Та індивідуально-дослідницькі завдання

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»

Виконання індивідуальних завдань навчально-дослідно­го характеру з дисципліни "Кримінальне право" є невід’ємною складовою самостійної роботи кур­сантів (студентів). Вони сприяють поглибленому вивченню теоретичного матеріалу, закріпленню й узагальненню отриманих знань, формуванню вміння використовувати ці знання при вирішенні питань, що виникають у професійній діяльності. Індивідуальні завдання курсанти (студенти) виконують самостійно, звертаючись до викладача за консультаціями. Пропонуються такі види індивідуальних завдань.

1. Участь у роботі наукового гуртка кафедри кримінального права з підготовкою доповіді. З окремих теоретичних питань за матеріалами судової практики рекомендується написання наукових доповідей, які мають заслуховуватися на засіданнях наукового гуртка або направлятися для участі у науково-практичних конференціях, семінарах, „круглих столах”, інших наукових заходах.

Наукова доповідь – це короткий письмовий виклад змісту фахових науових робіт (огляд літератури) за тією чи іншою темою з визначенням авторської позиції щодо розв’язання певних проблем у Загальній частині кримінального права, а також висуненням пропозицій із вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.

Написання наукової доповіді є видом самостійної роботи студентів (курсантів), що має виявити їх здатність до розуміння правових питань, уміння творчо аналізувати наукову проблематику, систематизувати теоретичний матеріал.

У таких роботах аналізуються положення тих чи інших нормативних актів, висвітлюються окремі питання теорії кримінального права або судова практика з окремих категорій кримінальних справ, приділяється увага спірним у теорії та судовій практиці проблемам Загальної частини кримінального права, виробляється авторське ставлення до них, вносяться пропозиції щодо усунення законодавчих недоліків. Думки інших авторів і цитати обов’язково мають посилання на джерела в установленому порядку.

Правила написання доповіді:

1. Необхідно обрати тему, підібрати літературу за нею.

2. Після роботи з літературою треба скласти план роботи, який повинен містити:

а) вступ (актуальність обраної теми, мета написання роботи, стислий огляд літератури);

б) основну частину з декількох підрозділів (розкривається зміст теми);

в) висновки;

г) список використаних джерел.

3. У тексті доповіді слід робити посилання на використані джерела.

Текст роботи має бути виконаний у друкованому вигляді. Усі аркуші підшиваються та нумеруються. На першому (титульному) аркуші зазначається найменування навчального закладу, назва роботи, прізвище й ініціали виконавця, факультет, номер навчального групи (взводу). Використану літературу наводять у підрядкових посиланнях, указуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництво, рік видання, сторінки, з яких наводяться цитати чи інший матеріал. Оптимальним обсягом роботи є 10 – 15 сторінок тексту, набраного на комп’ютері, формату А4. Поля: верхнє, нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 15 мм. Рекомендований шрифт – Times New Roman, кегль – 14 пт, інтервал між рядками – 1,5.

Наприкінці роботи подається список використаної літератури. При цьому джерела наводяться або загальним списком у алфавітному порядку, або в такій послідовності:

- нормативно-правові акти за їх юридичною силою;

- навчально-методична, наукова, спеціальна література в алфавітному порядку.

Курсанти повинні виявляти самостійність і творче ставлення до виконання цього виду роботи. Не допускається дослівне переписування тексту з джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому вивченню та засвоєнню програмного матеріалу.

Кожний доповідач має бути готовим викласти зміст своєї роботи усно за 7 хвилин. При обговоренні доповіді в ній беруть участь усі студенти або курсанти, присутні на засіданні гуртка. Студенти (курсанти) та викладач ставлять запитання, а доповідач на них відповідає. Викладач може призначити одного чи двох опонентів, які виступатимуть по суті повідомлення, що заслуховується й аналізується на занятті як викладачем, так і однокурсниками. Попередньо опоненти повинні ознайомитися з текс­том роботи.

Курсанти, котрі підготували найбільш глибокі та змістовні індивідуальні дослідження, мають змогу згодом доробити їх до рівня курсової роботи, а в перспективі і дипломної роботи.

Орієнтовний перелік тем для підготовки наукової доповіді:

- Кримінальне право в системі права України;

- Основні тенденції розвитку кримінального права України на сучасному етапі;

- Роль принципів у реалізації завдань кримінального законодавства;

- Значення принципів кримінального права при здійсненні органами внутрішніх справ своєї діяльності;

- Джерела кримінального права;

- Щодо питання про визнання судового прецеденту джерелом кримінального права;

- Поняття злочину в історії кримінального права;

- Малозначне діяння та його значення;

- Зміст форм реалізації кримінальної відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ;

- Особливості кримінальної відповідальності зі звільненням від покарання;

- Склад злочину – наукова основа кваліфікації злочину;

- Значення вчення про склад злочину в теорії кримінального права;

- Об’єкт злочину – цінності;

- Поняття об’єкта злочину в теорії кримінального права;

- Види причинного зв’язку у кримінальному праві;

- Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину;

- Класифікація злочинних наслідків;

- Кримінальна відповідальність осіб, які скоїли злочин у стані сп'яніння;

- Необережне співпричинення;

- Змішана форма вини та її значення для кваліфікації злочину;

- Соціальна суть вини;

- Поняття та види помилок у кримінальному праві;

- Емоційний стан особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України;

- Поняття й ознаки готування до злочину;

- Форми співучасті у злочині.

