Визначити фактори, що впливають на вибір професії

Питання для опрацювання

Тема: Психологія особистості та діяльності викладача ВНЗ

Семінарське заняття № 3

На вибір професії, звичайно ж, впливає не лише низька або висока мотивація досягнень, але й інші фактори. Серед цих факторів, як правило, найсильніші - думка батьків, уявлення про себе, наявність здібностей і особливих особистісних рис, а також практичні міркування, продиктовані обставинами, що так або інакше склалися.

Батьки можуть впливати на професійний вибір дітей різними способами:

формуючи певні життєві установки і цінності (наприклад, «Ти повинен завжди бути лідером!» або «Головне - це добре заробляти!»);

виступаючи моделлю певного способу життя (якщо і тато, і мама буквально горять на роботі, то у дитини складається переконання, що така поведінка є самою правильною);

нав'язуючи власну думку («У нашій родині всі були лікарями, і ти теж повинен вступати до медичного інституту!»).

Іншим дуже важливим чинником є уявлення молодої людини про саму себе. Багато психологів вважають, що саме прагнення до самоактуалізації, тобто до найбільшого прояву всіх своїх ресурсів і потенціалів, визначає вибір професії. Так, наприклад, юнак, який вважає, що він відрізняється любов'ю до ризику і пригод, може захотіти стати геологом, моряком або льотчиком-випробувачем. А дівчина, яка вважає, що вона володіє енергійністю, чарівністю, умінням спілкуватися та іншими привабливими в очах оточуючих якостями, може спробувати знайти себе в туристичному бізнесі. Можливо, саме самоактуалізація є найважливішою і найвищою потребою людини, що визначає її життя і професійний шлях. У всякому разі, творець теорії самоактуалізації Абрахам Маслоу вважав саме так. Він розглядав самоактуалізацію як бажання людини досягти досконалості, розкритися в повній мірі. Маслоу вивчав біографії видатних людей, деяких особисто інтерв'ював. Серед них були Альберт Ейнштейн, Авраам Лінкольн, Томас Джефферсон, Вільям Джеймс, Людвіг ван Бетховен і ін.

Його цікавили насамперед ті загальні риси, які об'єднували б цих людей. Такими якостями, на думку Маслоу, є наступні:

Креативність. Це всі люди творчі, які приймають нестандартні рішення.

Чесність і безкорисливість.

Реалістичний погляд на світ. Вони здатні до об'єктивної незалежної оцінки ситуації.

Прийняття себе та інших. Вони позитивно ставляться і до себе, і до інших людей.

Почуття гумору. Вони вміють цінувати дотепність, із задоволенням приймають гумор.

Невимушеність у поведінці. Вони орієнтуються на власні норми поведінки і відчувають себе в будь-якій ситуації розкуто і природно.

Геній і слухняність - речі несумісні.

Зигмунд Фрейд

Самоактуалізовані особистості не тільки досягають приголомшливих успіхів у тій професійній діяльності, якою займаються, але і значно частіше за інших відчувають так звані вершинні переживання. Як пише Маслоу, вершинні переживання - це глибоке і сильне відчуття щасливої повноти життя, коли людина переживає «всепоглинаючий і побожний екстаз... будучи певною, що сталося щось винятково важливе і нескінченно цінне".

Звичайно, добре б стати подібною самоактуалізованою особистістю і по-справжньому повно реалізувати себе в житті та професії. Але, на жаль, як вважав сам Абрахам Маслоу, у світі надзвичайно мало людей, які змогли повністю розкрити свої потенціали. Йому вдалося обстежити близько трьох тисяч студентів. Але тільки про одного з них він зміг сказати, що це - самоактуалізована особистість.

Ряд фахівців вважають, що підбирати професію людині слід, виходячи з реально існуючого в неї набору особистісних рис. Дж. Холланд розробив систему підбору підходящої професії на основі ступеня вираженості у людини шести найважливіших рис особистості. Ці риси такі:

Реалістичність;

Соціальна cпрямованість;

Артистичність;

Конвенціональність;

Підприємливість;

Інтелектуальність.

Так, наприклад, людина, що володіє яскраво вираженими якостями 1 і 6, може стати фізиком, а людина з домінуванням рис 2 і 5 - успішним управлінцем.

Раннє самовизначення, звичайно, дає виграш у часі, але не треба побоюватися втратити час на пошуки того, в чому ти по-справжньому обдарований. Спеціальні дослідження в США показали, що з 1000 американців, яких співвітчизники вважають видатними людьми, змінювали свою професію 160 чоловік, у тому числі 37% - двічі, а 20% - понад два рази.

