Питання для опрацювання. Тема: Предмет, задачі, основні категорії педагогіки і психології вищої школи

Тема: Предмет, задачі, основні категорії педагогіки і психології вищої школи.

Семінарське заняття № 1

Педагогіка і психологія вищої школи

Питання для самоконтролю

2.1. Що передбачає унітарна система вищої освіти? Яким країнам вона притаманна?

2.2. Що передбачає бінарна система вищої освіти? Яким країнам вона притаманна?

2.4. Які завдання щодо організації навчальних закладів вищої освіти однакові у більшості країн?

2.5. Розкрийте питання (щодо системи вищої освіти кожної країни зокрема) за таким планом:

1. Етапи становлення навчальних закладів та формування системи вищої освіти.

2. Організація навчання.

3. Визнання закордонних кваліфікацій.

4. Умови доступу громадян до освіти.

5. Навчання студентів-іноземців.

6. Кваліфікації.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Василюк А. Польща: стратегія і тактика реформи середньої освіти // Проблеми освіти: Наук.-метод, зб./ ТМЦ ВО МОН України. − К., 2005. − Вип. 46: Болонський процес в Україні. − Ч. 2. − С. 3−11.

2. Вища освіта і Болонський процес: Навчальна програма /Уклад. А. Паньков. − Одеса, 2006. − 21с.

3. Беспалько В. Проблеми образовательных стандартов США и России // Педагогика. − 1995. − № 1. − С. 89 − 94.

4. Богомаз К. Болонський процес: міжнародний та вітчизняний досвід // Грані. − 2005. − № 2. − СІ20 − 125.

5. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В. Кременя. − Тернопіль: Навчальна книга − Богдан, 2004. − С. 40−128; 153−185.

6. Журавський В., Згуравський М. Болонський процес: головні принципи входження в європейський простір вищої освіти. − К.: ІВУ "Політехніка", 2003. − 200 с.

7. Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів: Монографія. − К.: МАУП-МКА, 1997. − 208 с.

8. Ляшенко Л. Фінляндія: освіта, наука і "економічне диво" // Проблеми освіти: Наук.-метод, зб./ ТМЦ ВО МОН України. − К., 2005. − Вип. 45: Болонський процес в Україні. − Ч. 1. − С. 17−24.

9. Поберезська Г. Росія: Участь у Болонському процесу і підвищення якості вищої освіти // Проблеми освіти: Наук.-метод, зб./ ТМЦ ВО МОН України. − К., 2005. − Вип. 46: Болонський процес в Україні. − Ч. 2. − С. 18−25.

10. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України /За заг. ред. В. Зубка. − К.: КМА, 1999. − 290 с.

11. Фініков Т. До законодавства про вищу освіту Польщі, Росії, України, Чехії. − К.: Таксон, 2000. − 346 с.

12. Фініков Т. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна. − К.: Таксон, 2002. − 176с.

1. Обгрунтувати значущість курсу „Педагогіка і психологія вищої школи” в системі підготовки науково-педагогічних працівників. (1)

Педагогіка вищої школи розглядає проблеми виховання й вдосконалення навчання молоді у вищих навчальних закладах, розробляє методичні й практичні основи навчально-виховного процесу, вивчає його закономірності, принципи, методи, засоби й форми. До її предмету входять визначення наукових принципів управління та керівництва вищими навчальними закладами та навчальним процесом у них, дослідження, спрямовані на інтенсифікацію останнього, вивчення психолого-педагогічних основ передачі й засвоєння учбової інформації, дослідження проблем активізації пізнавальної діяльності студентів, вдосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів Предметом психології, як відомо, є онтогенетичні закономірності розвитку психіки людини, однією з умов яких є педагогічний процес.

Психологія як наука вивчає сутність, загальні закономірності, механізми й факти виникнення, розвитку й прояву психіки людини.

Психологія вищої школи - галузь психологічної науки, що вивчає індивідуально-особистісні, а також соціально-психологічні явища, які породжені умовами вузу. Вона досліджує закономірності цих явищ, їхнє місце й роль, прояви, розвиток і функціонування в діяльності студентів, викладачів і керівників вузів. Нею вивчаються також шляхи цілеспрямованого управління цими явищами, їх формування й коригування з метою більш ефективного розв'язання завдань підготовки фахівців із вищою освітою.