- Види рецидиву злочинів;

- Множинність злочинів як інститут кримінального права;

- Соціальна сутність обставин, що виключають злочинність діяння;

- Співвідношення обставин, що виключають злочинність діяння, з іншими інститутами кримінального права;

- Звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачене нормами Особливої частини КК України;

- Особливості звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію;

- Співвідношення покарання та кримінальної відповідальності;

- Абсолютна та відносна теорії покарання;

- Види покарань, не передбачені кримінальним законодавством України;

- Вдосконалення системи покарань.

- Особливості інституту призначення покарань за сукупності злочинів і за сукупності вироків;

- Призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом;

- Ефективність умовно-дострокового звільнення від покарання;

- Особливості звільнення від відбування покарання з випробуванням;

- Історія виникнення, становлення і розвитку інституту судимості;

- Правові наслідки судимості та їх види;

- Класифікація примусових заходів медичного характеру;

- Примусове лікування осіб, які страждають алкоголізмом, наркоманією та токсикоманією;

- Особливості призначення покарання неповнолітнім;

- Припинення судимості в осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

2. Складання аналітичних довідок. Аналітична довідка складається за темами дисципліни, які мають безпосередню практичну спрямованість. Зміст таких довідок передбачає аналіз певних даних судово-слідчої практики кримінальних справ і виклад фактичного матеріалу таких справ. Довідка повинна відображати сучасний стан практики застосування кримінального законодавства. Підготовка до складання аналітичної довідки здійснюється на основі вивчення й аналізу різного роду публікацій про практику правозастосовної діяльності (навчальних посібників, монографій, наукових статей, відомчих інформаційно-аналі­тичних збірників тощо), аналітичних звітів міжнародних і національних науково-дослідних організацій, даних правової статистики, звітної документації слідчих і судових органів, результатів соціологічних і кримінологічних досліджень, матеріалів кримінальних справ. Ана­літична довідка може мати додатки, до яких рекомендується включити копії найважливіших джерел інформації (наприклад таблиці зі статистичними даними). Особливого значення набуває прагнення студентів і курсантів, складаючи довідку, формулювати свої думки, робити певні висновки з питань, які досліджуються.

Довідки складаються виключно за такими напрямами:

- з узагальненням судової практики за справами, у яких винну особу визнано неосудною та викладенням фактичного матеріалу таких справ;

- з узагальненням судової практики за справами про незакінчені злочини та викладенням фактичного матеріалу таких справ;

- з узагальненням судової практики за справами про злочини, що вчинені в співучасті, та викладенням фактичного матеріалу таких справ;

- з узагальненням судової практики за справами про продовжувані злочини та викладенням фактичного матеріалу таких справ;

- з узагальненням судової практики за фактами обставин, що виключають злочинність діяння, та викладенням відповідного фактичного матеріалу;

- з узагальненням судової практики за справами, у яких прийнято рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, та викладенням фактичного матеріалу таких справ;

- з узагальненням судової практики за справами, у яких прийнято рішення про призначення особі покарання у вигляді позбавлення волі та довічного позбавлення волі;

- з узагальненням судової практики за справами, у яких із засудженої особи знято судимість.

3. Складання відеозадачі. Складання відеозадачі – це індивідуальна творча робота, при виконанні якої курсанти та студенти навчаються давати кримінально-правову оцінку подіям, які вони безпосередньо сприймають. Вона здійснюється за допомогою комп’ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення (наприклад програми „Nero”). Для створення відеозадачі необхідно вибрати фраґмент художнього, документального фільму або телепередачі, де йдеться про суспільно небезпечні діяння, які потребують кримінально-правової кваліфікації. Потім вирізати цей фраґмент за допомогою відповідної комп’ютерної програми. Виходячи зі змісту фраґменту слід поставити питання про кримінально-правову оцінку дій осіб, про яких у ньому йдеться, після чого інформацію записати на лазерний диск або інший носій комп’ютерної інформації та здати на перевірку. Також допускається самостійне написання сценарію задачі та його зйомка з попереднім погодженням із викладачем.