Звичайно ж, це не означає, що до вибору професії можна ставитися легковажно. Навпаки, свідомому пошуку найбільш придатної для тебе професії слід приділяти пильну увагу. Разом з тим часом обставини складаються таким чином, що людині доводиться вибирати професію, яка дозволить знайти робоче місце і дасть кошти для існування. У періоди економічних криз нерідко хтось, хто мріяв стати музикантом, змушений займатися комерцією. У випадку серйозної хвороби родичів деколи теж доводиться жертвувати своїми професійними схильностями і йти працювати не туди, куди хочеться, а туди, де вища заробітна плата.

Чим вибір професії принципово відрізняється від багатьох інших життєвих виборів? При відповіді слід виходити з того, що трудова діяльність (і, зокрема, діяльність професійна) - це перш за все продуктивна діяльність, коли людина не просто щось споживає, спостерігає, дозволяє себе звабити або зачарувати (як у багатьох інших виборах), а сама робить щось корисне для оточуючих. Але в професії людина прагне також реалізувати все краще, що у неї є, і саме в ній вона створює і для самої себе повноцінне щастя, тобто, орієнтуючись на інших людей (на суспільство), справжній професіонал у підсумку стверджує самого себе як особистість, що відбулася. Вибір професії - один із найсерйозніших життєвих виборів; його випадковість і недостатня осмисленість потенційно трагічні. Невміння правильно оцінити себе і свої можливості може дорого коштувати. Дослідження свідчать, що люди, незадоволені своєю професією, не тільки не досягають високих результатів, але і частіше хворіють і мають знижений фон настрою.

Як би там не було, кожному з нас слід пам'ятати, що, роблячи свій вибір і в житті, і в професії, ми повинні хоча б самим собі відповісти, з яких причин цей вибір зроблений. І краще, якщо це буде серйозне, зважене рішення, а не розпливчасто-легковажне: «захотілося», «всі пішли, і я пішов» або «так склалося...». Якщо ми усвідомили свої мотиви, нам легше буде і визнати свою помилку. А значить - і виправити її. Все-таки змінити своє рішення, відмовитися від нього і зробити новий вибір - краще, ніж тягнути професійну лямку з відчуттям неправильного вибору.

А для того, щоб помилки при виборі професії не сталося, щоб навіть ймовірність такої помилки була мінімальною, потрібно постаратися усвідомити свої мотиви. Чим же все-таки ви більше керуєтеся: інтересом саме до цієї професії або її престижем в очах людей? А можливо, прагненням заробити побільше грошей або добитися слави і популярності? Чи не є для вас головним мотивом прагнення керувати іншими людьми? Або справа тут у тому, що вас приваблює ореол романтики, якою оповита обрана професія? Але є ймовірність ще й мотиву наслідування старшим друзям, і мрії про творче втілення себе, і бажання просто довести свою незалежність батькам.

2. Які психологічні особливості структури й змісту діяльності викладача вищої школи?