Психологія вищої школи синтезує здобутки педагогічної, соціальної, вікової психології, психології праці та ін. За своїм основним змістом вона є педагогічною дсихологією щодо умов вищого навчального закладу Педагогічна психологія вищої школи розглядає вузівський педагогічний процес у комплексі інформаційно-навчальної, розвивальної й виховної його функцій. Це сприяє пошуку ефективних шляхів (форм організації, методів і засобів) професійної підготовки студентів за певною освітньо-кваліфікаційною програмою (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра).

Психологія вищої школи досліджує як роль «особистісного чинника» в створенні досконалішої технології навчання й виховання у вузі та управлінні системою підготовки фахівців із вищою освітою, так і розробляє конкретні форми й засоби впровадження результатів психологічних досліджень у діяльність вищого навчального закладу. Педагогіка й психологія вищої школи реально виступають як комплексна наукова дисципліна. Так, наприклад, розв'язуючи власне педагогічну (дидактичну) проблему методів навчання у вищому навчальному закладі, дослідник за допомогою психологічних методів вивчає пізнавальну діяльність студентів, ефективність якої в свою чергу залежить від психолого-педагогічного обґрунтування методів, які застосовуються у викладанні. К.Д.Ушинський зазначав, що психологія для педагога є однією з найнеобхідніших дисциплін, бо він у процесі виховання1 постійно перебуває в колі психологічних явищ, які притаманні вихованцю..

Разом з тим, Л.С.Виготський підкреслював, що педагогічна психологія повинна виступати не лише в ролі консультанта й порадника для педагогіки. її завдання полягають у психологічному обгрунтуванні навчання й виховання людей на основі спеціальних психологічних досліджень, проведених у процесі навчально-виховної діяльності особистості та спрямованих на розв'язання педагогічних проблем.

В основі педагогіки взагалі й педагогіки вищої школи зокрема, як відомо, лежать такі наукові галузі як психологія й фізіологія. Однак, чи вичерпуються психологією й фізіологією теоретичні передумови педагогіки?

С.І.Гессен обґрунтовував ідею про тісний зв'язок, який існує між філософією й педагогікою, проблемою культури та проблемою освіти. Педагогіка, в цьому розумінні, може навіть бути названа прикладною філософією. «Кожній філософській дисципліні відповідає особливий відділ педагогіки у вигляді ніби-то її прикладної частини: логіці - теорія наукової освіти, те, що...називається дидактикою; етиці - теорія моральної освіти; естетиці - теорія художньої освіти і т.д. Норми, які встановлюються педагогікою, звичайно не можуть грунтуватися на одних цих філософських дисциплінах, але передбачають також залучення психологічного та фізіологічного матеріалу» [33].

Історія педагогіки, в свою чергу, є частина, або, якщо краще. відображення історії філософії. Так воно і є насправді. Платон, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Г. Спенсер - все це імена не лише реформаторів у педагогіці, але й представників філософської думки. І.Г. Песталоцці був лише самобутнім відображенням у педагогіці того перевороту, який у сучасній йому філософії був здійснений критицизмом І. Канта [33].

У сучасній педагогіці, наприклад, популярними є ідеї соціал-конструктивізму (закладені філософськими ідеями Л.С.Виготського, розроблені Швабом, Шулманом, Кларком): студент приходить до нової навчальної ситуації в педагогічний навчальний заклад вже з могутнім потенціалом знань, умінь, очікувань, «міско-концепціями» (уявленнями про педагогічну діяльність, сформованими на власному досвіді); навчання веде до осмислення їхнього різного досвіду й пристосування його до когнітивної моделі світу (моделі науки); учбова діяльність подекуди має передбачати й ситуацію ризику та дискомфорту (незрозуміло, заплутано, ускладнена термінологія тощо); учіння стає дійсно захоплюючим, якщо ідеї та знайомі питання перевіряються, уточнюються в новому аспекті Педагогіка вищої школи розглядає специфічні особливості навчання й виховання дорослої людини та тісно пов'язана з такими науками загальнопедагогічного циклу, як загальна дидактика й теорія виховання, історія педагогіки та вищої освіти, наукової організації навчальної v викладацької праці, психофізіології, кібернетичної педагогіки та менеджменту освіти.