4. Аналіз вироку суду. Аналіз вироку суду– цеіндивідуальна робота з основним документом кримінальної справи, яка здатна розвити в осіб, які навчаються, жвавий інтерес до вивчення теорії, переконати їх у тім, як важко без міцних теоретичних знань вирішувати конкретні правові питання, орієнтуватися в різноманітних ситуаціях кваліфікації злочинів та розв’язанні інших питань кримінально-правового характеру.

Для виконання цього завдання курсант повинен знайти вирок суду (або інше рішення суду за підсумками розгляду кримінальної справи), який відповідає певній темі заняття, а потім розписати: на які кримінально-правові норми Загальної частини містяться посилання у тексті вироку; визначити дію кримінального закону у часі та у просторі; визначити зміст ознак скоєного злочину та ознак його складу; які заходи кримінально-правового впливу застосовані до винного тощо. Якщо для аналізу обраний вирок суду, який був переглянутий в апеляційному або касаційному порядку, то слід зазначити, яких помилок припустився суд першої або апеляційної інстанції при застосування норм матеріального права. Для пошуку необхідного матеріалу рекомендується звертатися до Єдиного реєстру судових рішень (Інтернет-ресурс) та вивчати щомісячні випуски Віснику Верховного Суду України.

5. Здійснення порівняльно-правового аналізу кримінального законодавства України та зарубіжних країн з питань, що стосуються однієї з тем модулю у вигляді схеми або таблиці. Такий вид роботи передбачає впорядкування законодавчого матеріалу, його умовну систематизацію з визначенням схожих і відмінних рис, які характери­зують те чи інше кримінально-правове питання в Україні та в інших країнах світу. Схематичний виклад певного питання з теми дисципліни дозволяє стимулювати творче мислення, розвивати навички аналітичної роботи та вміння вільно орієнтуватися в нормативному матеріалі. За допомогою схем і таблиць особи, які навчаються, мають змогу найефективніше застосувати порівняльний метод у дослідницькій роботі.

Як орієнтир у виконанні цього завдання можна використовувати такі навчальні посібники:

- Карчевский Н.В. Уголовное право. Общая часть: учеб. пособ. (схемы и таблицы) / МВД Украины, Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины / Н.В. Карчевский. – Луганск: РИО ЛАВД, 2005. – 278 с.

- Кримінальне право. Загальна частина: навч. посіб. (альбом схем) / [А.С. Беніцький, В.О. Гацелюк, В.А. Звіряка та ін.] / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ; відп. ред. Ю.О. Кучер. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 148 с.

6. Огляд юридичних періодичних видань (у вигляді довідки з додатками) щодо висвітлення в них питань, що стосуються Загальної частини кримінального права за останні три роки. Огляд юридичної періодики дозволяє проаналізувати найсвіжіші публікації юристів з тих чи інших проблемних питань Загальної частини кримінального права. Довідка складається у довільній формі з визначенням конкретних видань, які проаналізовано. Вона має містити загальну характеристику змісту публікації з Загальної частини кримінального права.

Для опрацювання рекомендуються такі періодичні видання:

- Юридичний вісник України;

- Юридична Україна;

- Підприємництво, господарство і право;

- Право України;

- Законодавство України. Науково-практичні коментарі;

- Вісник Прокуратури;

- Вісник Верховного Суду України;

- Вісник Націоанльної Академії правових наук України.

7. Рецензування наукових статей, препринтів, окремих розділів монографій. Складовою частиною індивідуальних навчально-дослідних завдань є рецензування наукових робіт, присвячених питанням Загальної частини кримінального права. Під рецензуванням розуміється критичний відзив на наукову роботу з викладом позитивних і неґативних її сторін, висловлення власної думки з приводу питань, які розглядаються в роботі. Як зразок курсанти, студенти можуть використовувати рецензійні статті, які публікуються в розділі „Наукове життя” „Вісника Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка”. Рецензування здійснюється обов’язково в письмовому вигляді в обсязі, узгодженому з викладачем. Інші вимоги до оформлення рецензії аналогічні оформленню наукового повідомлення.

Орієнтовний перелік літературних джерел, які рекомендуються до рецензування:

- Андрєєв А.В. Безумовні види звільнення від покарання: проблеми вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2012. – № 4 (51). – С. 162 – 168.

- Андрєєв А.В. Законотворчі та правозастосовні проблеми звільнення від покарання з випробуванням // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – № 4. – С. 236 – 245.

- Сидоренко Э.Л., Карабут М.А. Частные начала в уголовном праве. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2007. – 212 с.

- Тютюгін В.І. Питання гуманізації кримінальної відповідальності та їх реалізація в деяких законодавчих новелах // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 100. – С. 313 – 323.

- Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримі­нального права України (загальні засади концепції): Моногра­фія / МВС України, Луган. держ ун-т внутр. справ; [Наук ред. д-р юрид. н., проф. С.С. Яценко]. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.

