Позитивні ефекти

Негативні ефекти

Прискорення темпів глобалізації призвело до виникнення у світі опозиційного до неї політичного руху антиглобалізму. Антиглобалісти звинувачують глобалізацію в тому, що вона збільшила нерівність і деградацію навколишнього середовища. Невдоволення глобалізацією характерне як у країнах, що розвиваються, так і в країнах із розвинутою економікою. Перенесення виробництва із розвинутих країн у країни з дешевшою робочою силою приводить до ліквідації робочих місць і безробіття в першому світі. Наприклад, на Середньому Заході США глобалізація зруйнувала конкурентноспроможність промисловості та сільского господарства, знижуючи цим якість життя.

Глобалізація, зумовлена доцентровими тенденціями світових інтеграційних процесів, покликана консолідувати планетарне співтовариство на грунті єдиного в глобальному масштабі економічного простору. В геометричній прогресії всеохоплююча економічна інтеграція на даний час формує єдину транснаціональну систему господарства — глобальний економічний моноліт. Процес інтернаціоналізації виробництва настільки втягує народи, країни, регіони у єдиний світовий мегасоціум, що це само собою, треба сподіватись, нівелює в майбутньому суть і обрис національно-державних утворень. Державні структури з часом почнуть розчинятися, їх військово-політичні потенції — сомоанулюватися, міждержавні кордони — руйнуватися. Загальна економічна інтеграція, усуваючи міжнаціональні бар'єри, руйнуючи міждержавні кордони, розчиняючи власне самі національно-державні утворення, об'єктивно покликана трансформувати ці утворення в єдину, цілісну, неподільну міжнаціональну спільність — глобальний соціомоноліт — з єдиним наднаціональним центром координації, управління, контролю…

Перспектива формування цілісного, неподільного світу в процесі глобальної економічної інтеграції — об'єктивна неминучість, зумовлена природною ходою суспільної еволюції. Отже, — вона виправдана. Насамперед тому, що в міру формування соціально-економічного в глобальному вимірі моноліту зникнуть будь-які підстави для міжнаціонального суперництва, ворожнечі і конфліктів. Досить оптимістична перспектива. Цілісний, неподільний світ на грунті єдиного економічного простору тим хороший, що він виключить з життя людського можливість зіткнення у вигляді руйнівних війн. Відтак доцентрова тенденція глобалізаційних процесів об'єктивно покликана забезпечити самовиживання людської цивілізації і її прогрес.

82. Технократизм та гуманізм. Проблеми технологічного прогресу. Ідея гуманізації, "олюднення" всієї системи суспільного життя, всіх сфер діяльності людей лежить в основі тих процесів оновлення, які відбуваються сьогодні в сучасному суспільстві. Гуманізм як прояв вищих моральних цінностей стає і відправною точкою, і мірилом, і цільовою установкою. Основою гуманістичного типу мислення, в якій би сфері воно не проявлялося, в якій би історично конкретній формі не існувало, є визнання людини найвищою цінністю, самоцінність його благо - духовне і фізичне. Гуманним має бути визнано все те, що в діяльності суспільства та особистості "працює" на людину - на його повноцінний розвиток, на його потреби, на його здоров'я. І в той же час навіть сама високоорганізована, технічно досконала діяльність, якщо вона спрямована проти людини (його існування, його щастя, його самореалізації), по суті своїй антигуманна - в якій би формі та в якій би сфері вона не виявлялася - військової, виробничої або дозвільної. А тому зробити людину дійсно "мірою всіх речей" - означає зробити гуманізм соціальною реальністю. На жаль, гуманістично орієнтоване мислення і в масштабах суспільства, і в окремих її областях, у спорті в тому числі, - це поки скоріше мета, ніж дійсність, радше належне, ніж суще. Тривалий період наше соціальний розвиток соизмерялось до стандартів адміністративно-командної системи, які, з одного боку, припускали, а з іншого - постійно відтворювали зовсім інший тип суспільного і індивідуального мислення - технократичний за своїми орієнтаціям. Співвіднесеність (у протиставленні) цих підходів закладена вже в структурі діяльності людини, будь-яка з форм якої може бути розглянута як мінімум, з двох позицій: з одного боку, з точки зору механізму її здійснення, технології досягнення поставленої мети, а з іншого - з точки зору її соціального змісту, власне "людського" змісту і спрямованості. Другий аспект пов'язаний з тим, що будь-яка діяльність відбувається не у вакуумі, а в конкретному соціально-історичному та людському контексті і тому робить як предметне, так і смислове поєднання на безпосередніх учасників діяльності, і на соціум у цілому. Ігнорування саме другого аспекту і гіпертрофована технологічного, операціонального "виміру" діяльності і лежать в основі технократичного світогляду. Головний Питання, яке існує для нього, - ЯК досягти поставленої мети, тобто питання про механізм вчинення дій. Оцінка діяльності на технократичної шкалою оцінок - це оцінка технології досягнення результату: чим краще технологія, тим вище цінується і сама діяльність. А вона на шкоду людині або людству? А якщо наслідки її згубні душевно або фізично? "Це все лірика, - скаже технократ, - головне - результат, який я повинен будь-що-будь одержати". Абстрагування механізму будь-якої діяльності від її соціального змісту, від її актуальних і потенційних наслідків для суспільства і окремої людини - це один з характерних ознак технократичного мислення. Таким чином, технократичне мислення як би виносить за дужки моральні критерії та підстави оцінки тієї чи іншої діяльності, залишаючи в своєму полі зору лише чисто технологічний, вузькопрофесійний підхід. Технократичне мислення - це "голий" розум, нерідко вельми далекий від розуму і мудрості.

Дата добавления: 2015-05-08