/Проблема міжособистісних взаємин є центральною для педагогічної психології. Звідси зв'язок психології вищої школи із соціальною психологією і та соціологією вищої школи.

Педагогіка й психологія вищої школи, вдосконалюючи та уточнюючи свої методи дослідження, встановлюють зв'язки з низкою математичних наук (математична статистика, теорія ймовірності, математична логіка), кібернетикою, теорією інформації та інформатикою, з нейропсихологією та нейрокібернетикою, теорією моделювання, з соціальними науками (насамперед, із соціальною психологією та соціологією).

Ще одна галузь педагогічних знань, яка інтенсивно розвивається, - це дидактика вищої школи - наука про вищу освіту й навчання у вищій школі. Необхідність дидактичних досліджень у галузі вищої освіти зумовлена тими проблеми, які накопичила сучасна вища школа, а саме: дидактичне дослідження явищ вищої школи; виявлення закономірностей процесу навчання у вищій школі; подальша розробка теорії вищої освіти; конструювання (модернізація) освітніх технологій; вдосконалення педагогічного інструментарію та ін.

2. Предмет педагогіки і психології вищої школи.(1)

Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти, є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження науковоємких та інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці. Серед науково-навчальних дисциплін і всієї сучасної, системи підготовки фахівця з вищою освітою важливе місце належить педагогіці й психології вищої школи, науковий зміст яких становить необхідну частину теоретичного та практичного арсеналу сучасного викладача й керівника вузу. Високий рівень педагогічно-психологічної культури педагогів, впровадження здобутків педагогічної й психологічної науки в педагогічну практику -реальна передумова підвищення ефективності педагогічного процесу у вищому закладі освіти, гуманізації й гуманітаризації всього освітнього простору. Цим визначається важливість педагогічно-психологічної підготовки науково-педагогічних працівників - викладачів вищих навчальних закладів. Вагомі наукові здобутки й українських учених у розробці актуальних проблем педагогіки та психології вищої школи: психологічні засади формування особистості майбутнього вчителя (Д.Ф.Ніколенко), методи та прийоми навчання у вищій школі (А.М.Алексюк), підготовка вчителя та процес його професійної адаптації (О.Г.Мороз), філософські засади підготовки викладача вищої школи (В.П.Андрущенко), теоретична розробка й практична реалізація педагогічних ідей реформування вищої освіти (Б.С.Кобзар), загальні питання психології й педагогіки вищої школи (В.М.Галузинський, М.Б.Євтух), критерії підготовки викладача вищої школи (М.М.Грищенко), розробка дидактичних аспектів навчання студентів вищого закладу освіти (Г.П.Грищенко), організація й практичне втілення педагогічних ідей вищої освіти в Україні (І.А.Зязюн), розробка проблеми готовності студентів до професійної діяльності (М.В. Левченко), професійна підготовка спеціаліста вищої кваліфікації (Н.Г.Ничкало), наукові засади педагогічного процесу у вищій школі та підготовки спеціалістів вищої математичної освіти (З.І.Слєпкань), теоретичні основи й практика реалізації підготовки майбутнього вчителя (М.І.Шкіль) та ін. Широкомасштабні дослідження, проведені в 70-90-х pp. минулого століття українськими й зарубіжними вченими в галузі педагогіки й психології вищої школи, допомогли розкрити багато загальних і часткових закономірностей навчання студентів, їх професійного становлення та особистісного зростання. Поряд із цим, показано великі можливості навчання дорослих завдяки впровадженню сучасних педагогічних технологій за умови поєднання різноманітних їх форм. Було також детально вивчено загальнопедагогічні, дидактичні й психологічні передумови формування професіоналізму та педагогічної майстерності викладачів вищої школи. Метою запровадження у вузівський навчальний процес вивчення дисциплін «Педагогіка вищої школи» і «Психологія вищої школи» є подолання прогалин у педагогічно-психологічній підготовці магістрантів і аспірантів, підвищення рівня педагогічної й психологічної культури майбутніх викладачів вищої школи. Хоча педагогіка й психологія вищої школи реально виступають як комплексна наукова дисципліна, однак кожна з них має свій- предмет дослідження й розв'язує специфічні завдання.

Предмет педагогіки - природні закономірності управління процесом виховання, навчання та розвитку особистості з врахуванням психологічних особливостей людини на різних сходинках її розвитку.

Дата добавления: 2015-05-08