- Шапченко С.Д. Принцип верховенства права і Кримінальний кодекс України 2001 року: деякі теоретичні, законодавчі та правозастосовчі проблеми // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 5. – С. 85–92.

- Євдокімова О.В. Питання класифікації санкцій КК України // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 102. – С. 148 – 153.

- Берзін П.С. Суспільна небезпечність діяння: загальна характеристика // Альманах кримінального права: Збірник статей. – К.: Правова єдність, 2009. – Вип. 1. – С. 108 – 150.

- Мельник М. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 94–99.

- Пономаренко Ю.А. Поняття кримінальної відповідальності // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 102. – С. 138 – 148.

- Туркот М. Щодо визначення складу злочину // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 11. – С. 18 – 24.

- Мягков М.О. Щодо проблеми об'єкта злочину в науці кримінального права // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. Вип. № 2. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – С. 142 – 148.

- Музика А.А., Багіров С.Р. Причиновий зв’язок у кримінальному праві: сучасний стан проблеми // Альманах кримінального права: Збірник статей. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 324 – 367.

- Конопенко В.П. Обмежена осудність як оціночна категорія // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 10. – С. 39 – 44.

- Векленко С. Понятие и виды заранее обдуманного умысла // Уголовное право. – 2005. - № 3. - С. 17 – 20.

- Тихий В.П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Ака­демії правових наук України. — 1996. — Вип. 6. — С. 128 – 137.

- Фесенко Є.В. Форми вчинення злочину за співучасті // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 3. – С. 95 – 99.

- Гнєтнєв М.К. Кримінальна відповідальність за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності: Монографія [Наук. ред. канд. юрид. наук, доц. А.С. Беніцький]. – Луганськ: Виртуаль­ная реальность, 2009. – 312 с.

- Дробот Ю.В. Рецидив как квалифицирующий признак состава преступления. Вопросы практика к законодателю // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2006. – Вип. 2. – С. 38 – 50.

- Лашкет О. Необхідна оборона в системі обставин, що виключають злочинність діяння (компаративний підхід) // Підприємницт­во, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 115 – 117.

- Усатий Г. Можливості кримінально-правового компромісу в боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 1. – С.36 – 43.

- Квашис В. Смертная казнь в США // Уголовное право. – 1998. – № 3. – С. 72-80.

- Хавронюк М.І. Нові види покарання: чи потрібно їх передбачати у Кримінальному кодексі України // Альманах кримінального права: Збірник статей. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 401 – 414.

- Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України: Монографія / МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. − Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. − 239 c.

- Трубников В.М. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 19. – С. 73-81.

- Голіна В.В. Судимість як соціально-правове явище: сутність, призначення, наслідки // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 2 (41). – С. 173-182.

- Юношев О.В. Проблеми примусового лікування як кримінально-правового інституту // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. – 2002. – Спец. вип. – Ч. 1. – С. 60-65.

- Кідіна Н. Законодавство країн Європи про кримінальну відповідальність неповнолітніх // Право України. – 2000. – № 2. – С. 97-100.

8. Складання бібліографії за темами одного із змістових модулів. Складання бібліографії – це індивідуальна робота науково-практичного характеру з підготовки та збирання інформації про літературні джерела, які стосуються Загальної частини кримінального права. Підготовка бібліографічного переліку з тієї чи іншої теми передбачає пошук різноманітних літературних джерел у бібліотеці, їх відбір за певними ознаками, опис, систематизацію, складання списку.

При виконанні цього завдання рекомендується використовувати бібліографічні довідники, які формують певне уявлення як про опубліковані роботи, так і про коло найбільш підготовлених фахівців з того чи іншого питання Загальної частини кримінального права.

До переліку бібліографії варто відносити: бюлетені та збірники судової практики; коментарі до Кримінального кодексу; підручники, навчальні посібники, науково-практичні посібники; методичні матеріали; автореферати дисертацій; монографії, статті, тези доповідей, юридичні словники.

Складаючи бібліографічний список, слід ураховувати вимоги державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”. Зокрема, указується:

- для журналів – прізвище, ініціали автора статті, її назву, найменування журналу, рік видання, номер, сторінки, на яких ця публікація розміщується. Наприклад: Навроцький В.О. Недопустимість подвійного вмінення як принцип кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький // Адвокат. – 2000. – № 3. – С. 9 – 12;

- для книг – прізвище, ініціали автора, назву книги, місто, де книгу видано, найменування видавництва, рік видання, загальну кількість сторінок. Наприклад: Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: монографія / О.О. Дудоров. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.

Усі бібліографічні елементи іноземних джерел треба давати мовою оригіналу. Описуючи нормативно-правовий акт, необхідно навести його повну назву й зазначити джерело, де він опублікований.

ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО ОЦІНЮВАННЯ (ЕКЗАМЕНУ)

Дата добавления: 2015-05-10