зазначити, що відображення у всій багатоманітності його форм, починаючи від найпростіших механічних відбитків і до людського розуму, відбувається у процесі взаємодії різних систем.

У самому широкому філософському смислі інформація є буття, відображене в іншому.

І психіка тварин, і свідомість людини є певні форми відображення.

9. Свідомість людини

Свідомість є вища форма відображення, так як властива тільки людям і полягає узагальненому і ціленаправленому відображенню дійсності, у попередній мисленій побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумовому регулюванні і самоконтролі поведінки.

Найпростіші форми відображення – передумова виникнення свідомості на землі. В результаті еволюційного розвитку відображення переходимо на якісно нову стадію, і аж до людської свідомості.

10. Сутність пізнання

Пізнання це процес взаємодії свідомості і дійсності, в результаті якого виникають знання. Таким чином ми маємо справу з нерозривною єдністю знання, свідомості і пізнання.

Свідомість людини і виникає як результат активного цілеспрямованого відображення (тобто пізнання) дійсності.

Є два різновиди, або ступені пізнання: чуттєве і раціонально-логічне.

Чуттєве базується на відчуттях в результаті яких виникають відчуття,сприйняття, уявлення.

Раціонально-логічний рівень пізнання базується на здатності розуму вибудовувати зв’язки, функції відношення речей в результаті чого виникають поняття, судження, умовиводи.

Їх взаємозв’язок породжує синтезу вальний рівень пізнання, який реалізується в практиці.

11. Поняття істини

Традиційним є визначення істини у Аристотеля, який казав, що істина є відображення дійсності такою, якою вона є насправді, сама по собі, об’єктивно, тобто незалежно від суб’єкту, який її сприймає. [ Відповідність знань дійсності ].

Сучасна філософія розпізнає об’єктивну, абсолютну і відносну істини.

Об’єктивна істина - це такий зміст знання, який не залежить від людини.

Абсолютна істина – це вичерпне знання, достовірне знання.

Відносна істина – це неповне, неточне знання, яке відповідає певному етапу розвитку людства або людини.

12. Категорія практики

Практика – це філософська категорія, якою позначають діяльність людини в результаті якої вона змінює і перетворює світ. В результаті практики людина пристосовує світ до своїх потреб. Практика –це свідомі цілеспрямовані дії, адже людина будує образ дій, план дій, модель, передбачає результати, оцінює.

Практика і пізнання нерозривні. У процесі практики людина пізнає світ і навпаки з метою успішної практики людина вивчає властивості речей. Один із фундаментальних принципів наукового мислення проголошує: певні положення є істинними у тому випадку, якщо можна довести, чи застосовуються вони у певній ситуації?. Чи реалізуються вони?

Шляхом реалізації ідеї в практиці знання співставляється зі своїм об’єктом.

Практика це співставлення знання і дійсності.

13 .Закони діалектики

1-й закон:

Закон єдності і взаємодії протилежностей.

Закон стверджує, що будь-який розвиток відбувається в результаті взаємодії, внутрішній єдності і взаємопроникненню протилежних сторін, явищ, процесів.

Наприклад:

Å↔O асиміляція ↔дисиміляція

чол.стать ↔ жін.стать

2-й закон:

Закон переходу кількісних змін у зміни якісні.

Закон стверджує, що у результаті накопичення об’єктом кількісних змін, на певному етапі (при досягненні меті), відбувається якісна зміна об’єкту.

Приклад:

Учень-студент-спеціаліст.

3-й закон.

Закон Заперечення заперечення.

Заперечення у філософському смислі означає перехід від однієї якості до іншої.

Наприклад:

- насінина ®стеблина ® квітка ®плід...

або

зміна культур в історії.

Але заперечення не буває абсолютним. Нове завжди успадковує частку старого.

14. Категорії діалектики

Категорії діалектики – це універсальні поняття, тобто поняття які ми можемо використати для характеристики різноманітних об’єктів і явищ дійсності.

Такими універсальними категоріями є простір, час, рух, матерія. Але багато категорій постають перед нами у парі взаємозалежних понять, як то:

- форма і зміст;

- частина і ціле;

- причина і наслідок;

- кількість і якість;

- необхідність і випадковість.

15. Сутність діалектики як методу

Діалектика, як визначальний метод пізнання впливає на формування загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання. Але при цьому слід зазначити, що вона не підміняє їх, а лише дає їм напрямок, формує системність.

Філософський діалектичний метод є прийомом дослідження певних наукових об’єктів лише з точки зору розкриття в них всезагальних законів розвитку.

16. проблеми соціальної філософії

Соціальна філософія прагне філософського осмислення суспільного життя, зв’язків суспільства і природи, суспільства та людської індивідуальності.

Соціальна філософія осмислює духовні основи суспільства, глибинні причини єднання людей, структуризації суспільства, його ієрархічності.Або інакше кажучи філософськими є питання. Чому суспільство є саме таким? Які глибинні підстави цього? Які це матиме наслідки?

17. Спосіб матеріального виробництва

Матеріальне виробництво є процес трудової діяльності людей, які з допомогою відповідних засобів здійснюють перетворення матеріальних благ, направлених на задоволення людських потреб.

Центральну роль в системі матеріального виробництва відіграють потреби і інтереси людини.

Спосіб матеріального виробництва є діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин.

Спосіб виробництва

Продуктивні сили Виробничі відносини

1.Знаряддя праці 1. Відношення власності.

2. Предмети праці 2. Відносини організації

виробництва

3. Люди з їх 3. Відносини розподілу

професійними продукту

вміннями

Дата добавления: 2015-05-08