Назвіть модуси буття і його основні форми

Інтерпретуючи думку Дж. Бруно, можна сказати, що бут­тя є тим, чим воно може бути, але не все те, чим воно є. Буття у філософії — це система ідей про суще, яке розпадає­ться на модуси:. Можна виді­лити наступні модуси бутя.

Буття в собі — це об'єктивна реальність як така, в її по­тенції — у пасивності і відокремленості від суб'єкта. Даний модус характеризує приховані від суб'єкта стан і дійсне існу­вання матеріального світу, які при відповідних умовах можуть реалізуватись у контекст предметно-практичної і творчо дія­льності.

Буття для себе — це весь універсум, що охоплює все су­ще, яке, підкорюючись природним зв'язкам, розвивається за іманентними законами. Як межова абстракція, категорія сукупного об'єкта виступає загальним поняттям природи, яка визначає принципову канву теоретизаціїреа­льних речей і процесів. Буття, з позицій сущого, освоює те, що спирається на відчуття життя, здоровий глузд.

Разом поняття об'єкта як буття в собі і буття для се­бе вводять образ самодостатньої, універсальної зовніш­ньої предметності, яка виявляється матерією суб'єктив­ної діяльності. Мова йде про віртуальну матерію, чисту он­тологію, яка фактично не є предметом людського інтересу. Це свідчення різноманітності онтологічної реальност Онтологія - це і реальність у собі, яка знаходиться за межами суб'єктив­них можливостей людини і дана в цих межах реальність для нас.

Буття для іншого - це актуальна онтологія_г яка розгля­дається під кутом зору здійснюваних предметних можливос­тей- Вона розцінюється як нетотожня об'єктивній реальності певна її частина, яка виступає компонентом конкретно-істо­ричного досвіду і збігається з об'єктом. Найважливішою озна­кою об'єкта в даному смислі є «взаємодія»: існуюча незалеж­но від суб'єкта річ стає об'єктом, оскільки знаходиться з ним у реальній взаємодії Це буття належного, воно розкривається у змісті, закономірностях, принципах, методах науки і різних вчень

Буття матерії характеризується не тільки системністю, рухом, але й формами її існування - простором і часом. У чому ж суть простору і часу?
Простір - є форма буття матерії, що характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах. Загальне розуміння простору формується у людини в емпіричному досвіді при характеристиці матеріального об'єкту або множини таких об'єктів, що займають різне положення в просторі.
Час - є форма буття матерії, що виражає тривалість ЇЇ існування, послідовність зміни станів у змінюванні і розвитку всіх матеріальних систем. У природно-науковій літературі поняття час нерідко вживається як синонім поняття тривалість.
Соціальний простір - частина біосфери, космосу і характеризується людським сенсом. Соціальний простір структурно неоднорідний і складається з багатьох підпросторів, що функціонально розрізняються.
Уже на ранніх стадіях розвитку суспільства поступово формуються різні просторові сфери перебування людини: помешкання, поселення, території різного господарського призначення, що розташовані поруч. Властивості соціального простору відобразилися і у світогляді людини конкретної епохи.
Отже, час - суттєва характеристика діяльності, його обов'язкова умова і в наслідок час стає соціальним. Носіями соціального часу є особистість, соціальні групи, класи, покоління, культура народів. Соціальний час - це форма реального руху людського суспільства. Ритми руху суспільства різні. Соціальний час можна розглядати мірою мінливості соціальних процесів.

Дата добавления: 2015-05-08