Педагог – це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах. Педагогічна діяльність – це діяльність викладача вищої школи в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців. Які властивості повинен мати викладач вищої школи, щоб його можна було назвати вихователем? Що стоїть за словами «педагогічна майстерність викладача вищої школи»?Безперечно, будь-яка майстерність, у тому числі й педагогічна, розкривається в діяльності, причому в діяльності ефективній. Саме таке розуміння майстерності прийняте в педагогіці.Ефективність процесу виховання багато в чому залежить від дій викладача вищої школи – суб'єкта педагогічного процесу, тобто вихователя, який безпосередньо й багатогранно впливає на кожний його компонент. Головне – викладач вищої школи повинен зробити вихованця центральною постаттю цього процесу, його активним, свідомим, повноправним та самостійним учасником. Завдання вихователя полягає в тому, щоб формувати у вихованця мотивацію, навички та вміння самовдосконалення, озброїти його ефективною методикою, прищепити почуття суб'єктності в педагогічному процесі. Впоратися з цим дуже складним завданням може тільки справжній майстер своєї справи.Щоб проаналізувати складові педагогічної майстерності, слід чітко визначити структуру діяльності викладача вищої школи, яка включає низку взаємозумовлених компонентів.– Діагностична діяльність пов'язана з вивченням індивідуально-психічних особливостей і вихованості студентів, виявленням і визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і вмінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності. У зв'язку з цим діагностика індивідуально-психічних особливостей набуває важливого значення. Ще К.Д. Ушинський наголосив: щоб виховувати людину всебічно, насамперед слід знати її всебічно. Безперечно, для цього викладач вищої школи повинен досконало володіти технологією і процедурою вивчення індивідуально-психічних особливостей студентів, вмінням ставити обґрунтований діагноз на основі цих досліджень. Отже, він водночас повинен бути психологом-дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім цього, така робота потребує від нього високих духовних якостей.– Орієнтовно-прогностична діяльність полягає в умінні викладача вищої школи визначати конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих студентів, злагодженості та згуртованості колективу. Він спочатку ставить діагноз, а потім визначає конкретні орієнтири для формування і розвитку особистості кожного студента і всього колективу.– Наслідком цієї діяльності є конструктивно-проектувальна, яка передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних навчально-виховних заходів. Характер використаних методів і конкретна методика насамперед залежать від результатів попередніх дій. Але в будь-якому разі ця діяльність потребує від нього психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, володіння багатим арсеналом організації виховних заходів і глибоких психологічних та педагогічних знань.– Після цього обов'язкова організаційна діяльність. Від умілого планування навчально-виховної роботи і визначення оптимальних шляхів її реалізації, обґрунтованості конкретних заходів залежать перебіг педагогічного процесу та його конкретні результати.– Практичне здійснення конкретних педагогічних заходів передбачає наявність у вихователя навичок і вмінь їх проведення, ефективних педагогічних методик. Ця діяльність потребує досконалої педагогічної техніки.– Діяльність вихователя, першою чергою, пов'язана з людським чинником і передбачає наявність комунікативно-стимулювального компонента. Для його ефективної реалізації викладач вищої школи повинен мати такі особистісні якості:– бути людиною доброю, любити студентів такими, якими вони є; це – головний мотив педагогічної діяльності;– вміти емпатувати вихованцям;– бути оптимістом;– персоніфікувати людину майбутнього;– бути творчою людиною тощо.Безумовно, ці якості викладача вищої школи виявляються під час спілкування, і це передбачає його високогуманність. Характер цього спілкування має велике виховне значення. Адже, першою чергою, виховують не самі слова, а ступінь прояву в них індивідуальності вихователя і його особистісних якостей, тобто в процесі спілкування він реалізує свою людяність і неповторність. Ш.О.Амонашвілі визначає це так: «Яке спілкування у вихованні, таким і є саме виховання»[1]. Узагальнено це визначається як педагогічний такт. Доречна думка К.Д. Ушинського: викладач вищої школи лише тією мірою виховує і навчає, якою він сам працює над власним вихованням і освітою.В.О. Сухомлинський основним предметом у школі вважав людинознавство. Він намагався наповнити весь навчальний процес любов'ю до дитини.– Наступний напрям діяльності викладача вищої школи – аналітично-оцінковий, зміст якого полягає в аналізі як власних дій, так і дій студентів, виявленні їхніх позитивних сторін і недоліків, порівнянні отриманих результатів із запланованими тощо. За допомогою аналітично-оцінкової діяльності відбувається зворотний зв'язок, тобто своєчасно визначаються конкретні результати навчально-виховної роботи й вносяться необхідні корективи. Цей вид діяльності дуже відповідальний; її об'єктивність свідчить про зрілість викладача вищої школи.– Іще один вид діяльності – дослідницько-творчий, що має пронизувати всі попередні види діяльності та своєчасно наповнювати їх новим змістом. Діяльність викладача вищої школи базується на дослідницьких даних, які, з одного боку, стосуються визначення індивідуально-психічних особливостей студентів, їхніх нахилів, життєвих настанов, а з іншого – з'ясування рівня опанування ними знань, навичок і вмінь, духовного, інтелектуального і фізичного розвитку. Все це потребує від викладача вищої школи творчого ставлення до всього педагогічного процесу.Творчість викладача вищої школи – це джерело його оптимізму, всебічного розвитку, гуманного мислення, оригінального проведення педагогічних заходів, їх постійного вдосконалення тощо. З творчих вихователів виростають дійсно великі постаті – справжні майстри своєї справи. Можна сказати й так: там, де немає творчості, там немає викладача вищої школи.Із структури діяльності викладача вищої школи випливають основні його педагогічні функції. Педагогічні функції – це приписання педагогові напрямів застосування професійних знань і вмінь. Звичайно, головним напрямом застосування педагогічних зусиль є навчання, освіта, виховання, розвиток і формування студентів. Відповідно, основною функцією викладача вищої школи, на думку І. П. Підласого, є управління процесами навчання, виховання, розвитку і формування особистості студента. «Не вчити, а направляти учення, не виховувати, а керувати процесами виховання покликаний учитель. І чим ясніше розуміє він цю свою головну функцію, тим більше самостійності, ініціативи, свободи надає своїм учням. Справжній майстер своєї справи зостається в навчально-виховному процесі ніби «за кадром», за межами вільних дій студентів, а насправді – керованого педагогом вибору»[2].Основні функції викладача вищої школи – цілепокладання, діагностування, прогнозування, проектування, планування, інформування, організація, оцінка і контроль, коригування, аналіз і дослідження.Отже діяльність викладача вищої школи різнобічна, гуманна і змістовна, вона потребує ґрунтовної підготовленості і має багато вимірів.

Дата добавления: 2015-05-08