Розкрийте погляди А. С. Макаренка на використання виховного потенціалу дитячого колективу

А. С. Макаренко залишив нам гарну наукову спадщину, в якій представив теорію дитячого колективу, розкрив основні його ознаки, визначив стадії його розвитку, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу, розробив питання сімейного виховання. Серед художньо - педагогічних праць, в яких А.С.Макаренко хотів узагальнити деякі спостереження свого багаторічного досвіду, всім відомі: «Марш 30 року», «Педагогічна поема», «Прапори на баштах», «Методика організації виховного процесу», «Книга для батьків», «Лекції про виховання дітей». Згідно з вченням Макаренка, характерними ознаками стилю життя і діяльності дитячого колективу є: почуття власної гідності, здатність до орієнтування, почуття захищеності, здатність до гальмування, звичка поступатися товаришеві, єдність колективу. Працюючи зі специфічним контингентом, видатний педагог приділяв велику увагу розумовому вихованню дітей і підлітків, а також удосконаленню педагогічного процесу, поліпшенню навчально-виховної роботи, сам проводив зразкові уроки, часто відвідував уроки інших колег, вивчав передовий педагогічний досвід. А.С.Макаренко був неперевершеним майстром індивідуального впливу і розвиток індивідуальності пов'язував не тільки зі здібностями людини, але і з темпераментом, і з рисами характеру. У вихованні взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення має правильний тон і стиль діяльності учнівського колективу. Якщо панує життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба, почуття власної гідності кожного члена колективу, виховання учнів дається легше. Доволі цікавим є принцип паралельної дії, використовуваний

А.Макаренком, згідно з яким вихованцеві пред'являють вимогу не прямо, а через колектив, коли відповідальність за кожного покладається на колектив і його самоврядування. А також цей принцип дуже впливає на згуртованість колективу. Виховний досвід Антона Семеновича Макаренка від самого початку його оприлюднення ще в середині 20-х років минулого століття викликав значний інтерес і багато дискусій серед науковців і практиків, дискусій, які не вщухають впродовж майже віку. Надбання українського педагога склали не лише яскраву сторінку вітчизняної педагогіки та її історії, а й стали феноменом світового освітньо-виховного процесу. В цілому досвід Антона Макаренка на сьогоднішню освітньо-виховну практику переносити, безумовно, не можна. Інші часи. Інші цінності. Але його глибинні ідеї мають вагу і сьогодні. І у тому наскільки важлива для нас, сьогоднішніх, його науково-педагогічна спадщина. Це, скажімо, роль спілкування людини з людьми в колективі для власного саморозвитку, самопізнання і для соціалізації. Макаренко сповідував не авторитарну, тоталітаристську колективність, яка була властива для радянського минулого, де людина була підпорядкована колективу. Макаренко сповідував демократичну колективність. Він говорив, що колектив потрібен для захисту людини, для захисту особистості. І саме таку колективність ми повинні сповідувати нині, колективність, яка б сприяла, дозволяла формувати самодостатню, розвинуту особистість. Або, скажімо, дискусійне для багатьох співставлення педагогіки навчання і педагогіки виховання. Антон Макаренко був правий, коли свідчив, що кожна освітня, навчальна дія має виховний характер, що не можна обмежити процес виховання лише освітньою дією, що виховний процес має право на існування як самодостатній це стосується не тільки школи, не тільки позашкільної роботи, це, в першу чергу, стосується суспільства в цілому. Багато й інших ідей Антона Семеновича і сьогодні є актуальними. Не тільки для педагогіки, виховання, а й для суспільства в цілому.

Дата добавления: 2015-05-08