Особливості читання казки

Підготовча робота до читання

Особливості читання оповідання.

Однією з умов глибокого опрацювання художнього оповіданняє аналіз особливостей твору, робота над його композицією. Художній задум письменника розкривається всією системою образотворчих засобів.

Структура уроку читання залежить від жанрової специфіки оповідання і включає визначені далі етапи.

2. Читання оповідання

3. Перевірка сприймання навчального тексту.

4. Робота над текстом оповідання.

Повторне читання і цілеспрямована робота над всебічним усвідомленням тексту (логічна, образна, емоційна сторони) – займає головне на уроці. У центрі уваги також зміст та ідея твору, композиція, образи, мова. Відповідаючи на питання вчителя, учні вдумливо читають твір, виявляють ще непомічені до цього факти, образні деталі, художні засоби, описи природи. Літературознавчий аналіз твору проводиться в єдності змісту й форми. Основну увагу під час аналізу твору звертаємо на вчинки героїв, складання їх характеристик згідно з літературним портретом, розуміння поведінки, усвідомлення позиції автора. Варто з¢ясувати не тільки те, що говориться про дійову особу, а й саме як сказано, тобто, які мовні засоби використав письменник для відтворення настроїв, почуттів (слова в переносному значенні, порівняння, метафори, епітети, антоніми, синоніми, пестливі, грубі, зневажливі слова тощо). У результаті вдумливого перечитування оповідання діти усвідомлюють головну думку, в них формується своє ставлення до героїв твору. Під час опрацювання тексту оповідання доцільним є:

· складання логічної партитури читання (визначення пауз, логічних наголосів, мелодики та темпу читання);

· лінгвістичний аналіз тексту;

· літературознавчий аналіз тексту;

· різноманітні види читання (вибіркове, творче, коментоване тощо);

· підготовка до виразного читання;

· виразне читання за опрацьованою партитурою;

· складання плану;

· переказ тексту;

· літературно-творча діяльність учнів у зв¢язку з прочитаним; узагальнююча бесіда.

Казка – це народний або літературний (авторський) твір про вигадані, часто фантастичні події. Вона передається протягом багатьох поколінь із роду в рід, з покоління в покоління, тому увібрала в себе найхарактерніші та найгуманніші людські бажання, мрії, ідеали краси.

Казки поділяються на: народні та літературні. Народні поділяються на: – казки про тварин; – чарівні казки; – соціально-побутові казки.

Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів — малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежать від тексту казки.

Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація — це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. Можна запропонувати учням створити мізансцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т. д.). У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

Дата добавления: 2015-05-08