Читання як вид комунікативно-пізнавальної діяльності. Різновиди читання

Виховне, освітньо-пізнавальне та розвивальне значення предмета «Читання» на сучасному етапі модернізації початкової освіти.

Багатозначність слова „читання”. Завдання предмета читання формувати навички свідомого, правильного виразного читання, закріплювати та удосконалювати їх, а також виробляти прагнення до самостійного читання. Такі завдання здійснюються на уроках класного і позакласного читання. Структура таких уроків різна, але мета їх одна: навчити дітей читати. У програмі читання і розвиток мовлення йде разом (читання і розвиток мовлення). У програмі визначаються завдання до техніки читання і розвитку мовлення. На уроках читання маємо можливість 7 – 12 (15) хв. проводити бесіду за темою, яка вивчається, при цьому також звертати увагу на розвиток усного зв’язного мовлення школярів, тому що в завданні предмета „Укр. мова” є складовою частиною розвиток усного мовлення дітей. Предмет має навчити учнів правильно розмовляти, читати.

Освітнє значення здійснюються в 2 напрямках: 1) вчаться правильно читати; 2) розширюють свій кругозір.

Виховне значення дуже велике. В читанках матеріал дібрано тематично, є багато різних розділів.

Уроки читання мають естетичне значення. Сам процес читання прилучає учнів до прекрасного, до образності мови. На уроках діти вчаться сприймати навколишній світ через художній образ. Дізнаються про художні засоби мови: порівняння, епітети, переносне значення слова. Діти мають зрозуміти, що кожний твір має свого автора.

Читання – складний психофізіологічний процес, який полягає у взаємодії таких трьох компонентів: зорового сприймання тексту, його озвучення та усвідомлення прочитаного.

Існують два види читання: вголос (голосне) і мовчазне (або читання про себе).

Читання вголос – це читання для інших. Воно об’єднує зусилля учнів класу для виконання цілого ряду колективних форм роботи – читання ланцюжком, хором, в особах, колективні декламації тощо.

Читання вголос сприяє розвиткові живої усної мови, виховує вміння говорити правильно, виразно, дає можливість учням із розвиненою більше слуховою пам’яттю краще запам’ятати читаний матеріал. При читанні вголос учитель має можливість виявити і перевірити уміння учнів правильно читати.

Голосне читання запобігає виробленню шкідливої звички читати не весь текст, а тільки дещо з нього, задовольняючись загальною орієнтацією в прочитаному, замість глибокого засвоєння його; отже, привчає до уважнішого і вдумливішого читання. Таке читання необхідне для слухання його іншими (виступи, доповіді, художнє читання тощо).

Читання мовчки – найважливіше читацьке уміння, яке готує учнів до позакласного читання.

Дата добавления: 2015-05-08